ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
15.12.2025Справа № 910/15426/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. розглянувши
позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметторг»
про усунення перешкод у користуванні майном
11.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметторг», в якій перший просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромметторг» не чинити перешкод у здійсненні реєстрації права власності позивачем, реалізації права володіння та користування нежитловим приміщенням під будівельним №15, вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель №26-а, у Голосіївському районі в місті Києві;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромметторг» здійснити всі дії та надати позивачу всі документи для внесення інформації стосовно нерухомого майна:1/2 нежитлового приміщення під будівельним №15, вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель №26-а, у Голосіївському районі в місті Києві до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Розглянувши матеріали позовної заяви, Господарський суд міста Києва відмовляє у відкритті провадження у справі, зважаючи на наступне.
Пунктом 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти Росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
За змістом статті 1 ГПК України - Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Право на звернення до господарського суду закріплено статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, де визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою юрисдикцією господарських судів за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Звертаючись із позовом заявник посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за твердженнями першого, він повністю сплатив вартість майнових прав на нерухоме майно,а тому набув право власності на нього з моменту закінчення будівництва об'єкта будівництва та введення в його в експлуатацію, що мало місце 31 серпня 2021 року.
Проте, у встановлений договором строк відповідач не передав позивачу майнові права на об'єкт нерухомого майна чим було порушено охоронювані законом права та інтереси позивача.
Як вбачається із позовної заяви, а також доданих до неї доказів, договір №15Н/ЛС від 03.06.2020, відповідно до якого позивач набув майнові права на 1/2 Нежитлового приміщення (офіс) під будівельним №15 (п'ятнадцять), розташований в третьому поїзді житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури (Перша черга - будівництво житлового будинку) вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель N26-а, у Голосіївському районі в місті Києві, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:82:414:0075 площею 11,8053 гa, цільове призначення - для житлової забудови і комерційної забудови, що розташована у Голосіївському районі м. Києва, було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромметторг», громадянином ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 .
Проте зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які не є, а ні корпоративними, а ні господарськими, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметторг» про усунення перешкод у користуванні майном згідно п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметторг» про усунення перешкод у користуванні майном.
2. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя О.М. Спичак