ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2025Справа № 910/8947/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України
про стягнення 73 000,00 грн
До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі - відповідач) про стягнення 73 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення коштів згідно з договором фінансової допомоги № 21 від 14.09.1998.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8947/25 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Так, ухвала суду від 23.07.2025 була доставлена позивачу та відповідачу до електронних кабінетів 23.07.2025 після 17 години та відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 24.07.2025.
Крім того, ухвала суду від 23.07.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
28.07.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомляє про відсутність документів в електронній формі, а також клопотання про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи.
04.08.2025 від відповідача надійшли відзив на позов, в якому останній заперечив проти позовних вимог, та заява про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності у випадку, якщо суд знайте підстави для задоволення позовних вимог.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Від учасників справи не надходило клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням викликом учасників справи.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та можливих затримок у доставці поштової кореспонденції, оголошенням повітряних тривог, відключення електропостачання тощо) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на вказані вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Як вказує позивач у позові, він має на обліку дебіторську заборгованість Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, яка (заборгованість) була передана позивачу у 2012 році Головним управлінням промисловості, науково-технічної та інноваційної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Останнє відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 перейменовано у Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача за відповідачем рахується борг у сумі 73 000,00 грн.
Як зазначає позивач, Київський науково-дослідний інститут мікроприладів звернувся листом від 17.06.1999 № 450А до заступника Голови державної адміністрації міста Києва Чебуніна О.І. з проханням підтримати організацію технологічної бази з виробництва енергозберігаючих світлофорів на кольорових світлодіодах. За результатами опрацювання вказаного листа Головним управлінням промисловості, енергетики та зв'язку міськдержадмінстарації погоджено надання фінансової допомоги Київському науково-дослідному інституту мікроприладів (лист від 21.10.1999 № 004е-288).
Згідно з договором фінансової допомоги № 12 від 02.10.1998 Головне управління промислової політики зобов'язується протягом 10 днів з моменту підписання договору надати Київському науково-дослідному інституту мікроприладів фінансову допомогу на організацію виробництва енергозберігаючих світлофорів на кольорових світлодіодах у розмірі 160 000,00 грн (під 1,5% річних). Строк дії договору - до повного виконання його сторонами, але у будь-якому випадку - до 15.12.2000.
Відповідно до протоколу № 28 від 19.01.2001 Головне управління промислової політики продовжило термін дії вказаного договору до 01.07.2001.
Згідно з протоколом комісії КМДА від 17.08.2001 № 34 Головне управління промислової політики подовжило термін дії вказаного договору до 30.12.2001.
Протоколом комісії КМДА від 28.12.2001 Головне управління промислової політики продовжило термін дії вказаного договору до 01.07.2002.
Крім того, позивач вказує, що відповідно до договору фінансової допомоги № 67 від 30.05.2002 Головне управління промислової політики зобов'язується надати Київському науково-дослідному інституту мікроприладів фінансову допомогу на організацію виробництва енергозберігаючих світлофорів на кольорових світлодіодах у розмірі 200 000,00 грн. Кінцевий строк дії договору - 30.05.2003.
Крім того, як вбачається з довідки Акціонерного комерційного банку «КИЇВ» від 22.11.2001, Київському науково-дослідному інституту мікроприладів відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Також відповідно до довідки Комерційного банку «ХРЕЩАТИК» Київському науково-дослідному інституту мікроприладів відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Позивач надав власний наказ № Н-8 від 10.02.2025, яким вирішено провести інвентаризацію розрахунків простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.02.2025, а також акт інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами, в якому позивач зазначив про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 73 000,00 грн. Позивач визначив борг як такий, що підтверджується кредиторами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в прохальній частині позову просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 73 000,00 грн за надання фінансової допомоги згідно з договором № 21 від 14.09.1998.
Заперечуючи проти задоволення позову у даній справі, відповідач вказує про таке:
- позивачем не надано договір фінансової допомоги від 14.09.1998 № 21, за яким, як зазначено в прохальній частині позову, виникла заборгованість та який є підставою позову, а також не надано документів, на підставі яких такий договір було укладено;
- позивач визначає датою спливу строку виконання зобов'язання 30.05.2003, хоча фактично не надає жодного доказу на підтвердження наявності відповідного договору від 14.09.1998 № 21;
- позивач не вказав, за яким з договорів у відповідача наявна заборгованість, зокрема, за договором надання фінансової допомоги № 21 від 14.09.1998, який позивач визначає як підставу позову, або договором фінансової допомоги на зворотній основі від 30.05.2002 чи договором фінансової допомоги № 12 від 02.10.2000, на які позивач також вказує в позові, а також посилався у листах, що додаються до позовної заяви;
- позивачем не надано обґрунтований розрахунок сум, що стягуються з відповідача, не наведені порядок та підстави утворення такої заборгованості, а також не подано документів щодо дати передачі коштів, окрім тверджень у позовній заяві щодо обліку дебіторської заборгованості позивачем не надано жодних доказів, документального підтвердження порядку та підстав утворення заборгованості у розмірі 73 000,00 грн;
- відповідачу не відома будь-яка інформація щодо жодних договорів фінансової допомоги, а також інших договорів, якими встановлені невиконані зобов'язання. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що згідно з даними його бухгалтерського обліку відповідача, у нього відсутня будь-яка кредиторська заборгованість (борг) перед позивачем;
- позивач додає до позовної заяви документи щодо цивільно-правових договорів з Головним управлінням промислової політики КМДА, не надаючи при цьому доказів на підтвердження того, яким чином Головне управління промислової політики КМДА пов'язане з юридичними особами, вказаними в рішенні Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535, що свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність у Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) права заявлення позовних вимог;
- позивач не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є правонаступником та йому передаються на підставі належних та допустимих документів, зокрема, передавальних актів від особи, вказаної в цивільно-правових договорах до відповідача, будь-якої заборгованості, а також документів, що підтверджують облік на балансі такої заборгованості із зазначенням правових підстав, зокрема договору, документів, на підставі яких така заборгованість була передана;
- позивач не надає жодних доказів на підтвердження вжиття заходів щодо проведення належним чином інвентаризації дебіторської заборгованості та отримання відповідачем будь-яких документів щодо такої заборгованості в період з дати укладення договору, який визначає підставою позову (договір 14.09.1998 № 21) до 2025 року.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як визначено ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
При цьому згідно з ч.ч. 3, 4 вказаної норми докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як визначено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, у позові позивач просить стягнути з відповідача 73 000,00 грн заборгованості за договором фінансової допомоги № 21 від 14.09.1998.
Під час розгляду справи позивачем не надано договору фінансової допомоги № 21 від 14.09.1998, укладеного з відповідачем, та перерахування коштів у рамках даного договору.
Крім того, позивачем не надано доказів перерахування відповідачу грошових коштів також і в межах дії договорів фінансової допомоги № 12 від 02.10.1998 та № 67 від 30.05.2002 (банківські виписки, платіжні доручення, розписки тощо), за якими, як стверджує позивач, відповідачу надавались грошові кошти.
При цьому факт укладання договорів фінансової допомоги № 12 від 02.10.1998 та № 67 від 30.05.2002 сам по собі не вказує на наявність заборгованості у відповідача за такими договорами за умови відсутності доказів перерахування відповідачу грошових коштів за вказаними правочинами.
Таким чином, під час розгляду даної справи позивачем не надано суду належних та достовірних доказів надання відповідачу грошових коштів фінансової допомоги, а тому позивачем не доведено факту наявності у останнього заборгованості в заявленому до стягнення розмірі.
Суд зазначає, що проведення інвентаризації наявності заборгованості у 2025 році не спростовує вищевказаних обставин. Крім того, при передачі позивачу заборгованості остання мала б передаватись разом з первинною документацією, яка б підтверджувала заявлену до стягнення суму заборгованості, а також підстави її виникнення.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
Судом не застосовується позовна давність до заявлених вимог, оскільки застосування наслідків спливу строку позовної давності можливе за наявності позовних вимог, які підлягають задоволенню, в той час як в даному випадку вимоги позивача у даній справі не підтверджуються документально, а тому є необгрунтованими.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором, враховуючи відмову в задоволенні позову, підлягають покладаню на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 15.12.2025.
Суддя О.Г. Удалова