Справа № 554/2162/19 Номер провадження 22-ц/814/2478/25Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
02 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватне підприємство «Автоварта» про визнання права власності
за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2019 року,
У березні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати за Приватним підприємством «Автоварта» право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 у складі: бокс-сторожки А1 загальною площею 12,5 кв.м., в т.ч кімната 1 загальною площею 4,4 кв.м., побутове 2 загальною площею 3,4 кв.м., підсобне 3 загальною площею 4,7 кв.м.; вбиральні № 1; електроопори №2 (бетон, метал стовп h-5.0 1 шт.); огорожі № 3 (метал, арматура h-1.8; 1=409,4мп); огорожі № 4 (метал, стовпи, профіль h-1.8,1=12,0мп); огорожі № 5 (метал, стовпи, сітка-рабиця h-1.6; 1=8,бмп); воріт № 6 (метал, арматура h-1.8; 1=4,2 м, 2 шт.); воріт № 7(метал. арматура h-1.8 1=3,2 м 2 шт.), воріт № 8 (метал, арматура h-1.6,1= 5,4 м 1 шт.); стовпи № 9 (метал, труба h-1.8 6 шт.); стовпи № 10 (метал, труба h-1.6 141шт.); замощення № 11 (асфальт загальною площею 2974,2 кв.м.); бордюрного каменю № 12 (з/б 1=361,0 м.п.), що розміщені на земельній ділянці загальною площею 2993,0 кв.м. (опис меж: від А до Б землі міської ради, загального користування, від Б до А землі міської ради, вул. Європейська).
У подальшому збільшивши позовні вимоги, додатково просив визнати за Приватним підприємством «Автоварта» право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на автостоянці за адресою: АДРЕСА_2 у складі: бокс-сторожки А1, в т. ч. кімната 1 загальною площею 7,4 кв.м.; автомобільного кунгу Б; воріт № 1 (металеві стовпи, метало профіль 1-6,0 м 2 шт.); огорожі № 2 (метало профіль h-1.9; 1-119,2 мп), огорожі № 3 (металева сітка-рабиця h-1.6; 1-24,0м); вбиральні № 4, шлагбаума ручного металевого № 5; електроопори дерев'яні № 6 (2 шт.); стовпа № 7 (металева труба h-2.0 50 шт.), стовпа № 8 (металева труба h-1.6 8 шт.), замощення № 9 (асфальт - 2840,9 м2), що розміщені на земельній ділянці загальною площею 2861 кв.м., кадастровий номер: 5310136700:16:006:0256 (опис меж: від А до Б землі міської ради, проїзд, від Б до В землі міської ради, від В до Г земельна ділянка КП «Полтаваелектроавтотранс», вул. Головка, від Г до А землі міської ради, вул. Головка).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він є засновником та керівником ПП «Автоварта». ПП «Автоварта» було створене в травні 2014 року, що підтверджується інформацією, розміщеною на сайті https://usr.miniust.gov.ua. До 2019 року засновником ПП «Автоварта» була відповідач - ОСОБА_2 відповідно до витягу зі Статуту ПП «Автоварта», затвердженого протоколом № 7 від 18.05.2017р.
05.02.2019 року між сторонами було укладено договір купівлі - продажу корпоративних прав приватного підприємства «Автоварта», відповідно до умов якого ОСОБА_2 як продавець передала ОСОБА_1 як покупцю корпоративні права у розмірі 100 % Статутного капіталу ПП «Автоварта».
Рішенням № 2 одноособового засновника (власника) ПП «Автоварта» від 05.02.2019р. було змінено склад засновників Підприємства у зв'язку з відчуженням корпоративних прав та укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне Підприємство.
01.07.2014 року було укладено договір № 461 про співробітництво на комунальній автостоянці по АДРЕСА_3 , відповідно до якого КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради з метою ефективної роботи по створенню та облаштуванню додаткових місць для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці по АДРЕСА_3 передала ПП «Автоварта» права по організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці по АДРЕСА_3 , а ПП в компенсацію за використання цих прав сплачує КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради грошові кошти.
Протягом 2018-2019 років ПП «Автоварта» за кошти підприємства здійснило капітальну реконструкцію майданчика-автостоянки по АДРЕСА_1 .
Зокрема, згідно даних технічної документації на автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться майданчик-автостоянка, яка включає в себе: бокс-сторожку А1, вбиральню № 1, електроопору №2, огорожу № 3, огорожу № 4, огорожу № 5, ворота № 6, ворота № 7, ворота № 8, стовпи № 9, стовпи № 10, замощення №11, бордюрний камінь № 12.
Позивач вважає, що право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна повинне бути визнаним за ПП «Автоварта».
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2019 року позов задоволено.
Визнано за Приватним підприємством «Автоварта» право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на автостоянці за адресою: вул. Європейська, 125 В у складі: бокс-сторожки А1 загальною площею 12,5 кв.м., в т.ч кімната 1 загальною площею 4,4 кв.м., побутове 2 загальною площею 3,4 кв.м., підсобне 3 загальною площею 4,7 кв.м.; вбиральні № 1; електроопори №2 (бетон, метал стовп h-5.0 1 шт.); огорожі № 3 (метал, арматура h-1.8; 1=409,4мп); огорожі № 4 (метал, стовпи, профіль h-1.8,1=12,0мп); огорожі № 5 (метал, стовпи, сітка-рабиця h-1.6; 1=8,бмп); воріт № 6 (метал, арматура h-1.8; 1=4,2 м, 2 шт.); воріт № 7(метал. арматура h-1.8 1=3,2 м 2 шт.), воріт № 8 (метал, арматура h-1.6,1= 5,4 м 1 шт.); стовпи № 9 (метал, труба h-1.8 6 шт.); стовпи № 10 (метал, труба h-1.6 141шт.); замощення № 11 (асфальт загальною площею 2974,2 кв.м.); бордюрного каменю № 12 (з/б 1=361,0 м.п.), що розміщені на земельній ділянці загальною площею 2993,0 кв.м. (опис меж: від А до Б землі міської ради, загального користування, від Б до А землі міської ради, вул. Європейська).
Визнати за Приватним підприємством «Автоварта» право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на автостоянці за адресою: АДРЕСА_2 у складі: бокс-сторожки А1, в т. ч. кімната 1 загальною площею 7,4 кв.м.; автомобільного кунгу Б; воріт № 1 (металеві стовпи, метало профіль 1-6,0 м 2 шт.); огорожі № 2 (метало профіль h-1.9; 1-119,2 мп), огорожі № 3 (металева сітка-рабиця h-1.6; 1-24,0м); вбиральні № 4, шлагбаума ручного металевого № 5; електроопори дерев'яні № 6 (2 шт.); стовпа № 7 (металева труба h-2.0 50 шт.), стовпа № 8 (металева труба h-1.6 8 шт.), замощення № 9 (асфальт - 2840,9 м2), що розміщені на земельній ділянці загальною площею 2861 кв.м., кадастровий номер: 5310136700:16:006:0256 (опис меж: від А до Б землі міської ради, проїзд, від Б до В землі міської ради, від В до Г земельна ділянка КП «Полтаваелектроавтотранс», вул. Головка, від Г до А землі міської ради, вул. Головка).
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила Полтавська міська рада, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд прийняв до провадження та розглянув позовну заяву, яка не містить обставин щодо порушення, не визнання або оспорювання права, свободи чи інтересу позивача - ОСОБА_1 , а також зазначено, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Вказано, що суд визнав право власності за ПП «Автоварта», яке приймало участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Зазначено, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі Полтавську міську раду та КП «Полтава-Сервіс» Полтавської міської ради, оскільки оскаржуване рішення нерозривно пов'язане і впливає на їх права і обов'язки.
Посилається на те, що матеріли справи не містять відомостей, на підставі яких суд першої інстанції міг встановити факт набуття права власності ПП «Автоварта» на зазначені в резолютивній частині рішення об'єкти.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником та керівником ПП «Автоварта».
ПП «Автоварта» було створене в травні 2014 року, що підтверджується інформацією, розміщеною на сайті https://usr.miniust.gov.ua.
До 2019 року засновником ПП «Автоварта» була відповідач - ОСОБА_2 відповідно до витягу зі Статуту ПП «Автоварта», затвердженого протоколом № 7 від 18.05.2017 року.
05.02.2019 року між сторонами було укладено договір купівлі - продажу корпоративних прав приватного підприємства «Автоварта», відповідно до умов якого ОСОБА_2 як продавець передала ОСОБА_1 як покупцю корпоративні права у розмірі 100 % Статутного капіталу ПП «Автоварта».
Рішенням № 2 одноособового засновника (власника) ПП «Автоварта» від 05.02.2019р. було змінено склад засновників Підприємства у зв'язку з відчуженням корпоративних прав, та укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне Підприємство.
01.07.2014 року було укладено договір № 461 про співробітництво на комунальній автостоянці по АДРЕСА_3 , відповідно до якого КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради з метою ефективної роботи по створенню та облаштуванню додаткових місць для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці по АДРЕСА_3 передала ПП «Автоварта» права по організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці по АДРЕСА_3 , а ПП в компенсацію за використання цих прав сплачує КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради грошові кошти.
04.08.2014 року було укладено договір № 03 про співробітництво на комунальній автостоянці по АДРЕСА_2 , відповідно до якого КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради з метою ефективної роботи по створенню та облаштуванню додаткових місць для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці по АДРЕСА_2 передає ПП «Автоварта» права по організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту на комунальній автостоянці по АДРЕСА_2 , а ПП в компенсацію за використання цих прав сплачує КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради грошові кошти.
Протягом 2018-2019 років ПП «Автоварта» за кошти підприємства здійснило капітальну реконструкцію майданчиків-автостоянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_4 .
Окрім того, за кошти підприємства на автостоянці за адресою: АДРЕСА_2 було побудовано бокс-сторожку.
Згідно даних технічної документації на автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться майданчик-автостоянка, яка включає в себе: бокс-сторожку А1, вбиральню № 1, електроопору №2, огорожу № 3, огорожу № 4, огорожу № 5, ворота № 6, ворота № 7, ворота № 8, стовпи № 9, стовпи № 10, замощення №11, бордюрний камінь № 12.
Відповідно до Висновку оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №4 комплексу будівель та споруд (автостоянка) по АДРЕСА_1 , від 04.02.2019р., виконаного судовим експертом Авдєєвою Н.М., ринкова вартість майна складає 4 319 010 грн. (чотири мільйона триста дев'ятнадцять тисяч десять). Комплекс будівель і споруд для зберігання транспортних засобів, в складі: бокс-сторожки літ. «А-1», вбиральні №2, електроопори №2, огорожі №3, огорожі №4, огорожі №5, воріт №6, воріт №7, воріт №8, стовпів №9, стовпів №10, замощення №11, бордюрного каменю АДРЕСА_1 , що розміщені на території КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради відповідають вимогам п.п.5.2; 5.3; 5.4; 5.5; 5.11; 5.12; 5.13. Споруди транспорту Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15:2007.
Згідно даних технічної документації на автостоянці за адресою: АДРЕСА_2 а майданчик-автостоянка включає в себе: бокс-сторожку А1, автомобільний кунг Б, ворота № 1, огорожу № 1, огорожу № 3, вбиральню № 4, шлагбаум ручний № 5, електроопори № 6, стовп № 7, стовп № 8, замощення № 9.
Відповідно до Висновку оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №5 комплексу будівель та споруд (автостоянка) по АДРЕСА_2 від 04.02.2019р., виконаного судовим експертом Авдєєвою Н.М., ринкова вартість майна складає 2 543 120 грн. (два мільйони п'ятсот сорок три тисячі сто двадцять). Комплекс будівель та споруд (автостоянка) по АДРЕСА_2 , що розміщений на території КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради відповідають вимогам п.п.5.2; 5.3; 5.4; 5.5; 5.11; 5.12; 5.13. Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15:2007.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Автоварта» є власником зазначеного у позові майна, а тому є підстави для захисту його права власності шляхом визнання такого права на підставі статей 328, 392 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом наведеної норми об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Способи захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.
У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
У справі, розглянутій судом першої інстанції, позивачем є фізична особа ОСОБА_1 , який пред'явив вимоги до ОСОБА_2 про визнання права власності на певні речі за ПП «Автоварта».
З матеріалів справи вбачається, що власником ПП «Автоварта» є ОСОБА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За загальним правилом юридична особа, у тому числі і приватне підприємство, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Приватне підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ст.92 ЦК України, ст.62,ст.63, ст.113 ГК України).
Після створення і державної реєстрації приватного підприємства у встановленому порядку його засновник (засновники) реалізують свої корпоративні права відповідно до ст.167 ГК України, тобто вони не є власниками майна і майнових прав підприємства, а реалізують правомочності на свою участь в управлінні підприємством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цього підприємства та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (див. пункти 8.2 8.4).).
По суті, заявлені ОСОБА_1 вимоги спрямовані на створення цивільних прав у ПП «Автоварта», а саме на виникнення у цього підприємства права власності на певні речі.
У позові відсутні обґрунтування щодо порушення, невизнання або оспорювання будь-яким будь-яких прав, свобод чи законних інтересів самого ОСОБА_1 , як фізичної особи.
Процесуальний статус ПП «Автоварта» визначений, як третя особа без самостійних вимог, отже у цьому випадку ОСОБА_1 діє не як керівник підприємства в інтересах цього підприємства, тоді б спір мав би бути розглянутий в порядку господарського судочинства.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність існування обставин, які порушують права, свободи чи законні інтереси позивачаз боку ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається КП «Полтава-Сервіс» і ПП «Автоварта» укладені договори про співробітництво, згідно яких ПП «Автоварта» отримало право на організацію і створення належних умов для зберігання автотранспорту на комунальних автостоянках.
Зазначені договори про співпрацю не передбачають жодних умов щодо набуття у власність ПП «Автоварта» жодних об'єктів на території комунальних автостоянок.
Вбачається, що КП «Полтава-Сервіс», на підставі укладених договорів (а.с.106-113) орендує дві земельні ділянки по АДРЕСА_3 в і по АДРЕСА_2 , орендодавцем, уповноваженим власником яких є Полтавська міська рада.
Отже, так як у цій справі заявлена вимога про визнання права власності на певні речі, які розташовані на земельних ділянках комунальної власності, то належним відповідачем у спірних правовідносинах має бути Полтавська міська рада як власник цих земель, тобто позов пред'явлений до неналежного відповідача.
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
Суд першої інстанції наведені вимоги закону не виконав та у порушення вимог ст.264, ст.265 ЦПК України не встановив, які ж правовідносини сторін випливають із встановлених фактичних обставин, чи були порушені і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, а тому ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, а вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, з ОСОБА_1 на користь Полтавської міської ради підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14028,66 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Полтавської міської ради - задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватне підприємство «Автоварта» про визнання права власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської міської ради сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14028,66 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді Г.Л. Карпушин
В.П. Пікуль