СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25502/25
пр. № 2/759/11042/25
15 грудня 2025 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
До Святошинського районного суду м. Києва 27.10.2025 р. від ОСОБА_1 надійшов позов про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.
Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, мотивуючи це тим, що їй 77 років, вона є пенсіонеркою та отримує пенсію у розмір 8 110,87 грн. на місяць, яка є недостатньою для забезпечення прожиткового мінімуму, особливо звертає увагу на стан її здоров'я. При цьому зазначила, що всі кошти йдуть їй на ліки та діагностичні процедури. Також зазначає, що в неї є троє дітей, одним з яких є відповідач по справі та з яким було укладено договір довічного утримання 12.06.2013 р,. за умовами якого вона передала у власність відповідача 1/4 частину кв. АДРЕСА_1 . Після укладання договору, відповідач умови договору не виконує, матеріальної допомоги не надає, комунальні послуги не сплачує, догляду та утримання також не надає. Як зазначила позивач відповідач отримує заробітну плату в розмірі 35-40 тисяч гривень в зв'язку з чим може надавати їй допомогу на лікування та життя. Проте на її звернення останній відмовляється їй надавати матеріальну допомогу, в той час як вона її потребує. На підставі наведеного просила стягнути аліменти з відповідача на її користь у твердій грошовій сумі в розмі 15 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив (а.с.30).
19.11.2025 відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач вимоги позову не визнав, зазначивши, що у позивача є троє дітей, в той час як позов пред'явлено лише до нього, він добросовісно виконує умови укладеного договору довічного утримання, сплачує комунальні платежі, здійснює необхідні витрати за доглядом та побутовими потребами, а саме здійснює ремонт в квартирі, купує побутову техніку, крім того, зазначив що рішенням Святошинського районног суду м. Києва від 10.02.2022 р., у справі 759/219/21 встановлено, що в ході судового розгляду не знайшли підтвердження обставини щодо невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором довічного утримання, а тому позовні вимоги в цій частині є недоведеними. Також вказав, що він періодично здійснює грошові перекази на користь позивача. Надав суду довідку ОК-5, з якої вбачається, що він отримав дохід у 2025 році - місячний дохід 8 000 грн.; у 2024 році - з січня по березень ОСОБА_2 отримував по 7 100 грн. щомісячно, а з квітня по грудень 2024 року - по 8 000 грн. щомісячно. Тобто, твердження Позивача про нібито отримання відповідачем щомісячного доходу в розмірі 35 000-40 000 грн або 65 000-70 000 грн є абсурдними, необґрунтованими, не підтверджуються жодними допустимими доказами та не відповідають дійсності. На підставі наведеного просив в позові відмовити.
Відповіді на відзив до суду не надходило.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив, заперечень закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення у відповідності до вимог п. 5 ст. 279 ЦПК України та задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, судом, що позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та є пенсіонером (а.с. 8, 10).
Між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір довічного утримання 12.06.2013р. (а.с. 14-15), виконання умов якого не є предметом даного спору.
Відповідач по справі ОСОБА_2 є сином позивача ОСОБА_1 (а.с. 16,17).
Чоловік позивача ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18).
Згідно довідки про доходи № 8704 0777 3571 2099, пенсія ОСОБА_1 щомісячно з квітня 2025 р по вересень 2025 р. становить по 8 110,87 грн (а.с.20).
В матеріалах справи також наявна виписка з медичної картки ОСОБА_1 , згідно якої остання 09.01.2025 р., 28.02.2025 р. та 25.09.2025 р зверталась до сімейного лікаря (а.с.23-24).
Заперечуючи проти позову відповідач надав до суду докази на спростування вимог позивача, зокрема, згідно згідно довідки ОК-5 він отримав дохід 2025 році - 8 000 грн. щомісячно, в 2024 році - з січня по березень ОСОБА_2 отримував по 7 100 грн. щомісячно, а з квітня по грудень 2024 року - по 8 000 грн. щомісячно.
Згідно ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Зазначена норма є зобов'язальною , але позивач повинен довести потребу у матеріальній допомозі.
Однак, позивачем не надано до суду доказів (належних, переконливих, достовірних) про стан здоров'я позивача, звернення до сімейного лікаря не свідчить про важкий стан здоров'я та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування.
В той же час розмір щомісячної пенсії позивача з квітня 2025 року становить 8 110,87 грн., прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць осіб, які втратили працездатність, на 2025 рік встановлено у сумі 2361 у відповідності до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік". Отриманий розмір пенсії перевищує у 3.43 рази прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць осіб, які втратили працездатність, на 2025 рік.
Посилання позивача на те, що розмір отримуваної ним пенсії не дозволяє йому забезпечити собі гідне існування, а визначений законодавством розмір прожиткового мінімуму не забезпечує всіх потреб позивача, без надання доказів такої потреби, не може бути підставою для задоволення позову та визначення аліментів у будь-якому розмірі.
Рішення суду не може бути прийнято на припущеннях.
Також не було надано до суду жодних доказів, що позивач має скрутне матеріальне становище, а інших переконливих доказів, які підтверджували б викладені позивачем обставини позивачем, до суду не надано.
Навпаки, відповідачем надано до суду докази, що його майновий стан є нижчий ніж майновий стан позивача.
Таким чином факт потреби матеріальної допомоги позивачем не доведено, що виключає можливість застосування ч.1 ст. 202 СК України та обов'язок відповідача утримувати свою непрацездатну матір, у зв'язку з чим у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.213,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 202 СК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: Бабич Н.Д.