вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
15.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5745/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, м. Київ
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення грошових коштів у розмірі 80 779,25 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення грошових коштів у розмірі 80 779,25 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- кошти за неотриманий товар у сумі 61 364,00 грн,
- інфляційне збільшення у сумі 3706,07 грн,
- штрафні санкції у сумі 15709,18 грн.
Ухвалою від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
15.10.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
16.12.2025 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного відпуску пального за договором від 27.06.2024 № 61 про закупівлю товару.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Згідно положень ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Так, згідно даних підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 20.02.2024 16:26.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвалу від 14.10.2025 було доставлено до електронного кабінету відповідача 14.10.2025, ухвалу від 16.10.2025 було доставлено 16.10.2025 (а.с.42, 52).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту недопоставки відповідачем палива за договором від 27.06.2024 № 61 про закупівлю товару, правомірність нарахування штрафних санкцій..
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (Продавець) та Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону (Покупець) укладено Договір №61 від 27.06.2024 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується у 2024 році в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати Покупцю товар, зазначений у пункті 1.2 цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.
В пункті 1.2 Договору визначено найменування Товару: Бензин автомобільний А-95- Євро5-Е0, дизельне паливо в талонах та/або штрих-картах за кодом ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти».
Відповідно до додатку № 1 до Договору «Специфікація товару, що поставляється» кількість Товару становить: Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 (в талонах та/або штрих-картах) за кодом ДК 021:2015:09130000-3 «Бензин» - 14600 літрів; Дизельне паливо (в талонах та/або штрих-картах) за кодом ДК 021:2015:09134200-9 «Дизельне паливо» - 2000 літрів.
Згідно цього ж додатку № 1 до Договору «Специфікація товару, що поставляється» ціна за 1 літр бензину складає 56 грн. 00 коп. з ПДВ, а за 1 літр дизельного палива - 52 грн. 90 коп. з ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума цього Договору визначається на підставі Специфікації (Додаток № 1) та становить 923 400,00 грн. (дев'ятсот двадцять три тисячі чотириста гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 153 900,00 грн. (сто п'ятдесят три тисячі дев'яносто гривень 00 коп.).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Покупець сплачує вартість ПММ протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання Сторонами видаткової накладної за наявності бюджетного фінансування.
Відповідно до п. 5.2 та п. 5.3 Договору № 61 строк поставки ПММ, Товару (в талонах) - до 31 грудня 2024 року (згідно з заявками Покупця). Умови поставки Товару (в талонах) - протягом 1 (одного) календарного дня з дня подання заявки від Покупця.
За умовами п. 6.1 та п. 6.3 Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі (за наявності бюджетного фінансування) сплачувати кошти за поставлені ПММ та приймати поставлені ПММ відповідно до видаткової накладної, а Продавець зобов'язаний забезпечити поставку ПММ, Товару (в талонах) у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку ПММ, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору та забезпечити відповідність Товару (в талонах) технічним вимогам до ПММ та опису предмету закупівлі.
Згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 7.3 Договору закріплено, що у випадку відмови Продавця від надання ПММ, Товару (в талонах) Покупцю або його недопоставки, чи порушення термінів їх надання, Продавець сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого ПММ, Товару (в талонах) за кожний день прострочення поставки.
Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взятих на себе зобов'язань під час дії цього Договору - до повного їх виконання.
На виконання Договору від 27.06.2024 позивачем було своєчасно та в повному обсязі оплачено Товар, згідно наданої відповідачем видаткової накладної № 0001/0001488 від 28.06.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 982 від 01.07.2024. На вказану суму позивач отримав скретч-картки на бензин загальною кількістю 740 шт., номіналом 20 літрів 720 шт. та 10 літрів 20 шт. (всього 14600 літрів), та скретч-карти на дизпаливо загальною кількістю 100 шт. номіналом 20 літрів (всього 2000 літрів) згідно специфікації № 0001/0001488-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0001/0001488 від 28.06.2024.
Позивач вказує, що після укладення вищевказаного договору, протягом липня 2024 року та до 31 грудня 2024 року Відповідач здійснював відпуск Товару позивачу за скретч-картками, а потім припинив поставку бензину. Таким чином відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, щодо відпуску замовнику оплаченого ним Товару.
Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону 07.02.2025 на адресу ТОВ «Тенегія» направлений лист щодо надання інформації про неможливість належного виконання зобов'язань за Договорами № 61 від 27.06.2024, № 90 від 15.10.2024 та № 124 від 12.11.2024 про закупівлю товару, який вручено Відповідачу 07.02.2025 (а.с. 32).
Відповідач відповіді на лист не надав.
Позивач вказує, що відповідачем не здійснено відпуск пального в сумі 61 364,00 грн., про що свідчать скетч-картки. (а.с.47-48).
Вказане стало причиною звернення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Отже, з моменту передання відповідачем скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів.
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар на суму 61 364,00 грн.
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар: в кількості 1160 л на суму 61364,00 грн..
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача 61364,00 грн. попередньої оплати.
Правомірність нарахування пені.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.3 Договору закріплено, що у випадку відмови Продавця від надання ПММ, Товару (в талонах) Покупцю або його недопоставки, чи порушення термінів їх надання, Продавець сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого ПММ, Товару (в талонах) за кожний день прострочення поставки.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 14 296,97 грн. за загальний період прострочення з 01.04.2024 по 03.09.2025.
Суд звертає увагу, позивач здійснює нарахування пені за прострочення поставки товару, при цьому, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З цього приводу суд зазначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов'язки одночасно:
1) обов'язок щодо поставки товару на суму 61364,00 грн, а також,
2) обов'язок щодо повернення попередньої оплати на суму 61364,00грн.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 14 296,97 грн.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення з 01.01.2025 по 07.10.2025, розмір яких склав суму 1412,21 грн.
Суд перевірив розрахунки позивача, вважає його невірним, з огляду на таке.
Прокурор вважає, що за прострочене зобов'язання слід нараховувати з 01.01.2025 -період, з якого позивач не отримав оплачений товар), при цьому належних доказів ненадання відповідачем палива саме з 01.01.2025 позивач суду не надав.
Таким чином, прокурором не надано належних доказів початку прострочення виконання відповідачем обов'язків з поставки пального саме з 01.01.2025.
При цьому, позивач направляв на адресу відповідача 07.02.2025 лист щодо надання інформації про неможливість належного виконання зобов'язань за Договорами № 61 від 27.06.2024, № 90 від 15.10.2024 та № 124 від 12.11.2024 про закупівлю товару, який вручено Відповідачу 07.02.2025.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, кінцевим терміном повернення попередньої оплати є 14.02.2025.
Отже, зважаючи на викладене, початок нарахування 3% річних слід здійснювати з 15.02.2025.
Таким чином, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 1185,25 грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 226,96 грн. слід відмовити.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1633,05 грн. нараховані за загальний період з січня 2024 по липень 2025.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлено аналогічну помилку, що й при здійсненні розрахунку 3%річних, отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 127,38 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 578,69 грн. слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 61364,00 грн, інфляційних втрат у сумі 3 127,38 грн та 3% річних у розмірі 1185,25 грн.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 14 296,97 грн., інфляційних втрат у розмірі 578,69 грн., 3% річних у розмірі 226,96 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.42, 52), не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону до Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення грошових коштів у розмірі 80 779,25 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (вул. Соборна, буд. 99, м.Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (вул.. Болбочана Петра, буд. 8, м. Київ, 01104, код ЄДРПОУ 38347014) основний борг у розмірі 61 364,00 грн; інфляційні втрати в сумі 3 127,38 грн та 3% річних у розмірі 1185,25 грн., судовий збір у розмірі 1969,50 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.12.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко