Справа №297/2640/25
11 грудня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ФЕЙІРА О. О., при секретарі судового засідання Геревич Т.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування (служба у справах дітей) Берегівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка діє на стороні позивача ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування (служба у справах дітей) Берегівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка діє на стороні позивача ОСОБА_3 , про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення факту того, що останній самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі не перебуває, однак проживали у фактичних шлюбних відносинах та мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з самого народження проживає за місцем його проживання, там же і зареєстрований. Відповідачка ОСОБА_2 , будучи матір'ю останнього, фактично з ними не проживає, може ночувати з дитиною то за адресою своєї мами, то невідомо де може перебувати тривалий час. Неодноразово працівники поліції її розшукували, оскільки така разом з сином не поверталася додому. Останнього разу працівники поліції відібрали дитину від матері і передали йому та його матері на утримання, оскільки дитині на той час було всього 4 місяці, а мати дитини ОСОБА_2 нехтувала своїми материнськими обов'язками та недбало відносилася до дитини. Посадовими особами органів Національної поліції було зафіксовано невиконання матір'ю ОСОБА_2 материнських обов'язків та складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, який було скеровано до суду. Він проживає в квартирі, в якій створені всі необхідні умови для проживання та виховання малолітньої дитини, з відповідальністю ставиться до своїх батьківських обов'язків, турбується про сина, оскільки мати дитини ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виконання своїх материнських обов'язків. Крім того, відносно останньої зареєстровано кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України та така притягалася до адміністративної відповідальності. Також, ОСОБА_2 на тривалий час поїхала до м. Києва та близько двох місяців була відсутня за місцем свого проживання, не попередивши про свій виїзд, залишила сина не піклуючись про нього. Фактичного з самого народження дитина проживає разом з ним, та його матір'ю ОСОБА_3 , а свою матір ОСОБА_2 навіть не впізнає. А тому, просив суд визначити місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним та встановити факт того, що він самостійно виховує та утримує його.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву від 11.12.2025, згідно якої просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив позов задоволити, проти заочного рішення не заперечує (а.с. 53).
Відповідачка ОСОБА_2 будучи в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленою про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового розгляду справи, про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов від неї не надходило (а.с. 46-49).
Представник третьої особи без самостійних вимог - орган опіки та піклування (служби у справах дітей) Берегівської міської ради Закарпатської області Бурдига Л.О. в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву від 11 грудня 2025 року, згідно якої просила справу розглянути без її участі, висновок органу опіки та піклування підтримує в повному обсязі (а.с. 57).
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася, однак подала до суду заяву від 11 грудня 2025 року, згідно якої просила справу розглянути без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 56).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Так, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2024 року, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , а матір'ю ОСОБА_6 . Відомості про батька дитини записані відповідно до ст. 126 СК України, що стверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України (а.с. 12, 14).
Позивач ОСОБА_1 просить суд визначити місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із ним буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки і піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21.12.2007, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживанння малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини ОСОБА_2 була відсутня, дитину доглядала бабуся ОСОБА_3 , зі слів якої мати дитини систематично відсутня вдома та не доглядає за своїм сином (а.с. 17).
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області за вих. №2964/03-17 від 24.11.2025 про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою найбільш повного та всебічого забезпечення прав та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини вважають недоцільним (а.с. 36-37).
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Верховний суд України в постанові №6-2445цс16 від 14 грудня 2016 року, висловив правову позицію, згідно якої дитина завжди залишається з матір'ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним.
Враховуючи вищенаведене, з метою найбільш повного та всебічого забезпечення прав та законних інтересів дитини, враховуючи, що за місцем проживання матері дитини ОСОБА_2 умов для проживання дитини не створено, така працює по найму на сезонних роботах, мати дитини ОСОБА_2 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, до виховання дитини така ставиться безвідповідально, не цікавиться станом здоров'я дитини, а за місцем проживання батька ОСОБА_1 створені належні умови для проживання дитини, що встановлено висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області за вих. №2964/03-17 від 24.11.2025, крім того, батько належним чином піклується про свого сина, має постійний дохід, так як є приватним підприємцем, може забезпечити дитину матеріально, суд вважає визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
А тому, в цій частині позовні вимоги позивачки суд вважає доведеними, такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині встановлення факту того, що батько ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
В частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Частиною 2 статті 157 СК України закріплено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Судом встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьки за згодою мають право визначити місце проживання дитини з одним з них, проте жоден із них не вправі відмовитися від обов'язку виховувати дитину. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, є підставою позбавлення батьківських прав.
Разом з тим, суд враховує, що згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області за вих. №2964/03-17 від 24.11.2025 про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування не вважає за доцільне встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини. (а.с. 36-37).
А тому, в частині встановлення факту того, що попозивач ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає відмовити.
Також, суд враховує, що відповідачка відзиву на позов та будь-яких заперечень з приводу позовних вимоги позивача не надала.
Керуючись ст. ст. 155, 160, 161, 164 СК України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" №11 від 21.12.2007, ст. ст. 141, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України,-
рішив:
Позов задоволити частково.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання (перебування).
В задоволенні вимог в частині встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Олександр ФЕЙІР