Справа № 308/18379/25
1-кс/308/7018/25
11 грудня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області капітана юстиції ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального Управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024070000000062 від 09.04.2024 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Кривій Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, -
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024070000000062 від 09.04.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, чим самим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.
У зв'язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, 01.03.2022 її армією захоплено м. Херсон.
На підтвердження контролю над містом, 03.03.2022, після захоплення міста, окупаційні війська рф захопили приміщення Херсонської ОДА. 25.04.2022, в приміщення Херсонської міської ради за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 37, увійшли озброєні військовослужбовці рф, які попередили керівництво та працівників Херсонської міської ради, що управління місцевою адміністрацією переходить під керівництво російської федерації.
В той же час окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області створено систему незаконних органів державної влади, в тому числі правоохоронних.
Зокрема, 05.10.2022 року в «Едином государственном реестре юридических лиц рф» офіційно зареєстроване т. зв. «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области» (юридична адреса: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Олександрівська, буд. 32А, ОГРН: 1227700634590, на час внесення відомостей тимчасово виконуючий обов'язки керівника ОСОБА_7 ).
Поряд з цим, формування вказаної окупаційної структури здійснювалося орієнтовно в червні 2022 року з використанням матеріально-технічної бази та приміщення ГУ ДКС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37959779, м. Херсон, вул. Старообрядницька, 21), після захоплення м. Херсон рф та створення окупаційної адміністрації. Штат наповнювався шляхом набору місцевих жителів та вербування діючих працівників ГУ ДПСУ в Херсонській області, АРК та м. Севастополі.
10.07.2022 року т. зв. «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области» розпочало «офіційну роботу» в адміністративній будівлі ГУ ДПС регіону (код ЄДРПОУ 43143201, м. Херсон, просп. Ушакова, 75), де перебуваючи до жовтня 2022 року, початку де окупації м. Херсон.
У точно не встановлений досудовим розслідуванням час - у липні 2022 року, але не пізніше 22.07.2022, громадянку України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято на службу у т. зв. «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области» на посаду «инспектора налоговой службы Херсонской области». До кола службових обов'язків ОСОБА_8 входило проведення виїзних податкових перевірок, аналізування результатів та застосування фінансових санкцій до порушників.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянином України, діючи умисно, всупереч вимогам діючого законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією рф проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частини Херсонської області, в т.ч. м. Херсон, збройними формуваннями рф, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час - у червні-липні 2022 року, але не пізніше 22.07.2022, перебуваючи у м. Херсон, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику рф на території України, в порушення вимог Конституції та законів України, добровільно зайняла посаду «инспектора налоговой службы Херсонской области», створеного представниками держави-агресора на території м. Херсон, тобто зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Одночасно з цим ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, 22.07.2022, перебуваючи у м. Херсон, приступила до виконання своїх службових обов'язків у незаконному правоохоронному органів - «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области».
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Слідчий вказав, що ним за погодженням з прокурором 26.11.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_6 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України. Зокрема, у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, тимчасовою окупацією території Херсонської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, повідомлення про підозру ОСОБА_6 опубліковано на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті "Урядовий кур'єр", аналогічним чином опубліковано повістки про виклик підозрювану ОСОБА_6 08.12.2025, 09.12.2025 та 10.12.2025 до слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області для отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у даному кримінальному провадженні, допиту в якості підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій у зазначеному кримінальному провадженні.
Жодного разу у призначений час на виклик слідчого громадянка України ОСОБА_6 у призначене місце не з'явилася, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованої підозри тим, що підозрювана ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити підозрюваним будь-яку із речей чи документів (уставні, реєстраційні документи, накази, розпорядження, кадрова документація, функціональні обов'язки), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, з огляду на що, слідчий просить задовольнити подане клопотання.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
У судовому засіданні захисник зазначив, що він не мав можливості спілкуватись із підозрюваним, тому залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024070000000062 від 09.04.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України.
26 листопада 2025 року громадянці України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2025 задоволено клопотання прокурора та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42024070000000062 від 09.04.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Виходячи з наявності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.
Відповідно до приписів ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
Згідно з положеннями ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та за умови обґрунтованості повідомленої підозри.
Слідчий суддя зазначає про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, а тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України необхідно брати до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас слідчому судді під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При цьому на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
Так, слідчий суддя, проаналізувавши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає,що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 могла вчинити інкриміноване їй правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується рапортом про виявлений злочин від 02.04.2024 з додатними матеріалами; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 19.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 19.03.2025; протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімку ОСОБА_9 від 15.04.2025; протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімку ОСОБА_10 від 19.03.2025; протоколом пред'явлення для впізнання по фотознімку ОСОБА_11 від 19.03.2025; відповідями на доручення з оперативного підрозділу УСБУ в Херсонській області; штатним розписом працівників незаконного «управление федеральной налоговой службы по Херсонской области» та та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.
Резюмуючи дослідження обґрунтованості поданого клопотання, слідчий суддя зазначає про необхідність здійснення аналізу наявності ризиків, які персоніфіковані стороною обвинувачення у поданому клопотанні.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що санкція кримінального правопорушення, вчинення якого інкриміновано підозрюваному, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років, тобто за правилами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч.7 ст.111-1 КК України, є особливо тяжким злочином.
Між тим, як уже зазначалося слідчим суддею, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Вказане унеможливлює застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваної, той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.
За правилами ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з абз.7 ч.4 ст.183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Відповідно до абз.8 ч.4 ст.183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
За обставин цього клопотання, беручи до уваги інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення та факт перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території, слідчий суддя зауважує про відсутність підстав для визначення застави.
У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається (ч.4 ст.197 КПК України).
У свою чергу, відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.177, 178, 193, 194, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Кривій Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Після затримання підозрюваної і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали 15 грудня 2025 року о 08 год. 35 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1