Справа № 158/2053/25 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.
Провадження № 22-ц/802/1245/25 Доповідач: Карпук А. К.
15 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Киці С.І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року,
В липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 17.01.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 900937884 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у суму 5900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
17.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 5900,00 грн на її банківську карту, що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення права вимоги, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №900937884 від 17.01.2021.
У подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») укладено Договір факторингу №05/0820-01, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за кредитним договором №900937884 від 17.01.2021.
04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 14269,72 гривень.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання, заборгованість не погасила. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем нарахування жодних штрафних санкцій не здійснювалось. Таким чином заборгованість відповідача по кредитному договору №900937884 від 17.01.2021 становить 14269,72грн., яку просив стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося в межах строків дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 після укладення договору кредитної лінії.
Предметом відступлення за договорами факторингу є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору, тому вважає доведеним, що ТОВ «Юніт Капітал», набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №900937884 від 17.01.2021. Передача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №900937884 від 17.01.2021від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від останнього до позивача, підтверджується відповідними договорами та реєстрами.
Відповідач не скористалася своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (14269,72 грн.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у даній справі є 15.12.2025, тобто дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник») укладено кредитний договір № 900937884.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що товариство зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 5900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 MNV9N86E, відправленим 17.01.2021 на номер телефону НОМЕР_1 .
Відповідно до п.1.2 вказаного договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Згідно з п.1.3 вищевказаного договору сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Пунктами 1.4, 1.4.1, 1.4.2 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 594,95 процентів річних, що становить 1,63 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,7 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.1.4.3 якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
За п.1.5 договору позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу) з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п.1.3 цього договору, оплатити фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п.1.7 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правила п.1.7.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час (п.1.6 договору).
Відповідно до п.1.7 кредитного договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
за п.1.7.1 договору зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
за п.1.7.2 договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником (п.1.8 договору).
Пунктом 3.10 договору передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим договором у повному обсязі сплачена позичальником сума погашає вимоги у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту (за наявності); у третю чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; у четверту чергу сплачуються сума кредиту (у разі зобов'язань щодо її повернення); у п'яту чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.
Згідно з п.4.3 договору сторони погодились, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України
Відповідно до п.4.4 договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач отримала кредитні кошти у сумі 5900,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 17.01.2021.
Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача станом на 13.04.2021 становить 91110,28 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 5899,25 грн, за процентами 3211,03 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача станом на 25.06.2025 становить 14269,72 грн., з яких: за тілом кредиту - 5899,25грн, за процентами - 8370,47 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Також умовами договору факторингу визначено, що кредитний договір кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником (фізичною особою з якою укладено кредитний договір, право грошової вимоги до якої уступається за цим договором), перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами втому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Крім того, 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020, додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції, додаткову угоду №27 від 31 грудня 2021 року, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2022, додаткову угоду № 31 від 31.12.2022, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2023, а також додаткову угоду № 32 від 31.12.2023, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2024.
13.04.2021 на виконання Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №129, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 900937884 від 17.01.2021.
Відповідно до реєстру прав вимоги №129 від 13.04.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9110,28 грн, яка складається з 5899,25 грн заборгованості за основною сумою боргу та 3211,03 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого, з врахуванням додаткових угод № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ « ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 09 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14269,72 грн.
У подальшому, 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 900937884 від 17.01.2021 у загальному розмірі 14269,72 грн.
Відповідно до реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025) складеного 04.06.2025, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 14269,72грн, яка складається з 5899,25,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 8370,47 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як встановлено судом, 17.01.2021 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронний кредитний договір №900937884 та підписала його у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. На виконання умов договору №900937884 від 17.01.2021 ОСОБА_1 на картку перераховано кредитні кошти у розмірі 5900 грн.
Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, не повернула у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов'язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.
У позовній заяві ТОВ «Юніт Капітал», як новий кредитор, просив, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до умов кредитного договору №900937884 від 17.01.2021 первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у сумі 5900грн на 30 днів строком зі сплатою 1,63% за дисконтною процентною ставкою від суми кредиту за кожний день користування кредитом; за умови продовження строку дисконтного періоду з наступного дня нарахування процентів здійснюється за індивідуальної процентною ставкою у розмірі 1,7% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Якщо позичальник користується кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у сумі 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Положеннями п. 1.7 кредитного договору передбачено, що сторони погодили факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.7.1 зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.7.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Також сторони погодили, що строк дії договору відповідно до п. 4.2 договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3.та п. 1.7 договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Відповідно до п. 4.3 сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
З наданих розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 в порушення передбачених умов договору, не сплачувала заборгованості у визначених розмірах, зокрема 11.02.2021 внесла 2405грн., 11.03.2021 -1791грн, 15.03.2021 - 961грн, 17.03.2021 - 500грн., 24.03.2021 - 5грн, 08.04.2021 - 850грн., 10.05.2021 - 600грн., 25.05.2021- 600 грн., 25.06.2021 - 1510грн, чим порушила зобов'язання, встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, відповідно до пунктів 1.4, 1.7.2 кредитного договору.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на нарахування процентів за базовою процентною ставкою з розрахунку 1.7 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 303 днів та процентів за ставкою 2,30 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом після закінчення 30-ти денного строку кредитування, та не більше 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду, в порядку, передбаченому кредитним договором, з умовами якого ОСОБА_1 була ознайомлена.
Із сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку вбачається, що за період з 17.01.2021 по 12.04.2021, первісний кредитор нарахував заборгованість відповідача по відсотках за кредитним договором у загальному розмірі 3211,03 грн.
В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості по відсотках, нарахований ТОВ «Таліон Плюс», за період з 13.04.2021 по 25.06.2021 - 8370,47 грн.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Апеляційний суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що вони проведені, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі, однак поза межами строку дії договору, зокрема право нараховувати відсотки за користування кредитом обмежене 120 днями з дня видачі кредиту (30 днів п. 1.2 договору + 90 днів п. 1.7.1 договору), тому починаючи з 17.05.2021, тобто після закінчення строку повернення кредиту, нарахування відсотків за користування кредитом є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.
Відтак, розмір відсотків за користування кредитом у межах строку дії договору (з 17.01.2021 по 17.05.2021), з урахуванням сплати відповідачем 9222 грн., складає 5114,15 грн. Отже, у відповідача існує заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 5114,15 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №841076229 від 24.02.2021 на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал».
Такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
Згідно з п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п.1.5 договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до договору.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно з умовами договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Отже, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
13.04.2021 на виконання п. 2.1 Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №129, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за Кредитним договором №900937884 від 17.01.2021.
Відповідно до реєстру прав вимоги №129 від 13.04.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9110,28 грн, яка складається з 5899,25 грн заборгованості за основною сумою боргу та 3211,03 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року 31 грудня 2022 року.
Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за Кредитним договором №900937884 від 17.01.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 13.04.2021, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №129.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора -ТОВ «Таліон Плюс».
Відповідно до п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, зокрема, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі.
05 серпня 2020 року між ТОВ «ТаліонПлюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу№05/0820-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги за кредитним договором №900937884 від 17.01.2021.
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину.
03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», укладено Додаткову угоду №2 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.
30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Додаткову угоду № 3 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30 грудня 2024 року включно.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, клієнт зобов'язується фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Отже, предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є відступлення права вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
В той же час, у п. 1.5 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року передбачено, що Реєстр права вимоги означає перелік Прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2021, від ТОВ «ТаліонПлюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 14269,72 грн, яка складається з 5899,25 грн заборгованості за основною сумою боргу та 8370,47 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
У подальшому, 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №900937884 від 17.01.2021 у загальному розмірі 14269,72 грн.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 14269,72 грн, яка складається з 5899,25 грн заборгованості за основною сумою боргу та 8370,47 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною договору.
Таким чином, згідно з витягом реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 14269,72 грн.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до п. 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта,ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» доТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
У подальшому право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал» (договір факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025).
Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
В матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора підтверджено належними та допустимими доказами. Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Підсумовуючи вище наведене апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 900937884 від 17.01.2021 в розмірі 11013,40 грн. яка складається з 5899,25 грн заборгованості за основною сумою боргу та 5114,15 грн заборгованості по несплаченим відсоткам
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду ТОВ «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у сумі 2422,40 грн., а при зверненні з апеляційною скаргою 3633,60грн.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (77,18%), відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно стягнути з відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме 1869,60грн за подання позовної зави та 2804,41 грн. - апеляційної скарги.
Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просило стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу.
Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025; копію додаткової угоди №25770510510 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року; протокол погодження вартості послуг до вищезазначеного договору про надання правничої допомоги (додаток № 1 до договору); акт прийому-передачі наданих послуг №05/06/25-01 від 05.06.2025 на надання юридичних послуг в суді першої інстанції на суму 7000 грн, яка складається: за складання позовної заяви 5000грн, вивчення матеріалів 1000 грн, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 500 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також часткове задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 900937884 від 17 січня 2021 року у загальному розмірі 11013,40 грн. (одинадцять тисяч тринадцять гривень 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) 1869,60грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 2804,41 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: