Рішення від 03.12.2025 по справі 904/4708/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4708/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЛОКОМОТИВОБУДІВНА КОМПАНІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБАСЬКЕ ПРОМИСЛОВО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО"

про стягнення збитків

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань: Морозі А.О.

Представники:

Позивача - Борисенко В.А.

Відповідача - Муходінов М.Л.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 15 728 400,00 грн. завданих збитків та судові витрати, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем умов Договору найму транспортного засобу з екіпажем 3/22 від 14.02.2022 щодо збереження об'єкту найму локомотиву ЧМЕЗ № 6196.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що з 22.02.2022 Локомотив був передислокований на під'їзду колію ПрАТ "ММК ім. Ілліча" та, згідно з висновками судів у справі № 910/1833/24 вважався прийнятим у найм з 00.00 25.02.2022. Однак, з 24.02.2022 територія, де розташоване ПрАТ "ММК ім. Ілліча" та станція примикання - Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" (м. Маріуполь), перебувають під тимчасовою окупацією та/або на них велись активні бойові дії, що підтверджується численними та загальновідомими публікаціями в засобах масової інформації та із офіційних повідомлень представників вищого політичного та військового керівництва Україні і місцевих органів влади. Отже, в даній ситуації має місце не "неповернення Локомотиву Відповідачем", а саме "неможливість його повернення". Неповернення Локомотиву може мати місце лише в ситуації, коли у Наймача існує можливість його повернення, але Наймач не вчиняє дії щодо його повернення. Також слід зазначити, що Договором не встановлено, що неможливість повернення Локомотиву є його втратою з відповідними наслідками щодо компенсації ринкової вартості. 04.09.2025 Відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України із Заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями. Однак, станом на теперішній час сертифікат про форс-мажорні обставини Відповідач ще не отримав, що пов'язано з наданням додаткових документів до торгово-промислової палати. Відповідач не звертався до ТПП України з Заявою про засвідчення форс-мажорних обставин в строки, обумовлені Договором, оскільки Відповідач вважав, що Локомотив не був йому переданий. Лише після розгляду справи № 910/1833/24 судами всіх інстанцій та звернення Позивача з позовом до суду у даній справі Відповідач звернувся до ТПП із відповідною заявою. Для покладання на Відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих втратою Локомотиву в розмірі його вартості - 15 728 400,00 грн, відсутні усі загальні умови відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. У зв'язку з відсутністю вказаних елементів, підстав для покладання на Відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, немає. При цьому, Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів втрати або знищення Локомотиву, що, на думку Позивача, є підставою для відшкодування його ринкової вартості. Стосовно повернення локомотиву з найму, то відповідно до п. 3.1. Договору передача Локомотива Наймачеві здійснюється по станції примикання: ст. Маріуполь-Сортувальний (код 485604) регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" (п. 1.3 Договору) та оформлюється Актом приймання-передачі в найм, складеним за формою, наведено у додатку 2. Проте, в ситуації, що склалася, Наймач не має можливості повернути спірний Локомотив не тільки внаслідок військових дій та тимчасової окупації території, де знаходиться Локомотив, а і з тих причин, що не може самостійно здійснити його передислокацію на ст. Маріуполь-Сортувальний для його подальшого прийняття з найму комісією Наймодавця, адже це можна зробити лише за участю екіпажу (локомотивної бригади) самого Наймодавця. Також саме Позивач має забезпечити присутність комісії та екіпажу (локомотивної бригади) на ст. Маріуполь-Сортувальний та для прийняття Локомотиву з найму та/або подальше його супроводження при перевезенні в недіючому стані (аналогічно до перевезення для передачі Локомотиву в найм на підставі залізничної накладної № 45565140 від 19.02.2022) на узгоджену Сторонами залізничну станцію зі ст. Маріуполь- Сортувальний для подальшого прийняття Локомотиву з найму. Сторони не укладали додаткової угоди до Договору про зміну місця повернення Локомотиву з найму, письмового погодження Сторін про зміну місця повернення Локомотиву з найму не було. Отже, Позивач діє недобросовісно, вимагаючи від Відповідача повернути Локомотив на залізничну станцію Дубляни Львівські, с. Муроване, Львівська обл. та вимагаючи стягнення збитків. Щодо фактів встановлених у справі № 910/1833/24, то Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що як було зазначено і самим Відповідачем, постановою Верховного Суду 14.05.2025 у справі № 910/1833/24 було встановлено преюдиційний факт щодо даних подій, а саме, що локомотив Відповідач прийняв в найм 25.02.2025. Відповідно, з цього моменту майнову відповідальність за збереження локомотива та ризик випадкової втрати локомотива несе Відповідач. При цьому, обов'язок Наймача щодо компенсації вартості втраченого локомотиву встановлений не лише положеннями Договору, а й нормами чинного законодавства та релевантною судовою практикою, які Відповідач ігнорує з невідомих причин. Відповідно до умов Договору, Наймач зобов'язаний повернути локомотив Наймодавцю в справному технічному стані в порядку та строки передбачені Договором, однак у вказаний строк локомотив не було повернуто ані у строк визначений Договором, ані протягом трьох років після спливу строку, ані після письмової вимоги Позивача щодо повернення зазначеного локомотиву. Така поведінка Відповідача доводить, що вказаний локомотив втрачений, а, отже, ним не було дотримано своїх обов'язків щодо збереження майна Позивача. Щодо наявності форс-мажорних обставин, то навіть у разі якщо Відповідач належним чином довів би існування форс-мажорних обставин, цей факт не звільняє його від виконання основного зобов'язання за Договором щодо обов'язку збереження та повернення локомотиву Позивачеві, а лише дозволяє уникнути відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання в частині сплати штрафних санкцій, що не є предметом даного позову. Отже, саме на Відповідачеві лежав обов'язок зі збереження майна Позивача, однак, у зв'язку з його бездіяльністю, майно Позивача було втрачене, внаслідок чого останній зазнав збитків. Позивач зазначає, що Договором не передбачений порядок зміни місця передачі локомотиву з найму, а лише письмове погодження такої території сторонами, відповідно до п. 3.5 Договору, що й було зроблено Позивачем у листах від 10.06.2025 №10/06 та від 07.08.2025 №07/08-25, які, були проігноровані Відповідачем. Крім того, протягом 3 років Відповідач не вживав жодних заходів для вирішення питання щодо повернення локомотиву та не звертався до Позивача з вимогою про забезпечення екіпажу для його повернення. Аргументи Відповідача щодо неможливості повернення локомотиву та питання щодо направлення екіпажу не стосуються предмету спору, а тому і не мають значення для справи.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що Позивач робить хибний та необґрунтований висновок про те, що поведінка Відповідача (неможливість повернення Локомотиву) свідчить про втрату Локомотиву, адже неможливість повернення Локомотиву Відповідачем не означає, що Локомотив було втрачено, знищено або пошкоджено. Жодних доказів втрати, знищення або пошкодження Локомотиву Позивачем не надано. Пунктом 3.6 Договору не передбачено, що наймач компенсує саме ринкову вартість втраченого локомотиву і коли саме локомотив вважається втраченим. Відповідно до п. 2.2 Договору повернення Локомотива відбувається відповідно до р. 3 Договору в останній день строку найму, якщо Сторонами не досягнуто згоди про інше. При цьому, така згода оформляється додатковою угодою відповідно до умов Договору. Станом на сьогоднішній день така Додаткова угода до Договору не укладалась. Письмового погодження Сторін про зміну місця повернення Локомотиву з найму не було. Тобто, повернення Локомотиву має відбуватись відповідно до розділу 3 Договору, а саме на ст. Маріуполь-Сортувальний. При цьому має бути присутнім екіпаж (локомотивна бригада) Позивача, яка має супроводжувати Локомотив; прийняття Локомотиву з найму має бути здійснено комісією Наймодавця на станції Маріуполь-Сортувальний та виключно у присутності локомотивної бригади Наймодавця. (не погодження іншого місця повернення майна підтверджує можливість В-ча повернути товар в обумовленому договором місці?)

Позивач у додаткових поясненнях у справі зазначив, що саме у зв'язку з бездіяльністю Відповідача щодо збереження майна Позивача, Локомотив втрачено та не було повернуто Позивачеві у визначені строки, таким чином, саме в цій бездіяльності і полягає протиправна поведінка та вина Відповідача, а отже і обов'язок компенсувати збитки. Можливість укладення додаткової угоди до договору передбачена лише в 2 розділі Договору, який має назву "Строк найму", тобто стосується встановлення строків повернення локомотиву з найму, а не зміни місця повернення локомотиву. Договором не передбачено укладення додаткової угоди щодо зміни місця передачі локомотиву з найму, а лише письмове погодження такої території Сторонами, відповідно до п. 3.5 Договору, що й було зроблено Позивачем у листах від 10.06.2025 №10/06 та від 07.08.2025 №07/08-25.

Відповідач у письмових поясненнях зазначив, що 02.10.2025 ТТП України на звернення Відповідача надана відповідь № 523/05-5.4, в якій зазначено, що ТПП України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Не погодившись з висновками, викладеними у відповіді ТПП України від 02.10.2025 Відповідач оскаржив відмову у видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Листом від 05.11.2025 № 2750/05-5 ТПП України повідомила Відповідачеві про те, що Регламент засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014р. № 44(5) не передбачає процедуру перегляду, оскарження, скасування Сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або відмов у такій видачі (копія листа додається). Сертифікат ТТП мав підтвердити загальновідомі форс-мажорних обставини (військова агресія, бойові дії та тимчасова окупація), не для звільнення Відповідача від відповідальності, а як один із доказів об'єктивної неможливості виконання Відповідачем окремих зобов'язань за Договором. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими (військова агресія, бойові дії та тимчасова окупація), не потребують доказування.

За клопотанням Сторін судові засідання проводилися в режимі відеоконференції,

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022 ТОВ "Донбаське промислово-транспортне підприємство" (Наймач, Відповідач) з ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" (Наймодавець, Позивач) уклали договір найму транспортного засобу з екіпажем № 23/22, за умовами якого Наймодавець зобов'язався передати Наймачеві в строкове, оплатне, поворотне користування (оренду) транспортні засоби, а саме тепловоз маневровий серії ЧМЕЗ, що належить на законних підставах Наймодавцеві, з екіпажем (локомотивними бригадами), який забезпечує управління такими транспортними засобами та їх технічну експлуатацію відповідно до нормативно-технічних та технологічних документів, що регулюють діяльність залізничного транспорту, а наймач - прийняти таке майно в строкове, оплатне користування; використовувати його відповідно до умов та порядку, визначених цим Договором та повернути передане в найм майно відповідно до умов та порядку визначених договором.

Відповідно до умов Договору:

1.2. Мета найму: експлуатація (використання) локомотива наймачем на залізничних коліях незагального користування (під'їзних залізничних коліях) ПрАТ "ММК ім. Ілліча" без виїзду на станцію примикання для виконання робіт з переукладання залізничних колій та стрілочних переводів на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча".

1.3. Територія експлуатації (використання) локомотива: територія України, а саме: Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (код ЄДРПОУ 00191129, юридична адреса; Україна, 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1), що примикають до залізничної станції Маріуполь-Сортувальний (код 485604) регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця".

1.6. Кількість локомотивів, що передаються у найм - 1 одиниця серії ЧМЕЗ № 6196, про що зазначається в акті приймання-передачі в піднайм.

2.2. Повернення локомотива відбувається відповідно до р. 3 цього Договору в останній день строку найму, якщо Сторонами не досягнуто згоди про інше. При цьому така згода оформляється додатковою угодою відповідно до умов цього Договору.

2.3. У разі закінчення строку найму локомотива або дострокового розірвання Договору, Наймач зобов'язаний повернути локомотив у порядку, визначеному р. 3 цього Договору.

3.1. Передача локомотива наймачеві здійснюється по станції примикання: ст. Маріуполь-Сортувальний (код 485604) регіональної філії "Донецька залізниця" AT "Укрзалізниця" (пункт 1.3 договору) та оформлюється актом приймання-передачі в найм, складеним за формою, наведено у додатку 2. Локомотив вважається переданим в найм наймачеві і прийнятим наймачем з дати, зазначеної в акті приймання-передачі в найм.

3.3. Прийняття локомотива в найм здійснюється комісією наймача протягом 2 діб з моменту прибуття локомотива на станцію примикання - станція Маріуполь-Сортувальний (код 485604).

3.5. Повернення локомотива з найму здійснюється на території передачі локомотива в найм (п. 3.1 Договору) або іншій території, письмово погодженій Сторонами, та оформлюється Актом приймання-передачі з найму (додаток 2), який у 2 (двох) примірниках уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору. Акт приймання-передачі з найму обов'язково містить додатком Акт технічного стану локомотива (додаток 3).

3.6. У разі повної втрати локомотиву, що призводить до виключення його з інвентарного парку або виявлення таких технічних недоліків локомотивів як пошкодження, в т.ч. й ті, що призводять до виключення локомотиву з інвентарного парку, відсутність деталей (частин) локомотиву, у кожному Акті технічного стану локомотива також зазначається перелік, вартість пошкоджених, несправних та відсутніх деталей (частин) на дату повернення локомотива з найму (п. 2.2 Договору), а також, у разі, якщо проведення ремонту можливе та економічно обґрунтоване, орієнтовну вартість такого ремонту та матеріалів, запасних частин, необхідних для усунення пошкоджень, несправностей та відновлення відсутніх деталей (частин), або ринкову вартість втрачених локомотивів, що не може бути нижчою їх залишкової вартості за виключенням вартості лома чорних або кольорових металів, з яких виготовлені деталі та вузли локомотивів.

Остаточно вартість ремонту локомотива, відсутніх та (або) пошкоджених деталей (частин), а також ринкова вартість відсутнього локомотиву визначається згідно оцінки, проведеної Наймодавцем у відповідності із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", збільшеної на витрати, пов'язані з проведеною оцінкою ремонту, деталей (частин) або втрачених локомотивів.

3.10. Передача локомотивів в найм (повернення з найму) проводиться виключно у присутності локомотивної бригади наймодавця (додаток 1 до договору).

3.11. Ризик випадкової втрати локомотива переходить від Наймодавця до Наймача з дати підписання Акта приймання-передачі в найм та переходить від Наймача до Наймодавця з дати підписання Акта приймання-передачі з найму.

4.1. Наймач зобов'язаний:

4.1.4. Нести майнову відповідальність за збереження локомотива.

4.1.7. Повернути локомотив Наймодавцю в справному технічному стані з урахуванням нормального фізичного (природного) зносу в порядку і в строки передбачені Договором.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 910/1833/24 встановлено, що ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЛОКОМОТИВОБУДІВНА КОМПАНІЯ" належним чином доведено факт передачі локомотиву ТОВ "Донбаське промислово-транспортне підприємство" для прийняття, а апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення наймачем строку приймання локомотиву в найм, у зв'язку з чим локомотив слід вважати таким, що прийнятий в найм без зауважень з 00.00 25.02.2022.

07.08.2025 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення локомотиву серії ЧМЕЗ № 6196 на іншу територію, а саме: залізнична станція Дубляни Львівські, с. Муроване, Львівська область відповідно до п. 3.5. Договору найму транспортного засобу з екіпажем № 23/22 від 14.02.2022, оскільки строк найму локомотиву з локомотивними бригадами становить 6 місяців рахуючи з 00 год. 00 хв. дня приймання локомотиву в найм, що, як визначено судом, є 25.02.2022.

За даними Позивача, зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт повернення/неповернення Відповідачем майна з найму, настання/ненастання строку повернення майна, обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує вимог з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд погоджується з Позивачем та не приймає позицію Відповідача.

Так, 14.02.2022 Сторони уклали договір найму транспортного засобу з екіпажем № 23/22, за умовами якого Наймодавець зобов'язався передати наймачу в строкове, оплатне, поворотне користування (оренду) транспортні засоби, а саме тепловоз маневровий серії ЧМЕЗ, що належить на законних підставах наймодавцю, з екіпажем (локомотивними бригадами), який забезпечує управління такими транспортними засобами та їх технічну експлуатацію відповідно до нормативно-технічних та технологічних документів, що регулюють діяльність залізничного транспорту, а наймач - прийняти таке майно в строкове, оплатне користування; використовувати його відповідно до умов та порядку, визначених цим Договором та повернути передане в найм майно відповідно до умов та порядку визначених договором.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 910/1833/24 встановлено, що ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЛОКОМОТИВОБУДІВНА КОМПАНІЯ" належним чином доведено факт передачі локомотиву ТОВ "Донбаське промислово-транспортне підприємство" для прийняття, а апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення наймачем строку приймання локомотиву в найм, у зв'язку з чим локомотив слід вважати таким, що прийнятий в найм без зауважень з 00.00 25.02.2022.

Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічне положення містить п. 7 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За практикою Європейського суду з прав людини одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс" проти України", заява № 62608/00, пункт 42).

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 17.12.2019 у справі № 641/1793/17, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 13.12.2022 у справі № 910/10564/20 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі) викладено такі загальні висновки щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України:

"Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта".

Відповідно до п. 2.1 Договору строк найму локомотива з локомотивними бригадами становить 6 місяців, рахуючи з 00 год. 00 хв. дня підписання акта приймання передачі локомотиву в піднайм.

Враховуючи, що локомотив прийнятий в найм без зауважень з 00.00 25.02.2022, строк найму закінчився 25.08.2022, отже строк для повернення локомотиву з найму є таким, що настав.

Сторони в п. 2.3 Договору погодили, що у разі закінчення строку найму локомотива або дострокового розірвання Договору, Наймач зобов'язаний повернути локомотив у порядку, визначеному р. 3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.5. Договору повернення локомотива з найму здійснюється на території передачі локомотива в найм (п. 3.1. Договору) або іншій території, письмово погодженій Сторонами, та оформлюється Актом приймання-передачі з найму (додаток 2), який у 2 (двох) примірниках уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Акт приймання-передачі з найму обов'язково містить додатком Акт технічного стану локомотива (додаток 3).

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Після закінчення строку найму локомотиву Відповідач локомотив не повернув, що підтверджується сторонами.

07.08.2025 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення локомотиву серії ЧМЕЗ № 6196 на іншу територію, а саме: залізнична станція Дубляни Львівські, с. Муроване, Львівська область відповідно до п. 3.5. Договору найму транспортного засобу з екіпажем № 23/22 від 14.02.2022.

Відповідач до матеріалів справи не надав доказів на підтвердження виконання вимог Позивача від 07.08.2025 про повернення локомотиву з оренди.

Відповідно до п. 3.6. Договору у разі повної втрати локомотиву, що призводить до виключення його з інвентарного парку або виявлення таких технічних недоліків локомотивів як пошкодження, в т.ч. й ті, що призводять до виключення локомотиву з інвентарного парку, відсутність деталей (частин) локомотиву, у кожному Акті технічного стану локомотива також зазначається перелік, вартість пошкоджених, несправних та відсутніх деталей (частин) на дату повернення локомотива з найму (п. 2.2 Договору), а також, у разі, якщо проведення ремонту можливе та економічно обґрунтоване, орієнтовну вартість такого ремонту та матеріалів, запасних частин, необхідних для усунення пошкоджень, несправностей та відновлення відсутніх деталей (частин), або ринкову вартість втрачених локомотивів, що не може бути нижчою їх залишкової вартості за виключенням вартості лома чорних або кольорових металів, з яких виготовлені деталі та вузли локомотивів.

Остаточно вартість ремонту локомотива, відсутніх та (або) пошкоджених деталей (частин), а також ринкова вартість відсутнього локомотиву визначається згідно оцінки, проведеної Наймодавцем у відповідності із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", збільшеної на витрати, пов'язані з проведеною оцінкою ремонту, деталей (частин) або втрачених локомотивів.

Зважаючи на встановлену ст. 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку ст. 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного сторонами договору оренди, цей договір є належним у розумінні ст. 11, 509 ЦК України для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач, зокрема, стверджує, що неможливість повернення локомотиву зумовлена обставинами непереборної сили, якими є окупація території України. При цьому, Відповідач наполягає, що Позивач не довів факту втрати або знищення локомотиву.

Однак, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та досі триває.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (далі - Перелік). Розділом 2.2 глави І Переліку визначено, що Маріупольський район віднесено до території активних бойових дій починаючи з 24.02.2022 по 04.03.2022. У розділі 2 глави II Переліку визначено, що Маріупольський район починаючи з 05.03.2022 до теперішнього часу є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 у м. Маріуполь Маріупольської міської територіальної громади активні бойові дії почалися з 24.02.2022 і завершилися 20.05.2022 тимчасовою окупацією цієї території.

Отже, окупація м. Маріуполя в складі Маріупольського району є загальновідомою обставиною та в силу ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню.

За таких обставин, через повномасштабне вторгнення РФ на територію України та ведення бойових дій з 24.02.2022, а з 20.05.2022 окупацією міста Маріуполя, де знаходилося орендоване майно, Відповідач не міг його повернути Позивачеві, відтак, наведене орендоване майно (тепловоз/локомотив), фактично є втраченим для Позивача.

Як зазначалося вище, у п. 3.11 Договору сторони погодили, що ризик випадкової втрати локомотива переходить від Наймодавця до Наймача з дати підписання Акта приймання-передачі в найм. У п. 3.6 Договору сторони погодили, що ринкова вартість відсутнього локомотиву визначається згідно оцінки, проведеної Наймодавцем у відповідності із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", збільшеної на витрати, пов'язані з проведеною оцінкою ремонту, деталей (частин) або втрачених локомотивів.

Розділом 4.1 Договору визначено обов'язки Наймача. Так, за п. 4.1.4. Договору Відповідач має нести майнову відповідальність за збереження локомотива, згідно з п. 4.1.7. - повернути локомотив Наймодавцю в справному технічному стані з урахуванням нормального фізичного (природного) зносу в порядку і в строки передбачені Договором.

Відповідач не надав доказів повернення Позивачеві орендованого майна (локомотиву).

Виходячи зі сталої судової практики під втратою речі (майна) слід розуміти вибуття з володіння кредитора речі (майна), яка є його власністю або знаходиться у нього на основі іншого титульного володіння. При цьому, не має значення сам спосіб втрати (загублення, залишення без нагляду, не витребування тощо), а також вид майна, яке втрачене (річ, гроші, інші матеріальні цінності). Важливо, щоб внаслідок такої втрати майнова сфера кредитора зазнала зменшення.

У даному випадку, відсутність у Відповідача можливості повернути локомотив з оренди, здійснювати контроль над орендованим майном (фактичне позбавлення можливості контролювати стан техніки, володіти, користуватися та розпоряджатися нею) - підпадає під поняття її втрати, що, як наслідок, позбавляє Позивача, як орендодавця спірного майна, можливості розпоряджатися цим майном, що обумовлює, в свою чергу, обов'язок Відповідача компенсувати вартість неповернутого орендованого майна.

Аналогічні положення містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/899/23.

Відповідно до звіту про оцінку майна про вартість майна - магістрального тепловозу ЧМЕЗ - 6196, номер SAP251000006848, 1988 р.в., що належить ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" на основі документів наданих для проведення незалежної оцінки майна, проведених розрахунків станом на 18 серпня 2025 року ринкова вартість об'єкту оцінки становить 15 728 400,00 грн. з ПДВ. Оцінка проведена директором ТОВ "Ріелтер-Україна" оцінювачем Сіренко І.І. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 473 від 12.07.2003).

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини ( ч.1,2 ст. 1166 ЦК України) .

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статте. 224 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Виходячи з наведених вище обставин та положень чинного законодавства, суд вважає, що Відповідач не надав доказів вжиття усіх можливих та необхідних заходів для збереження і повернення Позивачеві орендованого майна (локомотиву); розмір збитків підтверджено звітом про оцінку майна про вартість майна - магістрального тепловозу ЧМЕЗ - 6196, номер SAP251000006848, 1988 р.в., що належить ТОВ "Українська локомотивобудівна компанія" на основі документів наданих для проведення незалежної оцінки майна, проведених розрахунків станом на 18 серпня 2025 року ринкова вартість об'єкту оцінки становить 15 728 400,00 грн. з ПДВ, наданого директором ТОВ "Ріелтер-Україна" оцінювачем Сіренко І.І. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 473 від 12.07.2003); саме не вжиття Відповідачем у період з 24.02.2022 по 04.03.2022 (коли такі дії були можливі) усіх необхідних заходів для збереження орендованого майна, призвело до його втрати і спричинення Позивачеві збитків у сумі 15 728 400,00 грн.; наявність своєї вини у заподіянні збитків Позивачеві Відповідач не спростував.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд виходить з того, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов про стягнення 15 728 400,00 грн. збитків підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "Донбаське промислово-транспортне підприємство" (50053, м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, 15, код 31366355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32 офіс 205А, код 40992015) 15 728 400,00 грн. - збитків , 188 740 грн. 80 коп.- судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 15.12.2025

Суддя С.Г. Юзіков

Попередній документ
132586641
Наступний документ
132586643
Інформація про рішення:
№ рішення: 132586642
№ справи: 904/4708/25
Дата рішення: 03.12.2025
Дата публікації: 16.12.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (03.12.2025)
Дата надходження: 25.08.2025
Предмет позову: стягнення збитків
Розклад засідань:
12.11.2025 11:00 Господарський суд Дніпропетровської області
03.12.2025 14:30 Господарський суд Дніпропетровської області