Справа № 161/18183/24
Провадження № 2/161/139/25
15 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
представника позивача Мельник В.М.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
30 вересня 2024року представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" Ванжа Н.В. звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свій позов обґрунтовує тим, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим ознайомилась з умовами кредитування та підписала Анкету-заяву від 02.02.2011 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 70000.00 грн. Відповідач отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 09/18, тип -Універсальна. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 08/22, тип - Універсальна; 2. кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 12/23, тип
Універсальна; 3. кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 08/27, тип -
Універсальна. Також, в зв'язку зі змінами у законодавстві - впровадженні нормами закону "Про споживче кредитування" паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 12.09.2022 р., в якому також є інформація про відсоткові ставки по
кредитування по картковим рахункам.
Вказує, що банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме
надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах
передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за
зверненнями Відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а
Відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний
інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт
на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим
Відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
У процесі підготовки позовної заяви, було встановлено, що відповідач перестала
вносити кошти посилаючись на "спірні", на її думку, операції, які були проведені по її
картці номер НОМЕР_3 за 24.05.2023. В ході перевірки даної інформації встановлено, що 25-05-2023 о 18:05 зафіксоване звернення клієнта ОСОБА_1 , яке було направлено на перевірку фахівцям.
Однак, в ході перевірки було встановлено, що проведення операцій по картці НОМЕР_3 стало можливим в результаті компроментації клієнтом ОСОБА_1
конфіденційної інформації, а саме логіну та паролю входу в аккаунт
Приват24, яке могло відбутися як при переході за фішинговим посиланням,
так і при користуванні відкритим незахищеним Wi-Fi, завдяки чому треті
особи могли за методом man-in-the-middle отримати збережені клієнтом на її
довірених пристроях логіни та паролі. Достеменно встановити спосіб, за
допомогою якої отримали конфіденційні дані клієнта та доступ до її П24
можливо лише після проведення відповідних комп'ютерно-технічних
експертиз по її девайсах правоохоронними органами.
Вважає, що відповідач повинна відшкодувати банку заборгованість за кредитним договором, яка станом 22.07.2024 становить 68229,88 грн., яка складається з наступного:
- 54822.61 грн. - заборгованість за тілом кредиту, -13407.27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 68229, 88 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 04 жовтня 2024 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
21 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає, оскільки жодної заборгованості перед банком в неї немає, так як кредитних коштів вона не отримувала. Зазначає, що за фактом несанкціонованого втручання до її банківського рахунку відкритого у АТ КБ «Приватбанк» і заволодіння коштами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та встановлено причетність до вказаного злочину ОСОБА_3 . Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу в кримінальному провадженні № 214/546/24 про обвинувачення ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року провадження по справі поновлено.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні просили в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2011 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Відповідач отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 09/18, тип -Універсальна. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 08/22, тип - Універсальна; 2. кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 12/23, тип Універсальна; 3. кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 08/27, тип -Універсальна.
Вироком Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг від 03 лютого 2025 року, який був частково змінений вироком Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у кримінальній справі №214/546/24 (11-кп/803/1628/25), ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України.
Вироками встановлено, що 24.05.2023 у невстановлений час, але не пізніше 18:53 год., ОСОБА_3 , маючи єдиний злочинний умисел, направлений на здійснення протиправних дій у сфері автоматизованих систем, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, розуміючи протиправний характер своїх дій, їх караність, переслідуючи корисливий мотив, перебуваючи у невстановленому слідством місці, отримавши від невстановленої слідством особи дані банківської картки, що належить ОСОБА_1 та пін-код до неї, з метою створення образу банківської картки, самостійно, без дозволу власника, ввів вказані дані до застосунку «MI-FIT», встановленого на його власному мобільному телефоні, модель якого не встановлена. В подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи злочинний умисел, направлений на здійснення протиправних дій у сфері автоматизованих систем, приблизно о 18-53 год., перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, бульв. Вечірній,33, використовуючи для верифікації картки клієнта АТ КБ «ПриватБанк», а саме: дані банківської картки ОСОБА_1 за № НОМЕР_3 та пін-коду від неї, таємно, без згоди власника, шляхом прикладання електронно-обчислювальної техніки, а саме: фітнес-браслету «MiBand» з технологією безоплатної оплати NFC, підключеного до мобільного телефону, модель якого не встановлена, та вводу пін-коду до банкомату АТ КБ «ПриватБанк», несанкціоновано, тобто самочинно, без дозволу держателя спеціального платіжного засобу або уповноваженої особи, втрутився у роботу автоматизованої системи АТ КБ «ПриватБанк», яка відповідно до Закону України № 80/94-ВР від 05.07.1994 «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» - є інформаційною (автоматизованою) системою, що виразилось у відображенні даних поточного стану рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , з метою подальшого дистанційного керування вищевказаним банківським рахунком, отримав можливість розпоряджатися коштами та функціями банківського рахунку, та змогу використовувати їх на власний розсуд. Також встановлено, що своїми протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 336 000 грн.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Відповідно до п.56 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30червня 2021 року платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Положеннями ч.6 ст.64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.
Відповідно до п.136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Відповідно до п.140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачає обов'язок користувача не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Згідно з п.146 розділу VII вказаного Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до п.147 розділу VII вказаного Положення власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів та не довів, що відповідач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
Встановлено, що ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинні нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомила про цей факт банк та звернулась до правоохоронних органів.
Більш того, відсутність вини ОСОБА_1 у несанкціонованому знятті коштів з її рахунку підтверджується вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та вироком Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у кримінальній справі №214/546/24 (11-кп/803/1628/25).
Жодних доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції матеріали справи не містять.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" ( код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д)
Відповідач : ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Дата складення повного тексту рішення - 15 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк