номер провадження справи 27/104/25
02.12.2025 Справа № 908/1932/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Космічна, 118а, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ/Умовний код 0290997328) в інтересах держави в особі:
позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» (вул. Курсантська, буд. 26а, м. Дніпро, 49051, ідентифікаційний номер юридичної особи 22919502)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ГОРИЗОНТФОРМАТ» (пр. Соборний, буд. 63, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний номер юридичної особи 35346091)
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
за участю
прокурора: Токмаков О.І., заступник начальнику відділу Запорізької обласної прокуратури, службове посвідчення № 075796 від 01.03.2023
представника позивача: Шарова А.В., самопредставництво, посвідчення № 1878 видане 25.03.2025
представника відповідача: не з'явився
представника третьої особи: не з'явився
Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про:
- розірвання договору оренди землі від 11.12.2008, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, площею 3,6543 га, укладений між Запорізькою міською радою (ідентифікаційний код юридичної особи: 04053915, проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) та Товариством з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 22919502, вулиця Курсантська, будинок, 26А, м. Дніпро, 49051), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 26556441;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 22919502, вул. Курсантська, будинок, 26А, м. Дніпро, 49051) повернути Запорізькій міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи: 04053915, пр-т. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) земельну ділянку площею 3,6543 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, розташовану на території міста Запоріжжя, а саме на трасі Харків-Сімферополь.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 24.06.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1932/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1932/25, присвоєно справі номер провадження 27/104/25. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.07.2025. Також, вказаною ухвалою суду в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ГОРИЗОНТФОРМАТ».
09.07.2025 через систему “Електронний суд» Запорізькою міською радою подана до суду заява, позивач підтримує позовні вимоги.
10.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» через систему “Електронний суд» поданий до суду відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в позові.
15.07.2025 через систему “Електронний суд» заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подана до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17.07.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 06.08.2025.
Ухвалою суду від 06.08.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 10.09.2025.
07.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» через систему “Електронний суд» подані до суду заперечення на позовну заяву, зокрема додав довідку ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відсутність заборгованості з платежів контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи № 9950/АП/04-036-13-06-21-Е від 20.08.2025.
10.09.2025 в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України суд заслухав вступне слово прокурора та позивача.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 07.10.2025.
Ухвалою суду від 07.10.2025 вирішено повернутись на стадію підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025.
30.10.2025 через систему “Електронний суд» першим заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи № 908/1932/25 додаткових доказів, а саме - листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 29.10.2025 № 9919/5/08-01-13-02-03.
Ухвалою суду від 03.11.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 02.12.2025.
Судове засідання 02.12.2025 проводилось за допомогою підсистеми “Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
02.12.2025 прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.
Представник позивача підтримав позовні вимоги прокурора, надав письмові пояснення.
Представник відповідача у судове засідання жодного разу не прибув, поважні причини своєї неявки не повідомив, відповідач скористався своїм правом та надав відзив, проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурор надав відповідь на відзив, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, зазначив, що всі зобов'язання з орендної плати ТОВ «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» виконані у повному обсязі, що підтверджується: довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відсутність заборгованості з платежів контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (області про відсутність податкового боргу) №9950/АП/04-036-13-06-21-Е від 20.08.2025 р; платіжними інструкціями, які свідчать про проведення відповідних платежів у бюджет, а сама: платіжна інструкція №852 від 12.08.2025 р.; платіжна інструкція №851 від 12.08.2025 р; платіжна інструкція №850 від 07.08.2025 р.; платіжна інструкція №847 від 06.08.2025 р. платіжна інструкція №8849 від 07.08.2025 р. Тобто всі раніше існуючі суми недоплат або прострочень були погашені, а облік податкових органів підтверджує виконання фінансових зобов'язань.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У судовому засіданні 02.12.2025, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення (скорочене), повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд
11.12.2008 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» (Орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Реєстрі № 6197 та зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 11.12.2008 № запису 040826101947 (далі - Договір).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір оренди зареєстровано 06.06.2018 номер запису про інше речове право - 26556441.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 3,6543 га, яка знаходиться в м. Запоріжжі (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1573260223101).
Право власності зареєстровано на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VІ, виданий 06.09.2012 Верховною Радою України.
Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець, відповідно до рішення двадцять п'ятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 63/3 від 24.09.2008 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування торгівельно-сервісного центру, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109.
Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,6543 га.
Відповідно до пунктів 3, 4 Договору земельна ділянка вільна від забудови, об'єкти інфраструктури відсутні.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 23 642 955 грн 57 коп. (п. 5 Договору).
Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на сорок дев'ять років.
Пунктом 9 Договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 141 859 грн 93 коп. на протязі строку будівництва об'єкта, у розмірі 709 288 грн 67 коп. з дня введення об'єкту до експлуатації, що складає 3 % від нормативно грошової оцінки за календарний рік в цінах 2008 року.
Згідно п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку держаівної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.
Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель) - землі іншого призначення (п. 15 Договору).
Рішенням Запорізької міської ради від 28.03.2018 № 73/83 надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» на передачу в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю “ГОРИЗОНТФОРМАТ» земельної ділянки по трасі Харків-Сімферополь для розташування торгівельно-сервісного центру.
01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГОРИЗОНТФОРМАТ» (Суборендар) укладено договір суборенди № 401/18 (далі-Договір суборенди).
Відповідно до п. 1 Договору суборенди Орендар, на підставі рішення двадцять п'ятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 63/3 від 24.09.2008 та рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 73/83 від 28.03.2018 надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування торгівельно-сервісного центру, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109.
04.07.2018 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право - 26956299.
Відповідно до п. 7 Договору суборенди, договір укладено строком до 11.12.2057.
Згідно пунктів 2.2, 3 Договору суборенди земельна ділянка вільна від забудови, об'єкти інфраструктури відсутні.
В межах кримінального провадження № 42024082030000004, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11.01.2024, за фактом вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 с. 364 КК України, 03.01.2025 проведено огляд місця події, в ході якого встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га, яка знаходиться в м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь відсутні об'єкти нерухомості, не ведуться будівельні роботи.
Про відсутність об'єктів нерухомості на вищезазначеній земельній ділянці свідчить й відсутність зареєстрованих об'єктів нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Окружною прокуратурою з'ясовувалась інформація у Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС в Запорізькій області) щодо обсягу нарахованої та сплаченої орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН МАГАЗИН «АЛЕКО» чи будь-якою фізичною чи юридичною особою плати за землю (земельного податку та орендної плати) за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га (листи від 14.10.2024 № 57-101-6223ВИХ.-24, від 06.02.2025 № 57-101-695ВИХ- 25, від 05.03.2025 № 57-101- 1194ВИХ-25).
Відповіддю ГУ ДПС в Запорізькій області від 22.10.2024 № 11946/5/08-01-04-01-04 надано інформацію про те, що станом на 01.10.2024 наявна заборгованість із орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га у розмірі 468 986 грн 23 коп.
Відповідно до відповіді ГУ ДПС в Запорізькій області від 25.02.2025 № 2243/5/08-01-04-08 з'ясовані суми нарахувань, відповідно до даних податкових декларацій з плати за землю (орендна плата з юридичних осіб) та проплат за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га за період з 2012 по 2025 рік. Згідно з відповіддю ГУ ДПС в Запорізькій області від 20.03.2025 № 2946/5/08-01-04-08 надано інформацію про те, що згідно даних ІКС «Податковий борг» в інтегрованій картці платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» по орендній платі з юридичних осіб з 01.01.2012 по 29.03.2022 податковий борг відсутній.
У той же час, з 30.03.2022 по 12.03.2025 за відповідачем обліковується податковий борг, який станом на 12.03.2025 складає 603 161 грн 92 коп., з яких 533 533 грн 68 коп. - основного зобов'язання, 32 962 грн 85 коп. - штрафних санкцій, пені - 36 6665 грн 39 коп.
Згідно з відповіді ГУ ДПС в Запорізькій області від 20.03.2025 № 2946/5/08-01-04-08 вбачається, що в даних ІКС «Податковий борг» в інтегрованій картці платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» по орендній платі з юридичних осіб з 01.01.2012 по 29.03.2022 податковий борг відсутній.
В той же час, за відомостями інтегрованої картки платника з орендної плати встановлено, що:
- у 2022 році (за період з 01 січня до 28 лютого 2022 року) Товариству з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» нараховано 415 342 грн 56 коп. (сплачено 57 458 грн 49 коп.); -
- у 2023 році нараховано 339 006 грн 59 коп. (сплачено у серпні - 30 097 грн 29 коп. грн., проплат з січня по липень та з вересня по грудень не було);
- у 2024 році нараховано 436 525 грн 08 коп. (сплачено у лютому - 686 грн 39 коп. грн., у квітні - 100 000 грн 00 коп. та у травні 200 000 грн 00 коп., проплат в січні, березні та з червня по грудень не було);
- з 01.01.2025 по 12.03.2025 нараховано 122 227 грн 02 коп. (сплачено у лютому - 59 545 грн 14 коп., у січні та березні проплат не було).
Таким чином, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» частково не сплачувало орендну плату (плату за землю) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2025 № 2417/5/08-01-04-08 з метою погашення вищезазначеного податкового боргу до підприємства застосовується весь комплекс заходів, передбачений Податковим кодексом України, а саме: підприємству направлено податкову вимогу від 08.05.2023 № 0000014-1304-0801 на суму 434 905 грн 79 коп. (п. 59.1 ст. 59 ПКУ); 08.05.2023 прийнято рішення № 28/08-01-13-04 про опис майна у податкову заставу, складено акт опису від 12.01.2024 № 62/08-01-13-04, яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приймаються рішення про стягнення коштів з розрахункових/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу, виставляються платіжні інструкції до установ банку.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО», наявне обтяження № 53365334, накладене податковим органом, на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:009:0124 площею 0,6286 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя вул. Заводська, земельна ділянка № 5, у вигляді податкової застави.
Окружною прокуратурою 28.04.2025 направлено запит до Запорізької міської ради № 57-101-2316ВИХ.-25 з метою встановлення інформації чи є для Запорізької міської ради часткова несплата орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га істотним порушенням умов договору оренди землі від 11.12.2008. У випадку встановлення наявності істотних порушень умов договору оренди землі від 11.12.2008 чи планується міською радою самостійно вживати заходи з метою звернення до суду з позовною заявою про розірвання вказаного договору, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, та повернення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га Запорізькій міській раді.
Згідно з відповідями Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 22.05.2025 № 3760/01/01-07 та від 20.06.2025 № 4688/01/01-07/5162 разом додатком (листом Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 19.06.2025 № 02-07/1876) встановлено, що часткова несплата (недоплата) орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» за договором від 11.12.2008 щодо користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, площею 3,6543 га, за адресою: м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь є порушенням істотних умов договору, оскільки своєчасна та повна сплата орендної плати є ключовою умовою.
Прокурор зазначив, що для Запорізької міської ради, як орендодавця у вказаних правовідносинах, часткова несплата (недоплата) орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» у розмірі 603 161 грн 92 коп. за період з січня 2023 по березень 2025 роки є істотним порушенням умов договору, за якого міська рада значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала, у зв'язку з чим договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди землі від 11.12.2008 в частині здійснення оплати оренди нерухомого майна протягом тривалого строку у повному обсязі, заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду з позовними вимогами про розірвання договору оренди землі від 11.12.2008, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, площею 3,6543 га та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 3,6543 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, розташовану на території міста Запоріжжя, а саме на трасі Харків-Сімферополь.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до пунктів «а», «б», «в» частини першої статі 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частини перша, друга, третя статті 78 Земельного кодексу України).
Суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності (пункт «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України).
Згідно із частиною першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317, частини першої статті 327 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п'ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений частиною другою цієї статті.
Положеннями статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин), правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Особа, яка відповідно до закону може бути орендодавцем земельної ділянки, може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (абз. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Згідно абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що своєчасне внесення орендної плати за користування земельною ділянкою є прямою вимогою законодавства.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконаний або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов'язок щодо внесення орендних платежів, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, підтверджений матеріалами справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109 частково не сплачує (недоплачує), у зв'язку з чим Запорізькою територіальної громадою недоотримано кошти у розмірі 603 161 грн 92 грн. за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га, яка знаходиться в м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь, з січня 2023 по березень 2025.
Відповідно до п. 37 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Згідно пунктів 33-34 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, зазначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, факт систематичної несплати орендної плати протягом періоду дії договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст.141 Земельного кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України та умов договору є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди землі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду № 318/433/18 від 04.12.2019 та від 12.09.2023 у справі № 387/800/21.
Крім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, ніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає частина друга статті 651 ЦК України щодо істотності порушення договору іншою стороною.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/391/23 звертає увагу на те, що під поняттям «несплата», вжите у пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, слід розуміти саме повну несплату орендної плати. Так, під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 01.04.2020 у справі № 277/1186/18-ц, від 29.07.2020 у справі № 277/526/18, від 20.08.2020 у справі № 616/292/17, від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23 та інші).
Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.
До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення.
Цей підхід надасть можливість орендодавцю вимагати розірвання договору оренди землі в тому разі, коли несплата орендної плати є частковою та зумовлена, зокрема, виникненням спору між сторонами з приводу порядку нарахування та розміру орендних платежів. Таке тлумачення норм права порушуватиме баланс інтересів сторін у договірних відносинах, надавши власнику землі більше переваг у порівнянні з її орендарем.
Потрібно враховувати, що правова природа відносин оренди землі, яка зазвичай передбачає тривале використання такого об'єкта цивільних прав і сталість таких відносин, відповідає інтересам цивільного обігу загалом. Ба більше, використання земельної ділянки завжди пов'язане з неодмінними витратами орендаря на її утримання відповідно до цільового призначення цієї ділянки.
Якщо дотримуватися згаданого протилежного підходу, то договір буде під постійною загрозою його розірвання, що порушить принцип сталості відносин з використання землі, що своєю чергою стимулюватиме орендаря ставитися до орендованої земельної ділянки у споживацький спосіб, не дбати про неї, не вкладати кошти у покращення чи належне утримання такого особливого виду майна, тобто призведе до того, що орендар не буде обирати таку поведінку, яка більшою мірою відповідала б ознакам доброго господаря стосовно орендованої ним землі
Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджується факт систематичної несплати відповідачем орендної плати у повному обсязі. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати в повному обсязі, призвели до істотного порушення умов договору.
Окружною прокуратурою 28.04.2025 направлено запит до Запорізької міської ради № 57-101-2316ВИХ.-25 з метою встановлення інформації чи є для Запорізької міської ради часткова несплата орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га істотним порушенням умов договору оренди землі від 11.12.2008. У випадку встановлення наявності істотних порушень умов договору оренди землі від 11.12.2008 чи планується міською радою самостійно вживати заходи з метою звернення до суду з позовною заявою про розірвання вказаного договору, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, та повернення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га Запорізькій міській раді.
Згідно з відповідями Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 22.05.2025 № 3760/01/01-07 та від 20.06.2025 № 4688/01/01-07/5162 разом додатком (листом Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 19.06.2025 № 02-07/1876) встановлено, що часткова несплата (недоплата) орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» за договором від 11.12.2008 щодо користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, площею 3,6543 га, за адресою: м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь є порушенням істотних умов договору, оскільки своєчасна та повна сплата орендної плати є ключовою умовою.
Відповідачем допущено недоплату орендних платежів за оскаржуваним договором оренди землі на суму 603 161 грн 92 коп. за період з січня 2023 по березень 2025 року.
Так, у 2023 році відповідач мав сплатити 415 тис. грн, натомість виконав зобов'язання лише на 30 тис.грн (7%), недоплата - 385 тис. грн. У 2024 році Запорізька міська рада розраховувала отримати 436 тис. грн, а фактично отримала 300 тис. грн (68%). За січень - березень поточного року підприємство сплатило 59,5 тис. грн, із необхідних 122 тис. грн (48%).
Таким чином, для Запорізької міської ради, як орендодавця у вказаних правовідносинах, часткова несплата (недоплата) орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» у розмірі 603 161 грн 92 коп. за період з січня 2023 по березень 2025 роки є істотним порушенням умов договору, за якого міська рада значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала, у зв'язку з чим договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.
Ст. 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Щодо оплати заборгованості з орендної плати після пред'явлення позову про розірвання договору оренди землі з підстави систематичної несплати орендної плати у повному обсязі, суд зазначає наступне.
Відповідач зазначив, що всі зобов'язання з орендної плати виконані ним у повному обсязі, що підтверджується: довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відсутність заборгованості з платежів контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (області про відсутність податкового боргу) № 9950/АП/04-036-13-06-21-Е від 20.08.2025; платіжними інструкціями, які свідчать про проведення відповідних платежів у бюджет, а саме: платіжна інструкція № 852 від 12.08.2025, платіжна інструкція № 851 від 12.08.2025, платіжна інструкція № 850 від 07.08.2025, платіжна інструкція № 847 від 06.08.2025, платіжна інструкція № 849 від 07.08.2025. Тобто всі раніше існуючі суми недоплат або прострочень були погашені, а облік податкових органів підтверджує виконання фінансових зобов'язань.
Прокурором надано матеріалів справи відповідь Головного управління ДПС у Запорізькій області від 29.10.2025 № 9919/5/08-01-13-02-03, відповідно до якої що станом на 29.10.2025 податковий борг по орендній платі з юридичних осіб по Товариству з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН«АЛЕКО» по Запорізькій територіальній громаді відсутній.
Крім того, Головне управління ДПС у Запорізькій області, відповідно до відкритої інтегрованої картки платника податків ІС «Податковий блок», надано інформацію про суми та дати здійснених утримань (проплат) щодо погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» на підставі: самостійної сплати, наданні платником уточнюючого розрахунку, вжитих заходів ГУ ДПС в Запорізькій області за 2022-2025 роки.
Відповідно до вказаної інформації встановлено, що фактичне погашення заборгованості з орендної плати (плати за землю) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109 Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» відбулося вже після відкриття провадження у справі № 908/1932/25 (27.06.2025).
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/826/18, від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19, від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 924/617/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 903/775/23, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц зроблено висновки про те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з наведеними правовими висновками касаційних судів у складі Верховного Суду про те, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди.
Сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред'явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.
Отже, той факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У контексті частини другої статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
З урахуванням наведеного, вбачаються достатні підстави для розірвання договору оренди землі від 11.12.2008 та повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» Запорізькій міській раді земельної ділянки площею 3,6543 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, розташованої на території міста Запоріжжя, а саме на трасі Харків-Сімферополь.
Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Із врахуванням того, що “інтереси держави» в оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавству на підставі якого подається позов, в чому саме відбулася чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування, в Україні право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в України», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють, від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спальної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до підпункту 2 пункту “а» частини першої статті 27 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів міських, селищних та сільських рад в галузі бюджету, фінансів та цін належать власні (самоврядні) повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
На виконання вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою на адресу Запорізької міської ради скеровано лист від 28.04.2025 № 57- 101-2316ВИХ-25 з викладом виявлених порушень вимог Договору та земельного законодавства, запитано копії відповідних документів, а також інформацію чи є часткова несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га, яка знаходиться в м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь істотним порушенням умов договору. Також з'ясовувалось інформація вживались міською радою заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів держави, чи звертався вказаний суб'єкт владних повноважень до суду з відповідним позовом та чи планує звертатися до суду з таким позовом.
Згідно з відповідями Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 22.05.2025 № 3760/01/01-07 та від 20.06.2025 № 4688/01/01-07/5162 разом з додатком (листом Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 19.06.2025 № 02-07/1876) з'ясовано, що часткова несплата (недоплата) орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛОН-МАГАЗИН «АЛЕКО» за договором від 11.12.2008 за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:03:030:0109 площею 3,6543 га, за адресою: м. Запоріжжя, траса Харків-Сімферополь є порушенням істотних умов договору, оскільки своєчасна та повна сплата орендної плати є ключовою умовою. Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради додатково повідомлено, що ним не вживалися заходи щодо розірвання договору оренди землі від 11.12.2008 та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0109. Вищевказані відповіді свідчать, що Запорізькою міською радою не вжито та не планується вжиття заходів щодо поновлення порушених інтересів держави.
Таким чином, протягом розумного строку (починаючи з повідомлення окружної прокуратури про необхідність захисту порушених інтересів держави та до теперішнього часу) суб'єкт владних повноважень (Запорізька міська рада) не здійснив заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Вказане свідчить, що не зважаючи на порушення інтересів держави, позивач заходів зі стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в судовому порядку самостійно не здійснив.
Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» шляхом повідомлення прокуратурою Запорізьку міську раду листом від 20.06.2025 № 57-101-3747 вих-25 (57-1709-24) про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції» зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене та вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору, які регулюють правовідносини між сторонами у справі, та несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою за період з січня 2023 року по березень 2025 року, господарський суд доходить висновку про доведеність факту систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, а також те, що неотримання орендодавцем орендної плати протягом 27 місяців безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.
Відповідач проти наявності заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23.
З огляду на характер спірних правовідносин, обставини недобросовісного виконання умов договору саме орендарем, господарський суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про розірвання договору оренди землі від 11.12.2008 та такою, що відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Отже, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України) для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні.
Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
За вказаних обставин, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в розмірі 4 844 грн 80 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» задовольнити.
Розірвати договір оренди землі від 11.12.2008, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, площею 3,6543 га, укладений між Запорізькою міською радою (ідентифікаційний код юридичної особи: 04053915, проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) та Товариством з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 22919502, вулиця Курсантська, будинок, 26А, м. Дніпро, 49051), номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 26556441.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 22919502, вул. Курсантська, будинок, 26А, м. Дніпро, 49051) повернути Запорізькій міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи: 04053915, пр-т. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) земельну ділянку площею 3,6543 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0109, розташовану на території міста Запоріжжя, а саме на трасі Харків-Сімферополь.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “САЛОН-МАГАЗИН “АЛЕКО» (вул. Курсантська, буд. 26а, м. Дніпро, 49051, ідентифікаційний номер юридичної особи 22919502) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, код ЄДРПОУ: 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені в 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 4 844 (чотири тисяч вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 12.12.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.