10.11.2025 Справа №607/5746/25 Провадження №2/607/2446/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
20 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , із ціною позову 57 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з відповідної частини житлового будинку
АДРЕСА_2 . Вказаний будинок мав статус колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_3 належить частина цього будинку, як члену колгоспного двору. ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_3 10 травня 2022 року склала заповіт на ім'я позивача. Зазначає про те, що після смерті ОСОБА_3 вона прийняла спадщину, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини. У зв'язку з чим, звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори для оформлення спадщини на цей будинок, однак, було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу про належність цього майна спадкодавцеві. Тому, видати свідоцтво про право на спадщину неможливо.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалася.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 22).
Протокольною ухвалою від 10 червня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 33). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2025 року вирішено повернутись на стадію підготовчого судового засідання та витребувати у Тернопільської районної державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 180/2024, заведену після смерті ОСОБА_3 .
Протокольною ухвалою від 31 жовтня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Семененко С.М. не з'явилися, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, утім, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі; у цій заяві зазначено, що сторона позивача позов підтримує у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, проте, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій також зазначила, що позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Малий Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області 25 червня 2002 року та був присвоєний ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 (а.с. 4, 5).
15 вересня 2020 року був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13 - 15).
Відповідно до інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації № 1192 від 21 вересня 2020 року, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_5 (а.с. 12).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2021 року, справа № 607/22060/20, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною площею 114,0 кв.м., житловою площею 78,1 кв.м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8, 9).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 249265974 від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності частина житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною площею 114,0 кв.м., житловою площею 78,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).
10 травня 2022 року ОСОБА_3 склала заповіт на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений старостою Малоходачківського старостинського округу Сидягою Володимиром Степановичем та зареєстрований в реєстрі за № 1-12, яким на випадок своєї смерті заповіла житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть,
серія НОМЕР_3 , актовий запис № 7, видане Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 6).
Як вказано у довідці виконавчого комітету Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області № 45 від 04 березня 2025 року, житловий будинок по АДРЕСА_2 , зарахований за ОСОБА_5 , станом на 15 квітня 1991 року - колгоспний двір, членами якого були: голова двору - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ); дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ); дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ); внучка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 17).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 246/02-31 від 11 березня 2025 року, постановленою державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку АДРЕСА_2 , після смерті - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).
У висновку про вартість майна від 17 березня 2025 року житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 114,0 кв.м., житловою площею 78,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вказано, що його вартість становить 228 000 грн (а.с. 16).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 09 липня 2025 року № 208 на день смерті ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вона була зареєстрована по АДРЕСА_2 , разом із померлою на день смерті були зареєстровані: внучка - ОСОБА_1 , правнук - ОСОБА_6 (а.с. 18).
Згідно з Інформаційною довідкою Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації від 12 липня 2024 року № 733 за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок літ. «А» з прибудовою, терасою і підвалом, загальною площею
114,0 кв.м., житловою площею 78,1 кв.м., літня кухня з прибудовою, терасою і підвалом літ. «Б», господарська будівля з цокольним поверхом літ. «В», вбиральня літ. «Г», огорожа «1-2»,
криниця «4», вимощення «І» по АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30 листопада 1989 року на підставі рішення виконкому від 28 листопада 1989 року № 236 та записано 30 листопада 1989 року в реєстрову книгу № 4 за реєстровим № 362 (а.с. 11).
12 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, заява № 698, спадкова справа № 180/2024.
Також, цього дня ОСОБА_2 звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, заява № 699, спадкова справа № 180/2024.
Крім того, 12 липня 2024 року ОСОБА_2 подала до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву № 700, спадкова справа № 180/2024, якою відмовилася від прийняття обов'язкової частки у спадщині після померлої ОСОБА_3 .
У витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77636765 від 12 липня 2024 року була зареєстрована спадкова справа № 180/2024.
11 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, заява № 212, спадкова справа № 180/2024.
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).
Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами частин першої - третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
2.2. Частиною першою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Конституційний Суд України зазначив, що в приписові частини першої статті 41 Конституції України визначено тріаду правомочностей власника: володіння, користування, розпорядження, які він здійснює щодо певного майна, що йому належить на тій чи тій юридичній підставі, тому в розумінні цього припису власність, якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, стосується майна. Відповідно, конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання в здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд. (абзац одинадцятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року
№ 6-р(ІІ)/2022).
У статті 41 Основного Закону України також вказано: право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта); використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома).
Головним обов'язком держави у сфері відносин власності є забезпечення захисту прав усіх суб'єктів права власності. Одним із механізмів забезпечення такого захисту є законодавче врегулювання, у межах якого чітко та вичерпно встановлено, зокрема, підстави виникнення, припинення права власності, випадки правомірного обмеження права власності, підстави і порядок здійснення такого обмеження (абзац десятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(ІІ)/2022).
Наведені приписи основоположного акта держави знаходять свій розвиток насамперед у нормах цивільного законодавства.
Так, частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша); на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга).
Згідно з статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша); власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина друга); усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина третя).
Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За статтею 328 ЦК України: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга).
Якщо певне право, зокрема право власності, порушено, не визнається або оспорюється кожна особа має право на його захист (частина перша статті 15 ЦК України). Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Пунктом 1 частини другої цієї статті ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного право є визнання права.
2.3. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218).
Аналіз приписів статей 1216 - 1218 ЦК України у їх системному зв'язку зі статтею 328 ЦК України дає підстави для висновку, що спадкування є однією з підстав виникнення права власності.
Як встановлено частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
2.4. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У частині другій статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) вказано, що речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Частиною третьою цієї статті передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, на час завершення спорудження будинку, регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року; далі - Інструкція), та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року (далі - Тимчасове положення).
У пункті 4 Інструкції було зазначено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міського типу, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Згідно з пунктом 1.6 Тимчасового положення державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Державна реєстрація права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт (пункт 1.7 Тимчасового положення).
Відповідно до розділу ІІІ Інструкції про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів реєстрація здійснюється, зокрема, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам; окремо складаються списки на будинки та домоволодіння, належні державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам і організаціям - на підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це або реєстраційне посвідчення (пункт 20 Інструкції).
Тож зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом № 1952.
Згідно пункту 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно підпунктом 4.17 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, дане питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону № 1952 та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Статтею 31 Закону № 1952 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Листом Міністерства юстиції № 8.4-35//18/1 від 23 лютого 2016 року, щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, збудованих до 05 серпня 1992 року, надано роз'яснення, що єдиним документом, який засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Згідно положень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає, а тому, відповідно до статті 16 ЦК України, у цій справі обрано правильний спосіб захисту порушеного права.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_3 набула право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_2 , як член колгоспного двору, однак не зареєструвала своє право власності на нього, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину.
Враховуючи те, що право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами, позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом та за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на вказане майно, прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла через відсутність правовстановлюючого документу за спадкодавцем на спірне майно, у зв'язку з чим за нею належить визнати право власності на вказане майно, в порядку спадкування за законом та за заповітом після смерті бабусі.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
3.1. Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем доведено наявність обставин необхідних для набуття ним права власності, враховуючи, що позивач прийняла спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на житлового будинку в нотаріальній конторі не може, її право підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню. Цей спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити неможливо, а набуття позивачем права власності на частку житлового будинку не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
3.2. Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 79, 81, 89, 141, 258 - 268, 273 - 274, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею: 114 кв.м., житловою площею: 78,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
3. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
7. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець