1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8844/22 1-кп/335/572/2025
11 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022082060001442 від 11.11.2022 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АР Крим, м. Красноперекопськ, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 09.12.2004 Красноперекопським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 186 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки;
- 09.06.2005 Красноперекопським міським судом АР Крим за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст. 289, ст.69, ст.70, ст.71 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; звільнений з Самбірської ВК Львівської області 01.07.2008 умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 3 місяці 29 днів;
- 23.07.2009 Красноперекопським міськрайонним судом АР Крим за ч.3 ст.185, ст.71 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;
- 15.08.2012 Кіровським міським судом Донецької області за ст.391, ст.71 КК України, до позбавлення волі строком на 2 роки, звільнений 15.08.2014 з Темнівської ВК Харьківської області за відбуттям строку покарання;
- 12.12.2014 Мелітопольским міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
- 12.03.2015 Ухвалою апеляційного суду Запорізької області вирок Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області скасовано, призначено новий судовий розгляд;
- 01.04.2016 Мелітопольским міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць; 01.04.2016 звільнений з Кам'янської ВК Запорізької області на підставі ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.06.2016;
- 24.12.2021 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Юльївка, Запорізького району Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:
- 24.01.2023 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України, до арешту строком на 2 місяці;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше судимого:
- 07.09.2009 Джанкойським міськрайонним судом АР Крим за ч.2 ст.121, ч.4 ст.187, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст.70 КК України, до позбавлення волі строком на 11 років; звільнений 17.02.2017 з Біленьківської ВК Запорізької області умовно достроково на підставі ухвали Заводського районного суду Запорізької області від 09.02.2017 з невідбутим строком 2 роки 7 місяців 21 день;
- 09.12.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки;
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, відомості по якому внесені внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2022 за №12022082060001442, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України.
10.12.2025 через систему «Електронний суд» від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у період з 03.12.2025 по 16.12.2025.
У судовому засіданні 11.12.2025 прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У клопотаннях прокурор вказав, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
-обвинувачені вчинили тяжкий злочин, в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. У зв'язку з цим, орган досудового слідства обґрунтовано вважає, що обвинувачені усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, залишаючись на волі спробують ухилитись від відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
-обвинувачені можуть бути обізнаними про місце мешкання потерпілого, який своїми показаннями підтверджує їх причетність до скоєння кримінального правопорушення. Враховуючи це, орган досудового слідства вважає, що залишаючись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть незаконно впливати шляхом застосування насильства, тиску, залякувань або вмовлянь на потерпілого, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
-органом досудового слідства встановлено, що обвинувачені ніде не працевлаштовані, не мають джерела доходу, вчинили кримінальне правопорушення проти власності, що свідчить про те, що залишаючись на волі, можуть вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення з метою отримання доходу.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив проти розгляду клопотання прокурору за відсутності захисника.
Ухвалою суду від 11.12.2025 залучено для проведення окремої процесуальної дії захисника за призначенням з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
На підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №003-280003816 у судовому засіданні 11.12.2025 для розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 приймала участь адвокат ОСОБА_6 .
Захисник - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні 11.12.2025 заперечив проти задоволення клопотання прокурора з підстав необґрунтованості та недоведеності ризиків, вважав за можливе змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні 11.12.2025 заперечив проти задоволення клопотання прокурора з підстав необґрунтованості та недоведеності ризиків, вважав за можливе змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку захисника.
У судовому засіданні 11.12.2025 захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора з підстав його необґрунтованості та непідтвердження відповідними доказами.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. У разі задоволення клопотання прокурора просив зменшити розмір застави до мінімального.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , виходячи з такого.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, треба зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При вирішенні клопотання прокурора, судом, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Надаючи оцінку можливості обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 переховуватись від суду, суд бере до уваги серйозність висунутої підозри за вчинення тяжкого злочину, за яке передбачене покарання в разі визнання винними обвинувачених, до десяти років позбавлення волі.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити зібрані докази суд на стадії судового розгляду не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик незаконного впливу на потерпілого чи свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.
Ризик протиправного впливу на потерпілого суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину дають підстави вважати, що саме покази потерпілого є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту. При цьому, суд зазначає, що відсутність фактів впливу на потерпілого, як про те зазначають захисники, обумовлена саме перебуванням обвинувачених під вартою.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки обвинувачені раніше судимі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, до затримання не були працевлаштовані не та не мали постійного джерела доходів, обвинувачуються у вчиненні злочину з метою власного збагачення. Крім того, обвинуваченим інкримінується вчинення тяжкого умисного корисливого злочину в період відбування ними покарання з випробуванням з іспитовим строком, що свідчить про те, що як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_8 , будучі неодноразово судимими за скоєння корисливих злочинів на шлях виправлення не встали.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час продовжують існувати.
Вищезазначені обставини на переконання суду є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що застосований до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останніх, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особам обвинувачених та тяжкості пред'явленого їм обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків та уникнути ризикам у провадженні, а тому його продовження є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Суд також приймає до уваги, що Указом Президента України від24лютого 2022року №64/2022 в Україні введений воєнний стан, строк дії якого в подальшому було продовжено, а тому в умовах, які існують в Україні, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинувачених.
Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинувачених, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованого їм злочину, який є відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином, за формою вини є умисним.
Також суд враховує не лише тяжкість правопорушення, але й наявну інформацію про особи обвинувачених. Так, обвинувачений ОСОБА_9 до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, раніше судимий, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має. Обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий за корисливі насильницькі злочини, не має стійких соціальних зв'язків, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу. Обвинувачений ОСОБА_7 не має стійких соціальних зв'язків, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, раніше судимий, останній раз 24.12.2021 Заводським районним судом м. Запоріжжя, обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Разом із тим, стороною захисту не висловлено, а тому судом не здобуто інформації про міцні соціальні зв'язки обвинувачених, які б переважили вищезазначені ризики та могли гарантувати бездоганну процесуальну поведінку обвинувачених.
Також судом не здобуто інформації, яка б категорично виключала можливість перебування обвинувачених під вартою.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки їх існуванню та виникненню запобігає обраний на досудовому розслідуванні відносно обвинувачених запобіжний захід.
Також судом не приймаються посилання сторони захисту на тривале перебування обвинувачених під вартою, оскільки судом під час розгляду клопотань прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи тривалість перебування обвинувачених під вартою, було визначено обвинуваченим розмір застави як альтернативний запобіжний захід.
З врахуванням вищевикладеного, судом не вбачається підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити застосований до обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
При цьому, ухвалою суду від 20.06.2025, враховуючи тривалість перебування під вартою, обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 визначено заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3028 гривень), що складає 90840,00 грн, як альтернативний запобіжний захід.
З урахуванням майнового стану обвинувачених, які під час перебування під вартою не отримують доходів, майно, за рахунок якого обвинувачені могли би внести заставу у визначеному судом розмірі у обвинувачених відсутнє, суд доходить висновку про можливість зменшення застави, обраної відповідно до ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20.06.2025 року з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку суду, застава в такому розмірі буде достатнім стримулючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 201, 314-316, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - з 11 грудня 2025 року до 08 лютого 2026 року включно, з правом звільнення під заставу.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - з 11 грудня 2025 року до 08 лютого 2026 року включно, з правом звільнення під заставу.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - з 11 грудня 2025 року до 08 лютого 2026 року включно, з правом звільнення під заставу.
Встановити строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2026 року включно.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає60 560 гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_7 .
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , роз'яснити обвинуваченому чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 60 560 гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_9 .
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_9 , роз'яснити обвинуваченому чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 60560 гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_8 .
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме :
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 , роз'яснити обвинуваченому чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1