Провадження № 1-кп/643/1123/25
Справа № 643/18417/25
11.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025221170002437 від 23.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки п. Комсомольський, Готвальдівського району, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, працюючої НТУ «ХПІ» на посаді двірника, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.08.2025 року близько о 23:00 год., точний час досудовим розслідуванням не встановлений, знаходилась за місцем мешкання за адресою АДРЕСА_2 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вживала разом із останнім алкогольні напої, під час вживання яких між ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 виник раптовий словесний конфлікт, на ґрунті стійких неприязних відносин, які склались між ними раніше з приводу невдоволення ОСОБА_6 зловживанням її чоловіком спиртними напоями та небажанням останнього працювати. Під час вказаного конфлікту, у ОСОБА_5 виник раптовий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_4 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , сидячи за столом напроти останньої, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку лоба ОСОБА_7 , спричинивши останній легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на голові в проекції лівого лобного бугра.
В свою чергу, у ОСОБА_7 , яка була обуреною діями свого чоловіка ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
Так, ОСОБА_8 , діючи з метою реалізації вказаного раптово виниклого злочинного умислу, направленого на протиправне заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, з мотивів особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, та, бажаючи настання наслідків своїх дій, сидячи за столом, напроти ОСОБА_5 на відстані витягнутої руки, взяла правою рукою зі столу кухонний ніж, який має колюче-ріжучі властивості, та, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень, використовуючи його в якості знаряддя злочину, нанесла своєму чоловікові ОСОБА_5 два удари ножем по тулубу зліва, пошкодивши при цьому внутрішні життєво - важливі органи дихальної системи та системи кровообігу, після чого припинила свої злочинні дії. Спричинивши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани по передній поверхні грудної клітини зліва, по середньо-ключичній лінії у 2-му міжребер?ї (не проникаючої до грудної клітини), яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров?я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня) та колото-різаної рани грудної клітини зліва по середньо-пахвинній лінії у 6-му міжребер?ї, яке проникає у плевральну порожнину з розвитком лівобічного гемопневмоторакса, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Після цього, ОСОБА_5 , самостійно викликав бригаду невідкладної медичної допомоги та був госпіталізований до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР, де йому було надано своєчасну кваліфіковану медичну допомогу.
Враховуючи, що ступінь відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , зокрема те, що останні перебувають у шлюбі, та характер насильства відповідає критеріям, визначених у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, пов?язаних із домашнім насильством.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнала у повному обсязі. Не заперечувала фактичні обставини справи, викладені вище. Зазначила, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчинення нею кримінального правопорушення. Також обвинувачена вказала, що по закінченню досудового розслідування у повному обсязі ознайомлена з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Крім того обвинувачена пояснила, що показання надає добровільно.
Враховуючи визнання обвинуваченою своєї вини, неоспорення нею фактичних обставин справи, суд за згодою обвинуваченої та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив кримінального правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваної, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинуваченої та вивченням даних, які характеризують її особу. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинуваченої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину щодо подружжя, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винної, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженої.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, відсутність обставин що пом'якшують покарання, та наявність обтяжуючих обставин (вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння).
Надаючи оцінку особі обвинуваченої, суд також зазначає, що вона офіційно працює НТУ «ХПІ» на посаді двірника, раніше не судима, заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, визначеної ч. 1 ст. 121 КК України.
Разом з цим, за приписами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання з реальним його відбуванням або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи характеризуючи обвинувачену обставини, визнання обвинуваченою своєї вини, негативне ставлення обвинуваченої до скоєного, усвідомлення обвинуваченою протизаконності своїх дій та спроможність самокритично оцінити їх і не допускати подібного в майбутньому, відсутність жодних претензій до обвинуваченої з боку потерпілого, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, що також підтверджується її поведінкою після вчинення кримінального правопорушення, її критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників.
Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
У цьому кримінальному провадженні обвинувачена ОСОБА_4 визнається винуватою у вчиненні злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер. Домашнє насильства починається з «незначних дрібниць». Потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
Тому, з урахуванням викладеного та обставин вчиненого кримінального правопорушення, системний характер таких дій з боку обвинуваченої, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 обмежувального заходу, оскільки це сприятиме виправленню обвинуваченої, покращенню психологічного здоров'я потерпілого, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Так, застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо ОСОБА_4 строком на 1 місяць, суд вважає доречним та необхідним.
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах тендерної рівності, взаєморозуміння: взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
На переконання суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою. Саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме її меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно з ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 25.08.2025 відносно обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 днів із забороною їй залишати житло за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 , у період часу з 14:00 год. до 07:00 год.
Ухвалою від 22.10.2025 року Салтівський районний суд міста Харкова продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на два місяці із забороною їй залишати житло за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 , у період часу з 00:00 год. до 07:00 год.
Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
У даному випадку, суд вважає за необхідне обраний обвинуваченій запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною їй залишати житло за місцем її проживання за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду у період часу з 00:00 год. до 07:00 год., окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю, а також випадків, пов'язаних з необхідністю надання невідкладної та швидкої медичної допомоги у разі обґрунтованого погіршення стану здоров'я до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалами слідчих суддів Салтівського районного суду міста Харкова від 27.08.2025 року у справі № 643/14195/25, від 25.08.2025 у справі № 643/14199/25 підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати на проведення експертизи, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченої на користь держави.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовом строком 3 (три) роки, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною їй залишати житло за місцем її проживання за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду у період часу з 00:00 год. до 07:00 год., окрім випадків необхідної евакуації або з метою запобігти загрозі життю чи здоров'ю, а також випадків, пов'язаних з необхідністю надання невідкладної та швидкої медичної допомоги у разі обґрунтованого погіршення стану здоров'я - до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Застосувати до ОСОБА_4 передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувальний захід та направити її для проходження програми для кривдників строком на один місяць.
Роз'яснити обвинуваченій, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення:
-молекулярно-генетичної експертизи № 13286 від 25.09.2025 у розмірі 8 484 (вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 60 коп.;
-молекулярно-генетичної експертизи № 13281 від 29.09.2025 у розмірі 10 177 (десять тисяч сто сімдесят сім) грн. 92 коп.;
-молекулярно-генетичної експертизи № 13283 від 25.09.2025 у розмірі 8 481 (вісім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 60 коп.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 25.08.2025 року у справі № 643/14199/25 (провадження 1-кс/643/4742/25), ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27.08.2025 року у справі 643/14195/25 (провадження 1-кс/643/4740/25) - після набрання вироком законної сили скасувати.
Речові докази:
- штани джинсові з нашаруванням речовини бурого кольору, ганчірка біла з нашаруванням речовини бурого кольору, ганчірка синя з нашаруванням речовини бурого кольору, змив речовини бурого кольору на ватну паличку на стіні зліва при вході на кухню, змив речовини бурого кольору на ватну паличку на лінолеумі поруч з газовою плитою, змив речовини бурого кольору на ватну паличку з дверцят поруч з плитою, рушник з нашаруванням речовини бурого кольору з ванної кімнати, зразки букального епітелію ОСОБА_4 , зразки букального епітелію ОСОБА_5 , кухонний ніж з чорною ручкою, довжина леза приблизно 12 см, довжина ручки ножа приблизно 10 см, найширша частина леза 18 мм, загальна довжина приблизно 22 см. - після набрання вироком законної сили знищити;
- 3 С-R диски з аудіозаписом із повідомлення оператору лінії «102» - після набрання вироком законної сили залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1