справа № 704/1538/25
11 грудня 2025 р. м. Тальне
Тальнівський районний суд Черкаської області в складі :
головуючого - судді Дьяченка Д.О.
при секретарі Табачківській М.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності,-
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визначення розміру частки у спільній сумісній власності та визнання права власності. На підставу своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , яке належало їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Тальнівською районною радою 19.01.1995 р. та зареєстрованого в Уманському відділенні Черкаського ОБТІ за №89. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала все своє майно ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах і після її смерті спадкоємці ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Таким чином, будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 перейшов у спільну часткову власність трьох власників, в рівних частинах без визначення частки кожного з них. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер в с. Мошурів Звенигородського району Черкаської області і на даний час виникла необхідність в оформленні спадщини після його смерті та визначенні часток кожного зі співвласників майна, оскільки у правовстановлючих документах на будинок частка кожного із співвласників не визначена, а нотаріус самостійно не може визначити частку у праві власності на житловий будинок, у зв'язку з чим позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.
До початку підготовчого судового засідання позивач подала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала повністю, просила суд слухати справу у її відсутність.
До початку підготовчого судового засідання відповідач позов визнала повністю та просила суд слухати справу у її відсутність.
В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі, не з'явились, у зв'язку з чим в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.05.1995 р., посвідченого завідувачем Тальнівської державної нотаріальної контори Власенко Н.С. є власниками житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 .
Даний будинок знаходиться у спільній частковій власності трьох власників, в рівних частинах без визначення частки кожного з них.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мошурів Звенигородського району Черкаської області.
Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до положень ст. ст. 316, 321ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В силу п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Виходячи із змістуст.392ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Зважаючи на вимоги ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його .
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1ст. 1221ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Крім того, згідно із положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихст.1259 ЦК України.
З урахуванням положень ст.ст.1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.
Приписами ч. 2ст. 372 Цивільного кодексу України, встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме: вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні (п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Згідно із п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 22грудня 1995року №20«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян може, зокрема, здійснюватися шляхом розгляду справ за позовами про визнання права власності на майно.
У відповідності до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20, - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними(п. 5).
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., де зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно саме за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України (постанови від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) та ін., що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Оскільки частки житлового будинку (домоволодіння), що розташований по АДРЕСА_1 кожному з співвласників спільної сумісної власності не визначенні, а частки таких є рівними, то позивач не може оформити право власності на частку що їй належить.
Крім того, спадкоємці ОСОБА_4 також позбавлені можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/3 частки житлового будинку (домоволодіння), в АДРЕСА_1 в порядку спадкування в позасудовому порядку.
Положенням п.23. Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що судовому розгляду підлягають вимоги про визнання права на спадщину за відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину. А у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до першого речення ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст.16ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позов підставний і його слід задовольнити.
Разом з тим, позивач у позовній заяві не просив стягувати з відповідачів на її користь судовий збір, а тому суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. 355, 368, 370 ЦК України, ст. 70 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»; ст. 1-5, 10, 76-83, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності задовольнити повністю.
Визначити, що розмір частки житлового будинку (домоволодіння) з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , становить 1/3 частини у праві власності на будинок (домоволодіння).
Визначити, що розмір частки житлового будинку (домоволодіння) з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , як належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , становить 1/3 частини у праві власності на будинок (домоволодіння) та визнати за нею право власності на дану частину будинку.
Визначити, що розмір частки житлового будинку (домоволодіння) з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , як належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , становить 1/3 частини у праві власності на будинок (домоволодіння) та визнати за нею право власності на дану частину будинку.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.О. Дьяченко