Справа № 569/26546/25
12 грудня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Головчак М.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , ст. 122-4 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №516821 від 18.11.2025, ОСОБА_1 , 18.11.2025, 15:12 год., керуючи транспортним засобом MAN 14.272, номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо - транспортної пригоди залишив її місце, чим порушив п.2.10а Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 122-4 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевказаних обставин заперечив та вказав, що умисно місце дорожньо - транспортної пригоди не залишав, оскільки не відчув зіткнення з іншим транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.2.10а Правил дорожнього руху України, водій у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП передбачена за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 9 КУпАП, а дміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положенням ст. 10 КУпАП , адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт другий статті 6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо- транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).
Враховуючи пояснення ОСОБА_1 що він не мав на меті приховувати факт вчинення ДТП, та умисно не залишав місце дорожньо - транспортної пригоди, оскільки не відчув зіткнення з іншим транспортним засобом, отже в його діях відсутня і суб'єктивна сторона правопорушення, яка має утворювати його склад у сукупності з іншими обставинами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За відсутністю всіх обов'язкових елементів складу даного адміністративного правопорушення, можливість притягнення особи до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, виходячи з вимог ч. 1 ст. 247 цього Кодексу, виключається, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, і провадження по справі підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 а за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Головчак М.М.