Справа № 545/3819/24 Номер провадження 22-ц/814/2259/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
11 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір для особистих потреб у розмірі 46127,13 грн строком на 84 місяці з процентною ставкою 43 % річних. Станом на 20 грудня 2021 року загальна сума заборгованості за кредитом склала 69258,14 грн.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступає ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», а останнє приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором, у тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, позивач прохав суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт укладення між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» кредитного договору, адже суду не надано акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції ОСОБА_1 .
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Із заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 березня 2025 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд скасувати оскаржуване судове рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, місцевим судом ухвалено судове рішення без належного дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки позивачем разом із позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту, в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту. На підтвердження прийняття даної оферти відповідача АТ «Альфа-Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку , яка надана до суду разом з позовною заявою.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 69258,14 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання кредиту № 500841333 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти вказаний кредитний договір строком на 84 місяці (до 15 жовтня 2027 року) для особистих потреб на суму 46127,13 грн з процентною ставкою 43 % річних. У оферті зазначено, що строк для акцепту банку складає 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти. У кінці оферти зазначено, що підпис позичальника до цього договору свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування та про те, що акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500841333 від 13 жовтня 2020 року отримала (виконано підпис позичальником) у дату цієї оферти (а.с. 6).
ОСОБА_1 була ознайомлена з паспортом кредиту та графіком платежів, а також з реквізитами для погашення заборгованості (а.с. 6-7).
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступає ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», а останнє приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором, у тому числі й за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Умовами договору факторингу передбачено, що право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни вимоги відповідно до пункту 4.2 цього договору (пункт 2.3.).
Згідно пункту 4.2. ціна права вимоги за цим договором становить 12878944,00 грн. Фактор зобов'язаний передати у розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12878944,00 грн шляхом перерахування на вказаний рахунок клієнта (а.с. 10-18).
Згідно платіжного доручення №34291 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало грошові кошти на рахунок АТ «Альфа-Банк» у розмірі 12878944,00 грн (а.с. 19).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №5000841333 від 13 жовтня 2020 року станом на 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 69258,14 грн, яка складається з: 46127,13 грн - за кредитом, 23131,01 грн - по відсоткам (а.с. 26).
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо стягнення кредитної заборгованості
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За положеннями частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положенням частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.
Підписанням оферти відповідач підтвердила, що перед укладенням угоди ознайомлена, в тому числі у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами Національного Банку України; з інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці банку у мережі Інтернет.
13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, у якому, зокрема, передбачено строк договору, строк кредитування, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, комісії тощо.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладення угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов угоди та договору.
Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що отримала акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 500841333 від 13 жовтня 2020 року.
Таким чином, вказані вище обставини свідчать, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем акцепту, угода про надання кредиту №500841333 від 13 жовтня 2020 року набула чинності, відповідач погодилася з визначеними у оферті умовами кредитування, про що свідчить її особистий підпис.
Отже, колегія суддів вважає, що з наданих позивачем доказів вбачається, що 13 жовтня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Так, з матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав, перерахувавши грошові кошти у розмірі 46127,13 грн на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по особовим рахункам останньої з 13 жовтня 2020 року по 20 грудня 2021 року (а.с. 20-25).
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язувалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Станом на 20 грудня 2021 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 69258,14 грн, яка складається з: 46127,13 грн - за кредитом, 23131,01 грн - по відсоткам.
Оскільки відповідач взяті на себе кредитні зобов'язання не виконувала належним чином та за відсутності наявності будь-яких зауважень щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо відступлення права вимоги
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступає ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», а останнє приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором, у тому числі й за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .
Умовами договору факторингу передбачено, що право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни вимоги відповідно до пункту 4.2 цього договору (пункт 2.3.).
Згідно пункту 4.2. ціна права вимоги за цим договором становить 12878944,00 грн. Фактор зобов'язаний передати у розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12878944,00 грн шляхом перерахування на вказаний рахунок клієнта.
Відповідно до платіжного доручення №34291 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало грошові кошти на рахунок АТ «Альфа-Банк» у розмірі 12878944,00 грн.
Крім того, згідно додатку 1-1 до договору факторингу від 20 грудня 2021 року право вимоги АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500841333 на загальну суму заборгованості у розмірі 69258,14 грн передано ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
За обставинами цієї справи, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо правомірності договору факторингу від 20 грудня 2021 року в частині відступлення права вимоги за її кредитним зобов'язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України, а тому за наявності порушених прав позивача, як кредитора, наявні підстави для стягнення з відповідачки вказаної вище заборгованості.
Щодо витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи місцевим судом
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у поданій позовній заяві прохало суд, зокрема стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» долучено: копію договору про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., за змістом якого сторони погодили, що вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000,00 грн; акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року, в якому наведено перелік наданих послуг: надання первинної консультації 0,5 год 1000,00 грн, правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду і Європейського суду з прав людини 2 години 4000,00 грн, підготовка та подання позовної заяви 2,1 год 4200,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю виданого Литвиненко О.І.; копія платіжної інструкції №1077 від 07 березня 2024 року, згідно якої ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило оплату згідно договору №05-10/23 про надання правничої допомоги від 05 жовтня 2023 року адвокату Макєєву В.М. грошових коштів у розмірі 7100,00 грн.
Слід зауважити, що долучена копія платіжної інструкції №1077 від 07 березня 2024 року не відноситься до даної справи, оскільки містить інформацію про надання послуг фінансовій компанії адвокатом, який є відмінним від того, що представляє інтереси ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» під час розгляду справи №545/3819/24.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Аналізуючи надані адвокатом послуги позивачу, а також враховуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу підлягають послуги щодо підготовки та подання позовної заяви, вартість яких становить 4200,00 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягає задоволенню, а тому заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 березня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №500841333 у розмірі 69258,14 грн, яка складається з: 46127,13 грн - тіла кредиту, 23131,01 грн - відсотків за користування кредитом.
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» - задовольнити.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №500841333 у розмірі 69258,14 грн, яка складається з: 46127,13 грн - тіла кредиту, 23131,01 грн - відсотків за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції, у розмірі 4200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко