Справа № 638/14130/25
Провадження № 2/638/6227/25
15 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум - фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
23.07.2025 позивач -ТОВ «ФК «Аксіліум - фінанс» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит. Позичальник свої зобов'язань не виконала, внаслідок чого станом на 08.11.2023 за кредитним договором утворилася заборгованість 158596,14 грн, яка складається з тіло кредиту 77336,99 грн, прострочене тіло кредиту 20090,08 грн, строкові відсотки - 1038,20 грн, прострочені відсотки -60130,87 грн. 08.11.2023 мід АТ «Кредобнак» та ТОВ «ФК «Марин - фінанс» укладено договір факторингу, внаслідок чого відбулася заміна кредитора за кредитним договором. 12.12.2024 рішенням ТОВ «ФК «Марин- фінанс» змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Аксіліум фінанс». У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.
Відповідно до ст. 187 ЦПК України судом направлено запити.
25.07.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 28.09.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СL-335954.
За умовами вказаного кредитного договору банк зобов'язався надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані у цьому договорі, повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі в строк та умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені у цьому договорі (п. 1 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору - сума кредиту 100001 грн.
За умовами п. 2.3 кредитного договору - строк користування кредитом 60 місяців до 25.09.2026.
У п. 2.4 сторони погодили, що позичальник доручає банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі та за наступними реквізитами: на поточні потреби 13426,20 грн на поточний рахунок позичальника, відкритий у АТ «Кредобанк»; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «Універсалбанк» у сумі 30903,74 грн; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «ПУМБ» у сумі 13940 грн; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «Альфа-банк» у сумі 41731 грн.
Згідно з п. 3.1 кредитного договору - кредит видається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься у п. 2.4 кредитного договору.
Окрім того, кредитним договором передбачено, що позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 35% річних (п.4.1).
Кредитний договір підписано АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 власноруч.
Також, між сторонами кредитного договору погоджено графік за кредитним договором.
В день укладення кредитного договору ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету заяву, у якій зазначила свої анкетні дані.
За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) дійшла висновку, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорам
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц, направлення відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд права вирішити позов по суті заявлених вимог за умови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності.
Головною умовою для звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове стягнення споживчого кредиту є направлення банком відповідної вимоги, що дає можливість боржнику її виконати протягом строку, встановленого в договорі чи Законі, після чого кредитодавець позбавляється права вимагати повернення кредиту достроково.
У разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив.
Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі№ 553/1501/15-ц.
З укладеного між сторонами кредитного договору від 28.09.2021 вбачається, що строк його дії становить 60 місяців, тобто до 25.09.2026.
ТОВ «ФК «Марин- фінанс» (після перейменування ТОВ «ФК «Аксіліум-фінанс» 30.01.2024 на ім'я ОСОБА_1 направило вимогу про усунення порушень, згідно якої повідомлено ОСОБА_1 про наявну заборгованість за кредитом, зазначено суму заборгованості за кредитом та роз'яснено, що у разі невиконання вимоги банк змушений буде звернутися за примусовим стягненням заборгованості.
На підтвердження направлення вимог надано опис вкладення у цінний лист, що підтверджує направлення вимог відповідачу.
Таким чином, позивачем виконано вимоги щодо досудового врегулювання спору та направлено вимоги про усунення порушень, які не були виконані відповідачем, що стало підставою звернення до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту.
У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дійсно, відповідно до кредитного договору, укладеного між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
Разом з тим, як передбачено умовами кредитного договору позичальник доручив банку здійснити перерахування кредитних коштів на його поточний рахунок та на рахунки інших фінансових установ, для рефінансування заборгованості.
Проте, до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання грошових коштів як позичальнику ОСОБА_1 так і перерахування банком грошових коштів на рахунок АТ «Універсал банк», АТ «ПУМБ» та АТ «Альфа-банк».
Доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, позивачем ТОВ «ФК «Аксіліум - фінанс» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу та за його дорученням іншим банкам, у розмірі, що передбачений договором позики, а відповідач та банки ці кошти отримали.
Виписки з рахунку, платіжної інструкції, довідки про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів тощо, які б підтверджували перерахування ОСОБА_1 коштів позивачем не надано.
Позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Більш того, у п. 2.1. кредитного договору зазначено, що сума кредиту становить 100001,00 грн, а просить позивач стягнути заборгованості (тіло кредиту) 97 427,07 грн. Будь-якого розрахунку заборгованості, з якого б вбачалось, чи здійснювалися сплати по кредиту, позивачем не надано.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 61 169,07 грн та зазначено, що вказана сума є заборгованістю за відсотками. Проте, до матеріалів справи не надано доказів, на яку суму заборгованості нараховані відсотки, за який періоду нараховувалися відсотки та виходячи з якої відсоткової ставки.
Також, суд звертає увагу, що у графіку платежів, який погоджено між АТ «Кредобанк та ОСОБА_1 передбачено щомісяця сплачувати суму у розмірі 3580 грн вказана сума є незмінної (окрім останнього платежу - 3537,97 грн), у графіку вказана щомісячна сума розподілена банком на погашення тіло кредиту та процентів кожен місяць різна, проте ані графік, ані кредитний договір не містить пояснень виходячи з чого позичальником повинна вноситися однакова сума на погашення заборгованості, а в свою чергу банк розподіляє вказану суму на власний розсуд.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Поряд з цим згідно з абз. 1 ч. 1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1ст. 1077 ЦК України).
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору факторингу, укладеного між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», до ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Договором.
За правилом ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших. При цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов'язанні.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Однак, наданий позивачем до позовної заяви договір факторингу є неповним, оскільки надано тільки першу та останню сторінки, що не дає можливості встановити усі фактичні обставини із договору факторингу, зокрема, домовленість щодо предмету, ціни договору, підстав розірвання договору, моменту передачі права вимоги, прав та обов'язків сторін та інших обставин, які мають суттєве значення для встановлення домовленості між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марині - фінанс».
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум - фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ТОВ «ФК «Аксіліум - фінанс», ЄДРПОУ 43231894, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 4, кабінет 4, 79026.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Суддя: І.В. Семіряд