Справа № 161/19764/25
Провадження № 2/161/6373/25
(заочне)
05 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання - Хилько О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
25.09.2025 року позивач, ТОВ «ФК «Гелексі», звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.07.2021 року ТОВ «Фінансова коміпанія «Гелексі» (23.06.2025 року назву змінено на ТОВ «ФК «Гелексі» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 233947, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти (позику) в розмірі 5000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути позику та проценти за користування ним, однак не виконала своїх зобов'язань належним чином.
Заборгованість відповідача за договором позики становить 21135,00 грн., з них: 5000,00 грн. - тіло кредиту, 16135,00 грн. - проценти за користування кредитом.
На підставі викладеного, позивач, ТОВ «ФК «Гелексі» просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на його користь заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 233947 від 08.07.2021 року в розмірі 21135,00 грн., а також стягнути на його користь судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, відзив на позов відповідачем, у визначений в ухвалі суду термін, не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.07.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» (наразі, після перейменування, ТОВ «ФК Гелексі») (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 233947, за умовами якого (п. 1.1) позикодавець надає позичальнику позику, а Позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк встановлений цим договором.
Основні умови кредитування згідно цього договору позики:
- сума позики - 5000,0 гривень (сума позики за траншем № 1) (п. 1.5.1.);
- плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,3% (одна ціла три десятих), в день від початкового розміру позики за траншем №1 відповідно п.1.5.1. Договору (п. 1.5.2.);
- строк повернення позики за траншем №1 (термін платежу): 06 серпня 2021 року (п. 1.5.3.);
- комісія за надання кредиту: 660,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. (п. 1.5.1.);
- проценти за користування кредитом: 1320,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п. 1.5.2.);
- позика за траншем №1 надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.5.1. договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану позичальником під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті) (п. 1.5.6.);
- нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п. 2.2.2.).
08.07.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» № 233947 від 01.09.2025 року.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 21135,00 грн., з них: 5000,00 грн. - тіло кредиту, 16135,00 грн. - проценти за користування кредитом.
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ТОВ «ФК «Гелексі» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронному вигляді договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 233947 від 08.07.2021 року, який за своєю правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.
На підставі цього договору позики відповідач отримала кредит в сумі 5000,00 грн., взяла на себе зобов'язання повернути позику та сплатити проценти за користуванням нею, однак не виконала їх.
В зв'язку з цим, у ТОВ «ФК «Гелексі» виникло право вимагати від ОСОБА_1 повернення тіла позики в розмірі 5000,00 грн. та сплати процентів за користування позикою.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 29 днів (п. 1.5.3. договору). Обставини продовження чи пролонгації строку кредитування позивачем не обґрунтовувалися (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.
Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.
Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 1885,00 грн. (5000,00 грн. (тіло кредиту) х 1,3 % (процентна ставка) х 29 днів (строк кредитування).
Суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.
Крім цього, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем ОСОБА_1 , після закінчення строку кредитування (31.03.2025 року, 02.05.2025 року, 15.05.2025 року, 17.06.2025 року, 01.07.2025 року), було сплачено у рахунок погашення заборгованості за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 233947 від 08.07.2021 року 4350,00 грн.
Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 2535,00 грн. слід задовольнити, тоді як в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 290,62 грн. (2535,00:21135,00*2423,00).
Крім цього, позивач заявив до стягнення 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги 09.07.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 09.07.2025 року, акт наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги 09.07.2025 року № 162 від 01.09.2025 року.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 599,72 грн. (2535,00:21135,00*5000,00).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 233947 від 08.07.2021 року в розмірі 2535 (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі»судовий збір в розмірі 290 (двісті дев'яносто) грн. 62 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1; код в ЄДРПОУ 41229318.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 10 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович