печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52748/25-к
пр. 1-кс-44259/25
19 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2017, у рамках кримінального провадження № 12022090000000171,
22.10.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2017 у справі № 344/12068/17 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020188, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1122919726000, площею 0, 25 Га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04.06.2021 у справі № 354/720/17 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Вказаним рішенням зокрема витребувано віл ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020188, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1122919726000, площею 0, 25 Га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця.
Заявник зазначає, що рішення набрало законної сили, проте накладений арешт перешкоджає внести зміни про власника земельної ділянки, відтак вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
У судове засідання представник заявника не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Адвокат ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд клопотання у відсутність власника майна, вимоги підтримує та просить задовольнити.
Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 подала до суду письмові заперечення, відповідно до якого зазначено, що потреба у застосуванні цього заходу забезпечення не відпала, підстави для його скасування відсутні, розгляд клопотання просить здійснити за її відсутності.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наявних доказів у матеріалах справи.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими Печерського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022090000000171 від 10.06.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Вказане кримінальне провадження виділено постановою прокурора з матеріалів кримінального провадження № 12017090000000496 від 12.09.2017.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2017 у справі № 344/12068/17, у межах кримінального провадження № 12017090000000496 від 12.09.2017, накладено арешт на земельну ділянку в с. Поляниця Яремчанської міської ради з кадастровим номером 2611092001220020188, шляхом заборони на її розпорядження та користування.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2017 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що нерухоме майно заявника може бути предметом злочину, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на вказане майно, яке перебуває у власності заявника.
Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок заявника з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.
Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12022090000000171 від 10.06.2022, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, спростовується наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 1-35, 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2017 у справі № 344/12068/17 на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001220020188, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1122919726000, площею 0, 25 Га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця.
Скасувати заборону розпорядження та користування.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1