Справа № 461/10347/23 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/2713/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
12 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Підлужного В.Ю.
з участю: апелянта - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 28 липня 2025 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ,-
В липні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 .
В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 461/10347/23 виданий 30.05.2024 року Галицьким районним судом м.Львова про стягнення із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Р25.00206.009376540 від 26.01.2022 у розмірі 235298,01 гри. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3529,48 грн. судового збору. Станом на сьогоднішній день боржник не вчинила жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов'язання, яке полягає у неподанні декларації про доходи та майно боржника, що передбачено у пункті 2 постанови про відкриття виконавчого провадження; ігноруванні наявності відкритого виконавчого провадження; невиконання свого прямого обов'язку виконання судового рішення, що, на думку виконавця, є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 28 липня 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - відмовлено.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржила приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна.
Вважає, що при постановленні ухвали не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому вона є незаконною та необґрунтованою.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали подання не містять належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо не вчиняє дій, спрямованих на виконання рішення суду, хоча виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості.
В поданні зазначено заходи, які вчинялися приватним виконавцем, для виконання рішення суду в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_6. Стверджує, що після визначення рахунку як поточного, боржник самостійно не здійснив жодної оплати за виконавчим провадженням.
Боржнику надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та вимогу-виклик до приватного виконавця для дачі пояснень щодо виконання рішення суду, відтак боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення суду. Незважаючи на те, що приватним виконавцем вжито всіх передбачених законодавством заходів для примусового виконання рішення суду, однак рішення суду не виконано, а боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, про що свідчить неподання декларації про доходи та майно боржника, ігнорування наявності відкритого виконавчого провадження, невиконання вимог приватного виконавця.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання задовольнити повністю.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином.
З урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта - приватного виконавця Шелінської Ю.А. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, а також те, що обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачем, у зв'язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом).
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 461/10347/23 виданий 30.05.2024 року Галицьким районним судом м.Львова про стягнення із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Р25.00206.009376540 від 26.01.2022 у розмірі 235298,01 гри. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3529,48 грн. судового збору.
25 липня 2024 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5, скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу боржника, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень від 25.07.2024 року.
Лист з постановою про відкриття виконавчого провадження боржниця отримала особисто 30.07.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 25.07.2024 року.
Враховуючи наведене боржник володіє інформацією про відкрите виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 461/10347/23 виданий 30.05.2024 року Галицьким районним судом м.Львова.
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно протягом п'яти робочих днів.
Боржником вказану декларацію виконавцю не подано.
25 липня 2024 року виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_5, згідно якої накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно.
З метою виконання рішення суду виконавцем 25.07.2024 року та 10.04.2025 року. 05.11.2024 року скеровано запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника.
25 липня 2024 року виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВГІ № НОМЕР_5 та скеровано в банківські установи до виконання: AT КБ "ПриватБанк", МФО 305299; АГ "Кредобанк", МФО 325365; AT "Райффайзен Банк", МФО 300335; AT "Ощадбанк", МФО 300465; AT "СЕНС БАНК", МФО 300346; AT "Укрексімбанк", МФО 322313; AT "УкрСиббанк". МФО 351005; AT "Універсал Банк", МФО 322001; АБ "Укргазбанк", МФО 320478; AT "ІІУМБ". МФО 334851; АГ "A-Банк", МФО 307770; АГ "Таскомбанк", МФО 339500; AT "ОКС1 БАНК". МФО 325990; ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849; ПАТ "Банк Восток", МФО 307123; AT "ПроКредит Банк", МФО 320984; AT "ОТП Банк", МФО 300528; AT АКБ "Львів", МФО 325268; AT "Ідея Банк", МФО 336310; AT "Агропросперіс Банк", МФО 380548; AT "КРЕДІ АГРІКОЛБ БАНК", МФО 300614; AT "БАНК АВАНГАРД", МФО 380946; ПАТ "АБ "ПІВДЕННИЙ", МФО 328209. AT «БАНК АЛЬЯНС», МФО 300119, AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», МФО 305749; AT "АБ "РАДАБАНК", МФО 306500; ПуАТ "КБ "АКОРДБАНК", МФО 380634; AT "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658; AT "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНІ)", МФО 380281; AT "РВС БАНК", МФО 339072; AT "КБ "ГЛОБУС", 380526.
Згідно електронної відповіді AT КБ «ПриватБанк», AT "СЕНС БАНК", AT "Універсал Банк'', AT "Ідея Банк", AT "Кредобанк" від 25.07.2024 року арешт накладено.
Згідно відповіді АГ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 05.08.2024 року арешт накладено, у боржника наявний один рахунок, залишок коштів на якому становить 49.57 грн.
Згідно відповідей інших банківських установ в боржника відсутні відкриті рахунки.
Згідно електронної відповіді МВС у Львівській області від 26.07.2024 року відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
13.08.2024 року виконавцем виставлено платіжну інструкцію № 15802 від 13.08.2024 року на рахунок НОМЕР_1 8 відкритий AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та направлено в банківську установу до виконання.
Згідно платіжної інструкції N0BKE08D09R від 14.08.2024 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 49.57 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано нерухоме майно - 1/3 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 2565, виданий 04.09.2019, виданого Моісєєва О. Я., приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області.
13 листопада 2024 року виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП № НОМЕР_7, якою описано та накладено арешт на майно: 1/3 частки житлового будинку загальною площею 85.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер - 1907092646236.
Згідно відповіді Давидівської сільської ради від 11.11.2024 року на запит приватного виконавця №79183 від 05.11.2024 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 6 осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
03 грудня 2024 року приватним виконавцем скеровано лист в Давидівську сільську раду про надання дозволу органу опіки та піклування Давидівської сільської ради на реалізацію майна ОСОБА_2 , а саме 1/3 частки житлового будинку загальною площею 85.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер 1907092646236.
Згідно відповіді Давидівської сільської ради від 23.12.2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 20.12.2024 року, №14 було взято до уваги факт реєстрації та фактичною проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_6 за вказаною адресою та вважає, що реалізація майна боржниці призведе до звуження майнових та житлових прав та/або порушення охорошованих законом інтересів дітей, тому не дає дозвіл на реалізацію майна ОСОБА_2 , а саме: 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
27 лютого 2025 року приватний виконавець звернулась до Галицького районного суду м.Львова із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, а саме на 1/3 частки житлового будинку загальною площею 85.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер - 1907092646236.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 18.03.2025 року по справі № 461/1034/23 відмовлено у задоволенні подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти.
Оскільки орган опіки та піклування Давидівської сільської ради та Галицький районний суд м.Львова відмовили виконавцю у дозволі на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, приватний виконавець не може забезпечити виконання рішення суду, виконавчого листа № 461/10347/23 виданий 30.05.2024 року Галицьким районним судом м.Львова, шляхом реалізації майна боржника.
09 квітня 2025 року виконавцем надіслано вимогу-виклик боржнику на адресу: АДРЕСА_1 з'явитись 30.04.2025 р. о 10:30 год для дачі пояснень з приводу виконавчого документа, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень від 09.04.2025 року.
Вимогу-виклик приватного виконавця боржниця отримала особисто 11.04.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 09.04.2025 року. Проте, на вимогу-виклик приватного виконавця боржник не з'явилася.
Згідно відповіді Давидівської сільської ради від 16.04.2025 року боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Західного міжрегіонального управління державної виконавчої служби з питань праці від 17.04.2025 року за боржником не зареєстровано рухомого майна, що підлягає реєстрації або взяттю на облік відповідно до наданих повноважень.
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України-від 21.04.2025 року відсутня інформація щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином в період з 30.05.2024 р. по 21.04.2025 р.
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 24.04.2025 року земельних ділянок у власності на території області не зареєстровано.
Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 30.04.2025 року боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 27.09.2018, органом 4612.
17 квітня 2025 року виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_5 та скеровано в AT АКТ "Львів". МФО 325268.
Згідно електронної відповіді AT АКБ "Львів" від 17.04.2025 року арешт накладено.
Згідно наказу про прийом на роботу №20-К від 09.04.2025 року боржницю прийняли на посаду прибиральника зон гостьового та службового використання 10.04.2025 року.
17 квітня2025 року виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВИ № НОМЕР_5 та скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу ТОВ "ПИЛ МЕНЕДЖМЕНТ".
22 квітня 2025 року на адресу приватного виконавця надійшла заява про визначення поточного рахунку НОМЕР_3 , відкритий AT АКБ "Львів" для здійснення видаткових операцій Сенечко 0.І. від 17.04.2025 року.
23 квітня 2025 року виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій ВИ № НОМЕР_5 та скеровано в АГ АКБ "Львів" до виконання.
Згідно відповіді AT АКБ "Львів" від 24.04.2025 року у боржника наявно один відкритий рахунок, залишок коштів на якому становить 1136,80 грн.
28 квітня 2025 року виконавцем виставлено платіжну інструкцію № 28760 від 28.04.2025 року на. рахунок НОМЕР_3 відкритий AT АКБ "Львів" та направлено в банківську установу до виконання.
Згідно платіжної інструкції від 29.04.2025 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 1136,80 грн., які розподілено та перераховано таким чином: 296.63 грн. боргу на користь стягувача, 889,74 грн. витрати виконавчого провадження.
Згідно платіжної інструкції №1390 від 20.06.2025 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 595,47 грн. та згідно платіжної інструкції №1438 від 04.07.2025 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 655,01 грн. від ТОВ "ПНЛ МЕНЕДЖМЕНТ", які розподілено та перераховано таким чином: 1136.80 грн. заборгованості на користь стягувана та 113,68 грн. основної винагороди приватного виконавця.
Кошти, що були стягнуті у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 у сумі 2436,85 грн.. що в співвідношенні до загальної суми заборгованості, стягнення витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, що становить 263 599,97 грн., не є достатнім стягненням коштів в розумні строки.
Незважаючи на те, що боржниця володіє інформацією про відкрите виконавче провадження ВІІ № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 461/10.347/23 виданого 30.05.2024 року Галицьким районним судом м.Львова та має можливість користуватись одним рахунком для видаткових операцій, самостійно не здійснювала жодних дій для сплати заборгованості.
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межи України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.
Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.
Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Такі обмеження встановлюються, зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», що передбачає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, в тому числі, коли особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Обмеження на виїзд боржника з України являє собою втручання в його право покидати країну, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Гочев проти Болгарії (Gochev v.Bulgaria), рішення від 26.11.2009 року (заява № 34383/03), Європейський суд визначив загальні стандарти щодо права на свободу пересування. Тимчасове обмеження в праві виїзду за ухилення від виконання зобов'язань має відповідати трьом критеріям: - ґрунтуватися на національному законі; - переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції; - відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.
У цій справі Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121)
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. рішення Європейського Суду у справі «Рінер проти Болгарії», § 124 і рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості та законності процедури (див. рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. у справі «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, які стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. у справі "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...".
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо), що роз'яснив Верховний Суд України 01 лютого 2013 року при розгляді питань, які виникають в судовій практиці про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
У проведеному 01.02.2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Матеріали подання містять достатньо доказів на підтвердження того, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. з метою виконання рішення суду у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 вчинено виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», однак рішення суду не виконане через відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна та грошових коштів на рахунках.
Боржником ОСОБА_2 рішення суду не виконане, з часу набрання рішенням законної сили з неї стягнуто 2436,85 грн., в той час як розмір заборгованості становить 263 599,97 грн.
Невиконанням рішення суду протягом тривалого часу порушуються права та законні інтереси стягувача, АТ «Ідея банк».
Безспірним є те, що боржник ОСОБА_2 не вчиняє жодних дій для виконання рішення суду,
Колегія суддів вважає, що боржник ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Галицького районного суду м. Львова про стягнення на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Р25.00206.009376540 від 26.01.2022 у розмірі 235298,01 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень одна копійка).
На думку колегії суддів, тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України не порушуватиме її прав як боржника, передбачених статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тимчасове обмеження передбачене законодавством України, адже застосування такого обмеження зумовлене ухиленням ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, яке, незважаючи на те, що набрало законної сил, ОСОБА_2 не виконується.
Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про порушення прав та законних інтересів стягувача АТ «Ідея банк», які свідомо порушуються боржником ОСОБА_2 , яка ухиляється від виконання рішення суду, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, боржник не вчиняє дій для виконання рішення суду.
Належних та допустимих доказів існування у боржника об'єктивних, незалежних від нього причин невиконання судового рішення, боржник ОСОБА_2 , всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, суду не надала.
На думку колегії суддів, тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України стимулюватиме боржника до виконання рішення суду, обмеження боржника у праві виїзду за межі України є виправданим, справедливим щодо стягувача, оскільки обставини, що встановленні апеляційним судом при розгляді справи свідчать про відсутність будь - яких намагань боржника для виконання рішення суду, свідчать про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків,
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. підтверджено належними та допустимими доказами ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду.
А відтак, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу приватного виконавця Шелінської Юлії Андріївни - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 28 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подання приватного виконавця Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - задовольнити.
Тимчасово обмежити - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов?язань, покладених на неї згідно виконавчого провадження ВП №75629817 з примусового виконання виконавчого листа №461/10347/23 виданий 30.05.2024 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №Р25.00206.009376540 від 26.01.2022 у розмірі 235298,01 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень одна копійка).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.