номер провадження справи 19/167/25
15.12.2025 Справа № 908/3071/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3071/25
за позовом Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк» (ідентифікаційний код 09322277, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Удовиченко Інни Дмитрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 33 679,34 грн
До Господарського суду Запорізької області 03.10.2025 надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк» до Фізичної особи-підприємця Удовиченко Інни Дмитрівни про стягнення заборгованості за договором надання послуг еквайрингу АТ “Ощадбанк», укладеним шляхом подання Заяви про приєднання до договору надання послуг еквайрингу АТ “Ощадбанк» № 9990562-240717-170913 від 17.07.2024, в розмірі 33 679,34 грн, з яких: 23 976,40 грн заборгованість зі сплати щомісячної комісії, 6 481,84 грн пені, 1 771,09 грн 3% річних та 1 450,01 грн інфляційних втрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 справі присвоєно номер № 908/3071/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 291 400,80 грн і справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.10.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк» до Фізичної особи-підприємця Удовиченко Інни Дмитрівни про стягнення 33 679,34 грн заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3071/25, присвоєно справі номер провадження 19/167/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки у Фізичної особи-підприємця Удовиченко Інни Дмитрівни електронний кабінет не зареєстрований, ухвала про відкриття провадження у справі направлена на її поштову адресу.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 08.10.2025 повернулась до суду з відділення поштового зв'язку без вручення.
Згідно інформації на офіційному сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення з трекінгом R067015288369, причина повернення поштового відправлення з ухвалою суду від 08.10.2025- закінчення встановленого терміну зберігання.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Удовиченко Інни Дмитрівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 , і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 25.06.18 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою із зазначенням причини повернення: “за закінченням встановленого терміну зберігання», ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що не отримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її (ухвали) до суду з відповідною відміткою відповідального працівника відділення поштового зв'язку є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в т.ч. внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3071/25 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08), сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» від 22.12.05 за № 3262-IV є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 08.10.2025 у справі № 908/3071/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3071/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, а також зважаючи на перебування судді-доповідача Давиденко І.В. у щорічній відпустці з 08.12.2025 по 12.12.2025 включно, справа № 908/3071/25 розглянута судом і рішення прийнято без його проголошення в перший після відпустки робочий день яким є 15.12.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Акціонерним товариством “Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк» (АТ “Ощадбанк», Банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Удовиченко Інною Дмитрівною (ФОП Удовиченко І.Д., Торговець, Клієнт, відповідач у справі) 17.07.2024 укладений договір надання послуг еквайрингу АТ “Ощадбанк» шляхом подання Заяви про приєднання до договору надання послуг еквайрингу АТ “Ощадбанк» № 9990562-240717-170913 (надалі - Договір).
Відповідно до розділу 2 Заяви на приєднання Устаткування встановлюється в кількості 8 штук за адресою торгової точки Торговця: м. Київ, пр-т Броварський, 5м; схема обслуговування Торговця становить «Стандарт»/«Грос-метод».
Відповідно до п. 4.1 Заяви про приєднання шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору надання послуг еквайрингу АТ «Ощадбанк» та на підключення до еквайрингу, Торговець укладає з Банком Договір надання послуг еквайрингу АТ «Ощадбанк» та беззастережно приєднується до Договору, який на день підписання цієї Заяви про приєднання розміщений на інтернет-сторінці Банку www.oschadbank.ua та укладає з Банком Договір. Торговець підтверджує своє ознайомлення з умовами Договору.
Відповідно до п. 5.1 Заяви на приєднання підписуючи цю Заяву про приєднання, Торговець, зокрема:
1. Погоджується з тим що Заява про приєднання, Тарифи, інші види заяв/повідомлень встановленої Банком форми, використання яких передбачено умовами Договору, складають єдиний документ - Договір надання послуг еквайрингу АТ «Ощадбанк»;
2. Підтверджує своє ознайомлення з Тарифами Банку, які є невід'ємною частиною цього Договору та діють на дату підписання Заяви про приєднання.
19.07.2024 сторонами підписано Акт встановлення-повернення Устаткування до Договору надання послуг еквайрингу АТ «Ощадбанк» №9990562-240717-170913 від 17.07.2024, відповідно до якого Банк передав, а Торговець прийняв устаткування технічна модель - Ingenico, балансовою вартістю 7 691,28 грн в кількості 8 штук.
Відповідно до п. 4.3 Заяви на приєднання Торговець усвідомлює, що за отримання послуг на умовах цього Договору він зобов'язаний сплачувати Банку Комісію, згідно Тарифів, розміщених на офіційному сайті Банку www.oschadbank.ua Торговець та Банк погодили, що зміни до Тарифів вносяться в порядку, передбаченому Договором (публічна частина).
Згідно із п. 4.4 Заяви на приєднання Договір набуває чинності з моменту приєднання Торговця до цього Договору шляхом підписання цієї Заяви про приєднання і діє протягом невизначеного строку, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що акцептування Пропозиції АТ «Ощадбанк» (приєднання до Договору) здійснюється суб'єктами господарювання, які у правовідносинах, що регулюються умовами Договору, діють як юридичні особи, фізичні особи-підприємці, шляхом подання до Банку належним чином оформленої та підписаної, в тому числі, з накладенням Кваліфікованого електронного підпису, Заяви про приєднання, за формою, запропонованою Банком, у двох примірниках за умови одночасного подання документів та відомостей, необхідних для з'ясування особи (ідентифікація/верифікації), суті діяльності (в тому числі з метою виконання Банком обов'язків щодо міскодингу згідно вимог законодавства), тощо. Ця Пропозиція розміщується на Сайті Банку в файлі, який доступний для вільного копіювання засобами Сайту Банку та збереження на носіях інформації будь-якої особи. Торговець самостійно отримує вказаний файл (що містить діючу редакцію Пропозиції) шляхом копіювання його з Сайту Банку.
Відповідно до п. 1.6 Договору, укладаючи цей договір Торговець та Банк приймають на себе всі обов'язки та набувають всіх прав, що передбачені договором. Підписанням заяви про приєднання Торговець беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору він ознайомився з повним текстом договору, в тому числі з додатками до договору та тарифами, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору, а також отримав примірник договору. Перед укладенням цього Договору Банк у спосіб, визначений Законом України «Про платіжні послуги», надав Торговцю інформацію, передбачену статтею 30 зазначеного Закону. Інформація АТ «Ощадбанк», що надається користувачу (Торговцю) до укладення договору про надання платіжних послуг, розміщена на офіційному Сайті Банку за адресою www.oschadbank.ua та користувач (Торговець) ознайомився з відповідною інформацією.
Відповідно до п. 1.11 Договору сторони безвідклично підтверджують, що цей Договір укладено, в тому числі на підставі принципу свободи договору, визначеного ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України. Сторони також безвідклично підтверджують, що положення цього Договору є зрозумілими, розумними та справедливими. Сторони погоджуються з тим, що жодна з них при укладенні цього Договору не позбавляється прав, які звичайно мала, а також що цей Договір не виключає/ не обмежує відповідальність за порушення зобов'язання жодної Сторони. Торговець, шляхом акцепту Пропозиції, запевняє, що Договір не містить будь-яких обтяжливих умов для нього і є прийнятним в цілому, зі всіма умовами в редакції Банку.
Відповідно до пп. 26 п. 2.1 Договору Комісійна винагорода/Комісія - плата за виконання розрахунків за Операціями з використанням ЕПЗ, що стягується Банком на умовах цього Договору, в залежності від Схеми обслуговування, яка затверджується у встановленому в Банку порядку. До Комісій, зокрема відноситься: комісійна винагорода, що сплачується Торговцем від суми кожної Операції за здійснення розрахунків за Операціями з використанням ЕПЗ; фіксована комісійна винагорода - комісійна винагорода, що сплачується Торговцем щомісячно за здійснення розрахунків за Операціями з використанням ЕПЗ за допомогою однієї одиниці Устаткування.
Відповідно до Тарифів, що розміщені на офіційному сайті Банку www.oschadbank.ua за схемою обслуговування Торговця «Стандарт»/«Грос-метод» виконання розрахунків за операціями з використанням ЕПЗ, емітованими АТ «Ощадбанк» та іншими банками, підприємствами торгівлі та сфери послуг за схемою обслуговування Торговця «Стандарт»/«Грос-метод» тариф складає: -1,3 % від суми транзакції; та - фіксована комісійна винагорода за здійснення розрахунків за операціями з використанням ЕПЗ за допомогою однієї одиниці устаткування (крім платформа Android) 400,00 грн в місяць.
Підпунктом 65 п. 2.1 Договору визначено, що Устаткування - це Термінали та/або PIN-PAD (за наявності), які Банк встановлює на Торговій точці Торговця на підставі Договору для забезпечення здійснення Операцій у Торговця з використанням ЕПЗ та для забезпечення зв'язку між Торговцем та Банком.
Згідно із п. 3.1 Договору, договір регулює порядок взаємодії між Торговцем і Банком під час надання послуги Еквайрингу (основна послуга, що надається на умовах цього договору), а також під час проведення розрахунків за рахунок Кредиту Розстрочка з використанням Додаткових налаштувань Устаткування Банку (здійснення еквайрингу з використанням Додаткових налаштувань Устаткування Банку) та за іншими додатковими послугами.
За змістом п. 3.2 Договору, Торговець отримує право приймати в торгових точках торговця до оплати ЕПЗ в якості рівноцінного платіжного засобу за товари, роботи та/або послуги за процедурою, що визначена в договорі. Банк, за комісійну винагороду, що сплачує Торговець, забезпечує на умовах договору обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок Торговця за Операціями, які були проведені з використанням ЕПЗ допомогою Устаткування Банку.
Відповідно до п. 3.4. Договору Торговець усвідомлює, що за отримання послуг, на умовах цього Договору він зобов'язаний сплачувати Банку Комісії, розмір та порядок сплати яких, визначається цим Договором, зокрема, Тарифами, чинними на момент отримання послуг. Банк публікує Тарифи на Сайті та розміщує для вільного ознайомлення Торговців на інформаційних стендах, що знаходяться в приміщеннях установ Банку, якщо інше не визначено іншими умовами Договору та/або, в окремих випадках, зазначає в Заяві про приєднання. Банк має право у будь-який час ініціювати внесення змін до Тарифів в порядку, визначеному п. 15.4.3 цього Договору. Торговець, у випадку незгоди зі змінами до Тарифів, зобов'язаний здійснити дії, передбачені п. 15.4.4.1 Договору та розірвати цей Договір. Торговець розуміє та погоджується з тим, що під визначенням в цьому Договорі умов щодо Тарифів, маються на увазі Тарифи, з урахуванням внесених змін до них, в порядку визначеному умовами цього Договору. Чинна редакція Тарифів, зазначається на Сайті Банку та у всіх підрозділах клієнтського обслуговування. Сторони погодили, що Тарифи можуть бути доповненні новою Комісією або Банком можуть затверджуватись нові Тарифи, в тому числі, у зв'язку із запровадженням нових Додаткових послуг.
Згідно із п. 5.2 Договору Торговець зобов'язується:
5.2.1. Проводити операції з використанням ЕПЗ тільки після одержання Коду Авторизації від Процесингової системи.
5.2.3. Відповідно до договору отримує право та зобов'язаний в Торгових точках приймати ЕПЗ як платіжний засіб, рівноцінний готівці, використовуючи ті самі ціни та умови оплати у валюті платежу, що і при оплаті готівкою.
5.2.5. При здійсненні оплати з використанням ЕПЗ суворо дотримуватись вимог Інструкції у частині перевірки та ідентифікації ЕПЗ.
5.2.6. Не приймати ЕПЗ до оплати у випадках, наведених в Інструкції.
5.2.7. Здійснювати операції з використанням ЕПЗ лише в присутності держателя ЕПЗ (якщо інше не узгоджено з держателем ЕПЗ або не передбачено правилами ПС для окремих видів Операцій).
5.2.21. Негайно, але не пізніше 1 (одного) банківського дня з дати виникнення обставин, які можна кваліфікувати як протиправну діяльність щодо використання ЕПЗ та/або устаткування, письмово повідомити банк і правоохоронні органи про вищевказані обставини.
5.2.22. Забезпечити виконання вимог стандартів безпеки ПС щодо захисту даних держателів ЕПЗ, визначених в Інструкції.
5.2.33 Своєчасно та в повному обсязі сплачувати Банку комісійні винагороди в розмірі згідно з Тарифами.
Відповідно до п. 6.2.3 Договору відповідно до Схеми обслуговування Торговця «Стандарт» оплата комісійної винагороди від суми кожної операції здійснюється Торговцем згідно з Тарифами. Комісійна винагорода, яка підлягає сплаті Банку відповідно до умов Договору, утримується Банком з Транзитного рахунку Торговця під час перерахування коштів на поточний рахунок Торговця та обраховується від суми кожної Операції із застосуванням ЕПЗ.
Фіксована комісійна винагорода утримується Банком з Транзитного рахунку Торговця під час перерахування коштів на поточний рахунок Торговця за відповідний місяць, в перший Банківський день місяця, наступного за відповідним, або з наступних перерахувань коштів на поточний рахунок Торговця, якщо в перший Банківський день місяця, наступного за відповідним такі перерахування відсутні. У разі відсутності руху коштів на рахунках Торговця, фіксована комісійна винагорода сплачується Торговцем в безготівковій формі, шляхом переказу відповідної суми коштів на рахунок Банку, реквізити якого надсилається Торговцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення, протягом 5 (п'яти) Банківських днів з дати отримання Торговцем такого листа (п. 6.2.5 Договору).
Як слідує із виписки по рахунку відповідача НОМЕР_2 , останнє надходження на рахунок було здійснено 01.09.2024.
25.04.2025 Торговець повернув, а Банк прийняв устаткування - Ingenico, балансовою вартістю 7 691,28 грн в кількості 8 штук.
За поясненнями позивача, у зв'язку з відсутністю руху коштів на рахунку Торговця, та на виконання п. 6.2.5 Договору Банком було направлено повідомлення відповідачу №100.40/0187-15/51585/2025 від 05.05.2025 із зазначенням суми заборгованості в розмірі 23 976,40 грн та реквізитів для оплати заборгованості.
Проте станом на момент подання цього позову відповідач заборгованість за договором не сплатив.
Згідно надано позивачем розрахунку станом на 11.08.2025 заборгованість відповідача перед Банком складає 33 679,34 грн, з яких: 23 976,40 грн заборгованість зі сплати щомісячної комісії, 6 481,84 грн пені, 1 771,09 грн 3% річних та 1 450,01 грн інфляційних втрат.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині погашення заборгованості зі сплати щомісячної комісії стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і надалі, в редакції чинній на час спірних взаємовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтями 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні визначає Закон України «Про платіжні послуги» (далі - Закон) та Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення № 164).
Відповідно до пунктів 10, 11, 89 ст. 1 Закону, еквайринг платіжних інструментів (еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі; еквайрингова установа (еквайр) - надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги; торговець - суб'єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі.
За змістом п.45 Положення № 164, договір між еквайром і суб'єктом господарювання (отримувачем) про здійснення еквайрингу може передбачати обслуговування платіжних інструментів для здійснення платіжних операцій та/або інших операцій, визначених цим договором.
Як вбачається, укладений між сторонами Договір надання послуг Еквайринг шляхом підписання Заяви про приєднання до договору надання послуг еквайрингу АТ “Ощадбанк» № 9990562-240717-170913 до Умов та Правил надання послуги Еквайринг, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення умов Договору та чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договору на еквайрингове обслуговування не виконав належним чином, в результаті чого у нього утворилася прострочена заборгованість зі сплати щомісячної комісії.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 02.09.2024 по 02.04.2025 відповідачем заборгованість за фіксованою комісією згідно тарифного пакету (400,00 грн за одну одиницю устаткування х 8 одиниць = 3 200,00 грн щомісяця) сплачено частково за вересень 2024 року в розмірі 1 623,60 грн. Станом на 11.08.2025 заборгованість зі сплати щомісячної комісії становить 23 976,40 грн. Доказів зворотного відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 23 976,30 грн основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 6 481,84 грн пені, 1 771,09 грн 3% річних та 1 450,01 грн інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон), платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, ст. 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.
Позивачем вимога про стягнення пені заявлена на підставі п. 4.7 Заяви на приєднання, яким передбачено, що за невиконання/неналежне виконання своїх зобов'язань в рамках Договору, Банк та Торговець несуть відповідальність в порядку визначеному Договором (публічна частина), в т.ч. в наступних випадках: Торговець сплачує пеню Банку - у випадку несвоєчасної сплати коштів Банку згідно з умовами Договору, на вимогу останнього сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Аналогічне положення міститься в п. 10.10 Договору.
Отже, положення Заяви на приєднання та Договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу).
Позивачем надано розрахунок пені за загальний період прострочення з 03.09.2024 (виникнення зобов'язання по оплаті за перший звітний період) по 11.08.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем надано розрахунок пені за загальний період прострочення з 03.09.2024 (виникнення зобов'язання по оплаті за перший звітний період) по 11.08.2025, без врахування обмеження нарахування пені в шість місяців. При цьому, розрахунок здійснено на фіксовану суму заборгованості 23 976,60 грн, починаючи з вересня 2024 року, що є безпідставним, оскільки у вересні 2024 року сума простроченої заборгованості становить 1576,70 грн.
Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням виникнення прострочення заборгованості у кожному звітному періоді з вересня 2024 року по квітень 2025 року (другий Банківський день місяця, наступного за відповідним), враховуючи обмеження нарахування пені в шість місяців, а також визначений позивачем період нарахування по 11.08.2025, суд встановив, що обґрунтованим є нарахування позивачем 3 324,91 грн пені. В решті вимоги про стягнення 3 156,93 грн пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Позивачем розрахунок 3% річних здійснено за загальний період з 03.09.2024 по 11.08.2025 за заборгованістю у період з вересня 2024 року по квітень 2025 року. Однак нарахування у кожному наступному місяці здійснено позивачем на суму заборгованості з урахуванням суми попереднього прострочення, тобто, з подвійним нарахуванням.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних, з урахуванням виникнення прострочення заборгованості у кожному звітному періоді з вересня 2024 року по квітень 2025 року (другий Банківський день місяця, наступного за відповідним), враховуючи визначений позивачем період нарахування по 11.08.2025, суд встановив, що за заявлений позивачем період підлягає стягненню 454,19 грн 3% річних. В решті вимоги про стягнення 1 316,90 грн 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснено за загальний період з вересня 2024 року по липень 2025 року, з визначенням простроченої суми заборгованості з урахуванням суми попереднього прострочення, тобто, з подвійним нарахуванням (аналогічно розрахунку 3% річних).
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з вересня 2024 року по липень 2025 року, з урахуванням простроченої суми заборгованості у кожному звітному періоді, суд визнав становив, що сума інфляційний втрат становить 1 725,85 грн. Враховуючи відсутність повноважень суду виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 1 450,01 грн.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог частково.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання зі сплати щомісячної комісії у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 23 976,40 грн заборгованості зі сплати щомісячної комісії, 3 324,91 грн пені, 454,19 грн 3% річних та 1 450,01 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову (3 156,93 грн пені та 1 316,90 грн 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 625,77 грн судового збору
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Удовиченко Інни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ “Ощадбанк» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27, ідентифікаційний код 09322277) 23 976 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн 40 коп. заборгованості зі сплати щомісячної комісії за договором на еквайрингове обслуговування, 3 324 (три тисячі триста двадцять чотири) грн 91 коп. пені, 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 19 коп. 3% річних, 1 450 (одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн 01 коп. інфляційних втрат та 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 77 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення складено та підписано 15.12.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.