Справа № 712/3534/25
Провадження № 2/712/2262/25
05 грудня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участі секретарів судового засідання Кеденко Я.О., Васильєвої Д.А., Рясик Д.Д.,
представника відповідача Руднічука Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Описова частина
1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача
У березні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 22.11.2021 між відповідачкою та АТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № 2038110186, за умовами якого банк надав відповідачці кредитні кошти. У зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань за договором утворилася заборгованість. Позивач посилається на перехід до нього права вимоги за цим кредитним договором на підставі договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024, укладеного з первісним кредитором, та просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 185 701,46 грн, а також судові витрати, у тому числі судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 200 грн.
Представником відповідача Руднічуком Д.В. подано відзив, у якому зазначив, що у листопаді 2021 року відповідачка мала намір придбати автомобіль та, знайшовши оголошення, звернулась до ТОВ «Везем Шиппінг», після чого 17.11.2021 підписала та направила цьому товариству попередній договір і сплатила на його користь грошові кошти у сумі 375 378,22 грн. Водночас, як стверджує відповідачка, транспортний засіб їй фактично не передано, а ці обставини вже встановлювалися судом у справі № 712/8328/22, у якій попередній договір було визнано недійсним і стягнуто на її користь, зокрема, суму авансу 375 378,22 грн та інші нарахування (разом 826 771,30 грн).
Також представник відповідача наголосив, що відповідно до умов взаємовідносин щодо підбору авто, ТОВ «Везем Шиппінг» передавало відомості для погодження кредиту в АТ «ОТП Банк», а кредитні кошти «на руки» не видавались і були перераховані одразу на рахунок ТОВ «Везем Шиппінг», яке фактично отримало кошти.
Крім того, відповідачка заперечила проти розміру заявленої до стягнення заборгованості, вважаючи суму позову необґрунтованою: зазначила, що, на її думку, за умовами паспорта споживчого кредиту та з урахуванням здійснених платежів (22 388 грн - у рахунок тіла та 7 292 грн - у рахунок відсотків), обґрунтованим залишком є 129 562 грн основного боргу та 17 858 грн відсотків (усього 147 420 грн), а не 185 701,46 грн.
Також представник відповідача заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх надмірними та необґрунтованими, зокрема посилаючись на відсутність конкретизації у договорі про надання юридичних послуг щодо цієї справи та на критерії співмірності витрат, передбачені ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
З огляду на це, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача Наваренко В.Г. подав відповідь на відзив, у якій вказав, що зі змісту матеріалів справи договір підписаний, сторони досягли згоди щодо істотних умов, а відповідачка при укладенні договору додаткових вимог не заявляла та надалі виконувала його умови. Щодо доказів видачі кредиту та розміру заборгованості позивач навів аргументи, що виписки за рахунком/картковим рахунком є належними письмовими доказами, оскільки вони формуються на підставі первинних документів і підтверджують здійснені операції; виписка, з посиланням на законодавство про бухгалтерський облік, визначається як первинний документ. У підсумку позивач вказав, що надані ним виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та наявності заборгованості. Окремо позивач заперечив посилання відповідачки на те, що вона нібито стала жертвою шахрайства, вказавши, що це не спростовує прийнятих нею зобов'язань за кредитним договором і не позбавляє її права звернутися з окремими вимогами для захисту своїх прав, однак не звільняє від виконання кредитних зобов'язань.
На підставі наведеного у відповіді на відзив позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
1.2. Рух справи в суді першої інстанції, процесуальні рішення
Позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 21.03.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.03.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача ОСОБА_2 22.04.2025 подано відзив на позовну заяву.
Представник позивача ОСОБА_3 02.05.2025 подав відповідь на відзив, яка надійшла до суду 08.05.2025.
Ухвалою суду від 08.08.2025 задоволено клопотання представника відповідача Руднічука Д.В. про витребування доказів.
Ухвалою суду від 08.08.2025 задоволено клопотання представника відповідача Руднічука Д.В. про залучення як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору у справі, ТОВ «Везем Шиппінг» та АТ «ОТП Банк»
1.3. Позиції сторін в судовому засіданні
Представник позивача ТОВ Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в судове засідання не з'явився, подавши 31.03.2025 заяву про проведення засідання за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання 05.12.2025 не з'явився, подавши заяву щодо проведення судового засідання за відсутності відповідача та його представника. Одночасно просив задовольнити позовні вимоги частково: стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 129 562, 00 грн та за відсотками - 17 151,00 грн, в всього - 147 420,00 грн.
2. Мотивувальна частина рішення
2.1. Встановлені обставини, оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Щодо укладення кредитного договору
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору від 22.11.2021 № 2038110186 встановлено, що його укладено в письмовій формі. Зазначений факт відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Отже, з огляду на наведене суд доходить висновку, що кредитний договір між сторонами укладено належним чином, у встановленій законом формі, з досягненням згоди щодо всіх істотних умов, а тому між сторонами виникли цивільні права та обов'язки, які є обов'язковими до виконання відповідно до закону та умов договору.
Щодо факту видачі кредиту
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
На підтвердження виконання АТ «ОТП Банк» зобов'язання за кредитним договором договором 22.11.2021 № 2038110186 позивач надав заяву ОСОБА_1 від 22.11.2021 про видачу готівки на суму 150 000,00 грн та платіжного доручення від 22.11.2021 № 1, відповідно до якого ОСОБА_1 перерахувала ТОВ «Везем Шиппінг» 150 000,00 грн.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов договору АТ «ОТП Банк» надано ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 150 000,00 грн.
Щодо правонаступництва
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи судом встановлено, що 21.06.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 21/06/24. Згідно з його умовами, до позивача перейшло право вимоги за низкою договорів, у тому числі й за кредитним договором 22.11.2021 № 2038110186, укладеним з ОСОБА_1 .
Факт правонаступництва підтверджується: договором факторингу; витягом з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 21.06.2024 № 21/06/24; актом приймання-передачі реєстру боржників від 21.06.2024; платіжними інструкціями про перерахування коштів за право грошової вимоги.
Щодо порушення відповідачем зобов'язань
Згідно з умовами договору, відповідач була зобов'язана повернути суму позики до 22.05.2023, загальна сума кредиту 177 100,76 грн, із яких сума кредиту - 151 950,00 грн, проценти за користування кредитом 25 150,76 грн. Однак, як установлено судом, ОСОБА_1 лише частково сплачено тіло кредиту та процента на загальну суму 29 680,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку та розрахунком заборгованості.
Отже, з урахуванням відсутності доказів належного виконання обов'язків відповідачем, а також з огляду на належні докази з боку позивача, суд приходить до висновку про наявність порушення відповідачем умов договору позики.
Обґрунтованості заявлених позивачем сум
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з умовами договору, відповідач була зобов'язана повернути суму позики до 22.05.2023, загальна сума кредиту 177 100,76 грн, із яких сума кредиту - 151 950,00 грн, проценти за користування кредитом 25 150,76 грн.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, відповідачка сплатила в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту 22 388,01 грн та процентами 7 291,99 грн, а всього грошові кошти на загальну суму 29 680,00 грн. Отже залишок боргу становить 147 420,76 грн (177 100,76 грн - 29 680,00 грн).
У той же час позивач просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 181 701,46 грн, із яких 129 561,99 грн заборгованість за кредитом, 56 139,47 грн - за процентами.
Відповідно до засад змагальності та розподілу обов'язку доказування (ст. 12, 81 ЦПК України) позивач зобов'язаний довести розмір заявлених до стягнення сум та правові підстави їх нарахування.
Як встановлено судом, строк виконання зобов'язання за кредитним договором визначено до 22.05.2023, а умовами договору передбачено проценти за користування кредитом у сумі 25 150,76 грн за погоджений сторонами строк кредитування.
Правовий висновок щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики після спливу строку, встановленого договором для повернення позики, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16.
Вказана постанова містить посилання на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену раніше у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, та зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України, він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.
Заявляючи до стягнення 56 139,47 грн процентів, позивач не надав суду належного та зрозумілого обґрунтування їх нарахування саме як процентів за користування кредитом у період після 22.05.2023, не відокремив у розрахунку суму процентів, нарахованих у межах строку кредитування, від сум, нарахованих поза межами такого строку, та не навів правової підстави для стягнення саме договірних процентів за період прострочення, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду.
Суд також враховує, що компенсація наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання можлива, зокрема, у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі позивач не заявив до стягнення проценти на підставі вказаної норми закону, а тому заявлена сума процентів підлягає задоволенню лише в межах строку дії договору.
За таких обставин суд доходить висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення 129 561,99 грн - заборгованості за тілом кредиту та 17 858,77 грн - процентів за користування кредитом у межах строку кредитування.
Загальна сума обґрунтованої заборгованості становить 147 420,76 грн (129 561,99 грн + 17 858,77 грн), а в решті вимог про стягнення процентів потрібно відмовити.
2.2. Щодо стягнення судових витрат
Пунктами 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу суду подано копії договору від 03.07.2024 № 03-07/24 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., акту № 1 приймання-передачі наданих послуг, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжної інструкції від 01.10.2024 № 4955 про перерахування 9 200,00 грн в рахунок оплати згідно з договором № 03-07/24.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до уваги, що предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною. До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача, будь-яких розрахунків адвокат не здійснював.
За таких обставин, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації, та визначає їх у сумі 5 000,00 грн як таку, що є співмірною предмету спору, складності справи та фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У цій справі позовні вимоги задоволено частково: суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 147 420,76 грн при заявлених 185 701,46 грн, тобто у розмірі 79,40 % від заявленого.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі 5 000,00 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 3 970,00 грн (5 000,00 грн * 79,40 %).
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні з позовом сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.03.2025 № 1088.
Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (79,40 %), суд стягує із відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 2 404,20 грн (3 028 грн*79,40 %).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 147 420 (сто сорок сім тисяч чотириста двадцять) грн 76 (сімдесят шість) коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн 20 (двадцять) коп., витрати на правничу допомогу в сумі 3 970 грн (три тисячі дев'ятсот сімдесят) грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 10.12.2025.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ 40340222, адреса місцязнаходження: пл. Солом'янська, 2, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», ЄДРПОУ 43764369, адреса: вул. Столичне шосе, 101-В, м. Київ.
Третя особа 2: Акціонерне товариство «ОТП Банк», ЄДРПОУ 21685166, адреса: вул. Жилянська, 43, м. Київ.
Суддя В.О. Пономар