ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2025Справа № 910/8204/25
За позовом АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ;
до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій";
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ;
про визнання недійсним рішення.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: Марченков М.В. адвокат, ордер серії ВІ № 1305857 від 30.05.2025;
Від відповідача: Поліщук Н.В., в порядку самопредставництва;
Від третьої особи: не з'явились.
АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Апеляційної палати Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" від 18.02.2025, затверджене наказом № 67/2025 від 25.03.2025, яким відмовлено у задоволенні заперечення АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ та зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі також - відповідач) скасувати рішення від 29.08.2024 про державну реєстрацію торговельної марки.
07.07.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 09.09.25.
22.07.2025 Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" подала до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.09.2025 АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ подало до господарського суду клопотання про призначення у справі експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 .
У підготовчому засіданні 28.10.2025 судом розглядалося клопотання АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ про призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Суд вказує, що як роз'яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому за змістом ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.
Дослідивши подане АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ клопотання про призначення експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі суд, ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки представником заявника не обґрунтовано необхідності проведення експертизи у справі з урахуванням предмету спору. Також суд відзначає, що відповідач не був обмежений у праві надати суду висновок експерта на його замовлення відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, зокрема враховуючи строк розгляду даної справи з моменту відкриття провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/8204/25 до судового розгляду по суті.
18.11.2025 АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ подало до господарського суду клопотання про призначення у справі експертизи у сфері інтелектуальної власності.
У судовому засіданні 18.11.2025 судом розглядалося клопотання АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ про призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Як передбачено п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
З наведеного вбачається, що суд вирішує питання про призначення експертизи у підготовчому засіданні на стадії підготовчого провадження.
Крім того, аналогічне до заявленого клопотання уже було вирішене судом у підготовчому засіданні 28.10.2025, за наслідком розгляду якого, судом було відмовлено в його задоволенні.
А відтак, дослідивши подане АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ клопотання про призначення експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі суд, ухвалив відмовити у його задоволенні.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.12.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.12.2025 представник ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 11.07.2025, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників Вергуна Олександра Вікторовича не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
02.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.02.2023 ОСОБА_1 (далі також - третя особа) подано до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі також - УКРНОІВІ) заявку № m202301541 на реєстрацію торговельної марки "" (далі також - заявка, заявка № m202301541, торговельна марка за заявкою № m202301541) відносно товарів 09, 11, 25 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП) та послуг 35 класу МКТП.
Рішенням УКРНОІВІ від 29.08.2024 № 155049/ЗМ/24 затверджено висновок УКРНОІВІ від 29.08.2024 № 155048/ЗМ/24 про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, прийнято рішення про реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541 для всіх зазначених у заявці товарів і послуг.
Скориставшись своїм правом представником особи, яка подала заперечення, патентним повіреним Туліновою О.А. до Апеляційної палати подано заперечення проти рішення УКРНОІВІ від 29.08.2024 про державну реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541 відносно усього переліку товарів 25 класу та частини товарів 09 класу МКТП.
За результатами розгляду вказаного заперечення, Апеляційною палатою УКРНОІВІ прийнято рішення від 18.02.2025, затверджене наказом від 25.03.2025 № 67/2025 (далі також - оскаржуване рішення), яким відмовлено компанії АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ у задоволенні заперечення та залишено чинним рішення УКРНОІВІ від 29.08.2024 про реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначає, що:
- оскаржуваним рішенням порушено положення статей 5, 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та права позивача, як власника торговельних марок за міжнародними реєстраціями № 738663, № 1052170;
- у оскаржуваному рішенні відсутня мотивована оцінка Апеляційною палатою доказів, наданих апелянтом за запереченням;
- оскаржуване рішення носить формальний характер, не містить вичерпної та належної аргументації щодо заперечень апелянта, що є істотним порушенням процесуальних норм і слугує безумовною підставою для його скасування.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що доводи позивача є безпідставними, оскільки розгляд заперечення по суті передбачає встановлення наявності або відсутності підстав для скасування рішення УКРНОІВІ щодо заявки, за якою подано заперечення, у межах мотивів, викладених у запереченні чи під час його розгляду, та на підставі зібраних у справі за запереченням матеріалів та встановлено, що рішення - законне.
Також відповідач зазначає, що визначені позивачем у позовній заяві вимоги є неефективним способом захисту, оскільки УКРНОІВІ здійснено державну реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541 та видано ОСОБА_1 свідоцтво України № 364869, про що здійснено публікацію в Бюлетені 11.06.2025 № 24, Разом з тим, позивач просить визнати недійсним рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025, затверджене наказом УКРНОІВІ від 25.03.2025, яким відмовлено у задоволенні заперечення АйАйСі-ІНТЕРСПРОТ Інтернешнл Корпорейшн Ґмбх та зобов'язати УКРНОІВІ скасувати рішення від 29.08.2024 про державну реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541 відносно всього переліку товарів 25 класу та частини товарів 09 класу МКТП.
УКРНОІВІ зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним та неефективним, оскільки задоволення позовної вимоги про скасування оскаржуваного рішення, не призведе до відновлення порушеного права позивача, зважаючи на наявність державної реєстрації торговельної марки за заявкою № m202301541 та видачі заявнику свідоцтва України № 364869.
А відтак, як стверджує відповідач, рішення апеляційної палати від 18.02.2025, затверджене наказом УКРНОІВІ від 25.03.2025 № 67/2025, ухвалене на підставі положень Закону № 3689-XI, Правил, Регламенту, з урахуванням Методичних рекомендацій, з дотриманням процедури його ухвалення, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законодавством у сфері правової охорони торговельних марок.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги АйАйСі-ІНТЕРСПРОТ Інтернешнл Корпорейшн Ґмбх не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно ст. 154 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.
Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що позивач є власником:
- міжнародної реєстрації № 1052170 на комбіновану торговельну марку (далі також міжнародна реєстрація № 1052170), охорона якої поширюється на територію України з 14.09.2010 та зареєстрована відносно товарів 09, 18, 25, 28 класів МКТП і складається з словесного елемента "FIREFLY", виконаного стандартним шрифтом заголовними літерами латиниці, та графічного елемента у вигляди стилізованого туристичного намета пірамідальної форми із зображенням входу в намет, без зазначення кольору;
- міжнародної реєстрації № 738663 на торговельну марку "FIREFLY" (далі також міжнародна реєстрація № 738663), охорона якої поширюється на територію України з 13.06.2000. Торговельна марка зареєстрована відносно товарів 09, 14, 18, 25, 28 класів МКТП, є словесною, виконана стандартним шрифтом заголовними літерами латиниці, без зазначення кольору.
Як було встановлено судом вище, 07.02.2023 Вергуном Олександром Вікторовичем подано до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" заявку № m202301541 на реєстрацію торговельної марки відносно товарів 09, 11, 25 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та послуг 35 класу МКТП.
Станом на 07.02.2023 - дату подання заявки - діяв Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі також - Закон) в редакції зі змінами, внесеними законом № 815-IX від 21.07.2020, що набрав чинності з 14.10.2020.
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону, в редакції, що діяла на дату подання вищезазначеної заявки, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
Оскільки відповідно до пункту 1 статті 16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки, відповідність знаку умовам правової охорони має розглядатися, виходячи із дати подання відповідної заявки.
Відповідно до статті 1 Закону зі змінами, що чинні від 14.10.2020, торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону, Правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори, форма товарів або їх пакування, звуки, за умови що такі позначення придатні для відрізнення товарів або послуг одних осіб від товарів або послуг інших осіб, придатні для відображення їх у Реєстрі таким чином, що дає змогу визначити чіткий і точний обсяг правової охорони, що надається. Об'єктом торговельної марки не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.
За змістом пункту 1 статті 10 Закону, експертиза заявки складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться НОІВ відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
Заявлена на реєстрацію торговельна марка за заявкою № m202301541 є комбінованою та складається з словесних елементів "PF", "POWERFUL FIREFLY", "SENCE OF LIGHT", виконаних стандартним шрифтом заголовними літерами латиниці. Графічний елемент - малюнок стилізованого світляка, виконаного в яскраво салатовому кольорі, розміщеного ліворуч від словесного елемента "PF". Графічний та словесний елемент розділені потовщеною вертикальною лінією чорного кольору. Нижче розташовано словосполучення "POWERFUL FIREFLY", під яким розміщена потовщена лінія чорного кольору, під якою розташовано словосполучення "SENCE OF LIGHT", виконаного меншими літерами. Торговельна марка заявлена на реєстрацію відносно товарів 09, 11, 25 класів та послуг 35 класу МКТП.
28.06.2023 патентним повіреним України Туліновою О.А., яка діяла від імені та за дорученням позивача, подано мотивоване заперечення проти реєстрації знака для товарів і послуг за заявкою № m202301541.
Представником за заявкою № m202301541 Ястребом М.М. 29.08.2023 у порядку абзацу 5 пункту 8 статті 10 Закону № 3689-XII подано мотивовану відповідь щодо спростування заперечення проти заявки, які були враховані при проведенні кваліфікаційної експертизи.
Відповідно до пункту 15 статті 10 Закону, під час кваліфікаційної експертизи здійснюються перевірка відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, та розгляд заперечень, поданих відповідно до пункту 8 цієї статті. Під час перевірки відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, використовуються інформаційна база НОІВ, у тому числі матеріали заявок, довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. Подане заперечення розглядається в межах мотивів, викладених у ньому, та з урахуванням відповіді заявника в разі її надання в установлений строк. Результати розгляду заперечення зазначаються у висновку експертизи за заявкою. Копія рішення НОІВ, прийнятого на підставі такого висновку експертизи, надсилається подавцю заперечення.
З матеріалів справи вбачається, що за заявкою № m20230154 була проведена УКРНОІВІ експертиза та складено висновок від 29.08.2024 № 155049/ЗМ/24, відповідно до якого, за результатами експертизи заявки, проведеної згідно зі статтею 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон), встановлено, що заявка відповідає формальним вимогам статті 7 Закону і заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони (пункт 1 статті 5, стаття 6 Закону)
- відносно усього переліку товарів і послуг.
- заперечення від 28.06.2023 проти заявки подане від компанії АйАйСіІНТЕРСПОРТ Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ (CH)
- не враховано, оскільки: Аргументи та відомості наведені та документально підтверджені заявником у відповідь на заперечення є обґрунтованими і дають можливість вважати заявлене позначення таким, що відповідає умовам надання правової охорони (п.1 ст.5, ст.6 Закону).
Вказана експертиза здійснювалася з урахуванням заперечення позивача та відповіді третьої особи.
Рішенням УКРНОІВІ від 29.08.2024 № 155049/ЗМ/24 затверджено висновок УКРНОІВІ від 29.08.2024 № 155048/ЗМ/24 про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, прийнято рішення про реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541 для всіх зазначених у заявці товарів і послуг. Заперечення позивача від 28.06.2023 проти заявки не було враховано при проведенні кваліфікаційної експертизи, оскільки аргументи та відомості наведені та документально підтверджені заявником у відповіді на заперечення є обґрунтованими і дають можливість вважати заявлене позначення таким, що відповідає умовам надання правової охорони.
Згідно з абзацом другим пункту 1, пунктом 4 статті 15 Закону, особа, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 цього Закону, може оскаржити рішення Національного органу інтелектуальної власності (далі - НОІВ) до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання копії рішення, надісланого такій особі відповідно до абзацу четвертого пункту 15 статті 10 цього Закону. Оскарження рішення НОІВ до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
За змістом абзацу 5 пункту 15 статті 10 Закону, якщо за результатами такого розгляду НОІВ приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг, розгляд заявки зупиняється до закінчення строку, встановленого абзацом другим пункту 1 статті 15 цього Закону, для оскарження такого рішення особою, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 цього Закону.
Скориставшись своїм правом представником особи, яка подала заперечення, патентним повіреним Туліновою О.А. до Апеляційної палати 18.11.2024 подано заперечення проти рішення УКРНОІВІ від 29.08.2024 про державну реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541 відносно усього переліку товарів 25 класу та частини товарів 09 класу МКТП.
За результатами розгляду заперечення Апеляційною палатою прийнято оскаржуване рішення (міститься в матеріалах справи), яким відмовлено позивачеві у задоволенні заперечення та залишено чинним рішення УКРНОІВІ від 29.08.2024 про реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Регламенту Апеляційної палати, затвердженого наказом Міністерства економіки України 23.11.2023 № 17768 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 04.01.2024 за № 21/41366 (далі - Регламент), рішення Апеляційної палати повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене колегією відповідно до норм матеріального права з дотриманням установлених законом та цим Регламентом процедурних норм. Обґрунтованим є рішення, ухвалене колегією на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин за запереченням, апеляційною заявою чи заявою про визнання торговельної марки добре відомою в Україні, підтверджених тими доказами, які були досліджені в засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників розгляду.
Розгляд заперечення по суті передбачає встановлення наявності або відсутності підстав для скасування рішення УКРНОІВІ щодо заявки, за якою подано заперечення, у межах мотивів, викладених у запереченні чи під час його розгляду, та на підставі зібраних у справі за запереченням матеріалів (пункт 1 глави 3 Регламенту).
Заперечення апелянта подано до Апеляційної палати на підставі абзацу другого пункту 1 статті 15 Закону № 3689-XII, згідно з яким особа, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 Закону, може оскаржити рішення НОІВ до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання копії рішення НОІВ, надісланого такій особі відповідно до абзацу четвертого пункту 15 статті 10 Закону.
На думку апелянта позначення "FIREFLY" за більш ранньою міжнародною реєстрацією № 738663 та словесний елемент "FIREFLY" позначення за більш ранньою міжнародною реєстрацією № 1052170 повністю включені до позначення за спірною заявкою. Графічні елементи порівнюваної міжнародної реєстрації № 1052170 та спірної заявки не є домінуючими у відповідних позначеннях та не можуть нівелювати схожість порівнюваних позначень, яка спричинена присутністю тотожного словесного елемента "FIREFLY" в обох позначеннях. Словесний елемент "PF" спірної заявки є лише абревіатурою словесних елементів "POWERFUL FIREFLY" та не мають особливої розрізняльної здатності, а словесний елемент "SENSE OF LIGHT" спірної заявки не впливає на ступінь схожості позначень, оскільки виконані дуже дрібним шрифтом у порівнянні з іншими словесними елементами порівнюваних позначень. Словесний елемент "FIREFLY" більш ранніх міжнародних реєстрацій, який перекладається українською мовою як «світляк», ідентично присутній в усіх порівнюваних позначеннях, чим спричиняє семантичну схожість порівнюваних позначень. Графічний елемент спірної заявки у вигляді світляка зеленого кольору не лише не зменшує семантичної схожості порівнюваних позначень, а навпаки лише підвищує рівень такої схожості. Словосполучення "SENSE OF LIGHT" є слоганом та не несе основного семантичного навантаження у складі позначення, оскільки не є домінуючим елементом у заявленому позначенні і є слабким елементом. Крім того, зважаючи на факт тривалого використання позивачем позначень "FIREFLY" на території України до дати подання спірної заявки, а також на схожість вказаних позначень та спорідненість товарів 25 та частини 09 класу МКТП, для яких використовується порівнювані позначення, подана на реєстрацію торговельна марка може вводити в оману щодо товару або особи, яка виробляє товари 09, 25 класів МКТП. Використання такого позначення заявником може породжувати у свідомості споживача асоціації, пов'язані з іншим виробником - INTERSPORT та позначенням "FIREFLY".
Пунктом 3 статті 6 Закону встановлено, що не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожним або схожим настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Відповідно до пункту 4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116 (у редакції наказу Держпатенту від 20.08.1997 № 72, далі - Правила) позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно: - провести пошук тотожних або схожих позначень; - визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень; - визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами іабо послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку. Словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються зі словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановлення схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість. Комбіновані позначення, заявлені як знаки, порівнюються з комбінованими позначеннями та з тими видами позначень, які входять до складу комбінованого позначення, що перевіряється, як елементи (пункти 4.3.2.6, 4.3.2.8 Правил).
Згідно з пунктом 11.1.5 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного підприємства "Український інститут промислової власності" від 07.04.2014 № 91 (із змінами, внесеними наказом Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" від 22.01.2016 № 08, далі - Методичні рекомендації) встановлення схожості позначень має ґрунтуватися на комплексному, всебічному аналізі порівнюваних позначень, а саме: сприйнятті домінуючих і другорядних графічних елементів, співставленні звукового складу, асоціативного ряду, ступеню семантичної близькості.
Крім цього, під час встановлення схожості позначення, що порівнюються, повинні розглядатися в цілому, без поділу на окремі елементи. При цьому, головним є перше зорове сприйняття досліджуваних позначень. Саме перше зорове сприйняття будь-якого об'єкта має вплив на свідомість людини, аналогічним чином у свідомості споживача сприймається і позначення. Розбіжність в окремих елементах не повинна грати визначальної ролі, оскільки варто враховувати, що споживач, як правило, не має можливості порівняти два знаки, а керується загальним, часто нечітким враженням про знаки, які він сприймав раніше. При цьому в пам'яті залишаються, як правило, відмітні елементи знака.
Під час дослідження схожості комбінованих позначень визначається схожість як усього позначення в цілому, так і його складових елементів, з урахуванням значимості 7 розташування тотожного чи схожого елемента в заявленому позначенні. Компоненти, які мають незначну розрізняльну здатність, до уваги не беруться, а порівнянню підлягають домінуючі елементи позначень. При дослідженні розташування словесного й зображувального елементів в комбінованому позначенні враховується фактор візуального домінування одного з елементів. Таке домінування може бути викликане як більш великими розмірами елемента, так і його більш зручним для сприйняття розташуванням в композиції (наприклад, елемент може займати центральне місце, з якого починається огляд позначення). Зображення одного з елементів у кольорі може сприяти домінуванню цього елемента в композиції. Значимість розташування елемента в комбінованому позначенні залежить також від того, якою мірою елемент сприяє виконанню позначенням його основної функції - відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб. У комбінованому позначенні, що складається з зображувального і словесного елементів, як правило, основним елементом є словесний елемент, оскільки він легше запам'ятовується, ніж зображувальний, і саме на ньому акцентується увага (пункт 11.1.12 Методичних рекомендацій).
Пунктом 11.1.7 Методичних рекомендацій визначено, що звукова (фонетична) схожість словесних позначень визначається з урахуванням таких ознак: наявність близьких і співпадаючих звуків у порівнюваних позначеннях; близькість звуків, що складають позначення; розташування близьких звуків і звукосполучень по відношенню один до одного; наявність співпадаючих складів і їхнє розташування; кількість складів у позначеннях; місце співпадаючих звукосполучень у складі позначення; близькість складу голосних; близькість складу приголосних; характер співпадаючих частин позначень; входження одного позначення в інше.
Відповідно до положень Правил та Методичних рекомендацій колегія Апеляційної палати серед іншого встановила, що позначення за оспорюваною заявкою є складною фонетичною структурою.
Наявність групи словесних елементів «PF», «POWERFUL FIREFLY», «SENCE OF LIGHT» змінює загальне звучання заявленого позначення порівняно з єдиною словесною складовою торговельних марок апелянта.
Таким чином, колегія Апеляційної палати правомірно дійшла висновку про те, що збіг за фонетичною ознакою лише одного словесного елемента «FIREFLY» не є достатнім для висновку про загальну фонетичну схожість, оскільки наявність інших фонетичних структур у заявленому позначенні в сукупності змінює його звучання та вказує на несхожість з протиставленими позначеннями фонетично.
Пункт 11.1.8. Методичних рекомендацій визначає, що установлення графічної (візуальної) схожості словесних позначень здійснюється з урахуванням наступних ознак: загальне зорове сприйняття; вид шрифту; графічне написання (відтворення) з урахуванням характеру букв (наприклад, друковані чи письмові, заголовні чи рядкові); розташування літер по відношенню одна до одної; алфавіт, літерами якого написане слово; колір чи поєднання кольорів.
За результатами порівняльного аналізу торговельних марок за міжнародними реєстраціями № № 1052170, 738663, власником яких є Позивач, і торговельною маркою за заявкою № m202301541, колегія Апеляційної палати встановила, що торговельні марки мають різне загальне зорове сприйняття, різне графічне написання з урахуванням характеру букв, кольору тощо, а різні графічні елементи підсилюють несхожість порівнюваних позначень візуально, оскільки мають відмінні ідеї та створюють у свідомості споживачів окремі візуальні образи.
Щодо семантичного (смислового) аналізу позивач вказує на те, що спірне позначення - це комбінація з кількох загальних англійських слів, але центральний, домінуючий і єдиний конкретно значущий елемент «FIREFLY» (у перекладі на українську мову «комаха, яка світиться», символізує легкість, швидкість, блиск). Решта слів рекламно-описові і використовуються у якості додаткових елементів. Розташування у центрі фрази слова «FIREFLY» створює враження, що це продукт бренду «FIREFLY». Тобто, незважаючи на більший обсяг спірного позначення, саме слово «FIREFLY» формує у споживача ключове уявлення.
Установлення смислової (семантичної) схожості словесних позначень здійснюється на підставі наступних ознак: збіг смислового значення позначень у схожих мовах; збіг одного з елементів позначень, на який падає логічний наголос і який має самостійне значення; подібність та протилежність закладених у позначеннях понять, ідей. Смислове значення позначень може виступати як самостійний критерій схожості. Різниця у смисловому значенні може сприяти визнанню порівнюваних позначень несхожими, незважаючи на їхню звукову подібність.
З метою встановлення семантичного значення (тлумачення) словесних елементів порівнюваних позначень колегія Апеляційної палати звернулася до інформаційно-довідкових джерел, зокрема, мережі Інтернет та встановила таке. Словесний елемент торговельної марки за заявкою № m 2023 01541 «FIREFLY» у перекладі з англійської мови на українську мову - світляк, жук-світляк (невеликий жук, який світиться у темряві). Він часто асоціюється з теплими вечорами і невеликою кількістю присутності світла.
Відповідно, це може відображати імідж товарів, який є «легким» у використанні або має «м'який» вплив, а саме створює атмосферу комфорту. З огляду на природну асоціацію зі світляком, торговельна марка може асоціюватися з простотою, лаконічністю, доступністю.
Це також створює враження продукту, який є невеликим, але ефективним у своїй функції. У заявленому позначенні «PF POWERFUL FIREFLY SENCE OF LIGHT, зобр.» словесний елемент «FIREFLY» семантично поєднаний зі словесним елементом «POWERFUL» і розміщений між графічною частиною у вигляді світляка і словесною частиною «PF» та жирною лінією чорного кольору, яка розділяє частину «POWERFUL FIREFLY» від частини «SENCE OF LIGHT». «PF» - це абревіатура, утворена з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви позначення. «POWERFUL» (у перекладі з англійської мови на українську - «потужний»). Поєднання словесних елементів у заявленому позначенні «POWERFUL FIREFLY» одразу додає ідею сили, інтенсивності, ефективності, який об'єднує природну енергію світляка з сильними, ефективними властивостями. «SENSE OF LIGHT» (у перекладі з англійської мови на українську - «відчуття світла»).
Ця частина додає додаткову емоційну складову. Вона може вказувати на приємні відчуття, які викликає світло, або на технологічний аспект, пов'язаний з освітленням. Таким чином, словесний елемент «FIREFLY» у спірному позначенні «PF POWERFUL FIREFLY SENCE OF LIGHT, зобр.» буде сприйматися споживачами асоціативно з потужністю та інтенсивністю світла. Зважаючи на проведене дослідження та з урахуванням визначених методичних підходів, зокрема, щодо характеристик комбінованого позначення, які можуть істотно змінювати загальне враження (у тому числі й смислове), що справляється словесним елементом, колегія Апеляційної палати дійшла таких висновків. Заявлене на реєстрацію позначення і торговельні марки апелянта є семантично несхожими, оскільки їх часткова семантична (смислова) схожість обумовлена тотожністю лише одного словесного елемента - «FIREFLY», водночас, їх семантична несхожість обумовлена наявністю додаткових словесних елементів «POWERFUL», «SENCE OF LIGHT», зображувального елемента у вигляді стилізованого світляка яскраво салатового кольору та абревіатури «PF», що наділяє заявлене позначення іншого (відмінного) семантичного значення.
Таким чином, порівнювані торговельні марки не мають спільної ідеї, а тому не є семантично схожими.
Оскільки заявлене на реєстрацію позначення та торговельні марки за міжнародними реєстраціями №№ 738663, 1052170 були визнані не схожими настільки, що їх можна сплутати, у колегії Апеляційної палати були відсутні підстави для проведення перевірки спорідненості заявлених товарів.
Таким чином, суд вказує, що в цій частині заперечень позивача, висновки Апеляційної палати УКРНОІВІ є законодавчо обґрунтованими та такими, що не спростовані позивачем.
Статтею 6 Закону визначені підстави для відмови в наданні правової охорони, зокрема, можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу (абзац 5 пункту 2 статті 6 Закону).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду неодноразово висловлював зазначену правову позицію, відповідно до яких наведена підстава є "абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення" (Постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, Постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13822/16, Постанова Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №910/11158/17, Постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/13119/17, Постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/11159/17, Постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/13822/16).
Згідно з пунктом 4.3.1.9 Правил до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.
Позначення визнається оманливим або таким, що може ввести в оману, якщо оманливим або таким, що може ввести в оману, є хоча б один з його елементів. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача. Позначення може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, якщо воно, зокрема, породжує у свідомості споживача невідповідну дійсності уявлення про виробника, якість, властивості, місце походження товару. Позначення, що може ввести в оману споживача - це позначення, що не містить відомостей, які прямо не відповідають дійсності, проте реально здатне породжувати таку можливість побічно.
Такі позначення асоціативно породжують у свідомості споживача помилкову, неправильну думку щодо особи виробника товарів, властивостей або інших якісних характеристик товарів або характеру послуг, географічного походження товарів або послуг тощо. Здатність ввести в оману не завжди очевидна, вона має ймовірний характер.
Для з'ясування можливості застосування підстави для відмови в реєстрації позначення, визначених абзацом шостим пункту 2 статті 6 Закону, колегія Апеляційної палати проаналізувала відомості, що містяться в апеляційній справі та інформаційно-довідкових джерелах, наявних у мережі Інтернет. Було досліджено історію створення компанії АйАйСі-ІНТЕРСПРОТ Інтернешнл Корпорейшн Ґмбх», її діяльність та присутність на ринку України з 2016 року, кількість та місце розташування торговельних точок на території України, наявність сайту Інтерспорт Україна.
На підставі наявної в матеріалах апеляційної справи матеріалах та дослідженої додаткової інформації, колегія Апеляційної палати встановила, що вони свідчать про тривалу діяльність апелянта на ринку України та обізнаність споживачів з його послугами, що надаються під торговельними марками за міжнародними реєстраціями №№ 738663, 1052170. Крім того, було досліджено інформацію про діяльність заявника за заявкою № m202301541 та встановлено таке.
Згідно з інформацією, наявною на сайті https://powerfulfirefly.com.ua/, «Powerful Firefly» - це інтернет-магазин для покупки, що знаходиться на ринку України багато років. У цьому інтернет-магазині можна знайти такі категорії товарів, як: - засоби для накопичення енергії та резервного живлення; - різноманітні павербанки, інвертори, акумуляторні батареї для джерел безперебійного живлення; - освітлювальні прилади (прогресивні інтелектуальні системи альтернативного освітлення помешкань, що зручно інтегруються в систему розумного будинку, мають автономні акумулятори); - електроніка (різна портативна аудіотехніка та інші гаджети від провідних виробників); - побутова техніка (блендери, міксери, фени, тостери, пилосмоки, мультиварки, праски та багато іншого); - одяг та взуття (широкий вибір модних та якісних речей для всієї родини); - товари для здоров'я (вітаміни, дієтичні добавки, косметика та інші засоби для підтримки здоров'я та краси).
Досліджена інформація дала підстави стверджувати, що оскільки заявлене на реєстрацію позначення не містить у своєму складі елементи, які вказують на особу апелянта - АйАйСі-ІНТЕРСПРОТ Інтернешнл Корпорейшн Ґмбх, з урахуванням введення цього позначення в господарський обіг та набуття ним певної репутації серед споживачів, то використання заявником позначення відносно заявлених ним товарів і послуг не породжуватиме у свідомості споживачів асоціації, пов'язані з іншим виробником, а саме швейцарською компанією АйАйСі-ІНТЕРСПРОТ Інтернешнл Корпорейшн Ґмбх та його товарами з позначенням «FIREFLY».
Все наведене повністю спростовує твердження позивача щодо ненадання колегією Апеляційної палати аналізу доказам широкого використання торговельних марок за міжнародними реєстраціями №№ 1052170, 738663 на території України.
Твердження позивача стосовно невиконання Апеляційною палатою УКРНОІВІ вимог Методичних рекомендацій щодо проведення обов'язкового аналізу фонетичної, графічної та семантичної схожості при вирішенні питання про подібність знаків, спростовується наведеним Апеляційною палатою у оскаржуваному рішенні.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатом дослідження зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про недоведеність доводів і тверджень позивача про порушення його прав як на стадії проведення експертизи так і на стадіях винесення рішення УКРНОІВІ від 29.08.2024 № 155049/ЗМ/24 та рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025, а тому у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025.
А відтак, суд приходить до висновку, що рішення Апеляційної палати від 18.02.2025, затверджене наказом УКРНОІВІ від 25.03.2025 № 67/2025, ухвалене на підставі положень Закону № 3689-XI, Правил, Регламенту, з урахуванням Методичних рекомендацій, з дотриманням процедури його ухвалення, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законодавством у сфері правової охорони торговельних марок.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, п. 1 ст. 12 Закону визначено, що на підставі рішення про реєстрацію торговельної марки та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в Бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку.
Пунктом 1 ст. 13 Закону встановлено, що одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва НОІВ здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
За змістом п. 1 ст. 14 Закону, видача свідоцтва здійснюється НОІВ у місячний строк після державної реєстрації торговельної марки. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.
Відповідно до абз. 5 п. 15 ст. 10 Закону, якщо за результатами такого розгляду НОІВ приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг, розгляд заявки зупиняється до закінчення строку, встановленого абзацом другим пункту 1 статті 15 цього Закону, для оскарження такого рішення особою, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 цього Закону.
Згідно з п. 1 ст. 15 Закону, заявник може оскаржити рішення НОІВ за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення НОІВ чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону. Для власника міжнародної реєстрації зазначений строк становить три місяці від дати надсилання НОІВ до Міжнародного бюро ВОІВ заяви про відмову в наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг або про надання правової охорони торговельній марці щодо частини зазначених товарів і послуг.
Пунктом 9 вищевказаної статті передбачено, що заявник або особа, яка подала заперечення відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті, може оскаржити затверджене НОІВ рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення.
Суд вказує, що рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025, яке затверджене наказом УКРНОІВІ від 25.03.2025 № 67/2025, позивач отримав 01.04.2025, що вбачається з трекінгу поштового відправлення, яке надано самим позивачем до суду.
Тобто, позивач мав право оскаржити в судовому порядку рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025 у строк по 01.06.2025.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано позовну заяву про визнання недійсним рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025, затвердженого наказом УКРНОІВІ від 25.03.2025 № 67/2025 та зобов'язання УКРНОІВІ скасувати рішення від 29.08.2024 до суду 01.07.2025.
Тобто, з порушенням строку, встановленого п. 9 ст. 15 Закону.
Також суд вказує, що спосіб захисту, обраний позивачем, не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки задоволення первісної вимоги позивача про визнання недійсним рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025 не може призвести до захисту порушеного права позивача (у разі його порушення) оскільки УКРНОІВІ здійснено державну реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541, видано Вергуну Олександру Вікторовичу свідоцтво України № 364869, про що здійснено публікацію в Бюлетені «Промислова власність» від 11.06.2025 № 24.
Так суд вказує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20, звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Приписами ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як зазначено у пункті 5.9 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких гуртуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як визначено ст. 12, 13 Закону, на підставі рішення про реєстрацію торговельної марки та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в Бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва НОІВ здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та сплати збору за подання заперечення діловодство за заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної плати.
Як встановлено судом вище, оскаржуване рішення затверджено наказом УКРНОІВІ від 25.03.2025 № 67/2025, а УКРНОІВІ здійснено державну реєстрацію торговельної марки за заявкою № m202301541 та видано ОСОБА_1 свідоцтво України № 364869, про що здійснено публікацію в Бюлетені «Промислова власність» від 11.06.2025 № 24.
Тобто, станом на дату подання позовної заяви, а саме 01.07.2025, ОСОБА_1 видано свідоцтво України № 364869, про що здійснено публікацію в Бюлетені «Промислова власність» від 11.06.2025 № 24.
А відтак, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним та неефективним, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оскаржуваного рішення, не призведе до відновлення порушеного права позивача, у разі його наявності, зважаючи на наявність державної реєстрації торговельної марки за заявкою № m202301541 та видачі заявнику свідоцтва України № 364869.
Як вказав Верховний Суд у пункті 5.39 постанови від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20 позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту прав, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах. Цей правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Крім того, суд вказує, що ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Також суд звертає увагу позивача, що п. 1 ст. 19 Закону встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони;
б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 зауважено, що, розглядаючи справу, суд насамперед має з' ясувати таке:
- чи передбачено обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;
- чи передбачено законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;
- чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
А відтак суд приходить до висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права (у разі його порушення), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні первісної позовної вимоги про визнання недійсним рішення Апеляційної палати УКРНОІВІ від 18.02.2025, затвердженого наказом УКРНОІВІ від 25.03.2025 № 67/2025, то суд відмовляє і у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання УКРНОІВІ скасувати рішення від 29.08.2024 про державну реєстрацію торговельної марки.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АйАйСі-Інтерспорт Інтернешнл Корпорейшн ҐмбХ не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (№ 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Враховуючи наведене, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.12.2025.
Суддя О.В. Мандриченко