вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
15.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5704/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи - підприємця Козаченка Олександра Олександровича м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагроальянс» смт. Роздори
про стягнення суми боргу у розмірі 161639грн18коп., пені у розмірі 549грн57коп., 3% річних у розмірі 451грн70коп.
Без участі представників учасників справи.
СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець Козаченко Олександр Олександрович звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроагроальянс» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 161639грн18коп., пені у розмірі 549грн57коп., 3% річних у розмірі 451грн70коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати послуг отриманих за договором оренди транспортного засобу з екіпажем від 25.06.2025 №ТО-049-ДАА.
Позивач зазначив, що між сторонами був укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем від 25.06.2025 №ТО-049-ДАА, на підставі якого позивач надав відповідачу послуги оренди автомобіля з екіпажем: Камаз 5410 НОМЕР_1 , Камаз 5511 НОМЕР_2 на суму 161639грн18коп. за актом надання послуг від 05.08.2025 №103.
Позивач послався на п. 5.3 договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 25.06.2025 №ТО-049-ДАА та вказав про несплату відповідачем отриманих послуг.
На підставі пункту 5.1 договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 25.06.2025 №ТО-049-ДАА за порушення строків оплати за отримані послуги позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 549грн57коп. за період 03.09.2025-06.10.2025.
На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 451грн70коп. за період 03.09.2025-06.10.2025.
Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 12500грн.
Позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 суд залишив позов без розгляду та запропонував позивачу усунути виявлені недоліки.
На адресу суду 13.10.2025 надійшла сформована у системі “Електронний суд» заява позивача разом з доказом усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, задовольнив клопотання позивача та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 14.10.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 14.10.2025 о 17:09. Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 30.10.2025 включно.
Станом на момент вирішення спору відзив на адресу суду не надходив.
На адресу суду 24.11.2025 надійшло сформоване у системі “Електронний суд» клопотання позивача про долучення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, господарський суд встановив таке.
Між фізичною особою - підприємцем Козаченко Олександром Олександровичем (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (далі - орендар) укладений договір від 25.06.2025 №ТО-049-ДАА оренди транспортного засобу з екіпажем (далі - договір від 25.06.2025).
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору від 25.06.2025 у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування транспортний засіб(и) разом з екіпажем (далі - транспортний засіб), а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування транспортний засіб з екіпажем, і зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату.
Характеристики транспортного засобу визначаються у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1 договору від 25.06.2025 транспортний засіб, що передається в оренду, використовується орендарем виключно для здійснення перевезень сільськогосподарських культур та добрив.
Пунктом 3.1 договору від 25.06.2025 передбачено, що передача транспортного засобу здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору від 25.06.2025 передача транспортного засобу в суборенду, а також повернення з оренди, здійснюється на підставі актів приймання-передачі.
Фактичні строки оренди визначаються відповідно до актів приймання-передачі.
Пунктами 5.1, 5.3 договору від 25.06.2025 встановлено, що плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених орендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Вартість орендної плати погоджується сторонами додатковою угодою до договору, які є його невід'ємною частиною.
Виплата орендної плати проводиться протягом 20 (двадцяти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату на користь орендодавця.
Відповідно до пункту 6.3.1 договору від 25.06.2025 орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов договору.
Пунктом 8.3 договору від 25.06.2025 передбачено, що у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.
Згідно з пунктом 9.1 договору від 25.06.2025 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє до 24.06.2026.
У додатку №1 до договору від 25.06.2025 сторони узгодили перелік транспортних засобів, що передається в оренду згідно договору, а саме: КАМАЗ 5511 - 1 шт - реєстраційний заводський номер НОМЕР_2 ; КАМАЗ 5410 - 1 шт - реєстраційний заводський номер НОМЕР_1 .
У додатковій угоді від 25.06.2025 №1 до договору сторони погодили, що вартість послуг на перевезення сільськогосподарських культур та добрив відповідно до договору оренди транспортного засобу з екіпажем №ТО-049-ДАА від 25.06.2025 зазначається та узгоджується сторонами у тарифах, згідно з даними, наведеними у таблиці 1.
На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування транспортний засіб з екіпажем, що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку без зауважень актами приймання-передачі транспортного засобу:
- від 06.07.2025 №1 відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду транспортний засіб з екіпажем, а саме: КАМАЗ 5511 ПЕ (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - 1 шт., КАМАЗ 5410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) - 1 шт.;
- від 27.07.2025 №2 відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду транспортний засіб з екіпажем, а саме: КАМАЗ 5511 ПЕ (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - 1 шт., КАМАЗ 5410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) - 1 шт.;
- від 06.07.2025 №1 відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду транспортний засіб з екіпажем, а саме: КАМАЗ 5511 ПЕ (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - 1 шт., КАМАЗ 5410 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) - 1 шт.
У підписаному сторонами акті надання послуг №103 від 05.08.2025 орендна плата з оренди автомобілів з екіпажем становить 161639грн18коп. (з ПДВ).
Позивач виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру №103 на суму 161639грн18коп.
Статтями 798, 799 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Згідно зі змістом договору від 25.06.2025 транспортні засоби використовувались у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №125/1216/20, постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі №910/22473/17, постанові Верховного Суду України від 18.12.2012 у справі №14/5025/1982/11 (провадження №6-33гс12) до договору оренди транспортних засобів, укладеного між суб'єктами господарювання, а саме фізичними особами-підприємцями, та прийнятого ними до виконання у повному обсязі, положення частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України не застосовуються, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, відповідач був зобов'язаний сплатити за отримані послуги до 02.09.2025 включно.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 161639грн18коп. за актом надання послуг від 05.08.2025 №103, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині та їх задоволення.
За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
На підставі пункту 8.3 договору від 25.06.2025 за порушення строку оплати суми орендної плати в розмірі 161639грн18коп. позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 549грн57коп. за період 03.09.2025-06.10.2025.
Як зазначалось раніше, відповідач мав сплатити решту вартості послуг за договором від 25.06.2025 в строк до 02.09.2025 включно.
Враховуючи наведене, обґрунтований та правомірний розмір пені становить 549грн57коп. за період 03.09.2025-06.10.2025.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строку оплати робіт позивач нарахував та заявив 3% річних у розмірі 451грн70коп. за період 03.09.2025-06.10.2025.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 451грн70коп. за період 03.09.2025-06.10.2025 підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2422грн40коп.
Позивач заявив про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 12500грн.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач додав до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги від 25.09.2025 №2025/25/09-4; копію рахунку на оплату від 25.09.2025 №25/09/2024-4 на суму 12500грн.; копію банківської виписки; копі. акту приймання-передачі наданих послуг від 18.11.2025 на суму 12500грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.06.2022 серія ДП №5409.
Представництво інтересів фізичної особи-підприємця Козаченко Олександра Олександровича у справі здійснювала адвокат Аксьонов Сергій Олександрович на підставі ордеру серія АЕ №1430393 від 02.10.2025.
Між адвокатом Аксьоновим Сергієм Олександровичем (далі - адвокат) та фізичною особою-підприємцем Козаченком Олександром Олександровичем (далі - клієнт) укладений договір про надання правничої допомоги від 25.09.2025 №2025/25/09-4 (далі - договір від 25.09.2025).
Пунктом 1.1 договору від 25.09.2025 визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору від 25.09.2025 керуючись нормами законодавства і правилами професійної етики, адвокат зобов'язаний діяти в інтересах клієнта по угоді.
Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правничої допомоги, зокрема, написання та подання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу з екіпажем №ТО-049-ДЛЛ від 25 червня 2025 року, укладеного між Фізичною особа-підприємцем Козаченко Олександр Олександрович і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" з нарахуванням всіх штрафних (пені, інфляційних втрат, 3% річних, тощо), а також вчиненим будь-яких дій пов'язаних зі стягненням заборгованості (написання відповіді на відзив, письмових пояснені, у разі необхідності, участь у судових засідання, тощо) в усіх судових інстанціях.
Відповідно до пункту 4.1 договору від 25.09.2025 вартість послуг становить 12500грн. Умови оплати: 100% передплата.
Пунктом 5.1 договору від 25.09.2025 визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення до моменту розірвання договору.
У підписаному адвокатом та клієнтом акті приймання-передачі наданих послуг від 18.11.2025 наведений перелік наданих послуг:
- написання та подання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу з екіпажем №ТО-049-ДЛЛ від 25 червня 2025 року, укладеного між Фізичною особа-підприємцем Козаченко Олександр Олександрович і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" з нарахуванням всіх штрафних, а також вчиненим будь-яких дій пов'язаних зі стягненням заборгованості, аналіз документів у справі.
Загальна вартість послуг за актом приймання-передачі наданих послуг від 18.11.2025 становить 12500грн.
Відповідно до банківської виписки клієнт перерахував адвокату 12500грн.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України так і у частинах п'ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме - пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказано, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Категорія справ про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу з екіпажем, донарахованих сум пені та 3% річних не є складною та не потребує додаткового часу на ознайомлення з судовою практикою та підготовку відповідних процесуальних рішень.
Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; враховуючи кількість виготовлених представником позивача документів та їх зміст, суд дійшов до висновку не розподіляти витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 2500грн. Суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 178, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Козаченка Олександра Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" про стягнення суми боргу у розмірі 161639грн18коп., пені у розмірі 549грн57коп., 3% річних у розмірі 451грн70коп. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (ідентифікаційний код: 34590337; місцезнаходження: 52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище міського типу Роздори, вулиця Робоча, будинок 10-Б) на користь Фізичної особи - підприємця Козаченко Олександра Олександровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму боргу у розмірі 161639грн18коп., пеню у розмірі 549грн57коп., 3% річних у розмірі 451грн70коп, витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422грн40коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.Г. Новікова