Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/9173/24
12.12.2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Подільського районного суду міста Києва, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024080200000885, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2024 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ялти Автономної Республіки Крим, громадянина України, колишнього старшого прокурора прокуратури м. Ялти Автономної Республіки Крим, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника адвоката - ОСОБА_5 ,
встановила:
Історія провадження.
24 липня 2024 року до Подільського районного суду міста Києва з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріалами в кримінальному провадженні №62024080200000885 відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 18.06.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Ухвалою суду від 25.07.2024 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 11.02.2025 у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта, і постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Нехтуючи вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_6 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури Російської Федерації, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АР Крим, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_3 , перебуваючи у місті Ялта АР Крим на посаді старшого прокурора прокуратури міста Ялти Автономної Республіки Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні-серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення його на посаду старшого помічника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури.
Крім цього, продовжуючи свої дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_3 з березня 2014 продовжує свою роботу в незаконно створених на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим органів прокуратури, в подальшому у листопаді 2015 року точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, був призначений на посаду заступника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим.
Зокрема, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 діючи добровільне та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушенню вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи і усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Ялтинского городского суда Республики Крым» по вул. Дмитрієва, 4 у м. Ялта Автономної Республіки Крим, діючи в інтересах Російської Федерації: 21.03.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач незаконно створеної прокуратури міста Ялти Республіки Крим у кримінальній справі № 1-78/2016 за ч. 1 ст. 105 КК РФ; 03.11.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач незаконно створеної прокуратури міста Ялти Республіки Крим у кримінальній справі № 1-598/2016 за ч. 2 ст. 228, ч. 3 ст. 30 п.п. «а, г» ч. 4 ст. 228.1, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ; 02.03.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач незаконно створеної прокуратури міста Ялти Республіки Крим у кримінальній справі № 1-43/2017 за ч. 1 ст. 105, ч. 1 ст. 112 КК РФ; 18.12.2017, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач незаконно створеної прокуратури міста Ялти Республіки Крим у кримінальній справі № 1-514/2017 за ч. 3 ст. 159 КК РФ; 14.05.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач незаконно створеної прокуратури міста Ялти Республіки Крим у кримінальній справі № 1-158/2018 за ч. 2 ст. 228 КК РФ; 04.12.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач незаконно створеної прокуратури міста Ялти Республіки Крим у кримінальній справі № 1-452/2019 за ч. 1 ст. 111 КК РФ; 15.10.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач - заступник прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у кримінальній справі № 1-456/2020 за п. «в» ч. 2 ст. 158 КК РФ; 15.10.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач - заступник прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у кримінальній справі № 1-459/2020 за п. «в» ч. 2 ст. 158 КК РФ; 29.10.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяв участь як державний обвинувач - заступник прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим у кримінальній справі № 1-400/2020 за ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 228 КК РФ, де висловив позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - РФ, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Одночасно з цим, за документами прокурорського реагування ОСОБА_3 здійснювався розгляд: 19.01.2017 Верховним судом «Республіки Крим» у справі № 22-128/2017 за апеляційним поданням - заступника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим ОСОБА_3 на постанову Ялтинського міського суду «Республіки Крим» від 24.11.2016; 09.11.2017 Верховним судом «Республіки Крим» у справі № 1-351/2017 за апеляційним поданням та доповненням до нього - заступника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим ОСОБА_7 на вирок Ялтинського міського суду «Республіки Крим» від 11.09.2017; 04.09.2019 Ялтинським міським судом «Республіки Крим» у цивільній справі № 2-2767/2019 за позовом - заступника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі; 24.12.2020 Верховним судом «Республіки Крим» у справі № 1-400/2020 за апеляційним поданням державного обвинувача у кримінальній справі - заступника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим ОСОБА_3 на вирок Ялтинського міського суду «Республіки Крим» від 29.10.2020.
Указаними діями ОСОБА_3 надав допомогу іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим, що призвело до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим і завдяки чому окупація триває.
Своїми умисними діями, які виразились в умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
Позиції сторін та інших учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначені в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_3 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_3 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали суду 11.02.2025 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 просила виправдати обвинуваченого у зв'язку з недоведеністю його вини та відсутністю доказів вчинення кримінального правопорушення, предбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Докази на підтвердження встановлених обставин та їх оцінка судом.
Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФї частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації «Про використання Збройних Сил РФ на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.
11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.
Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим розпущена.
17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є « Державна рада Республіки Крим ».
18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим», та утворення у складі РФ нових суб'єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.
11.04.2014 «Державна рада Рспубліки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб'єкта РФ.
Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12. № 71/205 та від 19.12.2017 №72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви суду при їх врахуванні та наданні оцінки, висновки суду.
На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які досліджені судом:
- інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2024 № 62/2/3-630нт про те, що громадянин України ОСОБА_3 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, як «заступник прокурора м. Ялти (незаконно створеної прокуратури Республіки Крим), задокументований як учасник судових засідань різних судів т.зв. «Республіки Крим» ( а.с.68-71, т.2);
- копією анкети ОСОБА_3 на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ( а.с.72, 123, т.2, а.с.313, т.3);
- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ( а.с.73-81, 124-132, т.2, а.с. 310, т.3),
- протоколом огляду від 15.07.2024, з якого вбачається, що пошуком документів за прізвищем « ОСОБА_3 » на сайті http://sudact.ru виявлено судові вироки та рішення по справах, в яких ОСОБА_3 приймав участь як сторона обвинувачення у розгляді кримінальних справ у судових засіданнях різних судів так званої «Республіки Крим». У розділі «Суды общей юрисдикции» знайдено посилання на 12 документів у період з 2015 по 2020 роки, де ОСОБА_3 був учасником судових процесів, зокрема: рішення від 07.02.2020 року у справі №А/83-14483/2019, згадується «Заместитель прокурора города Ялты Республики Крым, советник юстиции ОСОБА_3 »; «Апелляционное постановление №22-3640/2020 от 24 декабря 2020 г. по делу №1-400/2020» згадується як «Государственный обвинитель по уголовному делу - заместитель прокурора город Ялты ОСОБА_3 »; приговор №1-400/2020 от 29.10.2020 по делу №1-400/2020 згадується «с участием государственного обвинителя -заместителя прокурора города Ялта ОСОБА_3 »; приговор №1-456/2020 от 15.10.2020 по делу №1-456/2020 згадується «с участием государственного обвинителя - заместителя прокурора города Ялта ОСОБА_3 »; приговор №1-459/2020 от 15.10.2020 по делу №1-459/2020 згадується «с участием государственного обвинителя - заместителя прокурора города Ялта ОСОБА_3 »; приговор №1-452/2019 от 04.12.2019 по делу №1-452/2019 згадується «с участием государственного обвинителя - помощника прокурора города Ялта ОСОБА_3 »; решение №2-2767/2019 от 04.09.2019 по делу №2-2767/2019 згадується «24.07.2019 заместитель прокурора города ОСОБА_3 обратился в суд …»; апелляционное постановление №22-1205/2019 от 07.05.2019 по делу №22-1205/2019 згадується «заместитель прокурора города Ялта Нечепорук С.В….»; приговор №1-158/2018 від 14.05.2018 №1-158/2018 згадується «Ялтинский городской суд Республики Крым :.. с участием государственного обвинителя ОСОБА_3 »; приговор №1-514/2017 от 18.12.2017 по делу №1-514/2017 згадується «Ялтинский городской суд республики Крым, с участием государственного обвинителя ОСОБА_3 »; апелляционое постановление №1-251/2017 22-3046/2017 от 09.11.2017 по делу №1-351/2017 згадується «заместитель прокурора г. Ялты ОСОБА_3 »; апелляционое постановление №22-128/2017 22-3962/2016 от 19.01.2017 по делу №22-128/2017 згадується «заместитель прокурора ОСОБА_3 ». За допомогою інтегрованих функцій інтернет-браузера здійснено зображення 12 вище перелічених документів з Інтернет-ресурсу «Судебные и нормативные акты Российской Федерации», у яких ОСОБА_3 задокументований як учасник судових засідань різних судів т.зв. «Республіки Крим», а також з інших сайтів, де зазначена посада ОСОБА_3 як прокурора незаконно створеної прокуратури ( а.с.82-117, т.2);
- рапорт оперуповноваженого УСР в Київській області від 16.07.2024, згідно якого наявна достатня інформація про те, що ОСОБА_3 порушуючи Присягу працівника прокуратури України, після анексії РФ Кримського півострова з 2014 пішов служити у незаконно створену прокуратуру незаконно створеної Республіки Крим та виконувати вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури ( а.с.118-119, т. 2),
- довідка, видана УСР в Київській області по ОСОБА_3 про те, що під час аналізу судових актів, які розміщені на офіційному сайті РФ http://sudact.ru виявлені вироки та ухвали, в яких ОСОБА_3 приймав участь як сторона обвинувачення або справи розглядалися згідно його постанов, зокрема рішення Ялтинського міського суду «Республіки Крим» №1-598/2016 від 03.11.2016 року, в якому ОСОБА_3 зазначений як державний діяч ( а.с. 120-122,т.2);
- протоколом огляду інтернет-видань від 19.07.2024 року, згідно якого здійснено пошук інформації на Інтернет-ресурсі «Судебные и нормативные акты РФ» за адресою https://sudact.ru, яке являє собою агрегатор судових рішень всіх судів РФ. Під час аналізу судових актів, які розміщені на вказаному сайті, виявлені судові вироки та рішення по справам, в яких ОСОБА_3 приймав участь як сторона обвинувачення у розгляді кримінальних справ або справи розглядалися згідно його постанов у судових засіданнях різних судів так званої «Республіки Крим», зокрема у кримінальній справі №1-78/2016 згідно вироку Ялтинського міського суду «Республіки Крим» від 21.03.2016 року за ч. 1 ст. 105 КК РФ, у кримінальній справі згідно вироку Ялтинського міського суду «Республіки Крим» №1-400/2020 від 29.10.2020 року за ч. 1 ст. 119, ч.1 ст. 228 КК РФ як державний діяч - заступник прокурора міста Ялти (а.с.171- 178, 179-260, т.2),
- протоколом огляду інтернет-видань від 19.06.2024 року, згідно якого через пошукову систему, відповідно до якого оглянуто Постанову Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» від 22.02.2014 № 757-VII, та Постанову Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов'язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України» від 23.02.2014 № 764-VII ( а.с.262-264, т.2);
- протоколом огляду від 19.06.2024, відповідно до якого через пошукову систему «Google» використовуючи розширення «Free VPN» оглянуто документ «Конституция Руспублики Крым» ( а.с.265- 307, т.2);
- протоколом огляду від 19.06.2024, відповідно до якого через пошукову систему «Google» використовуючи розширення «Free VPN» здійснено пошук інформації за адресою : http://www.kremlin.ru. За вказаною адресою у розділі «Документы» знайдено «Федеральний конституционный закон от 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образование в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя" ( а.с.308 -346, т.2);
- протоколом огляду інтернет-видань від 19.06.2024, відповідно до якого оглянуто сайт Генеральної прокуратури України за посиланням http://old.gp.gov.ua, де розміщено звернення Генеральної прокуратури України до працівників прокуратури АР Крим ( а.с.347-352, т.2);
- довідкою щодо роботи ОСОБА_3 в органах прокуратури України ( а.с.312, т.3);
- даними Довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 03.07.2017 року, згідно якої відомостей про перетинання державного кордону України у період з 01.01.2013 по теперішній час громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не виявлено ( а.с.315, т.3);
- листом Адміністрації Президента України від 17.10.2016 № 03-01/3383 на 26/2-33310-15 від 29.09.2016, відповідно до якого клопотання ОСОБА_3 до Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили ( а.с.348, т.3);
- листом Офісу Президента України від 11.07.2024 № 48-01/1041 на № 31-2116-24 від 19.03.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 не звертався із клопотанням про вихід із громадянства України ( а.с.351, т.3);
- листом від 31.03.2017 року Генеральної прокуратури України, згідно якого Наказами Генерального прокурора від 27.08.2014 №6дк та від 01.12.2014 №13дк за порушення «Присяги працівника прокуратури» звільнені із займаних посад з позбавленням класних чинів наступні працівники ..серед яких є ОСОБА_3 під №146 ( а.с.364-371 ,т.3),
- даними наказу №13дк від 01.12.2014 року Генеральної прокуратури України, згідно якого встановлено, що у березні-серпні 2014 року працівники прокуратури автономії : ..серед яких є ОСОБА_3 , у порушення Конституції та законів України перейшли на службу до окупаційних органів прокуратури Республіки Крим у складі РФ, що незаконно діють на тимчасово окупованій території АРК. Під №305. За порушення «Присяги працівника прокуратури» старшого прокурора прокуратури міста Ялти Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 звільнити із займаної посади з позбавленням класного чину «радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 22.12.2008 №1251к. ( а.с.372-424, т.3).
Положення закону, яким керувався суд.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об'єктивну істину та на неї покладається обов'язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Об'єктивними ознаками злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014) державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява №39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.
Відповідно до ст. 17-20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави.
При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.
Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
Висновки суду.
Так, ОСОБА_3 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України та залишається громадянином України по теперішній час, незалежно від місця його проживання, та фактичне набуття ОСОБА_3 громадянства Російської Федерації не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.
Так, з досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи старшим прокурором прокуратури міста Ялти Автономної Республіки Крим, маючи при цьому достатній рівень освіти, спеціальних знань, починаючи з березня 2014 року, не склав своїх повноважень працівника прокуратури та не вчинив жодних дій для звільнення його із займаної посади.
При цьому, ОСОБА_3 погодився продовжити роботу заступником прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі України, що передбачає в тому числі набуття громадянства Російської Федерації.
У той же час, вибір ОСОБА_3 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані органом досудового розслідування, як підстава для кримінального переслідування.
Крім того, вказані докази свідчать про те, що припинення повноважень ОСОБА_3 як працівника органів прокуратури України відбулось саме внаслідок порушення ним законодавства України, що в свою чергу з дослідженим доказами свідчить, що останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
Факт здійснення ОСОБА_3 повноважень заступника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні письмових доказів та за результатами безпосереднього дослідження судом цих документів.
Також, з наданих доказів убачається, що ОСОБА_3 , обіймаючи посаду заступника прокурора міста Ялти незаконно створеної прокуратури Республіки Крим на окупованій території АР Крим, забезпечив роботу незаконно створеного органу прокуратури Російської Федерації на тимчасово окупованій території півострова Крим, що у свою чергу з дослідженими вище доказами свідчить про те, що обвинувачений надавав допомогу державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України та таким чином спричинив шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, маючи достатній рівень спеціальних знань і життєвого досвіду, що підтверджується його кваліфікаційним рівнем підготовки в галузі права як працівника правоохоронного органу, використовуючи під час забезпечення роботи незаконно створеного правоохоронного органу власні теоретичні знання і практичні навички, матеріально-технічну базу прокуратури міста Ялта Автономної Республіки Крим, здійснював тривалий час повноваження без підпорядкування Генеральному прокурору України.
Більш того, забезпечення роботи незаконно створеного правоохоронного органу ОСОБА_3 свідчить про порушення ним вимог ст. 65 Конституції України та вимог щодо несумісності, оскільки його дії забезпечували становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації, з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. При цьому суд бере до уваги і те, що такі відомості встановлені також актами компетентних органів (Верховна Рада України, Президент України, Генеральна прокуратура України), виданих в межах їх юрисдикційних повноважень, які визначалися Конституцією та законами України.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.
Виходячи із вказаного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 66-67 КК України, пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_3 , маючи правовий зв'язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов'язках, будучи особою, що склав Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої він, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, в порушення зазначених зобов'язань здійснив державну зраду, особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обстави, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією майна.
При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Отже, саме визначене покарання стосовно ОСОБА_3 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Даних щодо наявності процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя: ОСОБА_1