Справа № 635/9442/25
Провадження № 3/635/3549/2025
04 грудня 2025 року сел. Покотилівка
Суддя Харківського районного суду Харківської області Базов О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
26.09.2025 о 23-40 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ321063, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , будучи позбавленим таким правом керування транспортним засобом терміном на п'ять років до 05.07.2028 року. Правопорушення вчинене повторно протягом року, адміністративна постанова ЕНА-5632763 від 02.09.2025 за ч.4 ст.126 КУпАП. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За цим фактом 26.09.2025 о 23-51 год. поліцейським ВП №3 (м. Мерефа) ХРУП №1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Кравченком І.О. було складено протокол серії ЕПР1 №466165.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд відповідно до ст. 268 КУпАП, вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1.1. Загальних положень Правил дорожнього руху України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Виконання учасниками дорожнього руху приписів зазначених Правил дорожнього руху України є запорукою безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вказані Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об'єктивно з'ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується наступними доказами у справі, дослідженими та оціненими судом у їх сукупності та взаємозв'язку:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 466165 від 26.09.2025. У зазначеному протоколі, який відповідає вимогами ст.256 КУпАП, викладено вищевказані фактичні обставини, він містить підпис особи, що склала протокол, а також підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- переглянутим відеозаписом;
- довідкою виданою інспектором САП ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Дудко І. від 27.09.2025 про те, перевіркою наявних обліків встановлена наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст. 126 КУПАП у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» підсистеми «Головний сервісний центр МВС України «Посвідчення водія» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України. Також, 02.09.2025 року інспектором УП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Шелєховою К.О., постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N? 5632763 за порушення п. 2.1.А ПДР України, а саме керування транспортним засобом будучи позбавленим права керування такими транспортними засобами громадянина ОСОБА_1 було піддано стягнення передбаченому частиною 4 статті 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень. Постанова набрала законної сили;
- копією постанови ЕНА №5632763 від 02.09.2025 за ч.4 ст.126 КУпАП;
-копією рапорта поліцейського ВП №3 (м. Мерефа) ХРУП №1 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Кравченка І.О.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
При цьому, правопорушником ОСОБА_1 до суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу, враховуючи, що суду не надано доказів належності правопорушнику на праві власності транспортного засобу.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника стягується судовий збір на користь державного бюджету України, у сумі 605,60 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 5 ст. 126, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 діб з дня її винесення.
Суддя О.В.Базов