Житомирський апеляційний суд
Справа №296/10846/24 Головуючий у 1-й інст. Рябенька Т. С.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
04 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №296/10846/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Рябенької Т.С. у смт Пулини,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТзОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії від 03 грудня 2021 року №663463843 у сумі 47 460,29 грн, яка складається із: тіла кредиту - 16 299,80 грн та процентів за користування кредитом - 31 160,49 грн; судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позов обґрунтований тим, що 03 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №663463843 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, ознайомилася з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого, добровільно без примусу чи тиску відповідач заявила про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані. ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим, як погодити заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача і платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8D3E7. Відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 16 300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року укладений договір факторингу №28/1118-01 та 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року укладені додаткові угоди до нього, яким продовжений строк дії договору факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії від 03 грудня 2021 року №663463843. Між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30 жовтня 2023 року був укладений договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого, до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії від 03 грудня 2021 року №663463843. Між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» 30 вересня 2024 року укладений договір факторингу №3009/24, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії від 03 грудня 2021 року №663463843.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ТзОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовом задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Відповідно до п.8.2 договору факторингу 1, строк його дії закінчується 28 листопада 2019 року. У подальшому первинний кредитор та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали низку додаткових угод, якими вносилися зміни до договору факторингу, зокрема: №19 від 28 листопада 2019 року відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року; №26 від 31 грудня 2020 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2021 року; №27 від 31 грудня 2021 року відповідно до умов якої строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2022 року; №31 від 31 грудня 2022 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2023 року; №32 від 31 грудня 2023 року згідно з якої продовжений строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Отже, договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме: 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2024 року. Згідно з п.4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора у день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Первісний кредитор та ТзОВ «Таліон Плюс» 05 травня 2022 року підписали реєстр прав вимоги №175 до договору факторингу, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 47 460,29 грн. Цей факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов'язань, а щодо конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов'язання відповідача перед первісним кредитором. За таких обставин, перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов'язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Факт підписання реєстру прав вимог після укладення кредитного договору виключає сумніви щодо наявності у первісного кредитора прав, які могли бути передані фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання. На момент включення цього договору кредитної лінії до реєстру, право вимоги вже існувало та відступлено ТзОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги, що є предметом договору факторингу №28/1118-01. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову. ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року до договору факторингу, за яким від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги. Вказані обставини та докази спростовують висновки суду про те, що скаржник не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 05 травня 2022 року, тобто після укладення договору кредитної лінії 03 грудня 2021 року, які позивач набув 30 вересня 2024 року, а сам лише факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТзОВ "Таліон Плюс" в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а впродовж усього часу його дії. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповністю з'ясував обставин, що мають значення для вирішення справи, а його висновки про те, що скаржник не набув права вимоги до відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються викладеними вище доказами. За самим реєстром, складеним 05 травня 2022 року на виконання умов договору факторингу, первісним кредитором передано дійсне право вимоги до відповідача за договором, яке існувало на момент такої передачі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач свої зобов'язання щодо сплати кредитних коштів не виконувала, у зв'язку з чим має заборгованість, а тому наявні підстави для висновку про те, що вимоги скаржника про стягнення заборгованості є обґрунтованими.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 03 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладений договір кредитної лінії №663463843, за умовами якого: кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 16 300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога (а.с.21-28 т.1).
Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «дисконтний період»), а саме: до 02 січня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором; за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1 виключно на період строку, визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 7,30% річних, що становить 0,02% від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 643% річних, що становить 1,76% у день від суми кредиту за кожний день користування ним; у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50% річних, що становить 2,10% у день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Пунктом 1.12 договору визначено: сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: 1.12.1 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70% річних, що становить 2,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Кредитодавець має право: вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим договором; укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі (п.2.1.1 договору).
Договір від 03 грудня 2021 року №663463843 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV8D3E7.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» сформовано заявку на отримання грошових коштів у кредит від 03 грудня 2021 року: ОСОБА_1 , договір (оферта) №663463843, дата укладення договору 03 грудня 2021 року, сума кредиту 16 300 грн, строк кредиту 30 днів, відповідний фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , номер карти: НОМЕР_2 (а.с.41 т.1).
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: позичальник ОСОБА_1 , сума кредиту - 16 300 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 0,01% у день, заявка на кредит подана 03 грудня 2021 року о 11:25 годині, акцепт оферти позичальником: одноразовий ідентифікатор MNV8D3E7; ідентифікатор відправлено позичальнику 03 грудня 2021 року 11:26:18; номер телефону НОМЕР_1 ; ідентифікатор введено позичальником (відправлено товариству) 03 грудня 2021 року 11:26:58; перерахування грошових коштів позичальнику 03 грудня 2021 року 11:27:06 (а.с.42 т.1).
Згідно з платіжним дорученням від 03 грудня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перераховані кошти в розмірі 16 300 грн отримувачу ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2, призначення платежу - переказ коштів згідно з договором від 03 грудня 2021 року №663463843 (а.с.61 т.1).
Між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» 28 листопада 2018 року укладений договір факторингу №28/1118-01, у п.4.1 якого визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (а.с.65-71 т.1).
В укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: у додатковій угоді №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 28 листопада 2019 року визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року; у додатковій угоді №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2020 року викладено текст договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції та визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року; у додатковій угоді №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2021 року визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно; у додатковій угоді №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2022 року визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно; у додатковій угоді №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2023 року визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2024 року включно (а.с.76-89 т.1).
Згідно з реєстром прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр прав вимоги, в якому під №52241 указана ОСОБА_1 , договір кредитної лінії №663463843 від 03 грудня 2021 року, заборгованість за основним боргом - 16 299,80 грн, заборгованість за процентами - 31 160,49 грн, всього - 47 460,29 грн (а.с.90-91 т.1).
Між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 30 жовтня 2023 року укладений договір факторингу №30/1023-01 року, в п.4.1 якого визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (а.с.93-100 т.1).
Згідно з реєстром прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року, фактор - ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та клієнт - ТзОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу від 30 жовтня 2023 року №30/1023-01 підписали реєстр прав вимоги та, на умовах договору, клієнт відступає фактору наступні права вимоги до боржників: №7616, ОСОБА_1 , номер договору кредитної лінії - 663463843 від 03 грудня 2021 року, заборгованість за основним боргом - 16 299,80 грн, заборгованість за процентами - 31 160,49 грн, всього - 47 460,29 грн (а.с.101-103 т.1).
Між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 30 вересня 2024 року укладений договір факторингу №3009/24, за умовами п.1.1 якого, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому (а.с.106-115 т.1).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 30 вересня 2024 року №3009/24, укладеного між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників - позичальників на умовах, передбачених договором факторингу від 30 вересня 2024 року №3009/24 згідно з наступним реєстром боржників: №441, ОСОБА_1 , номер договору кредитної лінії - 663463843 від 03 грудня 2021 року, заборгованість за основним боргом - 16 299,80 грн, заборгованість за процентами - 31 160,49 грн, всього - 47 460,29 грн (а.с.116-117 т.1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення договору факторингу 28 листопада 2018 року первісний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первісним кредитором та боржником, а тому ТзОВ «Таліон плюс» не могло набути права вимоги за договором кредиту від 03 грудня 2021 року на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первісним кредитором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не існувало.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» передбачено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Щодо договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, укладеного між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТзОВ "Таліон Плюс".
Матеріалами справи підтверджено, що 28 листопада 2018 року між фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» укладений договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в п.4.1 якого визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
Як вже зазначалося вище, в укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» додаткових угодах: у додатковій угоді № 9 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 28 листопада 2019 року визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року; у додатковій угоді №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2020 року викладено текст договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в новій редакції та визначено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року; у додатковій угоді №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2021 року визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно; у додатковій угоді №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2022 року визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно; у додатковій угоді № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2023 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31 грудня 2024 року включно.
Згідно з реєстром прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр прав вимоги, в якому під №52241 зазначена ОСОБА_1 , договір кредитної лінії №663463843 від 03 грудня 2021 року, заборгованість за основним боргом - 16 299,80 грн, заборгованість за процентами - 31 160,49 грн, всього - 47 460,29 грн.
Із урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно з умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, сторони договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 1.4 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Отже, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 зазначеного вище договору регламентований порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТзОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТзОВ «Юніт Капітал».
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу від 28 листопада 2018 за №28/1118-01.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша ст.626 ЦК України).
В силу частини першої ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 частини першої ст.3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з частиною першою ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями частини першої ст.1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Із огляду на викладене вище, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку про укладеність договору кредитної лінії №663463843 від 03 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно з частиною першою ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст.251 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року та 31 жовтня 2018 року, яка в силу частини четвертої ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша ст.599 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 03 грудня 2021 року між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №663463843. Так, згідно з умовами договору строк кредитування - 30 днів, дисконтна процентна ставка 7,30% річних, що становить 0,02% від суми кредиту за кожний день користування ним, із наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 643% річних, що становить 1,76% у день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Відповідно до п. 1.7.1 договору зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту відкладається кожний раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Після закінчення строку кредитування (дисконтний період) 30 днів, ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, чим порушила умови договору, а тому строк дії договору продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
За приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 у матеріалах справи міститься платіжне доручення від 03 грудня 2021 року, згідно з яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перераховані кошти в розмірі 16 300 грн отримувачу ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2, призначення платежу - переказ коштів згідно з договором №663463843 від 03 грудня 2021 року.
Згідно з нормами ст.46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або унікального ідентифікатора отримувача; д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на наведені вище норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про неї, як про належного отримувача кредиту не підтвердилися, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулася.
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалося на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 травня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 47 460,29 грн, із яких: 16 299,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 31 160,49 грн - заборгованість за процентами (а.с.120-122).
Разом із тим, колегія суддів не погоджується із розміром нарахованих процентів за користування кредитом з огляду на наступне.
Згідно з умовами договору на період дисконтного періоду, а саме: 30 днів, розмір заборгованості за процентами нараховувався за процентною ставкою 0,02% у день на суму кредиту, що підтверджується і розрахунком заборгованості. ОСОБА_1 у дисконтний період сплатила повністю нараховані проценти, чим продовжила дію договору кредитної лінії на підставі п.1.8 договору на 30 днів за процентною ставкою 1,76% у день.
Тобто, 16 300 грн*1,76%=286,88 грн у день*30 днів = 8 606,40 грн заборгованість за процентами - за продовжений період користування кредитною лінією.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконувала умови договору, строк продовжився, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Відтак, після дисконтного періоду необхідно було нараховувати заборгованість за базовою відсотковою ставкою 2,10% у день за 60 днів = 16 300 грн*2,10% = 342,30 грн у день*60 днів = 20 538 грн заборгованість за процентами + 8 606,40 грн (за 30 днів) = 29 144,40 грн заборгованості за процентами за увесь період кредитування.
Матеріали справи містять договір кредитної лінії, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відповідачем здійснено часткове повернення отриманого кредиту в сумі 98 грн у дисконтний період, які зараховані на погашення процентів (97,80 грн) та тіла кредиту (0,20 грн) (а.с.120-122 т.1), а тому колегія суддів дійшла висновку про доведеність підстав для часткового задоволення позову, із розрахунку: 16 299,80 грн (16 300 - 0,20) - заборгованість за тілом кредиту; 29 144,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а всього 45 444,20 грн. У задоволенні решти позову відмовляється, тобто, відмовляється у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 2 016,09 грн (31 160,49-29 144,40).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, то представником ТзОВ «Юніт Капітал» Тараненком А.І. на підтвердження заявлених витрат надано суду першої інстанції: договір про надання правничої допомоги №0110/24, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» та ТзОВ «Юніт Капітал» від 01 жовтня 2024 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги; додаткову угоду №5 до договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року; акт прийому-передачі наданих послуг на суму 6 000 грн від 01 жовтня 2024 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Відтак, позивачем доведено в суді першої інстанції належними доказами понесені витрати за надання професійної правничої допомоги.
Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За звернення до суду з позовом ТзОВ «Юніт Капітал» сплатило 2 422,40 грн судового збору та за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн судового збору.
Оскільки позов та апеляційна скарга задоволені частково на 95,75%, то відповідно до п.3 частини другої ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір у сумі 5 798,62 грн (6 056 грн*95,75%) грн та 5 745 грн (6 000 грн*95,75%) витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.
Згідно з ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі ст.376 ЦПК України це є підставою скасування судового та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частина шоста ст.19 ЦПК України). Ця справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором від 03 грудня 2021 року №663463843 у сумі 45 444,20 грн, яка складається із: 16 299,80 грн - тіла кредиту; 29 144,40 грн - процентів за користування кредитом.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за звернення до суду із позовом та апеляційною скаргою в сумі 5 798 грн 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, у сумі 5 745 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді