вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
04.12.2025м. ДніпроСправа № 904/4616/25
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 61, код ЄДРПОУ 41149437)
до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.53, код ЄДРПОУ 21673832)
про стягнення 552 136,55 гривень
Суддя Дичко В.О.
Секретар судового засідання Жукова К.Д.
Представники:
від позивача: Семенова О.П., адвокат (довіреність № НТН 536437 від 20.03.2025)
від відповідача: Чернець І.А., адвокат (довіреність № 426-2023 від 19.12.2023)
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення 552 136,55 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Київстар» неналежним чином виконало умови договору № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 оренди нерухомого майна (з урахуванням додаткових угод (договорів) щодо сплати орендної плати, з урахуванням неустойки, за період з 01.12.2023 до 17.07.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/4616/25 та призначено підготовче засідання на 09.09.2025 об 11:30 год.
Протокольною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 904/4616/25 на 30.09.2025 об 11:30 год.
11 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Приватне акціонерне товариство «Київстар» заперечує проти позову, просить повністю відмовити в позовній заяві. Вважає, що розрахунок заборгованості позивача не відповідає ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та сталій судовій практиці.
19 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла відповідь на відзив. Доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, вважає помилковими, просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
30 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Приватного акціонерного товариства «Київстар» надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач указує, що за період з 01.12.2023 до 17.07.2025 добровільно сплатив на користь позивача орендну плату та неустойку, тому позов є безпідставним та незаконним.
У підготовчому засіданні 30.09.2025 оголошено перерву до 23.10.2025 об 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 904/4616/25 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.11.2025 об 11:30 год.
У судовому засіданні 13.11.2025 заслухано вступні слова представниць сторін, досліджено докази у справі та оголошено перерву до 04.12.2025 о 10:30 год.
У судовому засіданні 04.12.2025 представниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця», присутня в залі суду, підтримала позовну заяву та просила її задовольнити.
Представниця Приватного акціонерного товариства «Київстар», присутня 04.12.2025 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні.
Ураховуючи предмет та підстави позовної заяви в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.12.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представниць сторін, усебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення за договором оренди нерухомого майна орендної плати та неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення зобов'язання щодо повернення майна за період з 01.12.2023 до 17.07.2025 року.
24 січня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.» (далі - орендар) укладено договір № 12/02-4285-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який узгоджено з Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (а.с. 16-20, далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно: відкритий майданчик (далі - майно) площею 36 кв.м, розміщене за адресою: Дніпропетровська обл., смт Іларіонове, вул.Інтернаціональна, 4а, що перебуває на балансі Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 20жовтня 2010 р. і становить за незалежною оцінкою / залишковою вартістю 45 819 гривень.
На підставі пункту 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого зв'язку.
Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Відповідно до пункту 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна.
Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2010 р. 3 033,07 гривень. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень.
Відповідно до пункту 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з пунктом 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до пункту 3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Згідно з пунктом 3.5 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 3.12 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 5.5 Договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря.
У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акта приймання-передачі орендодавцеві, зобов'язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
Відповідно до пункту 7.1 Договору обов'язок орендодавця - передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором і є його невід'ємною частиною.
На підставі пункту 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 9.6 Договору спори, які виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому поряду.
Згідно з абзацом 1 пункту 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 2 р. 364 дні, що діє з 24 січня 2011 р. по 22 січня 2014 р. включно.
Відповідно до пункту 10.2 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 10.3 Договору зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Відповідно до пункту 10.7 Договору реорганізація не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.
Згідно з пунктом 10.8 Договору суперечки, які виникають під час виконання договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, то суперечка передається на розгляд до господарського суду.
Відповідно до пункту 10.9 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- загибелі орендованого майна;
- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;
- банкрутства орендаря;
- ліквідації орендаря - юридичної особи;
- та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 10.10 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.
Відповідно до пункту 10.11 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно з пунктом 10.12 Договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Відповідно до пункту 10.13 Договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.
24 січня 2011 року між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі (а.с.19), який узгоджено з балансоутримувачем, за яким передано в оренду державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Придніпровська залізниця», за адресою: Дніпропетровська обл., смт Іларіонове, вул. Інтернаціональна, 4-а, а саме: відкритий майданчик площею 36 кв.м.
Орендодавцем та орендарем неодноразово укладались додаткові угоди (договори) до Договору (а.с. 21-34).
28 серпня 2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Приватним акціонерним товариством «Київстар» укладено додаткову угоду (а.с. 23-24, далі - Додаткова угода від 28.08.2014 року).
Згідно з пунктом 6 Додаткової угоди від 28.08.2014 розділ 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» доповнено пункт 10.1 абзацом 2 та викладено його в новій редакції, відповідно до якої цей Договір є пролонгованим з 23.01.2014 по 31.03.2015 (включно).
Пункт 6 Додаткової угоди від 28.08.2014 набирає чинності з 23.01.2014 року.
Згідно з додатковою угодою від 01.04.2015 до Договору (а.с. 25) у розділі 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» абзац 2 пункту 10.1 викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір є пролонгованим з 01.04.2015 по 31.07.2015 року.
Згідно з додатковою угодою від 15.07.2015 до Договору (а.с. 26) у розділі 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» абзац 2 пункту 10.1 викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір є пролонгованим з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», але не більш ніж по 31.12.2015 року.
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 54-57, 145-146) за позивачем 26.09.2016 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 652439912248), що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Іларіонове, вул. Інтернаціональна, буд. 4-а.
26 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі - орендар) укладено додатковий договір до Договору (а.с. 27-29, далі - Додатковий договір від 26.12.2016 року).
Згідно з пунктом 1 Додаткового договору від 26.12.2016 установлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 24.01.2011 № 12/02-4285-ОД, є ПАТ «Укрзалізниця».
Відповідно до пункту 5 Додаткового договору від 26.12.2016 абзац 2 пункту 10.1 розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» викладено в новій редакції, згідно з якою термін дії договору оренди продовжено по 31.03.2017 року включно.
Відповідно до пункту 8 Додаткового договору від 26.12.2016 сторони домовились, що умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015 року. Цей додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31березня 2017 року включно.
Згідно з пунктом 10 Додаткового договору від 26.12.2016 даний додатковий договір є невід'ємною і складовою частиною договору оренди від 24.01.2011 № 12/02-4285-ОД.
Відповідно до пункту 1 акта від 26.12.2016 приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого майна), що є додатком № 2 до Додаткового договору від 26.12.2016 (а.с. 29, далі - Акт), Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» передало, а Приватне акціонерне товариство «Київстар» прийняло в строкове платне користування нерухоме (або інше) майно (далі - об'єкт оренди) - частину даху будівлі вокзалу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., смт Іларіонове, вул. Інтернаціональна, 4-А, площею 36 кв.м, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 13.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 58 452 грн (п'ятдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят дві грн 00 коп.).
Відповідно до пункту 2 Акта об'єкт оренди обліковується на балансі структурного підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Згідно з пунктом 3 додаткового договору від 04.05.2017 до Договору (а.с. 30) абзац 2 пункту 10.1 розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір діє з 01 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року включно.
Згідно з пунктом 2 додаткового договору від 22.12.2017 до Договору (а.с. 32), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Київстар», абзац 2 пункту 10.1 розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір діє з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року включно.
Згідно з пунктом 2 додаткового договору від 11.01.2018 до Договору (а.с. 33) пункт 10.1 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір діє з 01 січня 2018 року по 31березня 2018 року включно.
Згідно з пунктом 1 додаткового договору від 07.05.2018 до Договору (а.с. 34) пункт 10.1 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року без подальшого продовження.
Позивачем у лютому, липні, грудні 2024 року, січні, квітні 2025 року зафіксовано факт знаходження майна відповідача на частині відкритого майданчика площею 36 кв.м біля водонапірної башти за адресою: Дніпропетровська область, смт Іларіонове, вул. Щастя (Інтернаціональна), 4а, про що складено акти № 5/ВЕ від 26.02.2024, № 25/ВЕ від 26.07.2024, №48/ВЕ від 27.12.2024, № 1/ВЕ від 29.01.2025, № 16/ВЕ від 25.04.2025 (а.с. 85-89).
23 червня 2025 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» засобами поштового зв'язку надіслало на адресу Приватного акціонерного товариства «Київстар» претензію № БМЕСД-6-06/73 ВЕ від 19.06.2025 про оплату боргу за договором оренди № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 року (а.с. 90-93). Позивач повідомляє, що станом на 17.06.2025 року сума боргу за договором № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 року складає 399 791,14 грн, та просить сплатити вищезазначений борг. Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» стверджує, що за період з 01.12.2023 до 17.07.2025 за відповідачем утворилась заборгованість, з урахуванням неустойки в розмірі подвійної орендної плати, згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та пунктом 10.13 Договору, в сумі 552 136,55 грн, яка Приватним акціонерним товариством «Київстар» не сплачена, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до господарського суду.
Відповідач не погоджується з доводами, наведеними в позовній заяві, та вважає, що позивач не має права на отримання неустойки в сумі 552 136,55 грн, оскільки порядок її нарахування суперечить вимогам ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Приватне акціонерне товариство «Київстар» зауважує, що після закінчення строку дії Договору Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця», як орендодавець, не має права нараховувати орендну плату. Вважає наданий позивачем розрахунок неправомірним, оскільки при здійсненні останнього застосована сума орендної плати з урахуванням податку на додану вартість, на відміну від неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що неустойка не може обчислюватись з урахуванням щомісячного коригування на індекс інфляції.
Приватне акціонерне товариство «Київстар» також вважає, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» при нарахуванні неустойки мало врахувати сплачену відповідачем орендну плату та неустойку за Договором (а.с. 177-202).
Зважаючи на вищезазначене, Приватне акціонерне товариство «Київстар» просить повністю відмовити в позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 552 136,55 гривень.
Позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, та зауважує, що обов'язок орендаря сплачувати неустойку закріплений у пункті 10.13 Договору, яким передбачено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.
На думку Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця», позиція Приватного акціонерного товариства «Київстар» з приводу того, що після припинення договору припиняються зобов'язання за ним, є неправильною, оскільки зобов'язання продовжують існувати. З огляду на це, позивач просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з абз. 1 ч. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Отже, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватись орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму (оренди) зумовлює обов'язок наймача (орендаря) негайно повернути наймодавцеві (орендодавцеві) річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.
Як убачається з матеріалів справи № 904/4616/25 (а.с. 62, 64-69, 73, 74, 76-81, 85-91), а також установлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 у справі № 910/9964/20, договір № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 оренди нерухомого майна (з урахуванням додаткових угод (договорів) припинився 30.06.2018 за закінченням строку його дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи пункт 10.11 Договору, відповідач повинен був повернути орендоване майно за актом приймання-передачі впродовж 3-х робочих днів з дати припинення Договору.
Проте Приватне акціонерне товариство «Київстар» своє зобов'язання з повернення об'єкта оренди не виконало та продовжує користуватись орендованим майном.
Указані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
Приватне акціонерне товариство «Київстар» не надало до суду докази вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії Договору, а саме: в період з 01.12.2023 до 17.07.2025, чи вчинення позивачем перешкод у поверненні орендованого майна.
Суд відзначає, що відповідач не довів відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання орендаря повернути орендодавцю майно, що є предметом оренди, після закінчення строку дії Договору.
Таким чином, відсутні підстави для звільнення Приватного акціонерного товариства «Київстар» від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що неповернення об'єкта оренди за Договором після закінчення строку його дії, а саме: в період з 01.12.2023 до 17.07.2025, відбулось виключно з вини самого орендаря (Приватного акціонерного товариства «Київстар»), тому існують правові підстави для застосування до відповідача згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, що регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей об'єкта оренди та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини оренди в разі неправомірного користування майном можуть регулюватись умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, що застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю впродовж певного строку. Обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) правовідносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок негайно повернути наймодавцеві (орендодавцеві) річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке передано в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця (орендодавця) і наймача (орендаря), що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, що регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві (орендодавцеві).
Отже, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо сплати орендних платежів за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його укладено), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 «Плата за найм (оренду) майна» Цивільного кодексу України та охоронна норма ч. 2 ст. 785 «Обов'язок наймача у разі припинення договору найму» Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно, оскільки орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Таким чином, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 Цивільного кодексу України).
З вищенаведеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди, якщо орендар не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, та є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) згідно з вимогами ст. 614 Цивільного кодексу України.
Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувались правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, крім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічний правовий висновок викладено в п.п. 9.9-9.13 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
За правовим висновком, викладеним у п.п. 4.8, 4.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21, з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати.
При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про неправомірність здійсненого позивачем розрахунку неустойки із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату.
Крім того, за правовим висновком, викладеним у п.п. 46, 47 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
З урахуванням вищевикладеного, до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення Договору підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а не положення Договору, чинність умов якого припинена із закінченням строку, на який його укладено.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом установлено, що Приватне акціонерне товариство «Київстар» у період з 01.12.2023 до 17.07.2025 сплатило орендну плату на загальну суму 453 747,37 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 181-202), з призначенням платежу: оплата оренди під об'єкти мережі мобільного зв'язку згідно з дог. № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011, а також неустойку на загальну суму 1 243 581,93 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 177-180), з призначенням платежу: оплата неустойки зг. дог. оренди 12/02-4285-ОД від 24.01.2011.
З огляду на те, що сплата орендних платежів після припинення договору оренди не відповідає правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача належної до сплати неустойки, суд вважає, що грошові кошти, сплачені Приватним акціонерним товариством «Київстар» як орендна плата після припинення Договору, підлягають зарахуванню в рахунок сплати передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їхній сукупності суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не довело належними та допустимими доказами правомірність вимоги щодо стягнення з відповідача за період з 01.12.2023 до 17.07.2025 за договором № 12/02-4285-ОД від 24.01.2011 оренди нерухомого майна (з урахуванням додаткових угод (договорів) орендної плати, з урахуванням неустойки, у сумі 552 136,55 грн, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1, пп. 1 п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачуються 1,5відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у сумі 3 028 гривень.
Ураховуючи позовну вимогу майнового характеру (стягнення 552 136,55 грн), судовий збір мав бути сплачений у сумі 6 625,64 грн (552 136,55 грн * 1,5% * 0,8).
Як убачається з платіжної інструкції № 464778 від 25.07.2025 (а.с. 9), позивач сплатив судовий збір у сумі 7 900,63 грн, тобто в більшому розмірі, ніж установлено законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд відзначає, що у зв'язку з внесенням Акціонерним товариством «Українська залізниця» судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом, судовий збір у сумі 1 274,99 грн (7 900,63 грн - 6 625,64 грн) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (за ухвалою суду після надходження відповідного клопотання).
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 6 625,64 грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 61, код ЄДРПОУ 41149437) до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, код ЄДРПОУ 21673832) про стягнення 552 136,55 грн - відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 15.12.2025.
Суддя В.О. Дичко