Справа № 638/14254/25
Провадження № 2/638/6289/25
15 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
24.07.2025 позивач -ТОВ «ФК «Суперіму» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.09.2021 між АТ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Суперіум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредиту, а позичальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. АТ «Укрсиббанк» виконало взяті на себе зобов'язання, надало ОСОБА_1 кредитні кошти, проте відповідачем взяті на себе зобов'язання не виконано, вчасно не повернуто грошові кошти та проценти за користування. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 99186,32 грн, з яких 48029,97 грн - заборгованість за основний боргом, 51156,35 грн - відсотки, а також стягнути судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.
Відповідно до ст. 187 ЦПК України судом направлено запити.
25.07.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 17.09.2021 ОСОБА_1 заповним та підписав анкету - заяву на наданя споживчого кредиту, якою просив АТ «Укрсиббанк» надати йому споживчий кредит «Револьверна кредитна картка».
17.09.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договорі - анкету про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування ( з правилами) №98141935000.
Умовами вказаного договору сторони погодили, що банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «картка з лімітом «Шоппінг картка 55», розміщеного на сайті й на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього договору - анкети та прави (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково- касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих у газеті «Урядовий кур'єр» №105 від 09.06.2017 та розміщених на сайті таабо на інформаційних стендах у приміщеннях поточний рахунок у національній валюті України ( п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору - банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит), на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором.
П. 2.1.4 та п. 2.1.5 договору сторонами погоджено умови обслуговування ліміту кредитування та орієнтовну сукупність вартості ліміту кредитування.
17.09.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору - анкети, якою сторони домовилися, що в межах ліміту кредитування, встановленого згідно умов п. 2.1 договору банк надає клієнту кредиту у сумі 99689 грн. Кредит надається клієнту без застави (п. 1 додаткової угоди).
У п. 2 додаткової угоди зазначено, що кредит клієнту надається для особистих потреб у сумі 98990 грн на придбання товару, шляхом оплати банком з позичкового рахунку клієнта платіжних документів ОСОБА_2 , на рахунок отримувача, відкритий у АТ «ОТП Банк».
Також, п. 4.3 додаткової угоди сторонами погоджено графік платежів та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Договір - анкета та додаткова угода підписані сторонами особисто.
17.09.2021 АТ «Укрсиббанк» листом, у рамках договору про співробітництво №2211261 від 22.09.2020, укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , повідомило про можливість своєчасної та повної сплати кредитних коштів у відповідності до договору про надання споживчого кредиту №98141935000 від 17.09.2021.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає.
26.06.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договір факторингу №273.
За цим договором АТ «Укрсиббанк» відступило «ТОВ «ФК «Суперіум», а «ТОВ «ФК «Суперіум» прийняв права вимоги та в їх оплату зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором (п. 2.1. договору факторингу».
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу - права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються ( передаються) у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені у реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.
Згідно з витягом з реєстром боржників до договору факторингу №273 від 26.06.2025 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум», на виконання договору факторингу, підписали витяг, яким посвідчили передачу прав вимоги за кредитним договором №98141935000 від 21.09.2021, сума ліміту 150000 грн, боржник ОСОБА_1 , заборгованість за основним боргом 48029,97 грн, відсотки 51156,35 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №456 від 26.06.2024 АТ «Укрсиббанк» отримало від ТОВ «ФК «Суперіум» 2095603,31 грн у якості оплати за договором факторингу №273 від 26.06.2024.
Актом приймання - передачі права вимоги підтверджується, що АТ «Укрсиббанк» передало права вимоги ТОВ «ФК «Суперіум».
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, ТОВ «ФК «Суперіум», набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дійсно, відповідно до договору - анкети від 17.09.2021 №98141935000 та додаткової угоди до договору - анкети, укладених між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Разом з тим, як передбачено умовами договору від 17.09.20221 банк встановлює ліміт овердрафту на картковий рахунок клієнта (п 1.2 договору - анкети). Окрім того, додаткової угодою передбачено, що кредит клієнту надається для особистих потреб, шляхом оплати банком з позикового рахунку клієнта платіжних документів ОСОБА_2 (п. 2 додаткової угоди). Проте, до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання грошових коштів як позичальнику ОСОБА_1 так і перерахування банком грошових коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 .
Доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, позивачем ТОВ «ФК «Суперіум» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором позики, а відповідач ці кошти отримав.
Зі змісту наданого до суду кредитного договору неможливо встановити, на який саме рахунок позичальника та яким чином була перераховані грошові кошти, чи було відкрито картковий рахунок, який кредитний ліміт встановлено, збільшеннязменшення кредитного ліміту.
Виписки з рахунку, платіжної інструкції, довідки про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів тощо, які б підтверджували перерахування ОСОБА_1 коштів позивачем не надано.
Позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Більш того, у п. 2.1.1 договору - анкети від 17.09.2021 зазначено, що кредитний ліміт становить 100 000 грн, а просить позивач стягнути заборгованості (тіло кредиту) 48029,97 грн. Будь-якого розрахунку заборгованості, з якого б вбачалось, чи здійснювалися сплати по кредиту, позивачем не надано.
Окрім того, у своєму листі АТ «Укрсиббанк» від 17.09.2021 повідомило ОСОБА_2 про можливість своєчасно та повної сплати кредитних коштів за позичальника ОСОБА_1 , жодного доказу, що вказана можливість була банком реалізована, грошові кошти перераховані на рахунок ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 51156,35 грн та зазначено, що вказана сума є заборгованістю за відсотками. Проте, до матеріалів справи не надано доказів, на яку суму заборгованості нараховані відсотки, за який періоду нараховувалися відсотки та виходячи з якої відсоткової ставки.
Також, суд звертає увагу, що у графіку платежів, який погоджено між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , взагалі не передбачено сплату відсотків позичальником, у графі №6 «проценти за користування кредитом» зазначено «0», проте у графі №7,8 «комісія» зазначені суми, які мав би сплатити ОСОБА_1 . Тобто, у суму заборгованості, яку просить стягнути позивача входять комісії. Разом з тим, позивачем не зазначено, що які послуги встановлено комісію, не вказано перелік таких послуг.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу коштів у позику відповідачу на його рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ТОВ «ФК «Суперіум», ЄДРПОУ 42024152, м. Київ, Вознесенський узвіз, 23-А, нежитлове приміщення 35-А, 04053.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Суддя: І.В. Семіряд