ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.12.2025Справа № 910/6932/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» (02090, місто Київ, вул.Бородіна Інженера, будинок 5-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39971515)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУДІНДУСТРІЇ, будинок 5, кімната 503/1, ідентифікаційний код юридичної особи 31750494) стягнення заборгованості у розмірі 694 265 грн. 48 коп.
Представники:
від Позивача: Балабон В.О. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Щиглов Є.О. (представник на підставі ордеру);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 694 265 грн. 48 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором купівлі - продажу №7 від 20.01.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 року відкрито провадження у справі № 910/6932/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
26.06.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
15.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
15.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
15.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2025 року.
13.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про відкладення підготовчого судового засідання, визнано явку Товариства з обмеженою відповідальністю "ХА РІКА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" у судові засідання по справі №910/6932/25 обов'язковою, відкладено підготовче судове засідання на 27.08.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, задоволено клопотання Позивача про відкладення підготовчого судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 01.10 2025 року.
01.10.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання Позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, відкладено розгляд клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №910/6932/25, відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2025 року.
22.10.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, відкладено підготовче судове засідання на 12.11.2025 року.
12.11.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення підготовчого судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2025 року.
Що стосується клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» про призначення судової почеркознавчої експертизи, Суд зазначає.
В обґрунтування поданого клопотання Позивач зазначав, що поставка товару по договору ним не здійснювалась. Акти звірки взаєморозрахунків Позивачем не підписувались. Додані до відзиву видаткові та товарно-транспортні накладні, довіреності підроблені Відповідачем, як і акти звірки взаємних розрахунків та додаткова угода № 1 від 08.06.2020 р. про можливість використання факсиміле. Жоден товар по договору купівлі-продажу № 7 від 20.01.2020 р. Відповідачем не поставлявся та Позивач не надавав згоду на проставлення факсиміле на видаткових накладних, актах звірки, змінах та доповненнях до договору.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Згідно зі ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Згідно зі ст.104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Згідно з положеннями оформлення документів для проведення експертиз (досліджень), які наведено у Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (пункт 3.5).
Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації (п. 1.3.)
Таким чином, з метою проведення почеркознавчих досліджень підписів мають надаватися відібрані експериментальні зразки почерку та пред'являтись вільні зразки підпису. Однак, як вбачається з пояснень представника Позивача Кондратюк Ж.Є. (директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА») перебуває закордоном та вона може приїхати для відібрання зразків підписів у разі, якщо буде ухвала суду про призначення експертизи. Крім того, Суд зазначає, що Позивачем не надано суду вільні, умовно-вільні зразки підпису Кондратюк Ж.Є.
За таких підстав, Суд дійшов висновку про неможливість учасниками справи забезпечити явку у судове засідання Кондратюк Ж.Є. (бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА») для відібрання експериментальних зразків підпису та пред'явлення вільних зразків підпису, що є необхідним для призначення судової почеркознавчої експертизи.
Суд зауважує, що призначення судом судової експертизи без відібрання експериментальних зразків підпису призведе до затягування вирішення спору у справі, оскільки судова експертиза не зможе бути проведена за відсутності необхідних документів.
Крім того, з огляду на дослідження наданих Відповідачем оригіналів видаткових накладних та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, у суду не виникло питань, які потребують спеціальних знань, а фактичні обставин справи можуть бути встановлені судом за результатами оцінки наявних у справі доказів. Обставин, які б ставили під сумнів обставини щодо підпису документів та відтиску печатки Товариств, судом не з'ясовано. Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження втрати Відповідачем печатки, яка міститься на спірних видаткових накладних.
Таким чином, Суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» про призначення судової почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні 10 грудня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 10 грудня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №7, відповідно до умов якого Постачальник постачає, а Покупець приймає обладнання та витратні матеріали різних груп товарів, (надалі - товар) та оплачує його на умовах цього договору. Конкретний тип товару вказується в специфікації та/або рахунках-фактурах та /або видаткових накладних. (т.1 а.с.7-9)
Згідно з п.2.1 Договору ціна товару вказується в специфікації та/або рахунках-фактурах та /або видаткових накладних.
Датою поставки товару і моментом переходу до покупця права власності на товар вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата видаткової накладної). (п.4.1 Договору)
Згідно з п.4.3 Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент підписання видаткової накладної.
Відповідно до п.4.4 Договору строк поставки товару постачальник узгоджує з покупцем індивідуально по кожному рахунку-фактурі до цього договору, та з моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% оплати за товар.
Місцем постачання є за адресою: м. Київ, вулиця Зрошувальна, 2а. (п.4.11 Договору)
Згідно з п.5.1 Договору Покупець здійснює 100% оплату за товар шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у відповідних рахунках-фактурах.
Умови оплати можуть бути змінені сторонами в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №7 від 20.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» рахунки - фактури №СФ-0000005 від 20.01.2020 року на суму 204 538 грн. 76 коп., №СФ-0000821 від 25.11.2020 року на суму 56 273 грн. 72 коп., №СФ-0000090 від 27.10.2020 року на суму 91 664 грн. 09 коп., №СФ-0000110 від 07.12.2021 року на суму 108 873 грн. 36 коп. (а.с.10-15), а Позивач в свою чергу перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 694 265 грн. 48 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №4816 від 21.09.2021 року на суму 252 961 грн. 08 коп., №1872 від 06.02.2020 року на суму 204 538 грн. 76 коп., №5225 від 23.11.2021 року на суму 75 021 грн. 90 коп., №3394 від 07.12.2020 року на суму 52 870 грн. 38 коп., №5512 від 04.01.2022 року на суму 108 873 грн. 36 коп. (т.1 а.с.16-20)
Вимогою №2301/1 від 23.04.2025 р. Позивач вимагав від Відповідача повернення попередньої оплати у розмірі 694 265 грн. 48 коп., що підтверджується копіями опису вкладання у цінний лист від 01.05.2025 р, фіскального чеку, накладної. (а.с.21-32)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» перед Позивачем становить 694 265 грн. 48 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що на виконання умов Договору він виконав свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №7 від 20.01.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №7 від 20.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» рахунки - фактури №СФ-0000005 від 20.01.2020 року на суму 204 538 грн. 76 коп., №СФ-0000821 від 25.11.2020 року на суму 56 273 грн. 72 коп., №СФ-0000090 від 27.10.2020 року на суму 91 664 грн. 09 коп., №СФ-0000110 від 07.12.2021 року на суму 108 873 грн. 36 коп. (а.с.10-15), а Позивач в свою чергу перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 694 265 грн. 48 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №4816 від 21.09.2021 року на суму 252 961 грн. 08 коп., №1872 від 06.02.2020 року на суму 204 538 грн. 76 коп., №5225 від 23.11.2021 року на суму 75 021 грн. 90 коп., №3394 від 07.12.2020 року на суму 52 870 грн. 38 коп., №5512 від 04.01.2022 року на суму 108 873 грн. 36 коп. (т.1 а.с.16-20)
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України (частина 1 статті 693 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до частини 1 статті 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Системне тлумачення частини 1 статті 693 ЦК, частини 1 статті 655, частини 1 статті 664, частини 1 статті 697 ЦК України свідчить, що термін "передача товару" охоплює як передачу у власність, так і передачу у користування.
Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору. Це випливає зі змісту частини 1 статті 655, частини 1 статті 677, частини 1 статті 697 ЦК України.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині 1 статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у cправі №927/211/22.
Датою поставки товару і моментом переходу до покупця права власності на товар вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата видаткової накладної). (п.4.1 Договору)
Згідно з п.4.3 Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент підписання видаткової накладної.
Відповідно до п.4.4 Договору строк поставки товару постачальник узгоджує з покупцем індивідуально по кожному рахунку-фактурі до цього договору, та з моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% оплати за товар.
Місцем постачання є за адресою: м. Київ, вулиця Зрошувальна, 2а. (п.4.11 Договору)
Згідно з п.5.1 Договору Покупець здійснює 100% оплату за товар шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у відповідних рахунках-фактурах.
Умови оплати можуть бути змінені сторонами в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 5.2. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, на виконання умов Договору купівлі - продажу №7 від 20.01.2020 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар на загальну суму в розмірі 714 311 грн. 01 коп., що підтверджується видатковими накладними №ВН-0000007 від 30.01.2020 року на суму в розмірі 204 538 грн. 76 коп., №ВН-0000093 від 25.11.2020 року на суму в розмірі 56 273 грн. 72 коп., №ВН-0000045 від 20.08.2021 року на суму в розмірі 252 961 грн. 08 коп., №ВН-0000083 від 27.10.2021 року на суму в розмірі 91 664 грн. 09 коп., №ВН-0000105 від 07.12.2021 року на суму в розмірі 108 873 грн. 36 коп., товарно - транспортними накладними №1 від 30.01.2020 року, №2 від 30.01.2020 року, №3 від 30.01.2020 року, №4 від 30.01.2020 року, №012/11 від 25.11.2020 року, №16.01-008 від 20.08.2021 року, №16.02-008 від 20.08.2021 року, №024-10 від 27.10.2021 року, №001-12 від 07.12.2021 року, №001-12 від 07.12.2021 року. (т.1 а.с.71-121)
Суд зазначає, що видаткові накладні №ВН-0000007 від 30.01.2020 року, №ВН-0000093 від 25.11.2020 року, №ВН-0000045 від 20.08.2021 року, №ВН-0000083 від 27.10.2021 року, №ВН-0000105 від 07.12.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» підписані представником Кондратюк Ж.Є., яка діяла на підставі довіреностей №2001/1 від 30.01.2020 р., №251120-6 від 25.11.2020 р., №200821-4 від 20.08.2021 р., №271021-5 від 27.10.2021 р., №071221-4 від 07.12.2021 р. (а.с.68-70, 94, 100, 116) та скріплені печатками підприємства Позивача.
В той же час, Позивач зазначав, що поставка товару по договору ним не здійснювалась. Акти звірки взаєморозрахунків Позивачем не підписувались. Додані до відзиву видаткові та товарно-транспортні накладні, довіреності підроблені Відповідачем, як і акти звірки взаємних розрахунків та додаткова угода № 1 від 08.06.2020 р. про можливість використання факсиміле. Жоден товар по договору купівлі-продажу № 7 від 20.01.2020 р. Відповідачем не поставлявся та Позивач не надавав згоду на проставлення факсиміле на видаткових накладних, актах звірки, змінах та доповненнях до договору.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так само пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт надання послуг, тому належним і допустимим доказом виконання робіт є акти надання послуг у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.
Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Яке вже неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, чи була печатка загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відбитком печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відбиток печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 - 7, 9 - 11 глави 3 розділу IІ «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (затверджені наказом Мінюсту України від 18.06.2015 № 1000/544; зареєстровані в Мінюсті України 22.06.2015 р. за №736/27181), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами, - право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.
На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).
В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.
В інструкції з діловодства установи визначаються види і кількість печаток, штампів, що застосовуються, перелік документів, підписи на яких відповідно до законодавства необхідно скріплювати печаткою установи, та порядок застосування печаток.
Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.
Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності.
У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.
Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі.
Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.
Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.
Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин відповідач, як суб'єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірного акта прийому-передачі наданих послуг.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі Позивача.
Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).
З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, видаткові накладні №ВН-0000007 від 30.01.2020 року, №ВН-0000093 від 25.11.2020 року, №ВН-0000045 від 20.08.2021 року, №ВН-0000083 від 27.10.2021 року, №ВН-0000105 від 07.12.2021 року, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між Сторонами.
Крім того, на підтвердження здійснення поставки за Договором купівлі - продажу №7 від 20.01.2020 року Відповідач склав податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію. (т.1 а.с.87-91, 97,105-106, 112-113, 121-122)
Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Відповідачем виписано Позивачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Позивачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи.
При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним подавались уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем (позивачем) за оспорюваними накладними.
Також в матеріалах справи наявні Акти звірки взаємних розрахунків за період 2022 рік, з 01.01.2023 р. по 31.08.2023 р., за якими заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» перед Відповідачем становить 4118111 грн. 87 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.58-59)
Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18.
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що наявність заборгованості Відповідача підтверджується первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Суд приймає до уваги Акти звірки взаємних розрахунків за період 2022 рік, з 01.01.2023 р. по 31.08.2023 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, в якості належних та допустимих доказів у справі.
За таких підстав, Суд зазначає, що на виконання умов Договору купівлі - продажу №7 від 20.01.2020 року Відповідач поставив товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар на загальну суму в розмірі 714 311 грн. 01 коп., що підтверджується видатковими накладними №ВН-0000007 від 30.01.2020 року на суму в розмірі 204 538 грн. 76 коп., №ВН-0000093 від 25.11.2020 року на суму в розмірі 56 273 грн. 72 коп., №ВН-0000045 від 20.08.2021 року на суму в розмірі 252 961 грн. 08 коп., №ВН-0000083 від 27.10.2021 року на суму в розмірі 91 664 грн. 09 коп., №ВН-0000105 від 07.12.2021 року на суму в розмірі 108 873 грн. 36 коп., товарно - транспортними накладними №1 від 30.01.2020 року, №2 від 30.01.2020 року, №3 від 30.01.2020 року, №4 від 30.01.2020 року, №012/11 від 25.11.2020 року, №16.01-008 від 20.08.2021 року, №16.02-008 від 20.08.2021 року, №024-10 від 27.10.2021 року, №001-12 від 07.12.2021 року, №001-12 від 07.12.2021 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.71-121)
Крім того, Судом враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/4121/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХА РІКА" про стягнення 4 118 111, 87 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» суму заборгованості у розмірі 4 118 111 грн 87 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 61 771 грн 68 коп. Вказане рішення не набрало законної сили, у зв'язку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю "ХА РІКА" апеляційної скарги.
Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача з посиланням на Акт внутрішнього службового розслідування від 18.04.2025 р., витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки вказані докази не є доказами вчинення кримінального правопорушення. Так, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань є лише реєстраційним документом, який фіксує факт внесення відомостей про злочин та початок досудового розслідування. (т.1 а.с.131, 143)
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» про стягнення заборгованості у розмірі 694 265 грн. 48 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» про стягнення заборгованості у розмірі 694 265 грн. 48 коп. - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 грудня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин