Справа № 564/2523/21
09 грудня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі: скаржника ОСОБА_3 ,
представника скаржника - адвоката ОСОБА_4
дізнавача в кримінальному провадженні - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду м.Костопіль, в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження №42020181130000040 від 12 жовтня 2020 року за ч.1 ст.162 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області зі скаргою на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження №42020181130000040 від 12 жовтня 2020 року за ч.1 ст.162 КК України.
В обґрунтування скарги вказує, що 12 листопада 2025 року дізнавачем СД відділення поліції № 2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 було винесено постанову про закриття кримінального провадження 42020181130000040 від 12 жовтня 2020 року, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, копію якої потерпілим було отримано 13 листопада 2025 року.
Зазначає, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть обставин, та відповіді на всі питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Постановою дізнавача від 12.11.2025 кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.162 КК України, а саме його суб'єктивної сторони в громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , хоча під час свого першого допиту ОСОБА_9 вказала, що не запрошувала вищезазначених громадян до будинку, тим більше вказала, що перед тим вони самостійно подолали паркан навколо будинку, а вже в іншому допиті вказує про те, що запросила вищевказаних громадян.
Вказує, що в матеріалах кримінального провадження містяться суперечності в допитах ОСОБА_9 , яка фактично змінила свідчення, не виключено, що під тиском. Окрім цього, у вказаному кримінальному провадженні потерпілим є ОСОБА_3 .
Також зазначає, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
На думку скаржника, оскаржувана постанова прийнята передчасно, досудове розслідування проведено не в повному обсязі, не вжито всіх вичерпних заходів та не проведено всіх необхідних слідчих дій, які б дали можливість, прийняти об'єктивне та законне кінцеве рішення по даному кримінальному провадженню, а тому прийняте процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, є передчасним та необґрунтованим, оскільки прийняте дізнавачем без проведення усіх необхідних слідчих дій із дотриманням вимог п.п.5, 6 ст.3, ст.ст.92, 284 КПК України, що не відповідає положенням ч.5 ст.110 КПК України, а отже воно підлягає скасуванню.
Просить скасувати постанову дізнавача СД відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції про закриття кримінального провадження ОСОБА_10 №42020181130000040 від 12 жовтня 2020 року, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
В судовому засіданні скаржник та його представник - адвокат ОСОБА_4 , скаргу підтримали з наведених у ній підстав та зазначили, що досудове розслідування у справі проведено поверхнево, дізнавач не провів усіх необхідних слідчих дій, що не дозволяє усунути розбіжності та неточності у показаннях опитаних осіб, що не дозволяє зробити правильний та повний висновок щодо обставин вчиненого. Зазначили, що внаслідок неповного з'ясування обставин та не усунення неточностей у показах, потерпілий ОСОБА_3 не матиме можливості відшкодувати завдані йому збитки внаслідок пошкодження належного йому майна неправомірним проникнення у будинок, який йому належав.
Просили скаргу задоволити.
Дізнавач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив та пояснив, що в межах вказаного кримінального провадження проведено усі необхідні слідчі дії, встановлено всі обставини та прийнято законне процесуальне рішення.
Просив відмовити в задоволенні скарги.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги та пояснила, що склад кримінального правопорушення, відомості за яким було внесено до ЄРДР, не є матеріальним, а тому питання щодо відшкодування завданих ОСОБА_3 збитків має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки у даному випадку вже мають місце цивільні правовідносини.
Просила відмовити у задоволенні скарги.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення скаржника, його представника, дізнавача та прокурора, дійшов таких висновків.
Так слідчим суддею встановлено, що 12.10.2020 прокурором Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури було внесено відомості до ЄРДР за №42020181130000040, за фактом незаконного проникнення до приміщення житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , після чого сектором дізнання ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області розпочато досудове розслідування за даним фактом.
Під час досудового розслідування було допитано ОСОБА_3 , який вказав, що дійсно, на той час у його власності перебував житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , який він з 20.10.2017 по той час він здавав в оренду громадянці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці м.Костопіль Рівненської області.
08.06.2020, приблизно о 08.30 год., до його господарства на велосипеді приїхав ОСОБА_11 , що проживає в другій половині будинку, який він здає в оренду та повідомив, що б він приїхав до будинку де проживає ОСОБА_9 та подивився що там сталося. Після почутого він відразу поїхав до вищезазначеного будинку. Зайшовши у подвір'я будинку він зустрів ОСОБА_9 , яка в той момент сиділа біля вхідних дверей та плакала, на його звернення не відповідала. Далі він зайшов у приміщення будинку побачив що всі меблі та речі що знаходилися у будинку пошкоджені. Також, на підлозі та деяких речах ним було виявлено кров. Після побаченого він вийшов на двір де зателефонував на лінію 102 та повідомив про даний факт. Через 10-15 хв. до вказаного господарства приїхали працівники поліції які відібрали пояснення у нього та у ОСОБА_9 . Далі інспектор ОСОБА_12 та сержант ОСОБА_13 з його дозволу та у його присутності зайшли у приміщення будинку де ОСОБА_12 здійснив фото фіксацію пошкодженого майна: поламаних меблів, речей, стін та килиму який був облитий кров'ю. Зібравши матеріали працівники поліції повідомили, що подальшому йому буде надана відповідь згідно закону про звернення громадян, після чого поїхали. О 12:01 год. він зателефонував на лінію 103, щоб приїхали медпрацівники та допомогли ОСОБА_9 , яка погано себе почувала.
Після цього, в обідню пору доби, коли ОСОБА_9 заспокоїлась, остання повідомила йому про подію, яка трапилася у вечірню пору доби 07.06.2020. Зі слів ОСОБА_9 , 07.06.2020 приблизно о 23.24 год., остання закрила хвіртку та вхідні двері будинку на замок та збиралася лягати спати. В цей час у вхідні двері постукала ОСОБА_7 (дочка ОСОБА_9 ) та попросила відкрити двері, після чого ОСОБА_9 відчинила двері та побачила на порозі ОСОБА_8 , 1991 р.н., який перебував у стані алкогольного сп'яніння та який відштовхнув ОСОБА_9 , внаслідок чого остання впала на підлогу. Далі ОСОБА_8 пішов у приміщення кухні та почав бити меблі і посуд. За ОСОБА_14 відразу до будинку зайшла ОСОБА_7 , яка сіла за стіл та почала спостерігати за ОСОБА_14 , який пошкоджував майно ОСОБА_9 , яка також повідомила, що ОСОБА_15 забрав у неї документи, а саме паспорт та код. Далі ОСОБА_15 поранив руку, після чого останній з ОСОБА_16 вийшли на подвір'я та пластмасовою мискою розбив дві шиби вікна вищезазначеного будинку та забрав зв'язку ключів від вхідних дверей та пригрозив ОСОБА_9 підпалити будинок. Далі ОСОБА_15 та ОСОБА_17 перелізли через паркан та пішли у напрямку магазину «Мандарин», що по вул.Степанська в м.Костопіль Рівненської області.
Під час допиту ОСОБА_9 остання повідомила, що дійсно, на той час вона проживала на підставі договору оренди в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який вона орендує в ОСОБА_3 .
Остання також пояснила 07.06.2020, приблизно о 13:22 год., вона розмовляла зі своєю дочкою ОСОБА_16 , в ході чого остання просила в неї повернути борг в сумі 500 доларів США, але вона їй пояснила, що на даний час грошей в неї немає і що гроші поверне до кінця серпня 2020 року. Після даної розмови ОСОБА_17 вийшла з приміщення її проживання та пішла.
Пояснила, що цього ж дня, приблизно о 23:24 год., хтось постукав у вікно її будинку, після чого вона вийшла до вхідних дверей та запитала «Хто там?», на що почула голос своєї дочки ОСОБА_18 та відчинила вхідні двері. Відчинивши вхідні двері, у її місце проживання забіг ОСОБА_8 , який відштовхнув її у бік. За ОСОБА_14 у приміщення будинку зайшла її дочка ОСОБА_17 , яка, на її думку, перебувала з ОСОБА_14 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки відчувався запах спиртного. В подальшому ОСОБА_15 підійшов до холодильника на якому знаходилися музикальний центр та чайник, та перекинув його. Далі, ОСОБА_15 підняв стіл з посудом та кинув його у бік, в наслідок чого пошкодив посуд, полицю яка висіла на стіні та вікно. Пошкодивши майно на кухні, ОСОБА_15 пішов до спальної кімнати будинку та розбив телевізор який там стояв, після чого почав кулаками своїх рук розбивати вікна та дзеркала які знаходилися на дверях шафи. Також, ОСОБА_15 пошкодив інші меблі та прилади, що перебували у будинку, зокрема, меблевий пенал, мікрохвильову піч та пошкодив міжкімнатні двері. В цей момент, ОСОБА_15 сказав ОСОБА_19 , щоб остання забрала її документи, після чого ОСОБА_17 взяла в руки її гаманець в якому знаходилися паспорт та код та забрала їх і залишила гаманець. Далі, ОСОБА_17 та ОСОБА_15 пішли з місця її проживання та пошкодили сушку з пластмасовою мискою. ОСОБА_20 в подальшому останні пішли їй не відомо, оскільки вона залишилася в приміщенні свого господарства. В подальшому вона виявила відсутність в'язки ключів, які знаходилися у вхідних дверях.
Також вказала, що вона до свого місця проживання ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не запрошувала та ніякої попередньої домовленості не було. Також зазначила, що ОСОБА_17 та ОСОБА_15 перед тим як зайти до подвір'я господарства, де вона проживає, перелізли через огорожу яка там встановлена, а саме металевої сітки, про що можуть підтвердити її сусідка ОСОБА_23 .
Також, в ході додаткового допиту свідка ОСОБА_9 , остання зазначила, що до попереднього допиту бажає додати, що дійсно з 20 жовтня 2017 року до 18 грудня 2021 року проживала за адресою АДРЕСА_1 , про що з громадянином ОСОБА_3 було укладено письмовий договір оренди будинку, тому фактично вона була володільцем даного будинку і що дійсно 07.06.2020, приблизно о 23:30 год., у вищезазначеному будинку відбувся конфлікт з її зятем ОСОБА_24 в ході якого останній пошкодив майно вказаного будинку. Однак, по даному факту вона до ОСОБА_25 будь-яких претензій не має та подальшому мати не буде, набувати прав та обов'язків потерпілої особи у вказаному кримінальному провадженні вона не бажає, про що написала відповідну заяву.
Вході допиту ОСОБА_23 , жительки АДРЕСА_2 , остання вказала, що дійсно, на даний час проживає на підставі договору оренди в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , який вона з 2017 року орендує в ОСОБА_3 . За адресою АДРЕСА_3 проживає її знайома - ОСОБА_9 , яка також орендує приміщення в ОСОБА_3
07.06.2020 приблизно о 22:30 год., вона вийшла з будинку та пішла закривати хвіртку. Перед тим як закрити хвіртку вона запитала у ОСОБА_9 , чи нікуди вона не планує йти так як вона маю намір зачинити на ключ хвіртку, на що остання сказала, що не планує нікуди йти, після чого вона зачинила хвіртку на замок та пішла до свого місця проживання.
В цей день, приблизно о 23:40 год., вона почула сторонні шум з квартири ОСОБА_9 , від якого відчувалося наче хтось пошкоджує меблі вказаної квартири. Через пару хвилин вона підійшла до вікна та побачила, як дві невідомі особи перелізли через паркан та пішли в сторону магазину «Мандарин», що по вул.Степанська в м.Костопіль. Після цього вона зателефонувала до ОСОБА_9 та запропонувала їй зателефонувати на лінію 102 і повідомити про даний факт, на що остання не погодилася та положила слухавку. Наступного дня, її син ОСОБА_26 повідомив ОСОБА_3 про подію що трапилася в ночі 07.06.2020.
Також було допитано ОСОБА_7 , яка розповіла, що протягом 2019 перебувала на сезонних заробітках, в ході яких інколи приїздила до свого місця проживання та залишала свої грошові кошти. У травні 2020 року, вона приїхала до свого місця проживання, де виявила відсутність власних грошових коштів в сумі 600 доларів США. В подальшому вона дізналася, що грошові кошти викрала її мати - ОСОБА_9 . Після цього, 07 червня 2020 року, приблизно о 23:00 год,. вона разом з ОСОБА_8 , вирішили завітати до ОСОБА_9 та запитати в неї де ділися грошові кошти. В цей час вони підійшли до господарства ОСОБА_9 , відчинили хвіртку та підійшли до вхідних дверей де вона постукала у поверхні дверей. ОСОБА_9 запитала «Хто там», після чого вона разом з ОСОБА_14 представились. В подальшому ОСОБА_9 відчинила вхідні двері та запросила їх до свого місця проживання, де вони зайшли до приміщення кухні. Далі нею та ОСОБА_9 розпочалася розмова, в ході якої вона неодноразово запитувала в останньої «Де її гроші», на що та відповідала, що позичила їх подрузі. Через декілька хвилин, ОСОБА_9 розповіла ще декілька варіантів де вона поділа її грошові кошти. В подальшому, ОСОБА_15 розгнівався та своїми руками почав пошкоджувати майно ОСОБА_9 , а саме: сушку для одягу, посуд, дзеркало, після чого вони пішли звідти. Що було далі та хто пошкодив інше майно їй не відомо. До місця проживання ОСОБА_9 вони заходили з дозволу останньої.
Слідчим суддею також встановлено, що під час допиту свідка ОСОБА_8 , останній вказав, що 07 червня 2020 року, приблизно о 22:00 год, він зустрівся зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_7 . В ході розмови ОСОБА_17 розповіла, що в неї з приміщення квартири зникли грошові кошти, в сумі 600 доларів США і що їй відомо про причетність до вказаної крадіжки ОСОБА_9 , яка мала вільний доступ до її місця проживання та доглядала з квартирою. У цей же день, приблизно о 23:00 год., вони вирішили завітати до ОСОБА_9 та запитати в неї де поділися грошові кошти. Коли вони підійшли до господарства ОСОБА_9 , відчинили хвіртку та підійшли до вхідних дверей, то ОСОБА_17 постукала у двері. Після цього ОСОБА_9 запитала «Хто там?», на що вони представились. В подальшому ОСОБА_9 відчинила вхідні двері та запросила їх до свого місця проживання, куди вони зайшли до приміщення кухні. Далі між ОСОБА_16 та ОСОБА_9 розпочалася розмова, в ході якої його колишня дружина неодноразово запитувала в своєї матері про те, де її гроші, на що остання розповіла декілька неправдивих історій куди вона поділа грошові кошти ОСОБА_27 , зокрема, потратила на лікування, позичила подрузі на будівництво будинку. В подальшому, він розгнівався та своїми руками почав пошкоджувати майно ОСОБА_9 , а саме: сушку для одягу, посуд, дзеркало. В ході вказаних дій він пошкодив руку та разом з ОСОБА_16 пішли звідти. Що було далі та хто пошкодив інше майно йому не відомо. До місця проживання ОСОБА_9 вони заходили з дозволу останньої.
Також слідчим суддею встановлено, що в ході проведення досудового розслідування проведено допити працівників поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_28 .
Дізнавачем, з показів ОСОБА_9 встановлено, що після вчинення незаконного проникнення до житла де проживала остання, ОСОБА_8 в ході словесного конфлікту, пошкодив меблі, побутову техніку, посуд та конструктивні елементи будинку (вікно та міжкімнатні двері), що зафіксовано на відеозаписі наданому ОСОБА_3 .
Також встановлено, що згідно договору піднайму (найму) житлового будинку від 20 жовтня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , яка наймачем, остання прийняла в піднайм (найм) житлове приміщення житлового будинку, що по АДРЕСА_3 з відповідними приміщеннями кухні, веранди, дровітні, а також кухонну шафу в хорошому стані, комод, ключі від вхідних дверей в кількості 2 шт. Згідно договору, приміщення житлового будинку здається в придатному для проживання стані, а перераховане майно передається в стані придатному для користування. Вказаний договір містить зобов'язання піднаймача (наймача), зокрема: використовувати приміщення за призначенням; утримувати приміщення в належному стані; забезпечувати збереженість приміщення, бережно відноситись до санітарно-технічного та іншого обладнання; проводити за свій рахунок ремонт приміщення; дотримуватись правил пожежної безпеки, чистоту у порядок в місцях загального користування; не вселяти без згоди наймодавача, інших осіб.
Строк найму приміщення та майна, згідно договору, 4 роки 6 місяців, з 20 жовтня 2017 року по 20 квітня 2021 року. Договір підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , та складений за участю свідків.
Під час додаткового допиту ОСОБА_3 встановлено, що діями ОСОБА_8 які виразилися в пошкодженні та знищенні речей загального вжитку та пошкодженні будинку, потерпілому спричинено матеріальний збиток в сумі 10000 грн. та моральний збиток в сумі 50 000 грн.
При цьому, з оскаржуваної постанови вбачається, що на думку органу досудового розслідування, у протиправному діянні ОСОБА_8 відносно ОСОБА_3 , могли б мати місце умисне знищення або пошкодження майна, що передбачено ст.194 КК України.
Дізнавач у оскаржуваній постанові вказує, що предметом правопорушення передбаченого ст.194 КК України є майно, що належить державним, комунальним організаціям, а також приватне майно. При цьому майно повинне бути чужим для особи, яка вчиняє неправомірні дії, тобто належати на праві власності іншій особі. Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст.194 КК України полягає у знищенні або пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого ст.194 КК України полягають шкоді у великих розмірах - коли вона у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткованих мінімумів доходів громадян на момент кримінального правопорушення (згідно примітки 3 до ст.185 КК України).
Дізнавач у постанові вказує, що загальна сума матеріального та морального збитків заподіяна потерпілому ОСОБА_3 становить 60000 грн., що не перевищує двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Також вказує, що у зв'язку з тим, що пошкоджені ОСОБА_8 речі побутового вжитку та конструктивні елементи будинку (вікно та міжкімнатні двері) перебувають у власності ОСОБА_3 , то у даному випадку наявні цивільно-правові відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Крім того зазначає, що потерпілою особою у даному кримінальному провадженні, з правовою кваліфікацією ч.1 ст.162 КК України, може бути тільки фізична особа, яка на момент вчинення кримінального проступку була володільцем житлового будинку та чиє право на недоторканість житла було порушене і якому у межах вказаного кримінального провадження є ОСОБА_9 , яка не забажала набувати прав та обов'язків потерпілої особи у даному кримінальному проваджені і не має претензій до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , просила закрити вказане кримінальне провадження, про що складено відповідну заяву, яку долучено до матеріалів провадження.
Слідчий суддя враховує, що об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, є право людини на недоторканність житла та іншого володіння.
Предметом вказаного кримінального правопорушення може бути житло або інше володіння особи, щодо якого особа здійснює право володіння.
З об'єктивної сторони порушення недоторканності житла може бути вчинене у формі, зокрема, незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
Із суб'єктивної сторони кримінальне правопорушення характеризується лише прямим умислом. Винний усвідомлює, що порушує недоторканність житла громадян шляхом вчинення вказаних вище дій, і бажає їх вчинити.
Суспільна небезпечність даного правопорушення полягає в тому, що він порушує конституційне право громадянина на недоторканність житла та іншого володіння.
Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє або на підставах, визначених у законі.
Відповідно до положень ч.2 ст.91 КПК України, доказування при проведенні досудового розслідування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з вимогами ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Постанова слідчого/дізнавача, у розумінні вимог п.2 ч.5 ст.110 КПК України, окрім іншого, повинна містити виклад встановлених слідчим обставин, які є підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, а також мотиви прийнятого рішення, його обґрунтування з посиланням на положення КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.477 КПК України, кримінальне правопорушення, передбачене за ч.1 ст.162 КК України, відноситься до категорії кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення.
Так, потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є скаржник ОСОБА_3 , який є власником приміщення житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Разом з тим, фактичним володільцем та користувачем зазначеного житла на момент події 07.06.2020 була ОСОБА_9 на підставі договору піднайму (найму) житлового будинку від 20 жовтня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , яка проживала у вказаному житлі і яка фактично, як володілець, могла набути прав потерпілої, що встановлено в межах вказаного кримінального провадження і даної обставини ніхто не оспорював та не оспорює.
Слідчий суддя також враховує, що той факт, що на початковій стадії досудового розслідування ОСОБА_3 був визнаний потерпілим, жодна із сторін не оспорювала того факту, що фактичним володільцем житла на момент події була саме ОСОБА_9 .
Разом з тим, як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_9 відмовилась від обвинувачення відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та висловилась про відсутність будь-яких претензій до останніх, про що подала відповідну заяву.
При цьому слідчий суддя враховує, що під час досудового розслідування було допитано усіх учасників, у тому числі повторно, всіх можливих осіб, які могли б надати інформацію щодо обставин кримінального правопорушення.
Із пояснень допитаних осіб, у тому числі ОСОБА_9 , було достеменно встановлено, що остання добровільно відчинила двері для ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що виключає факт незаконного проникнення останніх в житло.
Більше того, скаржником не наведено доводів на обґрунтування наявності таких обставин, які б дійсно свідчили про існування розбіжностей у показах ОСОБА_9 щодо факту добровільності згоди останньої на вхід до її житла ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Слідчий суддя також враховує, що зміст поданої ОСОБА_3 скарги свідчить про незгоду із постановою дізнавача про закриття кримінального провадження, як такою, що прийнята передчасно, без проведення досудового розслідування в повному обсязі, без вжиття всіх вичерпних заходів та без проведення всіх необхідних слідчих дій.
Разом з тим, ні у скарзі, ні у наданих в судовому засіданні поясненнях скаржник, а також його представник, не навели жодних слідчих дій, які на думку останніх, мали б бути проведені дізнавачем до тих, які вже було проведено.
При цьому, щодо факту наявної, на думку скаржника, неузгодженості показів ОСОБА_9 , слідчим суддею вже надано відповідну оцінку.
Також слідчий суддя враховує, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 добровільно відкрила двері та впустила ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до помешкання, що у свою чергу виключає у діях останніх складу кримінального правопорушення, адже відсутня обов'язкова ознака - незаконність проникнення до житла.
Доводів на спростування вказаних обставин скаржником не надано і слідчим суддею під час розгляду скарги не здобуто.
Крім того, у своїх поясненнях в судовому засіданні скаржник також вказував на необхідність відшкодування йому завданих збитків, що свідчить про наявність у останнього претензій майнового характеру до ОСОБА_8 .
При цьому слідчим суддею встановлено, що факт завдання ОСОБА_3 збитків шляхом пошкодження належного йому майна, а саме конструктивних елементів будинку: вікна та міжкімнатних дверей досудовим розслідуванням встановлено, що також відображено у оскаржуваній постанові.
Вказане, з урахуванням тієї обставини, що фактичним володільцем житла на момент події 07.06.2020 була ОСОБА_9 , яка не забажала виступити у статусі потерпілої у вказаному кримінальному провадженні щодо пошкодженого належного їй майна, свідчить про наявність у описаній ситуації цивільних правовідносин, які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 щодо відшкодування завданих збитків.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
При цьому, діяння вважатиметься кримінальним правопорушенням лише у разі наявності відповідного складу кримінального правопорушення, до якого відносяться: 1) об'єкт злочину; 2) об'єктивна сторона злочину; 3) суб'єкт злочину; 4) суб'єктивна сторона злочину.
За ч.1 ст.162 КК України перебачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Відтак, оскільки досудовим розслідуванням встановлено відсутність факту незаконності проникнення до житла і слідчим суддею під час розгляду скарги вказану обставину перевірено і остання знайшла своє підтвердження, то винесена дізнавачем 12.11.2025 постанова про закриття кримінального провадження є цілком законною.
Більше того, зміст оскаржуваної постанови містить усі встановлені досудовим розслідуванням обставини і дізнавачем наведено у ній відповідні висновки та мотиви її винесення.
Доказів протилежного скаржником не надано і слідчим суддею під час розгляду скарги не здобуто.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення про закриття кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише Фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
При цьому, зафіксований досудовим розслідуванням факт завдання ОСОБА_3 збитків та не оспорювання вказаного факту будь-якою особою не позбавляє ОСОБА_3 права звернутись до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про відшкодування завданих збитків.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 .
Керуючись наведеним та ст.ст.304, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження №42020181130000040 від 12 жовтня 2020 року за ч.1 ст.162 КК України- відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення
Слідчий суддяОСОБА_1