вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/1389/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Романа Валерійовича, при секретарі Ванжулі Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ - 44552193)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" (вул. Стеценка, 57, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ - 44796564)
про стягнення 663 666,44 грн
09.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" про стягнення 663 666,44 грн заборгованості за договором про виготовлення та поставку продукції № 20230405-132 від 05.04.2023 року.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1389/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.11.2025 року.
Ухвалою суду від 11.11.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засдіання.
19.11.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 19.11.2025 року) (вх.канц. № 01-34/12511/25) про долучення доказів до матеріалів справи.
26.11.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 26.11.2025 року) (01-34/12734/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні.
26.11.2025 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 25.11.2025 року) (вх.канц. № 01-34/12737/25), в якому останній зазначає про часткове погашення заборгованості в сумі 210 600,00 грн та просить суд поновити строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року закрито провадження у справі № 902/1389/25 за позовом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" в частині стягнення 210 600,00 грн заборгованості за Договором про виготовлення та поставку продукції № 20230405-132 від 05.04.2023 року; повідомлено учасників, що судове засідання з розгляду справи № 902/1389/25 по суті відбудеться 08.12.2025 року.
У судовому засіданні 08.12.2025 року прийняв участь представник позивача, відповідач правом участі не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином.
Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає наступне.
Ухвалу суду від 26.11.2025 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС. Згідно довідки про доставку електронного листа, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 26.11.2025 року надіслано ТОВ "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" та доставлено до електронного кабінету.
Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи. За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак сторони не скористалися своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належно повідомленого відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Позивач, в якості підстави позовних вимог, зазначає про укладення між ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка" та ТОВ "Основа Трейд Плюс" Договору про виготовлення та поставку продукції №20230405-132 від 05.04.2023 року.
У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Основа Трейд Плюс" умов договору утворилась заборгованість в сумі 386 035,83 грн.
З метою захисту своїх прав ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка" звернулось з позовом до суду про стягнення з ТОВ "Основа Трейд Плюс" 663 666,44 грн заборгованості за договором про виготовлення та поставку продукції № 20230405-132 від 05.04.2023 року, з яких 386 035,83 грн - основний борг; 5 877,60 грн - 3% річних, 10949,03 грн - інфляційні втрати (втрат від інфляції); 49 997,26 грн пені; 210 806,72 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Матеріали справи не містять відзиву відповідача на позовну заяву або іншої заяви по суті спору.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофрокомбінат «Торгтехніка» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа Трейд Плюс» (Покупець), укладено Договір на виготовлення та поставку продукції №20230405-132, за умовами якого, Постачальник зобов'язується виготовити на замовлення та поставити Замовнику гофропродукцію (гофро-тару) з власного матеріалу, іменовану надалі «продукція» або «товар», а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити її.
Постачальник є виробником продукції та її продавцем, а Замовник - відповідно її замовником та покупцем. Базисною умовою поставки Товару за цим Договором є CPT (фрахт/перевезення до): м. Вінниця, вул. Якова Шепеля, будинок 72К, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року).
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, кількість, технічні характеристики продукції вказуються у замовленнях, технічній документації, специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних, рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 1.3. Договору, до відносин Сторін у даному Договорі застосовуються у відповідних частинах акти цивільного законодавства про договори підряду та поставки, якщо прямо не встановлено цим Договором або не випливає із суті конкретних зобов'язань Сторін.
У розділі 5 Договору Сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків: У відповідності до п.5.3.Договору, оплата поставленої згідно цього Договору продукції здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати за цим Договором є день надходження суми платежу на банківський рахунок Постачальника.
За умовами п.5.4. Договору, оплата Товару здійснюється на умовах комерційного кредиту з відтермінуванням платежу на строк 20 (двадцять) календарних дні(ів) з дати поставки. Датою поставки (передачі) Товару Постачальника у власність Покупця є дата зазначена у видатковій накладній на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару) або дата підписання видаткової накладної та інших супровідних документів уповноваженим представником Покупця (накладна, ТТН) згідно базисних умов поставки, визначених цим Договором.
Пунктом 5.5. Договору, встановлено, що Замовник не має права відмовитись від оплати фактично виготовленої за його замовленням продукції з інших, ніж передбачено цим Договором, підстав. У разі прострочення грошового зобов'язання Замовник за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому суму боргу у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України.
Строк поставки 12 (дванадцять) робочих днів з дати погодження заявки (п. 6.1. Договору).
Сторони домовились, що своїми діями вони сприятимуть вирішенню питань, пов'язаних з виконанням прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором, у розумний термін. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства (п.9.2., 9.3. Договору).
Договір вступає в дію з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками обох Сторін і діє до 31 грудня 2023 року. Закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язальних правовідносин.
Договором передбачено автоматичне пролонгування на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить про свій намір розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення дії (п. 10.1. Договору) (т. 1 а.с. 21-24).
Відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних відповідачем отримано Товар на загальну суму 386 035 грн 83 коп (згідно видаткової накладної №7192 від 24.12.2024 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 105 100,80 грн; згідно видаткової накладної №7263 від 27.12.2024 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 12 112,50 грн; згідно видаткової накладної №430 від 21.01.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 43 065,00 грн; згідно видаткової накладної №528 від 24.01.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 63 360,00 грн; згідно видаткової накладної №585 від 28.01.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 6 480,00 грн; згідно видаткової накладної №929 від 12.02.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 65 030,40 грн; згідно видаткової накладної №2491 від 28.04.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 44 539,20 грн; згідно видаткової накладної №2675 від 07.05.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 34 305,00 грн; згідно видаткової накладної №3307 від 05.06.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 38 055,00 грн; згідно видаткової накладної №3705 від 23.06.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 31 680,00 грн; згідно видаткової накладної №3787 від 26.06.2025 року на загальну суму (з врахуванням ПДВ) 11 937,60 грн (т. 1 а.с. 7-20).
Обсяг поставленого товару та здійснення часткових розрахунків зі сторони відповідача підтверджено підписаними сторонами Актами звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 5, 6).
10.09.2025 року позивачем направлено відповідачу претензію №22/148 про оплату суми простроченого грошового зобов'язання на загальну суму 406 035,83 грн (т. 1 а.с. 25).
Надаючи правову оцінку предмету спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення вартсті переданого товару.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт оплати товару позивачем та відсутність поставки оплаченого товару зі сторони відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснено погашення частини основної заборгованості в сумі в сумі 210 600,00 грн додано платіжні інструкції № 1432 від 16.10.2025 року на суму 35 100,00 грн, № 1473 від 24.10.2025 року на суму 35 100,00 грн, № 1497 від 29.10.2025 року на суму 35 100,00 грн, № 1546 від 06.11.2025 року на суму 35 100,00 грн, № 1583 від 13.11.2025 року на суму 35 100,00 грн, №1623 від 21.11.2025 року на суму 35 100,00 грн.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року закрито провадження у справі № 902/1389/25 в частині стягнення 210 600,00 грн заборгованості за Договором про виготовлення та поставку продукції № 20230405-132 від 05.04.2023 року.
також. відповідачем сплачено 70 200,00 грн згідно платіжних інструкцій №1660 від 28.11.2025 року та №1687 від 04.12.2025 року
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення з відповідача 70 200,00 грн заборгованості за Договором про виготовлення та поставку продукції № 20230405-132 від 05.04.2023 року, відтак провадження у справі №902/763/25 в цій частині вимог підлягає закриттю.
При цьому, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 105 835,83 грн основного боргу заборгованості.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 5 877,60 грн - 3% річних, 10 949,03 грн - інфляційних втрат; 49 997,26 грн пені; 210 806,72 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно п. 7.1. Договору, за порушення строків оплати (грошового зобов'язання) Замовник за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10 % від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожен місяць прострочення.
Пункт 7.3. Договору встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності за цим Договором в частині стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю три роки.
Здійснивши перевірку розрахунку суми пені та інфляційних втрат, судом не виявлено помилок, тому вимоги позову в частині стягнення з відповідача 10 949,03 грн - інфляційних втрат та 49 997,26 грн - пені підлягають задоволенню.
З приводу вимог про стягнення відсотків річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України).
Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі.
Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність, тощо.
У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є застосовними до спірних правовідносин.
Зі змісту п. 7.1. Договору судом встановлено, що його розміщено у розділі "Відповідальність сторін за порушення договору", підставою нарахування відсотків є прострочення зобов'язання протягом місця.
Умови п. 5.4. Договору не містять ставки комерційного кредиту.
Таким чином, сторонами використано диспозитивне право на збільшення відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання шляхом встановлення більшого розміру відсотків, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, одночасне нарахування, як 3% річних, так і збільшеного розміру відсотків є протиправним.
На підставі викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 5 877,60 грн.
Вирішуючи питання про остаточний розмір відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.
За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- виконання основного зобов'язання відповідачем у розмірі близько 62% від моменту подачі позову;
- захист майнових інтересів позивача шляхом нарахування інфляційних втрат та пені за прострочення виконання зобов'язання;
- термін прострочення виконання основного зобов'язання становив близько 8 місяців;
- встановлення відповідальності у розмірі 120% річних, що відповідає майновим втратам від знецінення грошових коштів;
- загальний розмір відповідальності на момент звернення до суду перевищував 70% суми основного боргу.
Суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами та підставою для зменшення відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.
Тому, першочергово враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання та періоду прострочення, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 85% суми нарахованих відсотків.
Зменшення відсотків за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача.
Враховуючи викладене, підлягає стягненню з відповідача 31 621,01 грн відсотків за прострочення оплати поставленого товару.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 179185,71 грн відсотків.
При цьому, суд не вбачає достатніх підстав для зменшення пені, оскільки її розмір відповідає нормам законодавства та самостійно узгоджений відповідачем.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням пониженої ставки судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи закриття судом провадження в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 280 800,00 грн, з Державного бюджету України позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 3 369,60 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №5931 від 08.10.2025 року.
Тому, судові витрати зі сплати судового збору, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4 524,27 грн; судовий збір в сумі 70,53 грн - слід залишити за позивачем.
При цьому, суд зазначає, що вирішення судом питання щодо зменшення розміру відсотків річних не впливає на розподіл судових витрат в частині відмови у задоволенні позову з цих підстав.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 183, 185, 191, 232-242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі № 902/1389/25 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" про стягнення 70 200,00 грн основного боргу за Договором про виготовлення та поставку продукції № 20230405-132 від 05.04.2023 року.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Трейд Плюс" (вул. Стеценка, 57, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ - 44796564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ - 44552193) 105 235,83 грн - основного боргу за Договором про виготовлення та поставку продукції № 20230405-132 від 05.04.2023 року, 10 949,03 грн інфляційних втрат, 49 997,26 грн пені, 31 621,01 грн відсотків за прострочення оплати поставленого товару, 4 524,27 грн - судових витрат зі сплати судового збору.
4. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 5 877,60 грн - 3% річних та 179 185,71 грн відсотків за прострочення оплати поставленого товару.
5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 70,53 грн - залишити за позивачем.
6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ - 44552193) з Державного бюджету України 3 369,60 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову, сплачених згідно платіжної інструкції №5931 від 08.10.2025 року.
7. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник судового рішення, після набрання законної сили, є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ - 44552193) з Державного бюджету України 3 369,60 грн.
8. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: позивачу - lawyer@vinpak.com.ua, представнику позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - osnovatrade.vn@gmail.com.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15 грудня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Нечуя-Левицького, буд. 14, м. Вінниця, 21032)
3 - відповідачу (вул. Стеценка, 57, м. Вінниця, 21009)