печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53556/25-ц
"06" листопада 2025 р. м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Гуртова Т. І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ознайомившись із позовною заявою, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої суддею Київського окружного адміністративного суду Сасом Є. В., який, повертаючи ОСОБА_1 його позову від 08 липня 2025 року в адміністративній справі № 320/36438/25, діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, вчинених ним під час розгляду справи, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи. І хоча позивач не заявляє вимогу про визнання протиправними дій суду-відповідача, вважаючи таку протиправність підставою позову, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вирішення заявленої до суду-відповідача вимоги про відшкодування ним збитків і моральної шкоди, завданих протиправними, на думку позивача, діями судді передбачатиме оцінку таких дій, що є втручанням у здійснення правосуддя судом-відповідачем.
Оскарження діянь судді (судів) щодо розгляду та вирішення справа, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2019 у справі № 636/5534/15).
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Отже, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами та шляхом звернення до компетентних органів, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Відповідно до норм чинного законодавства особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
У випадку неналежної поведінки судді та/або інших випадках ( за наявності підстав і у визначеному законом порядку також) мають право звернутися до компетентних органів у відповідності до вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».
Отже, чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді в інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки спір у частині вимог до суду не можна розглядати за правилами цивільного судочинства та взагалі такий спір не підлягає судовому розгляду, суд вважає, що у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст. 186, 260, 352, 353 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту ї підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна ГУРТОВА