вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" грудня 2025 р. Справа№ 910/9663/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025
у справі № 910/9663/25 (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
Держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України,
Харківської обласної військової адміністрації
про стягнення 399 535,14 грн
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Харківської обласної військової адміністрації про стягнення з належного відповідача на користь позивача 399 535,14 грн 3 % річних, пені та втрат від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» залишено без руху з підстав невідповідності вимогам пунктів 3, 4 частини 3 статті 162 ГПК України, а саме:
- зазначення в прохальній частині позовної заяви розмір суми 399 535,14 грн, в той час як на титульній частині позовної заяви зазначено суму 399 535,41 грн;
- позивачем визначено трьох відповідачів по справі: Акціонерне товариство «Українська залізниця», Державу в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Харківську обласну військову адміністрацію, в той час як позовні вимоги звучать: «стягнути з належного відповідача».
1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/9663/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Харківської обласної військової адміністрації про стягнення з належного відповідача на користь позивача 399 535,14 грн 3 % річних, пені та втрат від інфляції, з доданими до неї документами повернуто позивачу.
Судом повернуто позовну заяву на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що заявою позивача про усунення недоліків від 12.08.2025 не усунуто недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.08.2025.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/9663/25 про повернення позивачеві його позовної заяви з додатками та направити цю справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9663/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/9663/25.
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9663/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9663/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025. Апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали здійсненювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розпорядженням керівника апарату суду від 19.11.2025 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відрядженні, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9663/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 прийнято до провадження справу № 910/9663/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
До суду через систему «Електронний суд» надійшли:
02.10.2025 від Харківської обласної військової адміністрації - відзив на апеляційну скаргу;
07.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» - заява;
08.10.2025 від Міністерства розвитку громад та територій України - відзив на апеляційну скаргу;
08.10.2025 від Харківської обласної військової адміністрації - додаткові пояснення.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив право позивача на доступ до правосуддя, а обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушеного права зверненням з позовом до зазначених відповідачів є законним і цей позов у заявленому вигляді на думку позивача підлягає розгляду судом першої інстанції.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
2.3.1. Харківська обласна військова адміністрація у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що оскільки вимога Господарського суду міста Києва, викладена в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 по справі № 910/9663/25 не була виконана, відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України позовна заява ТОВ'РН-ІФ» правомірно була повернута судом першої інстанції позивачу, а тому просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
2.3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» у поданій заяві просило суд пояснення, подані Харківською обласною державною адміністрацією і підписані представником заявника Скабак Н.В. не брати до розгляду, оскільки зазначена особа не є стороною у справі.
Колегія суддів відхиляє вказану заяву, оскільки відзив на апеляційну скаргу Харківської обласної військової адміністрації від 02.10.2025 підписано представником, повноваження якого долучені до такого відзиву.
2.3.3. Міністерство розвитку громад та територій України у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що оскільки ТОВ «РН ІФ» не усунуто недоліки позову у встановлений судом присічний 5-денний строк, ухвала Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 є законною, обґрунтованою та такою, що винесена відповідно до вимог ГПК України. Міністерство просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
2.4.4. Харківська обласна військова адміністрація у поданих додаткових поясненнях наголосила на безпідставності доводів апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення.
2.4.5. Акціонерне товариство «Українська залізниця» своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційна скарги розглядається за наявними матеріалами.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини, встановлені судом апеляційної інстанції та посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», Держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Харківської обласної військової адміністрації про стягнення з належного відповідача на користь позивача 399 535,14 грн 3 % річних, пені та втрат від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» залишено без руху з підстав не відповідності вимогам пунктів 3, 4 частини 3 статті 162 ГПК України, а саме:
- зазначення в прохальній частині позовної заяви розмір суми 399 535,14 грн, в той час як на титульній частині позовної заяви зазначено суму 399 535,41 грн;
- позивачем визначено трьох відповідачів по справі: Акціонерне товариство «Українська залізниця», Державу в особі Міністерства розвитку громад та територій України, Харківську обласну військову адміністрацію, в той час як позовні вимоги звучать: «стягнути з належного відповідача», не вказуючи з кого саме.
Колегією суддів перевірено, що через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» 12.08.2025 надійшла заява-клопотання про уточнення позовних вимог, в якій зазначено що сума стягнення зазначена на титульній сторінці є вірною і підлягає стягненню саме розмір 399 535,41 грн, що підтверджується доказами доданими до матеріалів позовної заяви. В прохальній частині вказаної заяви позивач просив суд «стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача» заявлені позовні вимоги.
Натомість, суд першої інстанції зазначив, що «В той же час, як і самим позивачем зазначається, позовна заява подана до суду з підстав неналежного виконання договірних зобов'язань визначених договором на постачання продовольчих товарів від 07.03.2022, якого сторонами є Харківська обласна військова адміністрація - замовник, Акціонерне товариство «Українська залізниця» - платник, Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» - постачальник. В той же час Держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України не є учасником спірних договірних відносин, та до якої позивачем не заявлено жодних позовних вимог, у відповідності до вимог пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України. Окрім того позовна заява не містить обґрунтувань, яким чином порушено права позивача Державою в особі Міністерства розвитку громад та територій України, та чи може бути вказана особа співвідповідачем у межах даних спірних правовідносин без заявлення особисто до неї вимог.».
Виходячи з викладених висновків суду першої інстанції, останній дійшов висновку, що заявою позивача про усунення недоліків від 12.08.2025 не усунуто недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.08.2025, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Однак, з вказаним не може погодитись судова колегія, оскільки як вбачається з ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.08.2025, судом було визначено два недоліки позовної заяви, час для усунення яких надано позивачеві, а саме (узагальнено): (1) зазначення суми позову та (2) конкретизація, з кого саме з трьох відповідачів заявлено до стягнення суму позову.
Зі змісту заяви про усунення недоліків вбачається, що сумою позову є 399 535,41 грн, які позивач просив суд «стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача».
Тобто, колегія суддів висновує, що недоліки, допущені при поданні позову, які визначені судом в ухвалі від 06.08.2025 - позивачем усунено.
Наведене свідчить про відсутність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на усунення позивачем недоліків, визначених судом.
На противагу вказаному, в ухвалі про повернення позовної заяви суд фактично вказав на ті недоліки, які не були вказані в ухвалі суду про залишення позову без руху, оскільки судом не зазначався такий недолік як «обґрунтування, яким чином порушено права позивача Державою в особі Міністерства розвитку громад та територій України, та чи може бути вказана особа співвідповідачем у межах даних спірних правовідносин без заявлення особисто до неї вимог».
Разом з тим, статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, слід зазначити, що стаття 162 Господарського процесуального кодексу України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засідання, у якому мають бути з'ясовані всі питання, визначені статтею 177 Господарського процесуального кодексу України зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо. Подібна за змістом правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23.
На переконання судової колегії, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму.
4. ВИСНОВКИ СУДУ:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд міста Києва, повертаючи позовну заяву, неналежним чином дослідив, що позивачем було усунено недоліки, на які вказав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, натомість як в оскаржуваній ухвалі про повернення позову без розгляду послався на неусунення позивачем тих недоліків, які не були визначені ухвалою суду від 06.08.2025, а також припустився надмірного формалізму.
Таким чином, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 про повернення позовної заяви підлягає скасуванню.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також його права на доступ до правосуддя.
Усі інші доводи та міркування учасників справи судом враховано, однак вони не впливають на зроблені судом апеляційної інстанції висновки в мотивувальній частині даної постанови.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
Відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/9663/25 підлягає скасуванню, а справу №910/9663/25 слід направити для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/9663/25 підлягає задоволенню.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-ІФ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/9663/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/9663/25 скасувати.
3. Матеріали справи №910/9663/25 направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук