Справа № 529/390/25 Номер провадження 22-ц/814/4109/25Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
08 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Обідіної О.І., Бутенко С.Б., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Дурдинець Руслани Юріївни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Диканського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила зняти арешт з усього майна ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця Диканського ВДВС від 17.12.2010, та зобов'язати відповідача Диканський ВДВС внести відповідні зміни до Державного реєстру обтяжень, виключивши відомості про арешт.
В обгрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 . Вказувала, що вона є спадкоємцем першої черги за законом. Під час оформлення спадщини було виявлено, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17.12.2010 зареєстровано обтяження, а саме арешт майна ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження: 10626345. Підставою внесення такого запису є постанова державного виконавця Диканського відділу державної виконавчої служби від 17.12.2010 про арешт майна боржника.
Зазначала, що на її звернення щодо зняття арешту з майна Диканський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Диканський ВДВС) листом від 11.04.2025 за вих. № 4338 рекомендував їй звернутися до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна. Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позов, оскільки накладення арешту позбавляє її права на оформлення спадщини після померлого сина ОСОБА_2 .
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до Диканського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зняття арешту з майна у зв'язку зі смертю боржника - задоволено частково.
Знято арешт всього майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , та скасовано заборону на його відчуження, які було накладено на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції Бульбакова Є.О. від 17 грудня 2010 року серії АА № 823936 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання судового наказу № 2-н-36/08, виданого 17.05.2008 Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 9 695,00 грн, реєстраційний номер обтяження 10626345, та виключити відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
У задоволенні позовних вимог до Диканського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із рішенням районного суду, його в апеляційному порядку оскаржила представник Дурдинець Руслана Юріївна, яка діє в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення районного суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказано, 26.06.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № PLXRRX12590245, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 6070.80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.06.2009 року. Оскільки позичальник належним чином не виконував зобов'язань банку звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу.
17.05.2008 Диканський районний суд Полтавської області виніс судовий наказ № 2-н-36/08, яким стягнуто на користь банку з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № PLXRRX12590245 в розмірі 9631.84 грн. та судові витрати 63.16 грн. Станом на сьогодні існує заборгованість за кредитним договором № PLXRRX12590245 в розмірі 84 292,16 грн. Позивачем жодними доказами не спростовано даної обставини та не надано доказів виконання кредитних зобов'язань померлого.
Вважає, що згідно ст. 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вказує, що 23.12.2011 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", тобто з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, тоді як здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.09.2025 5 чинній на час виникнення спірних правовідносин), Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Відповідно до частин 1-2 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження".
Вказує, що оскільки виконавче провадження не було закінчено, виконавчий документ не повертався до суду, відтак немає підстав для зняття арешту з майна боржника.
Щодо відсутності доказів повторного пред'явлення банком виконавчого документу до примусового виконання, - дана обставина не є підставою для зняття арешту, жодною нормою Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено такої можливості.
Щодо відсутності доказів того, що відповідач АТ КБ "ПриватБанк" звертався до нотаріальної контори із претензіями до спадкоємців боржника ОСОБА_2 вказує, що банку не було відомо про смерть ОСОБА_2 . Разом з тим, суд не надав оцінки тій обставині, що позивачка не виконала свого обов'язку згідно частини 1 статті 1281 ЦК України.
Рішення районного суду оскаржується лише в частині зняття арешту з майна, а тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.01.2023 Диканським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /а.с. 5/.
Також встановлено, що після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Шимкою О.І заведено спадкову справу № 72/2023 за заявою матері спадкодавця - ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем. Свідоцтво про право на спадщину за законом не видано, так як спадкова справа знаходиться на стадії підготовки документів до видачі свідоцтва про право на спадщину.
Районним судом також встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 був боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 відкритому 10.07.2009 Відділом державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції (правонаступником є Диканський ВДВС) на підставі судового наказу, виданого 17.05.2008 Диканським районним судом Полтавської області, у справі № 2-н-36/08 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 26.06.2007 № PLXRRX12590245 у розмірі 9 631,84 грн та судових витрат у розмірі 63,16 грн, а всього разом 9 695,00 грн /а.с. 29, 30, 33-35/.
З інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 17.12.2010 було зареєстровано обтяження: арешт всього майна ОСОБА_2 та заборона його відчуження, реєстраційний номер обтяження: 10626345. Підставою внесення такого запису є постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції Бульбакова Є.О. від 17 грудня 2010 року серії АА № 823936 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції Слинька С.О. від 23.12.2011 вказаний вище виконавчий документ було повернуто стягувачу ЗАТ КБ "ПриватБанк" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із відсутністю у боржника ОСОБА_2 майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказала, що не може оформити спадщину після смерті сина ОСОБА_2 у зв'язку із наявністю арешту майна ОСОБА_2 .
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до Диканський ВДВС із заявою про зняття арешту з майна, проте листом від 11.04.2025 за вих. № 4338 ВДВС повідомило, що з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна неможливо встановити в рамках якого саме виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна.
Задовольняючи позов в частині зняття арешту з майна районний суд виходив з того, що враховуючи те, що виконавче провадження вже завершено шляхом повернення виконавчого документу стягувачу, банком пропущено строк для повторного пред'явлення цього виконавчого документу до примусового виконання, АТ КБ "ПриватБанк" не звертався до нотаріальної контори із претензіями до спадкоємців боржника ОСОБА_2 наявні підстави для заняття арешту з майна, оскільки наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновок районного суду з огляду на наступне.
Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Положеннями ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
З системного аналізу норм, що врегульовують питання реалізації власником наданих йому прав за сферою володіння, використання та розпорядження майном, а також тлумачень положень Закону України «Про виконавче провадження» в розрізі умов пред'явлення вимог власником майна, слід дійти висновку про можливість захисту порушеного права спадкоємця в разі неможливості їх офіційного визнання через застосоване відносно майна спадкодавця обтяження.
Матеріалами справи встановлено, що 03.12.2011 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", тобто з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, тоді як здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ч. 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до частин 1-2 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника". Отже, оскільки виконавче провадження не було закінчено, виконавчий документ не повертався до суду, відтак немає підстав для зняття арешту з майна боржника.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 .
Під час оформлення спадщини було виявлено, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17.12.2010 зареєстровано обтяження, а саме арешт майна ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження: 10626345. Підставою внесення такого запису є постанова державного виконавця Диканського відділу державної виконавчої служби від 17.12.2010 про арешт майна боржника.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що наявність арешту на нерухоме та рухоме майно її сина перешкоджає їй реалізувати своє право на спадщину.
У даній справі суд вважає необхідним зазначити, що питання порушеного інтересу має досліджуватись через призму фактичного прояву обставин , які обумовлюють обмеження або невизнання певного обсягу матеріального або нематеріального права особи, заснованого на її статусі за принципами правового становища.
Приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.
Звертаючись із вимогами про зняття арешту з майна позивач, інтерес якої за загальним підходом може бути пов'язаний із наміром здійснити оформлення спадкових прав через процедуру їх визнання, не надає у свою чергу інформації про об'єкти нерухомого майна, обтяження яких унеможливлює здійснення спадкування в обсязі повної реалізації процедури.
Суд наголошує, що судове рішення за результатом розв'язання спору не може бути скероване на прийняття становища «на всяк випадок», а повинно відповідати чітким логічно-наслідковим конструкціям між сферами порушеного права та способом захисту.
Позивачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів про наявність нерухомого майна, яке належало спадкодавцю, та не можливість оформлення на нього прав в порядку спадкування.
Суд підкреслює, що відповідно до п. 4.16 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно з п.4.19 Порядку якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У відповідності до п.4.21 Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.
Отже, повноваження нотаріуса не можуть полягати у розшуку майна об'єктів нерухомості як складу спадщини, функції з проведення нотаріальної дії зводяться до перевірки відомостей за сформованими реєстрами, здійснення запиту до фізичних або юридичних осіб з метою з'ясування (уточнення) певних відомостей.
При вирішенні питання про зняття арешту з майна саме позивач, як спадкоємець, має довести обставини, які свідчать про порушення власного інтересу у зв'язку з неможливістю оформити спадкові права на відповідний об'єкт нерухомого майна (об'єкти), що входить до складу спадщини.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин порушення її права, заявлений позов не підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення районного суду в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 13 вказаної статті визначає, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при подачі апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір у розмірі, а тому слід стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 1453, 44 грн
Керуючись ст.ст, 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Дурдинець Руслани Юріївни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК",- задовольнити частково.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року в задоволених вимог щодо зняття арешту з майна - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Диканського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна - відмовити.
В іншій частині рішення районного суду не оскаржується.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий суддя : ______________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко __________________ О.І. Обідіна