Справа №504/4279/25
Провадження №2/504/3559/25
Доброславський районний суд Одеської області
05.12.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді Барвенко В.К.,
секретаря судового засідання - Ориник М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 яким просить визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права власності на земельну ділянку кадастровий номер; 5122784200:01:001:0609, розташована на території Першотравневої (нині Визирської) сільської ради Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області, у порядку спадкування за законом після смерті - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх доводів заявниця стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №2064.
Після її смерті відкрилась спадщина, а саме право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер; 5122784200:01:001:0609, яку померла фактично отримала після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не оформила належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішенням Доброславського суду Одеської області від 23.06.2025 року, справа №523/8006/24, встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги.
Позивач зазначає, що вона звернулася до державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В., з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер; 5122784200:01:001:0609, але в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадково майно, було відмовлено та роз'яснено право на звернення до суду для вирішення питання для прийняття спадщини.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.
В теперішній час, окрім як в судовому порядку, вона не має можливості довести своє право на отримання спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Віповідно до матеріалів спадкової справи №30/2023, заведеної Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області, до майна померлої ОСОБА_3 , єдиним спадкоємцем яка подала заяву про прийняття спадщини - є позивач ОСОБА_1 , також довідкою Визирської сільської Ради вказано, що ОСОБА_4 , складав заповіт на ім'я відповідача, яка не бажала отримати спадщину.
Згідно інформації від 01.09.2025 року №29-15-0.1152-2374/340-25 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеської області, відповідно до наявних у ОСОБА_5 записів реєстрації сертифікатів за гр. ОСОБА_4 наявний запис щодо реєстрації сертифікату на право на земельну частку (пай) площе. 3.78 в умовних кадастрових гекиарах КСП «Коминтернівська птахофабріка» серії ОД № 0273293, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів.
Згідно даних Державного фонду наявні два примірника (комплект) державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №501979 без реєстрації на земельну ділянку за кадастровим номером 5122784100:01:001:0609, саме цей факт встав підставою звернення позивача до суду для захисту своїх спадкових прав.
Позивач ОСОБА_1 , та її представник, адвокат Дєнісова Н.Д., до судового засідання з'явилися, позов підтримали в подальшому надавши заяву до канцелярії суду, в якій просили суд здійснювати розгляд справи у їх відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , до судового засідання не з'явилася, однак надіслала заяву на електронну адресу суду в якої вказала, що не заперечує проти позову ОСОБА_1 , та просила суд розглядати в її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно рішення Комінтернівського районного суду Одеської області справа №523/8006/24 позивач ОСОБА_1 - є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 .
Судом встановлені фактичні обставини, що ОСОБА_3 , була зареєстрована за однією адресою разом з чоловіком ОСОБА_4 (померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тому фактично отримала спадщину після чоловіка, але в зв'язку з хворобою не встигла оформити належним чином.
З матеріалів спадкової справи № №30/2023, заведеної 17.02.2023 року до майна ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що спадщину прийняла позивач ОСОБА_1 .
Позиція суду та релевантні джерела права:
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".
Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України). Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 , отримав у власність з земель комунальної власності земельну ділянку, йому було видано державні акти, за життя не оформив (не зареєстрував) належним чином своє право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5122784100:01:001:0609, яка знаходиться на території Визирської (в минулому Першотравневої) сільської ради Одеського (в минулому Комінтернівському) району Одеської області, тому позивач вимушена отримати спадщину в судовому порядку.
Не оформлення (не реєстрація) та/чи не отримання за життя спадкодавцем державного акту на право власності на земельну ділянку, не є правовою підставою для ствердження про не набуття особою права власності, оскільки право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог визначених ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Водночас набуття права власності відбувається одночасно із прийняттям відповідним правомочним суб'єктом розпорядження землями державної та/чи колективної власності рішення про передачу земельної ділянку у власність громадянину.
Оскільки Законом України «Про нотаріат» не передбачена можливість видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом за відсутності правовстановлюючого документу, суд вважає, що тільки в судовому порядку позивач має можливість захисту свого права та законного інтересу.
Матеріалами справи доведено, що позивач не мав можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.
Отже позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 15, 16, 18, 76-81, 263-265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 182, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1264 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права власності на земельну ділянку кадастровий номер; 5122784200:01:001:0609, розташована на території Визирської ( в минулому Першотравневої ) сільської ради Одеського (в минулому Комінтернівського) району, Одеської області, у порядку спадкування за законом після смерті - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. К. Барвенко