Справа №:755/20763/25
Провадження №: 1-кп/755/1795/25
"11" грудня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000001037 від 26.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, який ухвалою колегією судів призначений до розгляду в підготовчому судовому засіданні. У підготовчому судовому засіданні, після роз'яснення судом положень ч. 3 ст. 31 та ч. 10 ст. 615 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 заявив усне клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
У підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченого підтримали заявлене клопотання посилаючись на те, що застосуванню підлягає положення ч. 3 ст. 31 КПК України, оскільки питання щодо конституційності положень ч. 10 ст. 615 КПК України знаходиться на розгляді Конституційного Суду України. Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого обвинуваченим клопотання посилаючись на те, що положення ч. 10 ст. 615 КПК України регулює питання складу суду під час воєнного стану, який на час проведення судового розгляду діє в державі.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується серед іншого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочином та санкція цієї статті передбачає максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
Положеннями ст. 384 КПК України передбачено, що прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
Разом з цим, ч.10 ст. 615 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних. Отже, фактично положення ч. 10 ст. 615 КПК України призупинили можливість створення суду присяжних під час воєнного стану та з набранням чинності цією частиною (тобто з 01.05.2022 року).
На виконання вищевказаних вимог КПК України судом в ході підготовчого судового засідання було роз'яснено обвинуваченому його право на розгляд даного кримінального провадження судом присяжних, а також роз'яснено, що, оскільки Указом Президента України в Україні введено воєнний стан і триває на даний час, в силу приписів ч. 10 ст. 615 КПК України дане кримінальне провадження розглядається колегіально судом у складі трьох суддів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних не може бути задоволено з огляду на положення ч. 10 ст. 615 КПК України.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 заявив та подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Клопотання вмотивоване тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме: обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим та свідчить про невідповідність способу викладу формулювання обвинувачення, у зв'язку з чим не містить точного формулювання обвинувачення; в обвинувальному акті не конкретизовано висунуте обвинувачення ОСОБА_5 ; у обвинувальному акті відсутні відомості про належність особи, з якою спілкувався ОСОБА_5 , до Російської Федерації; відсутні потерпілі та шкода, завдана в результаті кримінального правопорушення; обвинувальний акт не містить усіх відомостей, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК України; у обвинувальному акті відсутні повні та достовірні відомості щодо групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування. Крім того, прокурором в порушення вимог ст. 384 КПК України не було роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_5 право на суд присяжних. Обвинувачений ОСОБА_5 та його інші захисники - адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні підтримали подане клопотання, просили задовольнити його. Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту, вважає його не обґрунтованим, просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для повернення обвинувального акту немає. Вислухавши думку учасників кримінального провадження, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, які надійшли до суду, колегія суддів дійшла такого висновку.
Дане кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Києва. Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не встановлено. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Щодо клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу. Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення особі відповідно до обвинувального акта, що є межами судового розгляду. Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження зокрема. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Щодо формулювання обвинувачення, його змісту, викладення та конкретизація певних деталей, то це виключно повноваження прокурора, суд же у разі призначення обвинувального акту до судового розгляду має перевірити сформульоване обвинувачення наданими доказами на прийняти кінцеве процесуальне рішення, що і буде зроблено за результатами судового розгляду кримінального провадження. Отже, посилання захисника в клопотанні про повернення обвинувального акту на не розкриття формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, відсутності відомостей про належність особи, з якою спілкувався ОСОБА_5 , до Російської Федерації, відсутності потерпілих та шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення, не може бути підставою для повернення обвинувального акту, бо за загальними засадами кримінального процесу, ці обставини кожна зі сторін має довести під час змагального процесу перед судом доказами, які мають відповідати вимогам ст. 94 КПК України. Щодо інших доводів захисника у клопотанні колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, доводи сторони захисту не вказують на істотне порушення норм КПК України, що тягнуть за собою повернення обвинувального акту прокуророві.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт, на думку суду, відповідає вимогам статті 291 КПК України, так як містить, окрім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту та про можливість призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному проваджені № 22025000000001037 від 26.09.2025 року. Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні у складі колегії суддів за участю учасників кримінального провадження. Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив та подав клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор у клопотанні зазначив, що ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 30.10.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26.12.2025 року включно. Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується, виникла необхідність звернутися до суду з клопотанням про продовження строку дії вказаного запобіжного заходу щодо обвинуваченого. Обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Кім того, наявні ризики, які не зменшились, продовжують існувати та виправдовують його подальше перебування під вартою. З метою попередження можливому переховуванню ОСОБА_5 від суду, незаконному впливу на свідків, а також вчиненню ним інших кримінальних правопорушень або продовженням вчиняти злочини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та забезпечення виконання процесуальних обов'язків, прокурор вважає, що доцільно продовжити тримання під вартою ОСОБА_5 . Жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження. Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України прокурор просив не визначати розмір застави.
У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та не відпали, у зв'язку з цим прокурор вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки ризики, наведенні у клопотанні, є необґрунтованими та не доведеними, у зв'язку з чим просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема вважає за можливе застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із засобом електронного контролю. Крім того, захисник просив при вирішенні даного клопотання врахувати молодий вік ОСОБА_5 , його постійне місце проживання в м. Києві зі своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки ризики, наведенні у клопотанні, є формальними, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що на ухвалу суду від 30.10.2025 року про продовження тримання під вартою було подано апеляційну скаргу, яка на даний момент апеляційним судом не розглянута. Крім того, ОСОБА_5 раніше не судимий, у зв'язку з чим просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку своїх захисників.
Дослідивши матеріали клопотання прокурора та провадження, заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного висновку. Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Так, відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України. Під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа (група осіб) могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об'єктивно пов'язують цю особу (групу осіб) із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину. Як вбачається з розділів І, ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування №22025000000001037, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 на стадії судового розгляду у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, ґрунтується на: протоколі огляду місця події; протоколі огляду предметів; протоколах огляду; протоколах обшуку; протоколах допиту свідків та інших матеріалах провадження.
Перелік вище зазначених матеріалів, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначений в обвинувальному акті, на даний момент, у своїй сукупності, є вагомим та здатен переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, суд не вдається у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності його вини, оскільки дослідження зібраних стороною доказів, у разі призначення даного обвинувального акта, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - у нарадчій кімнаті. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , будучи обізнаним з санкціями статей, які йому інкримінуються, може переховуватись від суду, оскільки ним можливо вчинено тяжкі та особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавленням волі. Тому даний ризик є цілком реальним.
Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , та обставини їх вчинення, ризик впливу останнього на свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним. Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення не обґрунтовано ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованих злочинах, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинуваченого.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, з огляду на специфіку кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також на конкретні обставини кримінального провадження та його особу. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93). Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Так, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжким злочинами, за доведеності вчинення яких передбачено суворі покарання, обвинувачений молодого віку, раніше не судимий, не працює, не одружений, дітей не має, що може свідчити про його можливе ухилення від суду та його можливий вплив на свідків. Крім того, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Враховуючи наведене, колегія суддів на даному етапі розгляду обвинувального акту (підготовче судове засідання), приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Доводи захисників про існування підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із засобом електронного контролю або не пов'язаного з триманням під вартою не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 176-178, 181, 183, 194, 291, 314-318, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про розгляд кримінального провадження судом присяжних - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору- відмовити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000001037 від 26.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, призначити до судового розгляду на 18 грудня 2025 року на 09 годину 50 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Пластова, 3.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні у складі колегії суддів за участю учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, тобто до 06 лютого 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13) без визначення розміру застави. Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині - ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 15 грудня 2025 року о 09 годині 50 хвилин.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3