Справа № 569/13489/25
08 грудня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.
з участю:
представника позивача адвоката - Коханої О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки (пені), -
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки (пені).
Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 63 000 грн 00 коп та неустойку (пеню) за несплату аліментів в розмірі 57780 грн.00 коп. та витрати пов'язані з наданням правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.05.2020 року.
В даному шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду від 31.01.2025 року справа № 569/8015/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, стягнення судових витрат за надання правової допомоги були задоволені. Суд вирішив Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 36000,00 (тридцять шість тисяч) грн. та неустойку (пеню) за несплату аліментів в розмірі 32130,00 (тридцять дві тисячі сто тридцять) грн. та понесені судові витрати по справі, а саме витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. та судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за договором від 03.01.2022 року по сплаті аліментів в період з 26 квітня 2024 року по 25 червня 2025 року включно, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 63 000 грн., яку останній має сплатити на користь позивачки та сплатити неустойку (пеню), яка передбачена пунктом 9 договору в розмірі 57645 грн. (п'ятдесят сім тисяч шісот сорок п'ять гривень, 00 коп.), з розрахунку 4500 грн. (розмір аліментів) х 427 (кількість днів прострочки з 26.04.2024 року по 25.06.2025 року включно) х 3% ).
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Кохана О.О., яка діє згідно ордеру серія ВК № 1177782 від 26.06.2025 р. підтримала позов у межах визначеного предмету, підстав, та наданих письмових доказів. Просила задовольнити, не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином рекомендованою кореспонденцією, яка повернута до суду 27.11.2025 із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. З заявою про розгляд справи в його відсутність не звертався, причину неявки суду не повідомив. Письмового відзиву на позов не подав. Згідно з п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судових повісток є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідач у належний спосіб був повідомлений про дату судового засідання 08.12.2025р., а тому у відповідності до ч.1ст.223 ЦПК можливо розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі матеріалів з ухваленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 280 - 282 ЦПК України, проти чого не заперечила представник позивача.
Ухвалою суду від 21.07.2025 р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи з викликом сторін.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.05.2020 року.
В даному шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду від 13.01.2022 року у цивільній справі №569/24641/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 шлюб між сторонами зареєстрований 07.05.2020 року Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №441- розірвано.
Встановлено, що 03.01.2022 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір про виховання та утримання дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М. та зареєстровано в реєстрі за №7.
П.1 Даного Договору визначено, що даний договір укладено батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно п.2 Договору слідує, що за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов'язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 4500 грн., 00 коп. щомісячно, починаючи з моменту укладення цього договору. Аліменти повинні бути сплачені Батьком не пізніше 10 числа кожного поточного місяця на наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я матері рахунок.
П.4 Договору визначено, що факт проживання Батька окремо від Дитини за домовленістю Батьків не може вважатися перешкодою для реалізації Батьком прав та обов'язків з виховання та утримання Дитини. Батьки домовились, що дитина буде проживати разом з матір'ю. П.6 Договору визначено, що згідно з ч.2 ст.189 СК України у разі невиконання Батьком своїх обов'язків за даним Договором, аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
П.9 Договору визначено, що у разі невиконання, неналежного виконання або несвоєчасного виконання Батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини Батька, він зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов'язання. Сплата Батьком неустойки не звільняє Батька від виконання зобов'язань за цим Договором.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, несплату аліментів, заборгованість по аліментах стягувалася рішеннями суду.
Зокрема, рішенням Рівненського міського суду від 31.01.2025 року справа № 569/8015/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, стягнення судових витрат за надання правової допомоги були задоволені. Суд вирішив Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 36000,00 грн. та неустойку (пеню) за несплату аліментів в розмірі 32130,00 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 7000 грн. та судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відповідачем порушуються умови щодо обов'язку сплати аліментів (несвоєчасна сплата, часткова сплата, несплата взагалі), що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 від 24.06.2025 року.
Відповідно до ч.4 ст.17 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини, той із них хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Аналогічна позиція викладена у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їхнього повноліття.
Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка діє на Україні з 27 вересня 1991 року. «... держави - учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей».
Зважаючи на взяте зобов'язання, Україна як держава, яка приєдналась до цієї Конвенції, прийняла Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, де в ст.8 записано: «Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку».
Письмовими доказами було встановлено, що відповідачем порушуються умови щодо обов'язку сплати аліментів (несвоєчасна сплата, часткова сплата, несплата взагалі).
Нормами сімейного законодавства встановлюється порядок укладення договору про сплату аліментів на дитину та зазначаються правові наслідки у разі невиконання такого договору.
Відповідно до ч.1 ст.189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Договір від 03 січня 2022 року містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дитини. їх розмір, що відповідає інтересам дітей та є обов'язковими для сторін договору. Цей договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ч.4 ст.15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
В абзаці 4 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена статтею 196 СК України санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це у договорі.
Така вказівка наявна в договорі від 03 січня 2022 року, де п.9 чітко передбачено наступне: «У разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов'язання.».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 03.01.2022, виникла заборгованість по сплаті аліментів за період з 26 квітня 2024 року по 25 червня 2025 року включно в розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., яку відповідач повинен сплатити на користь позивачки. Крім того, у зв'язку з несплатою аліментів, у відповідача виник обов'язок перед позивачкою по сплаті неустойки (пені), яка передбачена пунктом 9 договору в розмірі 57645 (п'ятдесят сім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп., з розрахунку 4500 грн. (розмір аліментів) х 427 (кількість днів прострочки з 26.04.2024 року по 25.06.2025 року включно) х 3% ).
Відповідно до ч.2 ст.189 СК України у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.
Відповідно до ст.8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростованими відповідачем, який в судові засідання повторно не з'явився та письмовий відзив на позов не подав, натомість під час розгляду справи було встановлено, що останній у добровільному порядку підписував договір та обумовив з позивачкою розмір аліментів, які він зобов'язався добровільно сплачувати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак в подальшому усунувся від виконання взятих на себе обов'язків, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.8 ст.141ЦПКУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1-6 ст.137ЦПКУкраїни передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В підтвердження понесених позивачем витрат надано договір про надання правової допомоги від 23 червня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Коханою О.О., та прибутковий касовий ордер 23.06.2025 №23/06 року, згідно якою в призначенні платежу зазначено, що це сплата за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 23.06.2025 року. Згідно п.1.1 Договору слідує, що за цим Договором Адвокат зобов'язується здійснити представництво інтересів довірителя в Рівненському міському суді у справі про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойку за несплату аліментів за період з 26.04.2024 року по 25.06.2025 року. Згідно з п.2.2 Договору гонорар за цим Договором визначено та погоджено сторонами у розмірі 7000 (сім) тисяч гривень, 00 коп. Які повністю сплачені ОСОБА_1 , що підтверджується прибутковим касовим ордером, який долучений до позовної заяви.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. є обґрунтованим, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, неустойки (пені), задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 63 000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп. та неустойку (пеню) за несплату аліментів в розмірі 57 780 (п'ятдесят сім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати пов'язані з наданням правничої допомоги в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 коп. в прибуток державного бюджету.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текс т рішення виготовлено 08.12.2025
Суддя О.В.Панас