печерський районний суд міста києва
Справа № 201/10221/25-ц
пр. 2-9604/25
11 грудня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко О.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», у якому просив визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором № KRHGGK00150643 від 08.02.2007, відповідно до додаткової угоди від 2 липня 2012 року до кредитного договору № KRHGGK00150643 від 08.02.2007; витребувати у Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» належним чином засвідчену копію додаткової угоди від 2 липня 2012 року до кредитного договору № KRHGGK00150643 від 08.02.2007.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 серпня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 8 лютого 2007 року № KRHGGK00150643, що виникла на 27 січня 2015 року в загальному розмірі 30 468,21 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 28 051,66 доларів США, 2 416,55 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом та 169 484,96 грн. пені.
13 березня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
Однак, 2 липня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № KRHGGK00150643 від 08.02.2007, якою сума заборгованості була зменшена на 10 217,19 грн., а розмір кредиту визначений в сумі 20 000,00 грн. Оскільки зазначена сума ним повністю сплачена, вважає, що мало місце виконання кредитного договору № KRHGGK00150643 від 08.02.2007, відповідно до додаткової угоди від 2 липня 2012 року до кредитного договору № KRHGGK00150643 від 08.02.2007.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року вказану справу направлено за підсудністю до Печерський районний суд м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
4 листопада 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. від 13 березня 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 214/1423/15-ц від 24.02.2020. Станом на даний час вказане виконавче провадження не є закінченим, рішення суду боржником не виконане, заборгованість за кредитним договором не сплачена, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 серпня 2019 року первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 8 лютого 2007 року № KRHGGK00150643, що виникла на 27 січня 2015 року в загальному розмірі 30 468,21 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 28 051,66 доларів США, 2 416,55 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом та 169 484,96 грн. пені. Відмовлено у задоволенні первісного позову в іншій частині та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року змінено в частині розміру пені, зменшено її розмір із 169 484,96 грн. до 17 787,22 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 серпня 2019 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2024 року залишено без змін.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2024 року встановив, що:
«31. 08 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KRHGGK00150643, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк до 05 лютого 2027 року включно у вигляді непоновлюваної лінії в розмірі 20 000,00 доларів США на придбання нерухомості житлового призначення, а також в розмірі 4017,00 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених умовами договору (пункт 7 договору).
32. Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати визначено з 08 по 12 число кожного місяця. При цьому погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 235,93 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що включає: заборгованість по кредиту, відсоткам за користування кредитом, винагороду. Таким чином, сторонами погоджено, що погашення кредиту здійснюється саме у валюті кредиту - доларах США.
33. Відповідно до пункту 7.4 договору при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, він сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 2,16% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
34. Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого підпунктами 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати.
35. 2 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № KRHGGK00150643 від 8 лютого 2007 року, за умовами якої проведено реструктуризацію заборгованості позичальника, а саме зменшено суму заборгованості на 10 217,19 грн., яку віднесено до пені. Крім того, на позичальника покладено додаткову відповідальність за порушення виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (додатку №1 до додаткової угоди) понад 31 день шляхом сплати позичальником банку штрафу в розмірі 10 217,19 грн.
36. Умовами додаткової угоди передбачено викладення пункту 7.1 кредитного договору в новій редакції, зміну періоду погашення кредиту - з 20 по 25 число кожного місяця, Графіку погашення кредиту. Як слідує з Графіку погашення кредиту, станом на 25 липня 2012 року залишок заборгованості ОСОБА_1 по кредиту складає 29 145,48 доларів США, з яких щомісячний (ануїтетний) платіж визначено на рівні 437,13 доларів США, а останній платіж 05 лютого 2027 року - в сумі 665,51 доларів США.
37. ОСОБА_1 свої зобов'язання по поверненню кредиту спочатку виконував, сумлінно сплачуючи ануїтетні платежі, у тому числі з переплатою по окремим платежам, що слідує з виписки по його кредитному рахунку. В подальшому, відповідач почав допускати прострочення погашення заборгованості, а після внесення останнього платежу в сумі 250,62 доларів США 3 вересня 2014 року погашення заборгованості припинив.
38. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 27 січня 2015 року сума заборгованості за кредитним договором № KRHGGK00150643 від 8 лютого 2007 року визначена на рівні 41 522,38 доларів США та включає: 28 051,66 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 2416,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом (у т.ч. простроченим в сумі 2344,55 доларів США), 388,03 доларів США - заборгованість з комісії (прострочена), 10 666,14 доларів США - пеня.»
Крім того, 10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 8 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд вказав, що: «Як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на додаткову угоду, укладену між сторонами у справі 2 липня 2012 року до кредитного договору №KRHGGK00150643 від 08.02.2007, якою було зменшено розмір заборгованості за договором в частині пені та погоджено надати кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн.
Разом з тим, як правильно зазначив місцевий суд, ця додаткова угода була предметом розгляду справи як в суді першої інстанції, при ухваленні рішення від 09.08.2019, так і в судах апеляційної та касаційної інстанцій, що відображено у відповідних постановах Дніпровського апеляційного суду та Верховного Суду по справі, відповідно до яких 02.07.2012 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №KRHGGK00150643 від 08.02.2007 року, за умовами якої проведено реструктуризацію заборгованості позичальника, а саме зменшено суму заборгованості на 10 217 грн. 19 коп., яку віднесено до пені. Окрім того, на позичальника покладено додаткову відповідальність за порушення виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (додатку №1 до додаткової угоди) понад 31 день шляхом сплати позичальником банку штрафу в розмірі 10 217 грн. 19 коп. Умовами додаткової угоди передбачено викладення п.7.1 кредитного договору в новій редакції, зміну періоду погашення кредиту - з 20 по 25 число кожного місяця, Графіку погашення кредиту. Як слідує з Графіку погашення кредиту, як додатку до додаткової угоди, станом на 25.07.2012 року залишок заборгованості ОСОБА_1 по кредиту складає 29 145 доларів США 48 центів, з яких щомісячний (ануїтетний) платіж визначено на рівні 437 доларів США 13 центів, а останній платіж 05.02.2027 року - в сумі 665 доларів США 51 цент (т.1 а.с.224-227)».
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних , житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 1049 ЦК України визначено, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов'язання розділу І книги п'ятої Зобов'язальне право ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження виконання рішення суду, тобто сплати заборгованість за кредитним договором.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими, є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик