ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/980/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, бульвар Лесі Українки, 47, м. Коломия, 78200, в інтересах держави в особі Печеніжинської селищної ради Коломийського району, вул. Незалежності, буд. 15, смт. Печеніжин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78274
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, м. Київ, 01601, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул.Собранецька, буд. 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017
про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 170214,12 грн,
за участі:
від прокуратури: Чорнописька Галина Остапівна;
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
встановив: керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Печеніжинської селищної ради Коломийського району до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 170214,12 грн.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно п. 3 ч. 1 статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи, що ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст.ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 15 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Як вказує керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, незаконна рубка деревини у кварталі 29 виділі 7 Слобідського лісництва філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України» мала місце в адміністративних межах с. Слобода, Печиніжинської селищної ради, а незаконна рубка деревини у кварталі №49 виділі 3 Слобідського лісництва філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України», мала місце в адміністративних межах с. Слобода, Печиніжинської селищної ради.
У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 714-р та додатку до нього, до Печиніжинської селищної ради (згідно повних реєстраційних даних - Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 40157159, код населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади згідно КОУАТУУ 2623255700) увійшла, зокрема, територія с. Слобода та с. Сопів.
Лісові масиви в межах яких виявлено незаконну порубку, розташовані в адміністративних межах Печиніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, що підтверджується протоколами огляду місця події, проектами організації та розвитку лісового господарства Слобідського лісництва ДП «Коломийський лісгосп» та іншими доданими до позову матеріалами.
Крім того, згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Главою 11 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України №128 від 09.08.2013 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 05.12.2019 №342) передбачено, що платежі (кошти), які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Казначействі на ім'я відповідного органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами» Плану рахунків (далі - рахунок 3311) у розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Після розподілу, кошти у відповідних обсягах засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються за призначенням на відповідні рахунки.
Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів на території Печиніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, у відповідності зі ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних міських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Таким чином, в даному випадку Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.
Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.
При цьому, Печеніжинською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області не вжито належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади.
Зокрема, Коломийською окружною прокуратурою листом № 53-1090ВИХ-25 від 25.04.2025 повідомлено Печеніжинську селищну раду про встановлені факти незаконної рубки деревини на території селищної ради, а також витребувано інформацію чи відшкодовано філією "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України» шкоду заподіяну внаслідок незаконної рубки 2 сиро ростучих дерев породи "Дуб", у розмірі 85 871 грн. 97 коп., а також незаконної рубки 7 сиро ростучих дерев породи "Бук", у розмірі 84 342 грн. 15 коп. (з наданням завірених копій підтверджуючих документів), а також чи вживались Печеніжинською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру, у тому числі шляхом пред'явлення позовної заяви до суду щодо стягнення з філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України» збитків спричинених інтересам довкілля.
У відповідь на вказаний лист Печеніжинська селищна рада листом від 01.05.2025 №771/02-37/094 повідомила, що шкоду у розмірі 170214 грн. 12 коп., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища не відшкодовано, у зв'язку з чим, надано реквізити рахунку для відшкодування шкоди: UA50899998033313933100000552, окрім того, повідомлено, що Печеніжинська селищна рада не пред'являла позовної заяви до суду щодо стягнення з філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України» збитків спричинених інтересам держави.
Однак, Печиніжинською селищною радою при наявності відповідних повноважень не вжито заходів щодо стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Коломийською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Печиніжинську селищну раду про представництво інтересів держави в особі Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.
З огляду на викладене, наявні підстави для представництва Коломийською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Печиніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області у зв'язку з нездійсненням нею захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Позиція керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області та позивача.
Заявлені позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій в межах Печиніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, допущено самовільну порубку 9 дерев, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України у розмірі 170 214 грн. 12 коп., яка має бути ним і відшкодована.
Відповідно до п. 1.4.37 Статуту ДП «Ліси України» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства «Коломийське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №908. Згідно наказу ДСГП «Ліси України» від 26.12.2022 №117 вирішено створити філії ДСГП «Ліси України», у тому числі філію «Коломийське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Згідно наказу ДСГП «Ліси України» від 09.09.2024 №1526 вирішено створити філію «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого підприємства «Ліси України».
Позиція відповідача.
Відповідач заперечує проти позову, з підстав наведених у відзиві на позов. Зазначає про те, що посадові особи державної лісової охорони постійних лісокористувачів (ДП «Коломийський лісгосп», філії «Коломийське лісове господарство»), в межах наданих повноважень, самостійно виявили факт незаконної рубки та передали матеріали в правоохоронні органи з метою встановлення винних осіб.
Матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність порушень в сфері охорони навколишнього природного середовища та завдання шкоди безпосередньо постійними лісокористувачами (ДП «Коломийський лісгосп» та філією «Коломийське лісове господарство»).
Державна екологічна інспекція України, в тому числі її територіальний орган - Державна екологічна інспекція Карпатського округу - як єдиний державний центральний орган, який відповідно до покладених на нього повноважень реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використанню відтворення і охорони природних ресурсів, не здійснював заходи державного нагляду (контролю) в частині перевірки постійних лісокористувачів на предмет наявності незаконних рубок на території лісового фонду Слобідського лісництва, не оформляв у встановленому порядку результати перевірки, а також не залучався окремо для проведення перевірки за дорученням слідчих органів у кримінальних провадженнях №12022091180000854 від 21.12.2022 та №12024091180000374 від 08.05.2024.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю зі складенням відповідно до законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу не проводила перевірку дотримання постійними лісокористувачами (ДП «Коломийський лісгосп» та філія «Коломийське лісове господарство») вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів (із застосуванням вимірювальних засобів), не складала відповідно до законодавства актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю), в яких були б встановлені факт неправомірної поведінки постійних лісокористувачів у формі бездіяльності щодо охорони лісу.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представників сторін всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Наказом Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 №57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях» створено Коломийський держлісгосп.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "КОЛОМИЙСЬКИЙ ЛІСГОСП", код ЄДРПОУ 22190768, засновано 30.06.1995, основний вид діяльності 02.20 Лісозаготівлі.
Згідно наказу Державного комітету лісового господарства України від 03.04.2006 №90 перейменовано Коломийське державне лісогосподарське підприємство в ДП «Коломийське лісове господарство».
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №908 вирішено припинити ДП «Коломийське лісове господарство», код ЄДРПОУ 22190768, шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України» код ЄДРПОУ 44768034.
Відповідно до п. 1.4.37 Статуту ДП «Ліси України» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства «Коломийське лісове господарство» (код 22190768) на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №908.
Згідно наказу ДСГП «Ліси України» від 26.12.2022 №117 вирішено створити філії ДСГП «Ліси України», у тому числі Філію «Коломийське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Згідно наказу ДСГП «Ліси України» від 09.09.2024 №1526 вирішено створити філію «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого підприємства «Ліси України».
Відповідно до наказу ДСГП «Ліси України» від 18.10.2024 №1900 вирішено припинити філію "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України» шляхом її закриття.
Згідно передавального акту, активи та пасиви філії «Коломийське лісове господарство» ДП «Ліси України» передано до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Наказом ДСГП «Ліси України» №773 від 04.04.2025 затверджено Положення про філію «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» у новій редакції.
Пунктом 1.1. Положення визначено, що ФІЛІЯ «КАРПАТСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛІСИ УКРАЇНИ» (далі - Філія) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034 (далі - Підприємство).
Пунктом 2.2. Положення визначено, що предметом діяльності Філії є:
- Відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживання інших заходів відповідно до законодавства
- Забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
- Запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.
- Дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.
- Ведення лісового господарства на підставі затверджених в установленому порядку матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
- Збереження та посилення ролі захисних властивостей лісів, лісові ділянки яких виконують захисні, природоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції, а також функції захисту навколишнього природного середовища та інженерних об'єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів.
- Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, лісозаготівля.
Пунктами 6.1. та 6.2. Положення визначено, що Філія відповідає за зобов'язаннями відповідно до законодавства України, Статуту Підприємства та цього Положення.
Пунктом 10.5. Положення визначено, що для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, Підприємство делегує Філії права:
- діяти від імені Підприємства, представляти інтереси Підприємства, в тому числі Філії у органах державної влади, органах місцевого самоврядування (їх виконавчих органах), у тому числі правоохоронних органах, органах прокуратури, СБУ, НАБУ, податкових та митних органах, казначейській службі, в органах державної реєстрації, інспекціях, управліннях, агентствах, центрах, департаментах, фондах, радах, у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, державних і громадських організаціях, у відносинах з державними і приватними нотаріусами, банками, у відносинах з фізичними особами, з правом подання та отримання документів, у тому числі дозволів, ліцензій, висновків чи інших документів дозвільного характеру, підписання заяв, форм, довідок, з приводу будь-яких питань, що пов'язані із представництвом інтересів Підприємства як на території України, так і за кордоном стосовно діяльності Філії.
- представляти інтереси Підприємства в судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарських та адміністративних судах, а також в міжнародних арбітражах у справах, пов'язаних з діяльністю Філії; вести претензійну роботу; виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу i третій особі, з правом підпису ycіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого. З метою реалізації цього права участь у справі може брати керівник Філії, інша особа, уповноважена діяти від імені Підприємства відповідно до виданої Генеральним директором довіреності та/або трудового договору (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно складеного працівниками ДП «Коломийське лісове господарство» акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 16.12.2022, виявлено факт незаконної рубки деревини у кварталі 29 виділі 7 Слобідського лісництва філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України», а саме 7 дерев породи «Бук» діаметрами пня 32 см, 38 см, 40 см, 44 см, 46 см, 48 см, 56 см.
20.12.2022 в Коломийський РВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява директора ДП "Коломийський лісгосп" В. Федюка, про те, що 16.12.2022 працівниками державної лісової охорони у кварталі №29 виділі 7 Слобідського лісництва в адміністративних межах с. Слобода, Печеніжинської ТГ, Коломийського району, виявлено незаконну рубку 7 дерев породи "Бук".
Оглядом місця події від 20.12.2022 встановлено факт незаконної рубки деревини у кварталі 29 виділі 7 Слобідського лісництва філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України», а саме 7 дерев породи «Бук» діаметрами пня 32 см, 38 см, 40 см, 44 см, 46 см, 48 см, 55,5 см.
За розрахунком в.о. лісничого Слобідського лісництва Жолобчуком В.М., розмір шкоди заподіяної лісовому господарству вищевказаною незаконною рубкою 7 дерев породи "Бук", становить 80 582 грн. 04 коп.
Згідно висновку експерта Івано-Франківського КНІДСЕ від 11.04.2023 №42/23-28/650/23-28 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки 7 сироростучих дерев породи "Бук", становить 84 342 грн. 15 коп.
Вищевказаний квартал знаходиться на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ІФ №001529 від 08.08.2002 перебувала у користуванні філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України» та якій присвоєно кадастровий номер 2623286600:02:002:0047.
В ході опрацювання Коломийською окружною прокуратурою матеріалів кримінального провадження №12024091180000374 від 08.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України встановлено факт незаконної рубки невстановленими особами деревини, що спричинило тяжкі наслідки.
08.05.2024 в чергову частину Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області поступив рапорт ПОГ Коломийського РВП Гуцуляка В., про те, що ним в ході розгляду матеріалів ЄО № 4931 від 19.04.2024 та матеріалів ЄО № 5064 від 02.05.2024 було встановлено факт незаконної порубки двох дерев породи "Дуб" невідомою особою в адміністративних межах с. Сопів, Печеніжинської ТГ, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Оглядом місця події від 29.04.2024 встановлено факт незаконної рубки деревини у кварталі №49 виділі 3 Слобідського лісництва філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України», а саме двох дерев породи «Дуб» діаметром пня 90 та 80 см.
Окрім того, факт незаконної рубки невстановленими особами зафіксовано самими працівниками філії «Коломийське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», а саме в.о. лісничого Слобідського лісництва Ковбелем Ю.В. за участю майстра лісу Слобідського лісництва Угринчука М.М. та помічника лісничого Слобідського лісництва Жолобчука В.М., про що складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 29.04.2024, згідно якого виявлено факт незаконної рубки деревини у кварталі №49 виділі 3 Слобідського лісництва філії "Коломийське лісове господарство", а саме двох дерев породи «Дуб» діаметром пня 90 та 80 см.
Також, помічником лісничого Слобідського лісництва Жолобчуком В.М. складено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісовому господарству вищевказаною незаконною рубкою, згідно якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки 2 сиро ростучих дерев породи "Дуб", становить 85877 грн. 97 коп.
При цьому, згідно висновку експерта Івано-Франківського КНІДСЕ від 23.10.2024 №768/24-28 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки 2 сиро ростучих дерев породи "Дуб", становить 85871 грн. 97 коп.
Вищевказаний квартал знаходиться на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ІФ №001526 від 08.08.2002 перебувала у користуванні філії "Коломийське лісове господарство" ДСГП «Ліси України» та якій присвоєно кадастровий номер 2623286900:02:004:0250.
Осіб, які здійснили незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування у вищевказаних кримінальних провадженнях не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - філією «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», яка є правонаступником.
Як вказує позивач, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону та збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 170214 грн. 12 коп., що є підставою для стягнення з відповідача суми заподіяної шкоди.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Згідно з частинами 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
В частині 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).
У відповідності до приписів статті 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Згідно з статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).
Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Встановленими судом обставинами підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у не забезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території у кварталі №29 виділі 7 Слобідського лісництва в адміністративних межах с. Слобода, Печеніжинської ТГ, Коломийського району та у кварталі №49 виділі 3 Слобідського лісництва філії "Коломийське лісове господарство" в адміністративних межах с. Сопів, Печеніжинської ТГ, Коломийського району, Івано-Франківської області.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків.
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Розмір завданої шкоди обґрунтовано розраховано на підставі Додатку №1 "Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Матеріалами справи підтверджується, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства «Коломийське лісове господарство»
При цьому, Державне підприємство «Коломийське лісове господарство» під час вчинення незаконних рубок невідомими особами було постійним лісокористувачем лісових ділянок Слобідського лісництва в адміністративних межах с. Слобода та с. Сопів, Печеніжинської ТГ, Коломийського району, Івано-Франківської області, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів на час виявлення правопорушення покладено саме на відповідача.
При цьому, вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про виявлення незаконної порубки також не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача. Згідно із матеріалами підприємство повідомило правоохоронні органи вже про факт здійсненої незаконної рубки дерев невстановленими особами.
Таким чином, дії щодо фіксування правопорушення не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів щодо належного забезпечення охорони лісу. Протиправна поведінка відповідача, яка полягала у невиконанні обов'язку щодо охорони і збереження лісового фонду, призвела до незаконної рубки дерев, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу.
Відтак, наявними є всі елементи складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина).
Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутній акт Державної екологічної інспекції відхиляються судом, оскільки факт порушення природоохоронного законодавства може підтверджуватися не тільки результатами перевірки Державної екологічної інспекції, а й іншими доказами.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, викладено висновок: "такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності".
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).
Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
При цьому, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
Положеннями статей 13-14 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 53, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Печеніжинської селищної ради Коломийського району до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 170214,12 грн - задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 44768034), в особі філії "Карпатський лісовий офіс", вул. Собранецька, буд. 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (ідентифікаційний код 45554542) на користь Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, вул. Незалежності, буд. 15, смт. Печеніжин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78274 (ідентифікаційний код 40157159) до спеціального фонду місцевого бюджету Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, на рахунок UA50899998033313933100000552, отримувач: ГУК в Ів.-Фр. об./ТГ Печеніжин, 21081100, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 170214 (сто сімдесят тисяч двісті чотирнадцять) грн. 12 коп збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс", вул. Собранецька, буд. 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (ідентифікаційний код 45554542) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172), судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 15.12.2025.
Суддя Неверовська Л. М.