Рішення від 04.12.2025 по справі 910/9982/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2025Справа № 910/9982/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультпан" про стягнення 813 783,96 грн,

за участю представників:

позивача: Шаповал Ю.Є.;

відповідача: не з'явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Консультпан", далі - Товариство) про стягнення 813 783,96 грн, з яких: 650 506,50 грн - основна заборгованість, 117 742,00 грн - пеня, 45 535,46 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти від 31 липня 2024 року № Бн/19500.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

20 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2025 року вищенаведену позовну заяву Управління прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9982/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 вересня 2025 року.

17 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Управління надійшла заява від цієї ж дати про його участь в призначеному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням мережі "Easycon", яку ухвалою суду від 18 вересня 2025 року задоволено частково.

У підготовчому засіданні суд постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення підготовчого засідання на 13 листопада 2025 року.

7 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Управління надійшла заява від цієї ж дати про його участь в засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 10 листопада 2025 року задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 4 грудня 2025 року.

У судовому засіданні 4 грудня 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника в призначені засідання не забезпечив, будь-яких клопотань на адресу суду не направив, заяв по суті спору не подав.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2024 року в порядку Закону України "Про публічні закупівлі" між Управлінням та Товариством було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № Бн/19500, за умовами якого останнє зобов'язалося у порядку та на умовах, визначених цією угодою, поставити Управлінню товар за предметом закупівлі (код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистилят, ДК 021:2015 - 09132000-3 Бензин) за картками/талонами, а Управління - прийняти й оплатити цей товар.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 1.2. договору кількість товару - 19 500 літрів. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цієї угоди.

За умовами пункту 2.2. вказаного правочину відпуск товару здійснюється за картками/талонами постачальника безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують картки/талони Товариства, окремими партіями згідно потреб Управління шляхом обміну талону на товар у кількості та асортименті, зазначених у талоні.

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що його ціна становить 1 129 050,00 гри з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Оплата товару здійснюється Управлінням шляхом перерахування грошових на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 робочих днів з дати фактичного отримання замовником товару в повному обсязі на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунку (пункти 4.1. вказаного правочину).

Відповідно до пунктів 5.1.-5.8. договору строк поставки товару - з моменту підписання договору по 31 серпня 2024 року. Товар постачається у формі карток/талонів, згідно з номіналом та в кількості відповідно до специфікації, шляхом доставки замовнику карток/талонів на замовлену партію товарів. Місце поставки карток/талонів - місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 105. Передача карток/талонів замовнику підтверджується підписанням сторонами накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість товару відповідно до переданих карток/талонів, а також загальну суму до сплати. Відвантаження товару здійснюється на АЗС, що обслуговують картки/талони постачальника, перелік яких наведено в додатку № 2 до цього правочину. Відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні дні за картками/талонами постачальника, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару. Постачання товару за картками/талонами здійснюється на АЗС партіями в асортименті та кількості, зазначених у талонах Постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. Термін дії карток/талонів - безстроковий або не менше одного року з моменту передачі карток/талонів замовнику. У разі, якщо, термін дії поставлених постачальником карток закінчився, Товариство зобов'язане протягом двох днів з моменту отримання заяви від замовника здійснити обмін таких карток/талонів.

Право власності на пальне вважається переданий замовнику в момент його фактичного відпуску на АЗС. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару на АЗС (пункти 5.10., 5.11. вказаного правочину).

За умовами пункту 6.2.4. договору Управління має право вимагати від постачальника відвантаження товару по картках/талонах на АЗС.

У свою чергу, за пунктом 6.3.2. вказаного правочину Товариство зобов'язалось, зокрема: забезпечити відпуск товару на АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору; забезпечити відпуск товару по талонам на АЗС цілодобово у робочі та вихідні дні.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками й діє по 31 грудня 2024 року, а в частині оплати товару - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (пункт 10.1. договору).

У специфікації (додаток № 1) сторони погодили найменування, кількість і вартість товару, а саме: бензин А-95 (у кількості 19 500 літрів), загальною вартістю 1 129 050,00 грн з ПДВ (57,90 грн за 1 літр). Номінал талонів-карток: 10, 20 та 30 літрів.

У додатку № 2 до договору сторони визначили перелік АЗС Товариства, на яких Управління має право отримати обумовлений договором товар.

На виконання умов спірного правочину Товариство передало, а Управління прийняло й оплатило обумовлені договором талони на паливо-мастильні матеріали, а саме: бензин А-95 в кількості 19 500,00 літрів, вартістю 57,90 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 1 129 050,00 грн з ПДВ. Вказані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видаткової накладної від 2 серпня 2024 року № 1109 на суму 1 129 050,00 грн, рахунку на оплату від 2 серпня 2024 року № 721, платіжних інструкцій від 7 серпня 2024 року: № 5314 на суму 868 500,00 грн, № 5316 на суму 43 425,00 грн, № 5315 на суму 217 125,00 грн.

Як зазначало Управління в своєму позові, із обумовленої договором кількості товару ним фактично було отримано лише 8 265 літрів бензину А-95 на загальну суму 478 543,50 грн. Бензин А-95 у кількості 11 235 літрів на суму 650 506,50 грн Управління не отримало внаслідок неможливості реалізації наданих Товариством талонів з грудня 2024 року - січня 2025 року через відсутність вказаного товару на визначених у додатку № 2 до договору АЗС відповідача та/або припинення роботи відповідних АЗС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів фіксації відсутності палива на АЗС/неможливості отримання палива за талонами на АЗС "АВІАС", оформленими працівниками Хортицького, Дніпровського, Лівобережного, Комунарського, Центрального, Запорізького, Оріхівського та Вільнянського відділів державної виконавчої служби Управління: від 30 грудня 2024 року, від 1 січня 2025 року, від 2 січня 2025 року, від 3 січня 2025 року, від 6 січня 2025 року, від 7 січня 2025 року, від 8 січня 2025 року, від 9 січня 2025 року, від 10 січня 2025 року, від 11 січня 2025 року, від 14 січня 2025 року, від 15 січня 2025 року, від 16 січня 2025 року, від 17 січня 2025 року, від 21 січня 2025 року, від 23 січня 2025 року, від 28 січня 2025 року, від 29 січня 2025 року, від 31 січня 2025 року, від 3 лютого 2025 року, від 4 лютого 2025 року, від 5 лютого 2025 року, від 6 лютого 2025 року, від 7 лютого 2025 року, від 12 лютого 2025 року.

У зв'язку з цим Управління звернулося до Товариства з претензією від 11 квітня 2025 року вих. № 16476/15.3-08, у якій просило повернути грошові кошти за невикористані (не отоварені) картки/талони на загальну суму 650 506,50 грн. Копія зазначеної претензії з належними доказами її направлення відповідачу засобами поштового зв'язку наявна в матеріалах справи. Однак, ця претензія була залишена Товариством без відповіді та виконання: відповідач свої зобов'язання за договором щодо заправки автомобілів позивача пальним у кількості 11 235 літрів не виконав, отримані кошти за непоставлений товар у розмірі 650 506,50 грн не повернув.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці й покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що предметом спірного договору є саме поставка товару - паливно-мастильних матеріалів (бензин А-95). Натомість талон/картка в розумінні вказаного правочину є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.

Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

За пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Отже, талон, за приписами чинного законодавства, є документом, який засвідчує право його власника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС.

При цьому, умовами пункту 5.1. договору прямо передбачено, що зобов'язання Товариства щодо поставки обумовленого товару вважається виконаним виключно після відвантаження відповідної апатії продукції на АЗС.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19.

Судом враховано, що в матеріалах справи наявні копії невикористаних талонів на загальну суму 650 506,50 грн. Водночас, докази виконання відповідачем умов договору в частині передачі позивачу товару (бензину А-95) на вказану суму або повернення Управлінню відповідної суми грошових коштів, матеріали справи не містять.

Крім того, у додатку № 2 до договору сторони погодили перелік АЗС, які зобов'язані здійснити видачу товару Управлінню (здійснити ото варення талонів). Однак, докази на підтвердження функціонування вказаних АЗС відповідача та наявності такого товару на АЗС під час пред'явлення позивачем відповідних талонів/карток, матеріали справи не містять й Товариством до суду подані не були.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 650 506,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Управлінням, а також доказів поставки (видачі) товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Товариства про стягнення зазначеної суми боргу на користь Управління. У зв'язку з цим вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, Управління просило суд стягнути з відповідача 117 742,00 грн пені, нарахованої на вищевказану суму боргу за період з 1 січня 2025 року по 30 червня 2025 року, а також 45 535,46 грн штрафу, відповідно до пункту 7.3. вказаного правочину.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує Управлінню пеню в розмірі 0,1 від вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - Товариство повинне додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взятого на себе обов'язку щодо своєчасного постачання обумовленого товару (бензин А-95) на загальну суму 650 506,50 грн, і заявлена Управлінням до стягнення сума штрафу, передбаченого вказаним пунктом договору в розмірі 45 535,46 грн, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Разом із цим, статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 10.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року. Доказів продовження строку дії вказаного правочину сторонами до суду надано не було.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Враховуючи вищевказані норми Кодексу, суд дійшов висновку про те, що закінчення строку договору не звільняє Товариство від відповідальності за порушення його зобов'язань, яке мало місце під час дії договору. Однак, Управління може реалізувати своє право на притягнення Товариства до відповідальності, передбаченої пунктом 7.3. договору, шляхом стягнення неустойки лише за період до закінчення строку дії договору, - до 31 грудня 2024 року включно, оскільки пеня, яку просить стягнути позивач на підставі пункту 7.3. зазначеної угоди, є договірною санкцією.

Разом із цим, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19 зазначено, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Судом встановлено, що Управління відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки в розумінні статті 22 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, у якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина 2 статті 231 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Відтак, у силу прямих приписів чинного на час спірних правовідносин Управління наділене правом стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких порушене прострочення виконання за кожен день такого прострочення.

Суд не погоджується з посиланням позивача на необхідність округлення суми пені (з 117 741,676 грн до 117 742,00 грн), оскільки грошове зобов'язання визначається як у гривнях, так і в копійках.

Відтак, за розрахунком суду, належною до стягнення з відповідача сумою пені є 117 741,68 грн. Оскільки визначена в розрахунку позивача сума пені (без округлення її до цілого числа) є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує обрахованої судом суми, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі, який зазначений у тексті позовної заяви Управління, та становить 117 741,68 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Управління підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 12 206,76 грн (813 783,64 х 1,5%).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Управління сплатило 12 207,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 3 липня 2025 року № 636 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 206,76 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультпан" (03146, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 20; ідентифікаційний код 45067285) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49619, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 21А; ідентифікаційний код 43315529) 650 506 (шістсот п'ятдесят тисяч п'ятсот шість) грн 50 коп. основної заборгованості, 45 535 (сорок п'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 46 коп. штрафу, 117 741 (сто сімнадцять тисяч сімсот сорок одну) грн 68 коп. пені та 12 206 (дванадцять тисяч двісті шість) грн 76 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 грудня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко

Попередній документ
132587053
Наступний документ
132587055
Інформація про рішення:
№ рішення: 132587054
№ справи: 910/9982/25
Дата рішення: 04.12.2025
Дата публікації: 16.12.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (04.12.2025)
Дата надходження: 12.08.2025
Предмет позову: стягнення 813 783,96 грн
Розклад засідань:
25.09.2025 10:40 Господарський суд міста Києва
13.11.2025 11:40 Господарський суд міста Києва
04.12.2025 09:50 Господарський суд міста Києва