номер провадження справи 34/127/25
15.12.2025 Справа № 908/2089/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «ПРОСВІТА» у справі № 908/2089/25
за позовом: Головного управління статистики у Запорізькій області (просп. Соборний, 75, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 02360576)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «ПРОСВІТА» (просп. Соборний, 75, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 25480283)
про стягнення 41 544 грн 96 коп.
В провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/2089/25.
03.12.2025 судом ухвалено рішення у даній справі. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 36297 (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто сім) грн 92 коп. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.
04.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу розмірі 9000 грн 00 коп., з урахуванням, що у позові відмовлено у повному обсязі.
Згідно з протоколом авторозподілу від 04.12.2025 заяву передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою від 05.12.2025 прийнято клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2089/25 до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.
У запереченнях на заяву позивач просить у задоволенні клопотання адвоката Трачук Наталії Іванівни від 03.12.2025 про стягнення з Головного управління статистики у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-видавниче агентство «Просвіта» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн відмовити, у т.ч. з посиланням на не доведеність факту понесення відповідних витрат.
15.12.2025 судом ухвалено додаткове рішення.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як свідчать матеріали справи, у відзиві на позовну заяву та у судових дебатах представник відповідача вказувала на понесення відповідних витрат.
24.07.2025 між відповідачем та адвокатом Трачук Н.І. укладено Договір про надання правничої допомоги та представництво.
Згідно з п. 3.1 Договору, вартість послуг Виконавця визначається за домолвністю сторін і складає 1 година роботи виконавця - 3000 грн. Адвокатом витраченои 3 години на ознайомлення з позовною заявою, додатками та рішенням суду у справі № 908/907/25, підготовку відзиву. Загальна вартість робіт - 9000 грн. Додано ордер та платіжну інструкцію від 30.07.2025 про сплату 9000 грн 00 коп. за правничу допомогу у даній справі.
Отже, заявник підтвердив відповідними доказами факт надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі та сплату відповідної суми - 9 000 грн 00 коп.
Рішенням суду уданій справі: закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 36297 (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто сім) грн 92 коп. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.
Згідно з рішенням суду:
«…Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно із п. 2) ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
Отже, в частині стягнення заборгованості в сумі 31528,67 грн з відшкодування за послуги теплопостачання за період з листопада 2024 року по лютий 2025 року за договорами №12/1-3915/д-1/н від 28.10.2021, №3459/д-1/н від 17.04.2017, №3592/д-1/н від 05.12.2016 є таке, що набрало законної сили рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.06.2025 року у справі № 908/907/25, у зв'язку з чим суд закриває провадження у справі щодо суми 31528,67 грн на підставі п. 3) ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Стосовно залишку заборгованості в сумі 4769,25 грн за період з березня по травень 2025 року, після подання позову у цій справі, відповідачем сплачено цю заборгованість у відповідності до платіжних інструкцій № 1.394821417.1 від 10.11.25, № 2.240958475.1 від 31.07.25, № 2.405686435.1 від 17.11.25.
Згідно із п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, стосовно суми боргу 4769,25 грн, яку фактично визнано відповідачем і добровільно сплачено, суд закриває провадження у справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В іншій частині позову щодо стягнення 5247,04 грн суд відмовляє через недоведеність позовних вимог в контексті того, що із наданого позивачем розрахунку не вбачається можливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. а позовні вимоги в частині обґрунтування періоду нарахування послуги з теплопостачання; вихідних даних (показників лічильників чи якихось інших даних) за якими проводився розрахунок; відповідно до якої методики проводився розрахунок (пропорційно орендованій площі чи якимось іншим чином) не містять.
З наданих позивачем розрахунків неможливо перевірити їх правильність, позивач не надав підтверджуючих документів щодо загальної опалювальної площі будівлі, загальна площа 7618,2 м.кв нічим не підтверджена.
Незважаючи на те, що обсяг наданої послуги є спірним, відповідачем проведено розрахунок спожитої теплової енергії від транзитних трубопроводів в орендованих приміщеннях, позивач не вніс зміни до договорів щодо зміни методу розрахунку обсягу послуги за теплопостачання, не виконав перерахунок.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача в частині відмови у позові.
Згідно із п. 5) ч. 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Стосовно суми позовних вимог - 36297,92 грн, по яким провадження у справі закрито, позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням про повернення судового збору в порядку п. 5) ч. 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір»…».
Порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема, ч. 3 ст. 244 ГПК України (якщо вирішено спір по суті спору) та ч. 6 ст. 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, у ст. 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.
Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, закриття провадження у справі, суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Отже, при застосуванні ч. 5 ст. 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).
У Верховному Суді склалася стала та послідовна практика застосування цієї норми процесуального закону. Так, в постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 26.05.2022 у справі № 905/460/21, від 01.11.2023 у справі № 905/85/23, від 06.06.2024 у справі № 905/1840/21, від 02.12.2024 у справі № 904/217/24, суд касаційної інстанції виходив з того, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому - із закриттям провадження у справі.
Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20).
Відтак, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23.
Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Разом з тим, Верховний Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Як вбачається зі змісту клопотання (заяви), заявником не доведено належним чином та докази необґрунтовані дії позивача та чи мали такі місце взагалі.
Таким чином, судом не встановлено наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно вимог ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Поряд з цим, відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Подання позову у справі не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача, що полягають у пред'явленні завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Судом також не встановлено того, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до прийняття судом ухвали про закриття провадження у справі діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та (або) інтересів відповідача.
У поданому до суду відповідачем клопотанні не доведено необґрунтованості дій позивача, які призвели до закриття провадження у справі, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження таких дій позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами.
В той час, як обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
У постанові від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 Верховний Суд зазначив, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо (пункт 4.2.3 постанови).
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Подібний висновок викладено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 908/958/24.
Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 9 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі, однак, з урахуванням часткового задоволення позову і відмови у позові саме в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 5247,04 грн за недоведеністю позовних вимог, суд задовольняє клопотання частково, та стягує витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 1 136 грн 68 коп.
В іншій частині клопотання суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 123, 130, 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «ПРОСВІТА» у справі № 908/2089/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління статистики у Запорізькій області (просп. Соборний, 75, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 02360576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-видавниче агентство «ПРОСВІТА» (просп. Соборний, 75, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 25480283) 1 136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн 68 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. В іншій частині заяви відмовити.
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Суддя А.О. Науменко