печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58617/23-ц
пр. 4-с-70/25
10 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Остапчук Т.В.,
при секретарі Косточка А.В.,
за участю
представника заявника Штундера Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії уповноваженого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1,
ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Штундера Я.Г., звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на дії уповноваженого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, у якій зобов'язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виключити з Єдиного реєстру боржників інформацію дані щодо ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
У скарзі ОСОБА_1 зазначив, що в реєстрі Боржників ним було виявлено запис про стягнення коштів на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва виконавче провадження № НОМЕР_1. Відповідно до відомостей з реєстру виконавчих проваджень всі виконавчі провадження завершені та стягнення із Скаржника не проводиться. Про існування даного виконавчого провадження Скаржник не знав і не отримував жодної постанови. В свою чергу, в даний момент Скаржник не має можливості користуватися своїм майном, у зв'язку з відмовою здійснити реєстраційні дії через запис в єдиному реєстрі боржників.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2023 року скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху.
26.01.2024 року на адресу суду надійшла заява представника скаржника Штундера Я.Г. на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2023 року.
Представник скаржника Штундер Я.Г. в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, надав письмові заперечення.
Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог закону, пояснень на скаргу нею не надано.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України особи, які приймають участь у справі були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв про відкладення розгляду справи та пояснення причини неявки в судове засідання від стягувача не надходило.
Відповідно до ст.450 ч.2 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, що були належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду скарги.
Суд, встановивши обставини справи та перевірвиши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 по справі № 757/60733/16-ц від 26.09.2017 за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 119 235,09 грн. та судового збору в розмірі 1 192,35 грн.
07.11.2017 р. постановою головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Ярмоленко К.О. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №757/60733/16-ц, виданого 26.09.2017 р. Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму завданих збитків 119 235,09 грн, суму судового збору у розмірі 1 1932,35 грн.
Згідно інформації Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 02.04.2018 року державним виконавцем в порядку п.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Стаття 447 ЦПК України регламентує, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 55 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього мана (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ, однією серед яких є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Крім, цього, відповідно до п. 24 розділу III, пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5) за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішенн, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2023 у справі № 202/1182/22 встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV, у вигляді зняття арешту.
В ухвалі Великої палати Верховного Суду від 15.04.2024 у справі № 333/395/22 зазначено, що у разі існування у боржника заборгованості за виконавчим документом, стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, у тому числі звертатися до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та вчиняти інші дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення. Наявність / відсутність боргу за виконавчим документом є істотною фактичною обставиною, яка враховується судом під час вирішення питання про зняття в судовому порядку арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За встановлених обставини, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-260, 261, 353, 354, 447-453 ЦПК України, суд,-
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії уповноваженого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.В. Остапчук