вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2025 р. Справа№ 752/9416/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1.,
від відповідача - Халупний А.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №752/9416/23 (суддя Удалова О.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання надати документи.
ВСТАНОВИВ наступне.
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" (далі - ОСББ "Феодосійська, 2Л", відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача, як члена ОСББ, на доступ до інформації та документів, пов'язаних з діяльністю ОСББ "Феодосійська, 2Л".
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 серпня 2023 року позов задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі голови правління ОСОБА_2 щодо ненадання позивачу для ознайомлення та можливості зняти копії з документів за заявами від 20 березня 2023 року та 11 травня 2023 року, зобов'язано ОСББ "Феодосійська, 2Л" надати позивачу в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду документи для ознайомлення та зняття з них копій, в іншій частині позовних вимог відмовлено, присуджено до стягнення з ОСББ "Феодосійська, 2Л" на користь позивача 2 147,20 грн судового збору.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 серпня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито. Крім того, вказаною постановою роз'яснено ОСОБА_1 положення ч. 4 ст. 377 Цивільного процесуального кодексу щодо права звернення до Київського апеляційного суду з заявою про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
19 вересня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою підсудністю.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії до Господарського суду міста Києва як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 відкрито провадження у справі № 752/9416/23 за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі №752/9416/23 позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська 2Л" про зобов'язання відповідача надати рішення правління, яке оформлене протоколом № 26/02/22, про обрання заступником правління Бондаренка В.П. ; рішення правління, яким позивач був обмежений у користуванні ліфтами будинку; рішення загальних зборів співвласників, оформлене протоколом від 20.10.2021 № 1; кошторис Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська 2Л" за 2022 рік залишено без розгляду; закрито провадження у справі в частині зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська 2Л" надати ОСОБА_1 документи, а саме:
- додаток № 1 до договору № 123/22-1ПР від 20.07.2022 (специфікація від 20.07.2022), який укладений ДП "СРБУ "ЛІФТ-7" та ОСББ "Феодосійська, 2Л", підписаний заступником голови правління Бондаренком В.П. та Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-7";
- договір № 1/Ф2Л від 01.02.2022, який укладений ОСББ "Феодосійська, 2Л" та ТОВ "ВІВА-КОМФОРТ";
- додаток № 1 до договору № 1/Ф2Л від 01.02.2022; Додаток № 2 до договору № 1/Ф2Л від 01.02.2022; Додаток № 3 до договору № 1/Ф2Л від 01.02.2022; Додаток № 4 до договору № 1/Ф2Л від 01.02.2022; Додаток № 5 до договору №1/Ф2Л від 01.02.2022; Додаток № 6 до договору № 1/Ф2Л від 01.02.2022; Додаток № 7 до договору № 1/Ф2Л від 01.02.2022;
- додаткову угоду від 30.06.2022 до договору № 1/Ф2Л від 01.02.2022, яка підписана від імені ОСББ "Феодосійська, 2Л" заступником голови правління Бондаренком В.П. та ТОВ "ВІВА-КОМФОРТ";
- лист директора ТОВ "ВІВА-КОМФОРТ" Задорецького В.В. від 31.03.2022 Вих. № 01/2/Л;
- наказ голови правління ОСББ "Феодосійська, 2Л" від 01.02.2022 № 2;
- штатний розклад ОСББ "Феодосійська, 2Л" від 01.02.2022;
- договір від 01.07.2022 № 01/07/22 на аварійне та технічне обслуговування ГГП, електромереж, систем центрального опалення, гарячого, холодного водопостачання та каналізації, укладений ФОП Насєко Андрієм Івановичем та ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі заступника голови правління Бондаренка В.П.;
- додаткову угоду від 01.11.2022 до договору № 01/07/22 від 01.07.2022, укладену ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі заступника голови правління Бондаренка В.П. та ФОП Насєко Андрієм Івановичем;
- договір надання послуг від 10.05.2022 № 10/05/22, укладений ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі заступника голови правління Бондаренка В.П. та ФОП Насєко Андрієм Івановичем;
- додаток № 2 до договору № 10/05/22 від 10.05.2022;
- договір № 123/22-1У про надання послуг операційно-диспетчерського обслуговування ОДС від 27.01.2022, укладений ТОВ "Спеціалізоване підприємство "УКРЛІФТ" та ОСББ "Феодосійська, 2Л";
- додаток № 1 до договору № 123/22-1У від 27.01.2022;
- додаток № 2 до договору № 123/22-1У від 27.01.2022;
- підрядний договір № 123/22-У на технічне обслуговування обладнання систем ОДС (ДСЗ) від 27.01.2022, укладений ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі голови правління ОСОБА_2. та ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Укрліфт";
- договір № 148/22 на технічне обслуговування ліфтів від 27.01.2022, укладений ОСББ "Феодосійська, 2Л" та Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "ЛІФТ-7";
- додаток № 1 до договору № 148/22 від 27.01.2022;
- додаток № 2 до договору № 148/22 від 27.01.2022;
- договір на інформаційно-обчислювальне обслуговування від 23.06.2022 №00276, укладений ТОВ "АЙДОМ" та ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі голови правління ОСОБА_2.;
- договір про надання послуг № 2610-1 від 26.10.2022, укладений ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі голови правління ОСОБА_2 та ФОП Козаком Ростиславом Орестовичем; Додаток № 1 до договору про надання послуг № 2610-1 від 26.10.2022;
- додаток № 2 до договору про надання послуг № 2610-1 від 26.10.2022;
- додаткову угоду від 30.12.2022 до договору № 2610-1 від 26.10.2022, укладену ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі голови правління ОСОБА_2 та ФОП Козаком Ростиславом Орестовичем;
- договір № 123/22-ІПР на ремонт ліфта від 20.07.2022, укладений OCББ "Феодосійська, 2Л" в особі заступника голови правління Бондаренка В.П. та Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-7";
- договір № 01/02 про надання юридичних послуг від 01.02.2022, укладений ФОП Халупним Андрієм Вадимовичем та ОСББ "Феодосійська, 2Л" в особі голови правління ОСОБА_2.;
- документи, які відображають суму зарахованих коштів по внескам, сплаченим співвласницею ОСОБА_2 на рахунок ОСББ "Феодосійська, 2Л";
в іншій частині позов задоволено; визнано неправомірною бездіяльність Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" (03028, місто Київ, вулиця Феодосійська, 2Л, код 43875959) в особі голови правління ОСОБА_2 щодо ненадання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) для ознайомлення та можливості зняти копії з документів за заявами від 20.03.2023 та 11.05.2023; зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" (03028, місто Київ, вулиця Феодосійська, 2Л, код 43875959) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили для ознайомлення та зняття з них копій документи, укладені/вчинені з 20.10.2020 по день набрання рішенням законної сили, а саме:
- договори з надавачами послуг і виконавцями робіт у багатоквартирному будинку;
- договори оренди нежитлових приміщень, які укладені Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" з відповідними суб'єктами;
- договори надання телекомунікаційних послуг (Інтернет провайдерів) у багатоквартирному будинку;
- договір про управління багатоквартирним будинком, укладений Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" з відповідним суб'єктом господарювання;
- накази, пов'язані з діяльністю Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л";
- виписки з розрахункових рахунків, відкритих Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" у банківських установах;
- табелі, відомості по нарахуванню, утриманню та виплаті заробітної плати працівникам, членам правління та голови ОСББ "Феодосійська, 2Л";
- документи фінансового-господарської та іншої діяльності правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л", а саме: фінансові звіти про результати діяльності та звіти ревізійної комісії, фінансові звіти про суми коштів, зарахованих у ремонтний, резервний фонди із загальної суми перерахованих співвласниками багатоквартирного будинку, коштів на їх утримання та утримання прибудинкової території; документи внутрішнього обліку, в яких містяться відомості щодо нарахування та надходження коштів від мешканців та співвласників багатоквартирного будинку, та всі витрати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л"; бухгалтерські документи, у тому числі, оборотно-сальдові відомості за всіма рахунками; штатний розклад; накази про призначення посадових осіб, про затвердження штатного розкладу; кошториси Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л", які затверджені загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку; договори про найманих працівників на виконання робіт (послуг) на замовлення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л";
- рішення засідань правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л", оформлені протоколами.
23.09.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з відповідача 53 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №752/9416/23 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" (03028, місто Київ, вулиця Феодосійська, 2Л, код 43875959) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) втрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.); в іншій частині заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Так, Суд дійшов висновку, що розмір витрат, погоджений між сторонами в договорі (53 000,00 грн), враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, характер спірних правовідносин, обсяг доказів, сформовану судову практику в подібних спорах, не відповідає критеріям розумності та необхідності погодженого гонорару.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що позов та заяви по суті подані позивачем до укладання договору від 25.07.2025, суд першої інстанції дійшов висновку зменшити розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, до 10 000,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове - про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
В апеляцій скарзі апелянт посилається на не заявлення позивачем попередньо про понесення витрат правничої допомоги, також вказує про не доведення позивачем поважності причин неподання доказів понесених витрат правничої допомоги до закінчення судових дебатів, та зазначає про те, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не були фактичними та неминучими.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В апеляційній скарзі скаржник вказує про те, що позивачем не було заявлено попередньо про витрати правничої допомоги.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2024 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.08.2023 у даній справі скасовано, провадження по справі закрито; роз'яснено позивачу положення ч. 4 ст. 377 ЦПК щодо права звернення до Київського апеляційного суду із заявою про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2024 задоволено заяву позивача про передачу справи за встановленою юрисдикцією. Передано справу до Господарського суду м. Києва, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позивачем подано до суду заяву про зміну підстав позову від 22.08.2025, у якій вказаний попередній розрахунок судових витрат, що є першою заявою по суті спору саме у Господарському суді міста Києва, оскільки як зазначалося вище у суді цивільної юрисдикції провадження у справі закрито, тобто розгляд справи господарський суд почав спочатку.
З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що позивачем не було заявлено попередньо про витрати правничої допомоги не знайшли свого підтвердження.
Позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду було подано до суду першої інстанції докази понесення витрат правничої допомоги.
В апеляційній скарзі апелянт вказує про не доведення позивачем поважності причин неподання доказів понесених витрат правничої допомоги до закінчення судових дебатів.
Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 договору підтвердженням надання послуг є підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому в т.ч. зазначається перелік підготовлених та складених адвокатом в інтересах клієнта процесуальних документів у Господарському суді міста Києва у справі №752/9416/23.
Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складений 19.09.2025, тобто після ухвалення судом рішення по суті спору від 18.09.2025.
Враховуючи те, що надання послуг правничої допомоги завершується оформленням відповідного Акту, який було підписано вже після ухвалення рішення місцевим господарським судом, колегія суддів вважає наявними причини неможливості подання позивачем доказів понесення витрат правничої допомоги до закінчення судових дебатів. Такі причини визнаються апеляційним господарським судом поважними.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 53 000,00 грн. заявник надав наступні документи:
- копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.07.2025, укладеного між ОСОБА_1. (клієнт/позивач) та адвокатом Скуратовим Д.В. (адвокат);
- копію ордеру серії АР № 1155886 від 28.07.2025;
- копію акту від 19.09.2025 приймання-передачі виконаних робіт наданих послуг на суму 53 000,00 грн.
Відповідно до п. 5 договору за правову (правничу) допомогу, визначену в п. 1 договору, клієнт сплачує погоджений сторонами фіксований гонорар у розмірі 53 000,00 грн.
Згідно підписаного між клієнтом та адвокатом акту від 19.09.2025, останній підготовив та склав в інтересах клієнта наступні процесуальні документи згідно з Господарським процесуальним кодексом України у справі № 752/9416/23:
- заяву про відвід судді від 31.07.2025;
- заяву про виправлення описки від 07.08.2025;
- заяву про зміну підстав позову від 22.08.2025;
- промову в судових дебатах від 12.09.2025;
- заяву про закриття провадження у справі у відповідній частині від 17.09.2025.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Стосовно підготовлених та поданих процесуальних заяв позивача суд першої інстанції вірно вказав про наступне.
Так, заява про відвід судді від 31.07.2025 ухвалою суду від 31.07.2025 визнана необґрунтованою, а матеріали справи № 752/9416/23 та заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду справи № 752/9416/23 постановлено передати уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду вказаної заяви.
У свою чергу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у задоволенні заяви про відвід відмовлено.
Стосовно заяви про виправлення описки ухвалою суду від 25.08.2025 у задоволенні такої заяви відмовлено.
Подання промови у судових дебатах також є реалізацією позивачем його прав, при цьому процесуальним законодавством не передбачена необхідність підготовки та подання такого документу.
Крім того, такий документ містить узагальнюючі доводи позивача та заперечення на позицію відповідача у вже раніше поданих заявах по суті.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 000 грн. не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України).
Так, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, слід зазначити, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Отже, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно вказав, що розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є 10 000, 00 грн.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.
При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, апелянт не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.
Таким чином, присуджений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 10 000, 00 грн колегія суддів не вважає завищеним.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржником з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №752/9416/23 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 11.12.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук