ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2025Справа № 910/13689/22
Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І. при секретарі судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали
За заявою (поданням) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти
у справі № 910/13689/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"
до відповідача-1: громадянина України ОСОБА_1
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"
про стягнення 16 357 389,43 грн
заінтересовані особи:
1. Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації,
2. ОСОБА_2 ,
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН СІТІ"
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
На розгляді у Господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/13689/22 (суддя Гумега О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" до громадянина України ОСОБА_1 (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 16 357 389,43 грн, з яких: 7 605 351,55 грн боргу та 8 752 037,88 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" (Україна, 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 8А, офіс 618; ідентифікаційний код 39115189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (Україна, 01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15; ідентифікаційний код 39167127) 7 605 351,55 грн (сім мільйонів шістсот п'ять тисяч триста п'ятдесят одну гривню 55 коп.) основного боргу, 8 752 037,88 грн (вісім мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі тридцять сім гривень 88 коп.) штрафу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/13689/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення повернуто без розгляду.
25.12.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 № 910/13689/22, яке набрало законної сили 11.12.2023, Господарським судом міста Києва видано накази.
На розгляді у Господарському суді міста Києва також перебували справа № 910/2552/23 (суддя Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач-2) про стягнення 4 735 032,76 грн; справа № 910/10907/23 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан Сіті" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач - 2) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 1 800 815, 43 грн та штрафу в розмірі 900 407, 72 грн; справа № 910/14178/22 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 496 256,93 грн, штрафу у розмірі 2 587 083,30 грн, а також 36 806,21 грн 3% річних та 346 377,61 грн інфляційних втрат.
25.10.2024 приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до суду із заявою (поданням) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти (вх. № 07-10/10446/24 від 28.10.2024).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025, у задоволенні заяви (подання) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти від 25.10.2024 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30.10.2025 по справі № 910/13689/22 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2025, матеріали справи в частині розгляду заяви державного виконавця про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, передати на новий розгляд.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/13689/22 передано на розгляд судді Ягічевій Н.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду на 25.11.2025.
21.11.2025 в підсистемі «Електронний суд» представником ОСОБА_2 сформовано додаткові пояснення, 24.11.2025 заяву про долучення додатків до пояснення.
25.11.2025 в підсистемі «Електронний суд» приватним виконавцем подано клопотання про відкладення розгляд у справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 відкладено розгляд справи на 09.12.2025.
08.12.2025 в підсистемі «Електронний суд» представником ОСОБА_2 сформовано заяву про долучення доказів.
09.12.2025 в підсистемі «Електронний суд» позивачем сформовано додаткові пояснення по справі, мотивовані тим, що після накладення арешту на майно, ОСОБА_1 почав вчиняти дії по ухиленню від виконання обов'язку з оплати боргу. Боржник діяв недобросовісно, нехтуючи своїми борговими зобов'язаннями.
В судовому засіданні 09.12.2025 приватний виконавець та представник позивача підтримали подане подання, представник - ОСОБА_2 заперечив проти подання, представники відповідачів, заінтересованих осіб з засідання суду не з'явились про розгляд справи повідомлені належним чином.
Розглянувши в судовому засіданні 09.12.2025 подання приватного виконавця та виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.10.2025 у справі № 910/13689/22, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні із повідомленням учасників справи.
Згідно із ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В постанові Верховного суду від 30.10.2025 у даній справі суд вказав, при розгляді даного подання, суд повинен оцінювати наступні питання через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: де проживали та були прописані малолітні діти у період з 21 січня 2023 року до 15 січня 2024 року після припинення шлюбних відносин між їхніми батьками, чому вони змінили місце реєстрації та, як стверджує ОСОБА_2 , фактичне проживання саме з 15 січня 2024 року, тобто через 3 дні після здійснення Приватним виконавцем опису та арешту 3/4 спірної квартири, чи може приміщення, у якому проживали і були прописані малолітні діти у період з 21 січня 2023 року до 15 січня 2024 року, і надалі використовуватися як їхнє постійне місце проживання, чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірну квартиру з огляду на наявність арешту.
Судом встановлено, на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження від 02 листопада 2023 року № НОМЕР_2 (з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/2552/23 від 27 вересня 2023 року, № 910/10907/23 від 26 жовтня 2023 року, № 910/14178/22 від 31 жовтня 2023 року, № 910/13689/22 від 25 грудня 2023 року, боржником за якими є ОСОБА_1 ). Загальна сума коштів, що стягується при примусовому виконанні вказаних судових наказів, боржником за якими є ОСОБА_1 , у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, складає 27 728 549,20 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме на 3/4 спірної квартири.
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на запит Приватного виконавця від 05 жовтня 2023 року щодо надання інформації стосовно осіб, зареєстрованих у спірній квартирі, листом № 100-12256 від 11 жовтня 2023 року повідомила, що відповідно до Реєстру територіальної громади м. Києва у спірній квартирі станом на 11 жовтня 2023 року зареєстровані наступні особи: 1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15 липня 1993 року по теперішній час; 2) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15 липня 1993 року по теперішній час.
12 січня 2024 року Приватним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме: 3/4 спірної квартири, у зв'язку з чим винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 січня 2024 року.
19 січня 2024 року до Приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_2 , якою заявниця повідомила, що у спірній квартирі з 15 січня 2024 року зареєстровані неповнолітні особи, до заяви долучено копії довідок (інформації) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 105547024, № 105547110, № 105546862 від 17 січня 2024 року.
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на повторний запит Приватного виконавця від 19 січня 2024 року листом № 100-1175 від 29 січня 2024 року повідомила, що відповідно до Реєстру територіальної громади м. Києва у спірній квартирі станом на 29 січня 2024 року зареєстровані наступні особи: 1) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15 липня 1993 року по теперішній час; 2) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15 липня 1993 року по теперішній час; 3) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15 січня 2024 року по теперішній час; 4) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 15 січня 2024 року по теперішній час; 5) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 15 січня 2024 року по теперішній час.
На переконання Приватного виконавця з цієї відповіді вбачається, що боржником у співучасті з ОСОБА_2 вчинено дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання рішення суду, з метою унеможливлення реалізації нерухомого майна боржника. Зокрема, ОСОБА_2 через три дні після проведення опису та арешту нерухомого майна боржника зареєстровано неповнолітніх осіб у спірній квартирі.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками спірної квартири та мають у своїй власності 3/4 та 1/4 частки квартири відповідно.
ОСОБА_1 (боржник з зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2) та ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були зареєстровані у спірній квартирі у період 30 вересня 2020 року по 21 січня 2023 року та з 15 січня 2024 року по теперішній час.
Згідно з Законом України "Про виконавче провадження", у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна звернення стягнення здійснюється на об'єкти нерухомого майна.
Приватний виконавець вважає, що реалізації 3/4 частини спірної квартири, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, не вплине на право користування квартирою неповнолітніми дітьми, які й надалі матимуть право на проживання в 1/4 частині квартири, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , яка здійснила реєстрацію дітей у даній квартирі.
Однак, передача на реалізацію нерухомого майна боржника, право власності або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
01.02.2024 року приватний виконавець звернувся до Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зі заявою про надання дозволу на реалізацію об'єкта нерухомого майна, право на користування якою мають діти № 1027 від 01.02.2024.
Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 100/09-821 від 21.03.2024 відмовила приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію 3/4 спірної квартири, що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , та де зареєстровані малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції ( ч.1 ст. 327 ГПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до положень частин першої, шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Частиною п'ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших
учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 3, 6, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 30 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення.
Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, має обов'язок отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 718/482/15-ц, від 15.02.2023 у справі № 2-537/11).
Постановою Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11, суд виснував: "… законодавство України не визначає порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом ….
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 виснувала, зокрема, що: у вирішенні питання чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна, зазначила, зокрема, що:
"…Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитинства, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.
Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов'язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов'язані з можливими об'єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.
Разом з тим повноваження Держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
… враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Зазначене стосується також і дій приватних виконавців".
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що що державний чи приватний виконавець має обов'язок звернутися за дозволом до органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.
Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 100/09-821 від 21.03.2024 відмовила приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 (спірна квартира), що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , де зареєстровані малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що і стало підставою для звернення приватного виконавця до суду із заявою, що розглядається судом.
Згідно приписів статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частини 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частина 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989).
Наведені положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Закон України "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частини 6 статті 17, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" права дитини на майно та порядок їх захисту встановлюються законами України. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до частини 4 статті 177 СК України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Таким чином, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
Наявними в матеріалах доказами, а саме: відповіддю Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №100-1175 від 29.01.2024, довідками (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 105547024, № 105547110 від 17.01.2024 (а.с. 165, 166, 170 т. 6) підтверджується, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , 3/4 частини якої належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , а 1/4 частина - ОСОБА_2 , зареєстровані, окрім вказаних осіб, малолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (боржник з зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Гненного Д.А.) є батьком, а ОСОБА_2 - матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи підтверджується, що малолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 були зареєстровані у спірній квартирі у період 30.09.2020 по 21.01.2023 та з 15.01.2024 по теперішній час.
Реєстрація місця проживання регулюється Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженим Постановою КМУ від 07.02.2022 № 265, в редакції чинній станом на 15.01.2024 (надалі - Порядок).
Відповідно до пунктів 33- 34 Порядку, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків … У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/ зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається. Перелік документів необхідних для місця реєстрації проживання визначений пунктом 35 Порядку.
Отже, суд дійшов висновку, дітей за адресою спірної квартири зареєстровано їх матір'ю з дотриманням пунктів 33-34 Порядку, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Як вже зазначалося вище, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 100/09-821 від 21.03.2024 відмовила приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 (спірна квартира), що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , де зареєстровані малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ..
Водночас, у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 приватним виконавцем описано та арештовано 13 квартир та 3 земельні ділянки, які набуті ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 .
Приватним виконавцем не надано суду жодних доказів відсутності у боржника ( ОСОБА_1 ) іншого майна, окрім спірної квартири, за рахунок якого можна б було виконати рішення суду у зведеному виконавчому провадженні.
Водночас, згідно опису нерухомого майна, належного боржнику на праві власності (3/4 спірної квартири), проведеного приватним виконавцем 12.01.2024, що підтверджується постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника, загальна площа спірної квартири - 72,28 кв.м, житлова площа спірної квартири - 41,1 кв. м, квартира складається із трьох кімнат (17,3 кв.м; 10,6 кв.м; 13,2 кв.м), а також допоміжних приміщень (кухня - 8,3 кв.м; ванна кімната - 2,7 кв.м; вбиральня - 1,4 кв.м; коридор - 13,3 кв.м; кладова та вбудовані шафи - 3,8 кв.м), квартира обладнана балконом (0,48 кв.м) та лоджією (1,2 кв.м).
Таким чином, надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на 3/4 спірної квартири, право на користування якою мають малолітні діти, призведе до того, що малолітні дії зможуть користуватись лише 1/4 частиною спірної квартири, а отже до погіршення житлових умов малолітніх дітей, що очевидно не буде відповідати забезпеченню найкращих інтересів дитини, а відтак буде суперечити Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, та загальнонаціональному пріоритету, закріпленому у Законі України "Про охорону дитинства".
01.12.2025 Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської у м. Києві РДА за результатами обстеження умов проживання малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (5 років), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (10 років) у квартирі АДРЕСА_3 , складено акт обстеження, яким зокрема встановлено: 1. У квартирі зроблено сучасний ремонт, чисто та охайно. Наявні побутова техніка та меблі. Створено належні умови для ведення домашнього господарства. 2. Для малолітніх дітей виділено окремі кімнати. У кімнатах наявні: спальні місця; шафи для речей; полички для книг, гаджетів; книги; телевізор. Наявні дитячі речі, іграшки та одяг. За результатами обстеження умов проживання Службою у справах дітей та сім'ї зроблено висновок, що умови для проживання дітей створено належним чином. На момент проведення обстеження умов проживання діти були вдома.
Щодо наявності іншого приміщення у дітей чи їх батьків або інших осіб, то в поданих поясненнях ОСОБА_2 вказує, близько року до 15.01.2024, проживала з дітьми ( АДРЕСА_4 ), яка належала на праві власності матері ОСОБА_1 , яка не користувалась нею, то за даними ДРРП, остання відчужила її - 22.05.2024.
Отже, матеріали справи свідчать про відсутність іншого приміщення, яке може використовуватись як постійне місце проживання для неповнолітніх дітей, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Крім того, суд звертає увагу, боржником у виконавчих провадженнях є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 .
За таких обставин, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на спірну квартиру, право на користування якою мають малолітні діти, а тому суд відмовляє у задоволені заяви (подання) приватного виконавця повністю.
Керуючись ст. 170, 232, 233, 234, 235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні подання Гненного Дмитра Анатолійовича про визнання неправомірною відмови органу опіки та піклування у наданні дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти, відмовити.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання: 12.12.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА