вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
15.12.2025м. ДніпроСправа № 904/6964/25
За заявою: Компанії LOWA Sportschuhe GmBH, Jetzendorf, Germany
до (іншої особи): Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей", м. Дніпро
про забезпечення доказів до подання позовної заяви
Суддя Крижний О.М.
Компанія LOWA Sportschuhe GmBH звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення доказів до подачі позовної заяви, у якій просить в порядку забезпечення доказів у справі до подання позову:
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей" у письмовій формі інформацію про реєстранта (-ів) доменних імен lowa.com.ua та lw.com.ua в обсязі достатньому для звернення до суду із позовом, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи / фізичної особи - підприємця, місце реєстрації та місце фактичного проживання; ідентифікаційний номер (РНОКПП), якщо відомий, адресу електронної пошти; контактний телефон;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей" надати витребувану інформацію протягом 2 (двох) днів з дати отримання ухвали, у т.ч. через підсистему "Електронний суд".
Заява обґрунтована тим, що Компанія LOWA є власником виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки:
- словесний знак LOWA (міжнародна реєстрація № 495 673 від 14.08.1985 за 25 класом товарів та послуг за Ніццькою класифікацією[1] (взуття, зокрема лижні черевики, туристичні черевики, взуття для туристів, а також одяг) з поширенням дії на Україну з 15.08.2005 до, на разі, 14.08.2035);
- комбінований знак LOWA (міжнародна реєстрація № 1 053 100 від 20.04.2010 за 25 (взуття; підбори (для взуття), набої для взуття; устілки; чоботи для взуття; підошви для взуття; лижні та туристичні черевики; чоботи; трекінгове та спортивне взуття; одяг, головні убори) та 28 (гімнастичні та спортивні товари, що належать до цього класу; ігри; черевики для катання на ковзанах з прикріпленими ковзанами; волани; тренажери для фізичних вправ; параплани; рукавички для гольфу; ключки для гольфу; рукавички для ігор; роликові ковзани; страхувальний пояс для альпіністів; наколінники (спортивні товари); захисні головні убори для занять спортом; палиці для скандинавської ходьби; щитки для гомілок (спортивні товари); сани (спортивні товари); ковзани; черевики для катання на ковзанах з прикріпленими ковзанами; снігоступи; скейтборди; лижні кріплення; лижі; канти лиж; скребки для лиж; лижні палиці; віск для лиж; лижі для серфінгу; сумки, спеціально розроблені для лиж та дощок для серфінгу; стартові колодки для занять спортом; водні лижі) класами товарів та послуг за Ніццькою класифікацією з поширенням дії на Україну з 20.04.2010 до, на разі, 20.04.2030).
Заявник зазначає, що йому стало відомо, що 03.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей" було зареєстровано та делеговано невідомій особі доменне ім'я LOWA.com.ua. 21.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей" було зареєстровано та делеговано невідомій особі доменне ім'я LW.com.ua.
На переконання заявника, зазначені доменні імена зареєстровані та використовуються недобросовісно. Їх реєстрант, використовуючи домени, які є ідентичними та подібними до всесвітньо відомої торговельної марки LOWA, залучає інтернет-користувачів на свій вебсайт. Це робиться очевидно з комерційною метою - продажу товарів (взуття). Такі дії створюють оманливу подібність зі знаком для товарів та послуг заявника в контексті джерела, приналежності або схвалення вебсайту та товарів. Заявник допускає, що споживачі помилково вважають цей сайт офіційним або авторизованою точкою продажу продукції LOWA. Затвердженнями заявника, не виключений також продаж контрафактної продукції через сайт із зазначених доменів, що не лише порушує права на торговельні марки заявника, але й прямо завдає шкоди репутації бренду та вводить в оману кінцевого споживача.
Заявник зазначає, що має намір подати позов, проте позбавлений можливості отримати інформацію про особу реєстранта через відмову реєстратора (ТОВ "Нік.Юей") надати її та визначити таку особу відповідачем (зазначити ті відомості про неї, які вимагаються згідно з приписами ст. 162 ГПК України).
Таким чином, заявник просить витребувати такі докази у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей" шляхом подання заяви про забезпечення доказів.
Частинами 1, 2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Частиною 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів ставка судового збору складає 0,5 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, за подання заяви про забезпечення доказів, подану через систему "Електронний суд" підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заявник в якості доказів сплати судового збору додав платіжну інструкцію №6Н9Е-1Х49-М22К-5Т39 від 03.12.2025 на суму 1211,20 грн.
Разом з тим, головний спеціалістом відділу документального забезпечення (канцелярія) Господарського суду Дніпропетровської області складено довідку №347/25 від 09.12.2025, яку видано в тому, що платіжний документ №6Н9Е-1Х49-М22К-5Т39 від 03.12.2025 використано у справі №904/6856/25, заява надійшла 03.12.2025 №зз-131/25.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 заяву про забезпечення доказів у справі №904/6856/25 повернуто заявнику.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Незвернення заявника станом на даний момент до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 904/6856/25 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття судом платіжної інструкції №6Н9Е-1Х49-М22К-5Т39 від 03.12.2025 як належного доказу оплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів у справі №904/6964/25 заявник не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення доказів у справі № 904/6856/25.
При цьому, під час розгляду такої заяви у справі № 904/6856/25 у суду не буде правових підстав для відмови у задоволенні клопотання заявника про повернення судового збору, оскільки механізм повторного використання платіжних доручень при повторному зверненні до суду з позовом (після повернення заяви) відсутній. Норма пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" є формальною та визначає тільки одну умову для повернення судом стороні судового збору - факт повернення судом заяви або скарги.
Суд вважає за необхідне зауважити, що незважаючи на те, що відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду заяв про забезпечення доказів у справах №904/6856/25 (яку повернуто 08.12.2025) та №904/6964/25 було визначено одного і того ж суддю, це є двома різними провадженнями і не змінює механізму повернення судового збору у справі №904/6856/25 та механізму подання доказів сплати судового збору у справі №904/6964/25.
Крім того питання про повернення судового збору може розглядатися і іншим суддею.
За таких обставин, платіжна інструкція №6Н9Е-1Х49-М22К-5Т39 від 03.12.2025 не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів у цій справі.
Отже, до заяви про забезпечення доказів (вх. №зз-133/25) не додано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №904/4585/22.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 160/554/23.
Отже, заява про забезпечення доказів не відповідає вимогам ст.111 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню без розгляду.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити заявникові, що повернення заяви про забезпечення доказів не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110-111, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Компанії LOWA Sportschuhe GmBH про забезпечення доказів до подання позову (вх.№зз133/25 від 03.12.2025) - повернути заявникові.
Повернення заяви про забезпечення доказів не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду після усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.М. Крижний