15 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/667/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про прийняття додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на стадії апеляційного перегляду у справі №917/667/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 19, 37600, ЄДРПОУ 38468235
про стягнення заборгованості за договором поставки,
Фізична особа - підприємець Милашенко Тетяна Миколаївна звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородська інвестиційна група" про стягнення 1 122 994,00 грн, з яких: 34 744,00 грн - сума основного боргу за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/11-24-1 від 01.10.2024 та 1 088 250,00 грн - сума основного боргу за договором поставки № 1 від 01.10.2024.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/667/25 позов задоволено частково; закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 288 250,00 грн основного боргу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» Полтавська область на користь фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни 800 000,00 грн заборгованості, 15 000,00 грн витрат на правову допомогу та 12 521,16 грн судового збору. Повернуто фізичній особі - підприємцю Милашенко Тетяні Миколаївні з Державного бюджету України 4 232,75 грн судового збору.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 у справі №917/667/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» залишено без задоволення; рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/667/25 залишено без змін.
08.12.2025 від представника Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на стадії апеляційного перегляду справи №917/667/25, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» на свою користь судові витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі №917/667/25 прийнято заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення до розгляду; розгляд заяви Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк до 12.12.2025 подати заперечення на заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення (у разі їх наявності).
11.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» надійшли заперечення на заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення.
У своїх запереченнях відповідач просить залишити без розгляду клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. У разі задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то зменшити їх до нульового значення.
12.12.2025 від Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни надійшли пояснення на заперечення ТОВ «Миргородська інвестиційна група».
12.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» також надійшли заперечення на заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення.
15.12.2025 від Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни надійшли пояснення на заперечення ТОВ «Миргородська інвестиційна група».
Проаналізувавши заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про прийняття додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на стадії апеляційного перегляду у справі №917/667/25 колегія суддів зазначає про таке.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75- 79 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в порядку, передбаченому ст. 42, 46, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Колегія суддів враховує, що заявником до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги №13/10 від 13.10.2025; додаток до договору - звіт про виконані адвокатом роботи та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтам №01-12/10; квитанція на оплату виконаних робіт; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2357 від 09.10.2018; ордер серія ВІ №1312800 від 13.10.2025.
Як убачається з матеріалів справи, 13.10.2025 між адвокатом Колесніковим Володимиром Олександровичем та фізичною особою-підприємцем Милашенко Тетяною Миколаївною укладено Договір №13/10 про надання правничої допомоги.
Змістом пункту 1.1 цього договору передбачено обов'язок адвоката здійснювати правничий супровід спору щодо стягнення заборгованості за договором поставки №1 від 01.10.2024 та договором про надання послуг з перевезення вантажів №01/11-24-1 від 01.10.2024 у Східному апеляційному господарському суді.
Таким чином, обсяг правової допомоги визначений чітко, предметно та охоплює як підготовку процесуальних документів, так і участь у розгляді справи апеляційною інстанцією.
Відповідно до пункту 4.2 Договору, сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 20 000,00 грн, який не залежить від фактичного обсягу робіт та витраченого часу.
Такий підхід узгоджується зі свободою договору (ст. 627 ЦК України) та характером адвокатської діяльності, у якій можливе встановлення винагороди у фіксованому розмірі.
Пункт 4.3 Договору покладає на адвоката обов'язок після виконання робіт надати клієнтові звіт та квитанцію для здійснення оплати. На підтвердження виконання цих умов представником позивача подано:
- звіт про виконані роботи №01-12/10, що містить деталізований опис процесуальних дій адвоката (підготовка та подання відзиву, заяв і клопотань, супровід справи в апеляційному суді), а також підтвердження того, що винагорода встановлена у фіксованому розмірі 20 000,00 грн;
- квитанцію про оплату гонорару у зазначеній сумі, підписану обома сторонами та скріплену печатками.
Оцінивши подані заявником докази, зміст укладеного договору про надання правничої допомоги, характер виконаних адвокатом робіт, їх відповідність матеріалам справи та з урахуванням усталених правових позицій Верховного Суду щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів доходить наступного висновку.
Подані документи: Договір №13/10 від 13.10.2025, звіт про виконані роботи №01-12/10 та квитанція про оплату гонорару - є належними, допустимими та достовірними доказами фактичного понесення позивачем витрат у фіксованому розмірі 20 000,00 грн. Зміст Договору свідчить про чітко визначений обсяг правничої допомоги, безпосередньо пов'язаний з апеляційним оскарженням, а звіт підтверджує виконання адвокатом відповідних процесуальних дій та їх співвіднесення з матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що фіксований характер гонорару відповідає положенням статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Судове втручання у розмір винагороди адвоката можливе виключно у випадку доведеної її неспівмірності фактично наданим послугам або очевидної надмірності, що випливає з ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Більше того, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, що, відповідно до ст. 129 ГПК України, зумовлює покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу сторони, на користь якої ухвалено судове рішення. Заявлена до компенсації сума є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та відповідає критеріям, визначеним практикою Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо реальності, необхідності та розумності судових витрат.
Разом з тим, відповідач надіслав заперечення на заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення, в якому останній зазначає, що:
- позивач пропустив процесуальний строк для подання клопотання про ухвалення додаткового рішення. На його думку, усі докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, були подані позивачем ще до закінчення судових дебатів у справі. Відтак механізм, передбачений статтею 221 ГПК України, не може застосовуватися, а саме клопотання, подане після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, є таким, що подано з пропуском строку, і тому має бути залишене без розгляду відповідно до статті 118 ГПК України;
- позивач не надав належних та допустимих доказів фактичної оплати правничої допомоги. Зокрема, подана адвокатом Колесніковим В.О. квитанція не містить дати її складання, не містить ознак бухгалтерського документа, не вказує на реальне надходження коштів від клієнта та не відповідає вимогам норм податкового законодавства, законодавства про бухгалтерський облік та нормативних актів НБУ щодо оформлення касових операцій;
- апеляційний суд не має повноважень ухвалювати додаткове рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. Відповідач звертає увагу, що договір про надання правничої допомоги містить умови про оплату адвоката за роботу саме в суді першої інстанції, тоді як апеляційний суд не може переоцінювати або змінювати це питання;
- фактичний обсяг роботи адвоката у суді апеляційної інстанції є неспівмірним із заявленим гонораром, адже поданий відзив на апеляційну скаргу повністю повторює зміст процесуальних документів, поданих у суді першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає таке.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем процесуального строку.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представництво інтересів позивача - фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни під час розгляду справи №917/667/25 у Східному апеляційному господарському суді здійснювалося адвокатом Колесніковим В.О.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив, зокрема, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» Полтавська область на користь фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни судові витрати у розмірі 20 000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу за супроводження справи в суді апеляційної інстанції.
До відзиву додано докази на підтвердження розміру понесених судових витрат (договір про надання правової допомоги, ордер, звіт про виконану роботу, квитанцію про оплату послуг адвоката).
Крім того, у своїй заяві про розгляд справи без участі представника Позивача
представник позивача просив, окрім іншого, стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» Полтавська область на користь фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Таким чином, з матеріалів справи убачається, що позивач не лише завчасно заявив про намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу, а й належним чином подав відповідні докази у межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України. Відзив на апеляційну скаргу, який містив відповідну заяву та повний комплект документів, подано до закінчення судових дебатів. Так само і у поданій заяві про розгляд справи за відсутності представника позивача містилось окреме клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Разом із тим положення статті 244 ГПК України передбачають самостійний, спеціальний механізм виправлення ситуацій, коли питання про судові витрати не було вирішено судом у рішенні чи постанові. Ця норма не прив'язує подання заяви про ухвалення додаткового рішення до стадії дебатів і не встановлює обмеження, аналогічні ч. 8 ст. 129 ГПК України. Закон прямо визначає, що така заява може бути подана до закінчення строку на виконання рішення. Відтак доводи відповідача про можливість застосування лише статті 221 ГПК України не відповідають змісту закону та суперечать системному тлумаченню норм процесуального права.
Оскільки у постанові Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 питання про розподіл витрат на правничу допомогу не було вирішено, позивач реалізував своє право на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення у межах строків, передбачених законом. Відтак підстави для залишення такої заяви без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України відсутні, оскільки позивач не порушив жодного процесуального строку та діяв у спосіб, прямо передбачений статтею 244 ГПК України.
Отже, доводи відповідача про пропуск позивачем процесуального строку є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального законодавства.
Щодо твердження про ненадання доказів фактичної оплати правничої допомоги.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України гарантовано свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У пункті 4, частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
В підтвердження отримання правової допомоги, наданої позивачу адвокатом, до матеріалів справи долучено копії: звіту про виконані адвокатом роботи (надані послуги) № 01-13/10, квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт на суму 20 000,00 грн та ордер.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах від 16.04.2020 справа № 727/4597/19, від 14.05.2020 справа №344/7365/16-а, законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Адвокат може видати клієнту складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо). Матеріали справи посвідчують ту обставину, що адвокатом вчинялись дії, перелік яких наведено в звіті № 01-13/10 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) позивачу по справі, та у квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт.
Ці документи, відповідно до умов укладеного між позивачем та його адвокатом договору є підставою для обрахування і сплати гонорару.
Крім того, сам факт підписання квитанції обома сторонами договору, а також долучення її до матеріалів справи разом зі звітом про надані послуги, підтверджує реальність та дійсність витрат.
Отже, доводи відповідача про невідповідність квитанції вимогам податкового або бухгалтерського законодавства та неможливість підтвердження нею факту оплати - є необґрунтованими, суперечать усталеній судовій практиці та не спростовують доказової сили наданих інших документів у своїй сукупності.
Щодо доводів про відсутність повноважень апеляційного суду вирішувати питання витрат першої інстанції.
Передусім колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у межах заяви про ухвалення додаткового рішення є виключно витрати, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції, а не у суді першої інстанції, що підтверджується:
- змістом договору про надання правничої допомоги №13/10 від 13.10.2025, у якому визначено, що адвокат зобов'язується здійснювати представництво саме у Східному апеляційному господарському суді;
- змістом відзиву на апеляційну скаргу, де представник позивача заявив про стягнення 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу у зв'язку із супроводженням справи в апеляції;
- характером долучених документів - звітом про виконані роботи та квитанцією, які стосуються виключно роботи адвоката у межах апеляційного перегляду.
Питання про судові витрати, понесені у суді першої інстанції, вже було предметом розгляду місцевого господарського суду, який ухвалив відповідне рішення про стягнення 15 000 грн. Це рішення не є предметом повторної оцінки в межах цієї заяви. Витрати, про які йдеться у заяві позивача, є новими, такими, що виникли на іншому процесуальному етапі та підтверджені окремим договором і окремими доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, питання розподілу судових витрат у апеляційній інстанції вирішує той суд, який ухвалює відповідне рішення за результатами апеляційного перегляду. Якщо суд не вирішив це питання у постанові, воно підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 244 ГПК України.
Наведена норма закону встановлює не лише право, але й обов'язок суду усунути неповноту рішення та визначити долю судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони підтверджені та заявлені у встановленому процесуальному порядку.
Тому твердження відповідача про відсутність у апеляційного суду повноважень вирішувати заявлене питання є необґрунтованим.
Щодо доводів про неспівмірність заявленого гонорару з фактичним обсягом роботи адвоката.
Колегія суддів звертає увагу, що оцінка співмірності витрат здійснюється з урахуванням принципів свободи договору, реальності витрат, характеру спору, значення справи, а також загальної ринкової вартості правничої допомоги.
Сам по собі факт того, що відзив містить правову позицію, аналогічну тій, яка подавалась до суду першої інстанції, не може свідчити про відсутність наданих послуг, оскільки у межах апеляційного провадження адвокат зобов'язаний повторно проаналізувати матеріали справи, оцінити доводи скарги та адаптувати аргументацію до вимог апеляційного перегляду.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що участь адвоката у засіданні не є обов'язковою умовою для визнання витрат реальними (додаткова постанова від 16.03.2023 у справі №927/153/22). Належним чином підтверджено, що послуги були надані - складено та подано відзив, підготовлено заяви та інші документи, забезпечено супровід справи.
Більше того, сам відповідач у власному договорі з адвокатом визначив гонорар у сумі 19 500 грн, що додатково підтверджує співмірність та ринковість заявленої позивачем суми 20 000 грн.
Таким чином, досліджуючи питання співмірності витрат із складністю справи, витраченого адвокатом часу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена ним з позивачем в договорі, враховуючи виконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги, в частині надання послуг, які підтверджені матеріалами справи, відтак, надані позивачем документи у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат об'єктивно не є завищеним та документально обґрунтований.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Заяву Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни про прийняття додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Незалежності, 19, ЄДРПОУ 38468235) на користь Фізичної особи - підприємця Милашенко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000, 00 гривень.
Видати Господарському суду Полтавської області відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян