печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43368/25-к
пр. 1-кс-47461/25
25 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42023000000001971 від 12.12.2023,
14.11.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 у справі № 757/9376/25-к, а саме на:
- Житловий будинок, з господарськими будівлями, загальною площею 101,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер майна 37137863);
- Транспортний засіб марки JEEP PATRIOT номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (зареєстрований на батька ОСОБА_5 , та перебуває у постійному користуванні ОСОБА_6 ).
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що арешт накладено безпідставно та необґрунтовано, з порушенням вимог ст. 170 КПК України, оскільки майно, на яке накладено арешт, належить на праві власності ОСОБА_5 , який не є учасником кримінального провадження. У зв'язку з цим до нього не можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, оскільки він не має статусу підозрюваного. Зазначені обставини свідчать про наявність підстав для скасування накладеного арешту.
В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, які викладені в матеріалах клопотання.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001971 від 12.12.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 255, ч. 4 ст. 410 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 у справі № 757/9376/25-к накладено арешт зокрема на майно: - Житловий будинок, з господарськими будівлями, загальною площею 101,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер майна 37137863);
- Транспортний засіб марки JEEP PATRIOT номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (зареєстрований на батька ОСОБА_5 , та перебуває у постійному користуванні ОСОБА_6 ).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно норми частини 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 2 частини 1 статті 174 КПК України регламентовано, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Зі змісту ухвали слідчого Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2025 вбачається, що арешт на майно ОСОБА_5 накладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Підозра ОСОБА_5 не пред'явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які нібито заподіяні державі.
Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на вказане майно, яке перебуває у власності заявника.
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 1-35, 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42023000000001971 від 12.12.2023- задовольнити.
Скасувати арешт на майно, а саме на:
- житловий будинок, з господарськими будівлями, загальною площею 101,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер майна 37137863);
- транспортний засіб марки JEEP PATRIOT номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1