вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 911/510/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 04.11.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 (повний текст рішення складено 20.08.2025)
у справі №911/510/25 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісгрупсервіс»
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вищедубечанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про стягнення 1 487 236,40 грн, -
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2025 у справі №911/510/25 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісгрупсервіс» 1 167 327 (один мільйон сто шістдесят сім тисяч триста двадцять сім) грн 44 коп. основного боргу, 172 911 (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот одинадцять) грн 95 коп. інфляційних втрат, 61 136 (шістдесят одну тисячу сто тридцять шість) грн 92 коп. 3% річних, 72 200 (сімдесят дві тисячі двісті) грн 41 коп. пені та 22 103 (двадцять дві тисячі сто три) грн 65 коп. судового збору.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
20.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Лісгрупсервіс» надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просив суд стягнути з ДП «Ліси України» на користь ТОВ «Лісгрупсервіс» витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем при розгляді справи в суді у розмірі 30 000,00 грн та судовий збір у сумі 22308,54 грн, сплачений позивачем при подачі позову до суду.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісгрупсервіс» від 20.06.2025 про стягнення судових витрат.
Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісгрупсервіс» 29 724 грн 46 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткове рішення, суд на підставі поданих позивачем доказів встановив, що за наслідками розгляду справи позивачу були надані послуги з правничої (правової) допомоги на суму 30 000,00 грн. Суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим, розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи. Водночас, зважаючи на те, що рішенням суду від 16.06.2025 позов у цій справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 29 724,46 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Щодо вимоги позивача про стягнення судового збору у розмірі 22 308,54 грн, сплаченого ним при поданні позову, то суд зазначив, що рішенням від 16.06.2025 позовні вимоги ТОВ «Лісгрупсервіс» задоволено частково. При цьому, відповідно до зазначеного рішення, з відповідача стягнуто судовий збір у сумі 22 103,65 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, питання розподілу судового збору вже було вирішено судом у рішенні від 16.06.2025 з урахуванням вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому повторне звернення позивача з вимогою про стягнення судового збору, сплаченого при подачі позову, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 22.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що наданий позивачем Акт приймання-передачі наданих послуг від 19.06.025 у справі №911/510/25 не може за своїм змістом вважатися детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оскільки є загальним описом та не містить деталізації щодо конкретного обсягу роботи, витраченого часу та підтвердження фактичного надання таких послуг, що унеможливлює оцінку їх обґрунтованості та необхідності. Крім того, заявлена представником сума гонорару у розмірі 30 000,00 грн є, на думку відповідача, завищеною, з огляду на те, що предметом спору є стягнення 1 487 236,40 грн за договором про надання послуг. Дана справа по своїй суті є рядовою, тобто наразі існує дуже велика кількість практики як у першій інстанції, так і в апеляційній та касаційній інстанціях, що спрощує роботу адвоката. Отже, справедливим розміром витрат на правничу допомогу для адвоката, який пов'язаний із розглядом даної справи, є 10 000,00 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 22.08.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
27.08.2025 матеріали справи №911/510/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 07.10.2025.
09.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісгрупсервіс» надійшла заява про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісгрупсервіс» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
30.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 клопотання представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У зв'язку з повітряною тривогою у місті Києві судове засідання за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25, призначене на 07.10.2025 о 15 год 00 хв., не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25 в режимі відеоконференції на 04.11.2025.
08.10.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду без змін.
Разом із відзивом позивач заявив клопотання про поновлення строку на його подання, мотивоване тим, що ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була розміщена в підсистемі «Електронний Суд» 03.09.2025, а ТОВ «Лісгрупсервіс» ознайомилося з нею 04.09.2025. Адвокат позивача Рябчун О.Д. відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» співпрацює з Житомирським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги і задіяна в постійному наданні правничої допомоги по кримінальним правопорушенням як особам, що їх вчинили, так і потерпілим, що супроводжуються нічними виїздами на місце злочину, прийняття участі при оформленні матеріалів кримінальних правопорушень під час затримання осіб на місці скоєння правопорушень, участю у судових процесах при розгляді клопотань слідчих щодо обрання особам запобіжних заходів, а так само прийняття нею участі у судових засіданнях по кримінальним справах, по яким вже триває судовий розгляд, а тому ТОВ «Лісгрупсервіс» не змогло надати до суду апеляційної інстанції в межах встановленого 10-денного строку відзиви на апеляційні скарги у справі №911/510/25. Саме наведена причина, як зазначає директор позивача, не дала можливості фізично адвокату Рябчун О.Д. підготувати відзив на апеляційні скарги ДСГП «Ліси України» у 10-денний строк, встановлений судом. Водночас, фактично відзиви на апеляційні скарги представника ДСГП «Ліси України» були підготовлені та помилково направлені керівником ТОВ «Лісгрупсервіс» О.Пантилимоновим, який є мобілізованим та проходить військову службу в ЗСУ, через АС «Електронний Суд» замість Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду Київської області в межах 15-ти днів з дня отримання адвокатом Рябчун О.Д. доступу до електронної справи в підсистемі АС «Електронний Суд» у суді апеляційної інстанції. При підготовці справи до судового розгляду, 07.10.2025 адвокатом ТОВ «Лісгрупсервіс» Рябчун О.Д. було з'ясовано, що відзиви на апеляційні скарги ДСГП «Ліси України» у справі №911/510/25 були отримані апелянтом, однак не отримані Північним апеляційним господарським судом.
Отже, враховуючи те, що ТОВ «Лісгрупсервіс» ще 19.09.2025 були направлені ДСГП «Ліси України» відзиви на апеляційні скарги у справі №911/510/25, які того ж дня (19.09.2025) були отримані апелянтом, однак з технічної причини не отримані Північним апеляційним господарським судом, з метою об'єктивного розгляду справи позивач просить суд визнати поважною причину пропуску строку ТОВ «Лісгрупсервіс», встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі №911/510/25 для подання відзиву на апеляційну скаргу, та поновити ТОВ Лісгрупсервіс» строк для подачі відзиву на вказану апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
За приписами частин 1-3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши наведені позивачем обставини в обґрунтування пропуску процесуального строку для подання відзиву, колегія суддів визнає їх поважними, у зв'язку з чим заява позивача про поновлення строку підлягає задоволенню.
Позивач у відзиві наголошує на тому, що на підтвердження отриманих послуг правничої допомоги позивач надав суду необхідні документи, які підтверджують факт надання адвокатом послуг для ТОВ «Лісгрупсервіс» на суму 30 000,00 грн (фіксований гонорар), яке, в свою чергу, оплатило їх згідно з платіжною інструкцією від 19.06.2025 №186 в сумі 30 000,00 грн. У свою чергу відповідач заяву про зменшення витрат на правничу допомогу не подав, а також не висловлював заперечень щодо їх розміру під час розгляду заяви судом першої інстанції.
ТОВ «Лісгрупсервіс» наголошує, що суд, дотримуючись принципу пропорційного розподілу судових витрат відповідно до задоволених позовних вимог, постановив додаткове рішення від 28.07.2025 у справі №911/510/25 про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Лісгрупсервіс» 29 724,46 грн витрат на правничу допомогу, що відповідає нормам процесуального законодавства та є справедливим.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач також зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, становить 15 000,00 грн.
У судове засідання 04.11.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні 04.11.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Судом установлено, що ТОВ «Лісгрупсервіс» у позовній заяві зазначило, що орієнтовний розмір судових витрат позивача, зокрема на надання правничої допомоги, становить 97 691,48 грн.
У судовому засіданні 16.06.2025, до закінчення судових дебатів, представниця ТОВ «Лісгрупсервіс» усно заявила про подання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Після прийняття судом першої інстанції 16.06.2025 основного судового рішення позивач 20.06.2025, тобто у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 30 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії Договору про надання правової допомоги від 02.01.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Олесі Рябчун» і ТОВ «Лісгрупсервіс», ордеру серії АМ №1116395 від 03.02.2025 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Лісгрупсервіс» на підставі договору в Господарському суді Київської області адвокатом Рябчун О.Д., виданого Адвокатським бюро «Олесі Рябчун»; акту приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги від 19.06.2025 до Договору від 02.01.2025 (у судовій справі №911/510/25); платіжної інструкції №186 від 19.06.2025 на суму 30 000,00 грн.
За матеріалами справи судом апеляційної інстанції встановлено, що роздруківки долучених до заяви, що була подана 20.06.2025 до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд», документів у ній відсутні, однак такі були долучені позивачем до поданої заяви. У зв'язку з цим суд здійснив відповідні роздруківки із системи «Діловодство спеціалізованого суду» та долучив їх до матеріалів справи.
Із наданих доказів судом установлено, що відповідно до пункту 1.1. Договору про надання правової допомоги від 02.01.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Олесі Рябчун» (адвокатське бюро) і ТОВ «Лісгрупсервіс» (клієнт) (далі, Договір), адвокатське бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта, зокрема, у судах під час здійснення господарського судочинства.
Згідно з пунктом 2.3. Договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені адвокатського бюро за цим договором здійснює адвокат Рябчун Олеся Дмитрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №001092 від 29.08.2019, видане на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 01.08.2019 № 26/1.
У розділі 3 Договору сторони обумовили гонорар, а саме:
- розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у твердій грошовій сумі і складає 30000,00 грн (пункт 3.1.);
- клієнт зобов'язується сплатити зазначену суму гонорару адвокатському бюро протягом 5 (п'яти) днів після ухвалення судового рішення по справі і набрання ним законної сили (пункт 3.2.).
Відповідно до пункту 4.1. Договору останній діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього.
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг з правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої допомоги від 02.01.2025 (по судовій справі №911/510/25) від 19.06.2025 адвокатське бюро надало у період з січня 2025 року по червень 2025 року юридичні послуги, що пов'язані з веденням судової справи № 911/510/25 у Господарському суді Київської області (ознайомлення з представленими документами, підготовка та надання суду позовної заяви та розрахунків по ній, розгляд представленої відповідачем мирової угоди, відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях 03.03.2025, 28.04.2025, 12.05.2025, 02.06.2025, 16.06.2025), а клієнт прийняв від адвокатського бюро юридичні послуги, які згідно з пунктом 3 Договору підлягають оплаті в повному розмірі. Узгоджена сторонами винагорода (гонорар) становить 30 000,00 грн.
Враховуючи обсяг зазначених вище наданих адвокатським бюро правових послуг ТОВ «Лісгрупсервіс» (клієнту), підписанням вказаного акту сторони засвідчили, що правова допомога, надана (виконана) адвокатським бюро клієнтові належним чином, узгоджена сторонами винагорода (гонорар) становить 30 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №186 від 19.06.2025 ТОВ «Лісгрупсервіс» перерахувало на рахунок адвокатського бюро 30 000,00 грн із призначенням платежу «Оплата за послуги правничної (правової) допомоги згідно акту від 19.06.2025 року, Без ПДВ».
Вказаними документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 30 000,00 грн.
Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, письмових клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу відповідач до суду першої інстанції не подав.
Водночас, як зазначив суд першої інстанції, представниця відповідача усно заперечила проти задоволення заяви та зауважила, що наданий позивачем в якості доказу понесення витрат на професійну правничу допомогу акт приймання-передачі наданих послуг не може вважатись детальним описом робіт (наданих послуг), оскільки з нього неможливо встановити час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, та обсяг наданих адвокатом послуг, а також вирішити питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що наданий позивачем Акт приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2025 у справі №911/510/25 не може за своїм змістом вважатися детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оскільки є загальним описом та не містить деталізації щодо конкретного обсягу роботи, витраченого часу та підтвердження фактичного надання таких послуг, що унеможливлює оцінку їх обґрунтованості та необхідності. Крім того, заявлена представником сума гонорару у розмірі 30 000,00 грн є, на думку відповідача, завищеною з огляду на те, що предметом спору є стягнення 1 487 236,40 грн за договором про надання послуг. Дана справа по своїй суті є рядовою, тобто наразі існує дуже велика кількість практики як у першій інстанції, так і в апеляційній та касаційній інстанціях, що спрощує роботу адвоката. Отже, на думку скаржника, справедливим розміром витрат на правничу допомогу для адвоката, який пов'язаний із розглядом даної справи, є 10 000,00 грн.
Оцінюючи вказані доводи відповідача, колегія суддів зазначає таке.
Як уже наголошувалось, зміст частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах.
У даному випадку такий опис міститься у наданому позивачем до суду Акті приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2025.
Стосовно доводів скаржника щодо відсутності в акті деталізації щодо конкретного обсягу роботи, то колегія суддів зазначає, що відповідний акт складений саме на підтвердження надання правничої допомоги позивачу у справі №911/510/25, про що чітко зазначено в самому акті, а перелік наданих послуг (виконаних робіт), а саме: ознайомлення з представленими документами, підготовка та надання суду позовної заяви та розрахунків по ній, розгляд представленої відповідачем мирової угоди, відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях 03.03.2025, 28.04.2025, 12.05.2025, 02.06.2025, 16.06.2025, є більш ніж деталізованим й надання таких послуг позивачу підтверджується матеріалами справи.
При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, у пункті 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 02.01.2025 сторони погодили саме фіксований гонорар адвоката у розмірі 30 000,00 грн.
Таким чином, у межах цієї справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі, не є погодинним, а тому не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним (аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).
За цих обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованості заявлених позивачем судових витрат у зв'язку з неподанням позивачем детального опису наданих адвокатом послуг, оскільки сторона може доводити неспівмірність витрат і без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Вказаний висновок про необов'язковість подання стороною детального опису наданих послуг у випадку погодження фіксованого розміру гонорару адвоката узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Так, Велика Палата Верховного Суду у даній постанові наголосила на тому, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтованих доводів щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат обсягу фактично наданих послуг, непропорційності цих витрат до предмета спору, невідповідності їх критерію розумності.
Розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн становить близько 2% від ціни позову, а тому їх розмір не може вважатися непропорційним до предмета спору.
Посилання скаржника на існування великої кількості практики як у суді першої інстанції, так і в апеляційній та касаційній інстанціях у подібних спорах жодним чином не впливає на обсяг та вартість правничої допомоги, наданої адвокатом позивачу в даній справі.
Колегія суддів, у свою чергу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані позивачем до заяви про розподіл витрат на правничу допомогу докази, встановила, що присуджений розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що рішенням суду від 16.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025, позов у цій справі задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 29 724,46 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.
З огляду на викладене, зважаючи на часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 29 724,46 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/510/25 залишити без змін.
Матеріали справи №911/510/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2025 після повернення головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Тищенко А.І. з відрядження.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко